Розстріляне відродження: вікторина. Огляд (9 клас - НУШ)

Термін «Розстріляне відродження» у 1950-х роках уперше вжив публіцист і громадський діяч Єжи Ґедройць.

Політика українізації в 1920-х роках була щирим наміром більшовиків допомогти побудувати повністю незалежну Україну.

Історична літературна дискусія, яку розпочав Микола Хвильовий, тривала у межах 1925–1928 років.

Памфлет — це ліричний жанр поезії, присвячений красі природи.

Графоманія — це хворобливий психічний стан, який виявляється в пристрасті до написання великої кількості безладних, малохудожніх текстів.

Памфлет Хвильового, що дав поштовх дискусії, мав назву «Про сатану в бочці», або Про графоманів, спекулянтів та інших «просвітян».

У 1934 році радянська влада затвердила метод соціалістичного реалізму як «єдино правильний» для всіх митців.

Теми Голодомору 1932–1933 років та сталінських репресій вільно висвітлювалися в радянській літературі 1930-х років і не підлягали цензурі.

Олена Журлива, Мирослава Сопілка та Зінаїда Тулуб — це письменниці, які також належали до покоління Розстріляного відродження.

Повнометражний художній фільм режисера Тараса Томенка про долі репресованих митців називається «Будинок "Слово". Нескінчений роман».

Період 20–30-х років XX століття визначають як «початковий етап (декаданс)» українського модернізму.

Лесь Курбас, Микола Куліш та Валер'ян Підмогильний — це видатні митці цієї доби, чиє життя трагічно обірвалося через радянські репресії.