Завдання за групами результатів з української мови:
Працює з текстом (ПТ (ГР 2)) Сприймання, аналіз, інтерпретація, критичне оцінювання інформації в текстах різних видів (зокрема художніх текстах, медіатекстах) та використання її для збагачення власного досвіду.
Для читання мовчки обрала уривок із твору Андрія Бачинського "Детективи
в Артеку, або команда скарбошукачІв".
У ГРОТІ
Після полуденного сну команда зібралася біля стенда з фотографіями грота. Діти ретельно вдивлялися у фото різних років і в картину італійського художника, намагаючись знайти хоч якісь підказки про місцезнаходження скарбу. Але оскільки у гроті навіть у найсонячніший день напівтемрява, розпізнати щось на фотографіях було складно. Нарешті вдалося вибрати і зняти зі стенда більш-менш якісне сучасне фото та репродукцію картини «Грот у Гурзуфі». У хлопчачій кімнаті юні дослідники ще довго чаклували над знімками, прикладали їх один до одного і до віконного скла, щоб сумістити зображення, малювали обриси уявного другого входу тощо. Врешті, після довгих суперечок і сумнівів, вони зрозуміли, що досліджувати грот найкраще на місці. Зволікати ніхто не хотів, тому одностайно вирішили ввечері вирушати. Погодилися на тому, що зникати з табору, як і минулого разу, найкраще під час дискотеки. Уперше за останні десять днів знову відчули піднесення і в такому збуджено-тривожному стані бадьоро вирушили на вечерю…
Потрапити до грота можна було лише з води, з моря. Мандрівники сподівалися, що заволодіють одним із рятувальних човнів, пришвартованих біля причалу в комплексі «Прибережний», і допливуть на ньому. Проте ще здалеку помітили, що з цього нічого не вийде. Біля причалу сиділи на розкладних кріселках троє чоловіків і жваво розмовляли. Може, то були охоронці, а може працівники технічного комплексу, які до пізньої години затрималися на роботі. У будь-якому разі про човен довелося забути. На щастя, усі четверо були непоганими плавцями. Навіть Сашко, який у морі купався лише раз у житті, рідний ПівденнийБуг перевеслував уздовж і впоперек. Отже, команда дружно оминула причал, звично ховаючись у хащах, і продовжила свій шлях.
Незабаром над верхівками дерев забовваніла вежа Султана, Пушкінський грот був зовсім поруч. Вийшовши на берег, діти поскидали артеківську форму. Сашко як ініціатор походу завбачливо прихопив великий поліетиленовий пакет, до якого тепер перекладав усі речі, які необхідно було взяти з собою. Оленка, помітивши у Сашка ліхтар, куплений ним у кіоску на Галявині казок, раптом зойкнула і пропищала скоромовкою:
– Ой! А я мобілку в кімнаті забула!
Антон скрушно похитав головою, а Сергій пирснув зо сміху:
– Нічого дивного як для дівчини. Чомусь я впевнений, що помаду і туш для очей ти не забула.