Складне речення з різними видами зв’язку

Демократія тим і добра, що при ній не держава руйнує людину, а людина будує державу і саму себе.

Преславне українське слово звучить у серці у моїм, бо мова - хліб, а не полова: я чув її із уст батьків.

Шануймося, бо одна у нас усіх Україна й життя у кожного одне!

Стоїть серед поля і дивиться в світ хлібодар: вік прожив у степу, а не встиг на красу надивитися.

Долі гудити не слід, а знати слід і розуміти, що неповторні дні й літа, і кожна мить життя - свята.

Скоро зима забіліє снігами, вдарять морози, і вечорами довго світитися буде в світлиці, і прилітатимуть зморені птиці мерзлу калину при ганку клювати і порятунку від стужі шукати.

Стужі минуться, і трави проб'ються, цвітом дерева у небо зметнуться; лад у господі і на городі, спокій і мир на душі і в природі.

Прийшла пора - і тільки осінь знає, яка за нею випаде зима.

Прилинь додому в солов'їний день, хай зрозуміє тут твоя дитина: до дідових і бабиних пісень подібна дуже мова солов'їна.

Досвітня птаха мене збудила, ще ніч здіймала над світом крила, ще сонце тільки збиралось встати - уже трудилась у хаті мати.

Ще осінь нас любить, і ми їй належим, лезо зими вже у груди вроста.

Прийшла пора - в саду наспіли вишні, дурман - трава голівки підійма.

Останній сніг приречено білів, струмочок перший жебонів у тиші, і урочистий клекіт журавлів стояв до ранку в зорянім узвишші.

Прокинувсь я, дивлюся: наше сонце помолодшало.

Ранньої весни школярки носять до школи жовті соковиті квіти, бо вони веселі, дарма що не пахнуть, а лише водою віддають.

Що поробиш: важкі часи, треба гідно їх перебувати.

Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, а в мене світло і вікно нарозтіж.

Не повернуть минулого ніколи: воно пройшло - позаду лише мить.

Планету всю досліджено і вивчено, і відкриттям все важче потрясти свідомість нашу, що стає комічною, і мисль людську, що осяга світи.

Коли не пиріг, то не пирожися; коли не тямиш, то й не берися.