Підсумкова контрольна робота з читання за ІІ семестр для 7 класу (ГР 1-2)

Прочитайте текст і виконайте завдання, подані після нього.

Що не так у «Льодовиковому періоді»

«Чому така назва «Льодовиковий період»? – Бо льоду багато!» Так починається відомий мультфільм «Льодовиковий період», створений студією «Blue Sky Studios» для кінокомпанії «20th Century Fox» у 2002 році.

Не знаю, як ти, а я передивлялася його кілька разів. Ще б пак! Не так багато стрічок знімають про мій улюблений період в історії Землі. Льодовиковий, або плейстоцен, як ніжно його називаємо ми, палеонтологи.

Одним оком я, як і всі, стежу за карколомним сюжетом, а другим, як палеонтологиня, – виловлюю деталі й аналізую їх із погляду науки. І це, до речі, не менш захопливо! Зробімо це разом.

За задумом сценаристів та режисерів, події відбуваються в Північній Америці епохи останнього плейстоценового зледеніння (близько від 75 до 11 тис. років тому). Зважаючи на час і місце, припускаю, що йдеться про Вісконсинське зледеніння.

Льоду, звісно, багато, але не весь ландшафт у мультфільмі ним укритий. І це відповідає правді. Під час появи льодовика завжди є дві зони: льодовикова (де суцільний лід) та прильодовикова (з досить комфортними умовами для проживання давніх ссавців). Мандрівка наших героїв проходить уздовж цих двох зон. Тож тут питань нема. Ідемо далі.

Сюжет зосереджений навколо волохатого мамонта Мені, наземного лінивця Сіда та шаблезубого тигра Дієго. Усі троє за абсолютно випадкових обставин гуртуються в «зграю» й вирушають на пошуки людей, аби віддати їм знайдене людське дитинча.

Зібрати докупи мамонта, лінивця, тигра – чи не здається тобі це трохи дивним? Не подумай, що я прискіпуюсь до художнього задуму! Просто помізкуймо, чи могли ці тварини співіснувати поруч і якими вони були насправді. Отож поїхали!

Головний герой мультфільму – мамонт Мені (Манфред). Мабуть, найупізнаваніший волохатий звір, символ льодовикового періоду. Основним джерелом знання про цих величних тварин є знахідки їхніх скелетів, кісток і навіть субфосильних решток, тобто таких, на яких збереглися в льоді м’які тканини. Додаймо до цього печерні зображення, господарські та художні вироби з бивнів, зубів та кісток. Аби уявити, якими були мамонти, достатньо подивитися на сучасних слонів. Важили вони близько 4-5 тонн, заввишки від 2,5 до 3 метрів. Завдяки підшкірному жиру та густому хутру мамонти легко переносили наднизьку температуру.

Зазвичай самиці з дитинчатами жили зграями. А самці, у нашому випадку Мені, мандрували одинаками.

Рештки мамонтів знаходять на всіх материках, окрім Австралії та Антарктиди. Виявлені знахідки в Північній Америці датуються саме льодовиковим періодом.

У порівнянні з нинішніми родичами, яким комфортно лише на деревах, наш Сід непогано пересувається на двох лапах. Він належить до вимерлої гілки гігантських наземних лінивців – мегатеріїв.

У 1788 році в Аргентині був знайдений кістяк величезного лінивця висотою до 4 метрів і вагою 30 тис. кг! Його й зараз можна побачити на власні очі в Національному музеї природничих наук міста Мадрид в Іспанії. Тож мегатерій Сід мав бути більшим за мамонта Мені!

Чому ж творці мультфільму відійшли від правди? Можливо, аби підкреслити могутність Мені? Як гадаєш?

Мегатерії мешкали на території Південної та Північної Америки. І були всеїдними, на відміну від сучасних травоїдних лінивців.

Час від часу Сід кумедно насміхається з Дієго, називаючи його «котиком». Що ж, шаблезубий тигр, або смілодон, справді належить до родини котових.

Уперше кістки цієї тварини були знайдені у вапняковій печері в Бразилії (Південна Америка) в 1830-х роках. Описуючи свої знахідки, натураліст Пітер Лунд дійшов висновку, що перед ним невідомий йому хижак, і дав йому назву смілодон, що з грецької – «скальпель-зуб». Довгі, майже 30-сантиметрові, гострі ікла – візитна картка цих тварин.

Найбільше викопних фрагментів скелету смілодона виявили в смоляних ямах Ла-Бреа посеред Лос-Анджелесу (Північна Америка). І збереглися вони з пізнього плейстоцену.

Смілодон був завбільшки як сучасний африканський лев. Подібно до лісових котів, він вистежував жертву і нападав на неї із засідки. Полював переважно на великих ссавців: бізонів, пекарів, оленів, коней, броненосців.

Серед списку харчових уподобань сміло донів не вказані мамонти та лінивці. Але оскільки вони належать до великих ссавців, то ймовірність для Мені та Сіда стати об’єктом полювання Дієго дуже висока.

У результаті ми маємо трьох упізнаваних представників тогочасної тваринної фауни або ж «мегафауни». Вони займали різні екологічні ніші, але цілком могли існувати в один і той самий час, і в одному й тому самому місці. А от стати зграєю – навряд. Але який же мультфільм без художньої вигадки? А як щодо другорядних персонажів?

Історія мандрівки Мені, Сіда та Дієго заснована навколо майбутнього потенційного мисливця на них самих. Згадаймо зворушливий епізод у печері, де, дивлячись на наскельні малюнки, Мені згадує загибель своєї родини від списів давніх людей.

Можливо, тут режисери показали один із варіантів теорії про плейстоценове вимирання великих ссавців. Хтозна.

Шаблезуба вивірка (прототип Скрата) справді існувала, але в крейдяному періоді. Палеонтологічні знахідки у вигляді черепа та зубів виявлені в Аргентині (Південна Америка). Вони свідчать, що вивірка жила близько 99 млн років тому і є тупиковою гілкою примітивних ссавців.

Розмір звірятка не перевищував 20 см, а гостра мордочка свідчить, що харчувалося воно комахами. Тому душевні переживання стосовно долі Скратового жолудя марні.

Та головне, мабуть, у цьому мультфільмі те, що побачило серце, – щира дружба, здатність до співчуття й самопожертви, долання своїх внутрішніх страхів і впевненість, що добро завжди перемагає.

Отак палеонтологи дивляться мультфільми! (За Є. Нездолій //https://storiya.info/shho-ne-tak-u-lyodovikovomu-periodi/)

Відповіді на яке запитання немає в прочитаному тексті?

Прочитайте текст і виконайте завдання, подані після нього.

Що не так у «Льодовиковому періоді»

«Чому така назва «Льодовиковий період»? – Бо льоду багато!» Так починається відомий мультфільм «Льодовиковий період», створений студією «Blue Sky Studios» для кінокомпанії «20th Century Fox» у 2002 році.

Не знаю, як ти, а я передивлялася його кілька разів. Ще б пак! Не так багато стрічок знімають про мій улюблений період в історії Землі. Льодовиковий, або плейстоцен, як ніжно його називаємо ми, палеонтологи.

Одним оком я, як і всі, стежу за карколомним сюжетом, а другим, як палеонтологиня, – виловлюю деталі й аналізую їх із погляду науки. І це, до речі, не менш захопливо! Зробімо це разом.

За задумом сценаристів та режисерів, події відбуваються в Північній Америці епохи останнього плейстоценового зледеніння (близько від 75 до 11 тис. років тому). Зважаючи на час і місце, припускаю, що йдеться про Вісконсинське зледеніння.

Льоду, звісно, багато, але не весь ландшафт у мультфільмі ним укритий. І це відповідає правді. Під час появи льодовика завжди є дві зони: льодовикова (де суцільний лід) та прильодовикова (з досить комфортними умовами для проживання давніх ссавців). Мандрівка наших героїв проходить уздовж цих двох зон. Тож тут питань нема. Ідемо далі.

Сюжет зосереджений навколо волохатого мамонта Мені, наземного лінивця Сіда та шаблезубого тигра Дієго. Усі троє за абсолютно випадкових обставин гуртуються в «зграю» й вирушають на пошуки людей, аби віддати їм знайдене людське дитинча.

Зібрати докупи мамонта, лінивця, тигра – чи не здається тобі це трохи дивним? Не подумай, що я прискіпуюсь до художнього задуму! Просто помізкуймо, чи могли ці тварини співіснувати поруч і якими вони були насправді. Отож поїхали!

Головний герой мультфільму – мамонт Мені (Манфред). Мабуть, найупізнаваніший волохатий звір, символ льодовикового періоду. Основним джерелом знання про цих величних тварин є знахідки їхніх скелетів, кісток і навіть субфосильних решток, тобто таких, на яких збереглися в льоді м’які тканини. Додаймо до цього печерні зображення, господарські та художні вироби з бивнів, зубів та кісток. Аби уявити, якими були мамонти, достатньо подивитися на сучасних слонів. Важили вони близько 4-5 тонн, заввишки від 2,5 до 3 метрів. Завдяки підшкірному жиру та густому хутру мамонти легко переносили наднизьку температуру.

Зазвичай самиці з дитинчатами жили зграями. А самці, у нашому випадку Мені, мандрували одинаками.

Рештки мамонтів знаходять на всіх материках, окрім Австралії та Антарктиди. Виявлені знахідки в Північній Америці датуються саме льодовиковим періодом.

У порівнянні з нинішніми родичами, яким комфортно лише на деревах, наш Сід непогано пересувається на двох лапах. Він належить до вимерлої гілки гігантських наземних лінивців – мегатеріїв.

У 1788 році в Аргентині був знайдений кістяк величезного лінивця висотою до 4 метрів і вагою 30 тис. кг! Його й зараз можна побачити на власні очі в Національному музеї природничих наук міста Мадрид в Іспанії. Тож мегатерій Сід мав бути більшим за мамонта Мені!

Чому ж творці мультфільму відійшли від правди? Можливо, аби підкреслити могутність Мені? Як гадаєш?

Мегатерії мешкали на території Південної та Північної Америки. І були всеїдними, на відміну від сучасних травоїдних лінивців.

Час від часу Сід кумедно насміхається з Дієго, називаючи його «котиком». Що ж, шаблезубий тигр, або смілодон, справді належить до родини котових.

Уперше кістки цієї тварини були знайдені у вапняковій печері в Бразилії (Південна Америка) в 1830-х роках. Описуючи свої знахідки, натураліст Пітер Лунд дійшов висновку, що перед ним невідомий йому хижак, і дав йому назву смілодон, що з грецької – «скальпель-зуб». Довгі, майже 30-сантиметрові, гострі ікла – візитна картка цих тварин.

Найбільше викопних фрагментів скелету смілодона виявили в смоляних ямах Ла-Бреа посеред Лос-Анджелесу (Північна Америка). І збереглися вони з пізнього плейстоцену.

Смілодон був завбільшки як сучасний африканський лев. Подібно до лісових котів, він вистежував жертву і нападав на неї із засідки. Полював переважно на великих ссавців: бізонів, пекарів, оленів, коней, броненосців.

Серед списку харчових уподобань сміло донів не вказані мамонти та лінивці. Але оскільки вони належать до великих ссавців, то ймовірність для Мені та Сіда стати об’єктом полювання Дієго дуже висока.

У результаті ми маємо трьох упізнаваних представників тогочасної тваринної фауни або ж «мегафауни». Вони займали різні екологічні ніші, але цілком могли існувати в один і той самий час, і в одному й тому самому місці. А от стати зграєю – навряд. Але який же мультфільм без художньої вигадки? А як щодо другорядних персонажів?

Історія мандрівки Мені, Сіда та Дієго заснована навколо майбутнього потенційного мисливця на них самих. Згадаймо зворушливий епізод у печері, де, дивлячись на наскельні малюнки, Мені згадує загибель своєї родини від списів давніх людей.

Можливо, тут режисери показали один із варіантів теорії про плейстоценове вимирання великих ссавців. Хтозна.

Шаблезуба вивірка (прототип Скрата) справді існувала, але в крейдяному періоді. Палеонтологічні знахідки у вигляді черепа та зубів виявлені в Аргентині (Південна Америка). Вони свідчать, що вивірка жила близько 99 млн років тому і є тупиковою гілкою примітивних ссавців.

Розмір звірятка не перевищував 20 см, а гостра мордочка свідчить, що харчувалося воно комахами. Тому душевні переживання стосовно долі Скратового жолудя марні.

Та головне, мабуть, у цьому мультфільмі те, що побачило серце, – щира дружба, здатність до співчуття й самопожертви, долання своїх внутрішніх страхів і впевненість, що добро завжди перемагає.

Отак палеонтологи дивляться мультфільми! (За Є. Нездолій //https://storiya.info/shho-ne-tak-u-lyodovikovomu-periodi/)

Що визначає назва тексту «Що не так у «Льодовиковому періоді»?

Прочитайте текст і виконайте завдання, подані після нього.

Що не так у «Льодовиковому періоді»

«Чому така назва «Льодовиковий період»? – Бо льоду багато!» Так починається відомий мультфільм «Льодовиковий період», створений студією «Blue Sky Studios» для кінокомпанії «20th Century Fox» у 2002 році.

Не знаю, як ти, а я передивлялася його кілька разів. Ще б пак! Не так багато стрічок знімають про мій улюблений період в історії Землі. Льодовиковий, або плейстоцен, як ніжно його називаємо ми, палеонтологи.

Одним оком я, як і всі, стежу за карколомним сюжетом, а другим, як палеонтологиня, – виловлюю деталі й аналізую їх із погляду науки. І це, до речі, не менш захопливо! Зробімо це разом.

За задумом сценаристів та режисерів, події відбуваються в Північній Америці епохи останнього плейстоценового зледеніння (близько від 75 до 11 тис. років тому). Зважаючи на час і місце, припускаю, що йдеться про Вісконсинське зледеніння.

Льоду, звісно, багато, але не весь ландшафт у мультфільмі ним укритий. І це відповідає правді. Під час появи льодовика завжди є дві зони: льодовикова (де суцільний лід) та прильодовикова (з досить комфортними умовами для проживання давніх ссавців). Мандрівка наших героїв проходить уздовж цих двох зон. Тож тут питань нема. Ідемо далі.

Сюжет зосереджений навколо волохатого мамонта Мені, наземного лінивця Сіда та шаблезубого тигра Дієго. Усі троє за абсолютно випадкових обставин гуртуються в «зграю» й вирушають на пошуки людей, аби віддати їм знайдене людське дитинча.

Зібрати докупи мамонта, лінивця, тигра – чи не здається тобі це трохи дивним? Не подумай, що я прискіпуюсь до художнього задуму! Просто помізкуймо, чи могли ці тварини співіснувати поруч і якими вони були насправді. Отож поїхали!

Головний герой мультфільму – мамонт Мені (Манфред). Мабуть, найупізнаваніший волохатий звір, символ льодовикового періоду. Основним джерелом знання про цих величних тварин є знахідки їхніх скелетів, кісток і навіть субфосильних решток, тобто таких, на яких збереглися в льоді м’які тканини. Додаймо до цього печерні зображення, господарські та художні вироби з бивнів, зубів та кісток. Аби уявити, якими були мамонти, достатньо подивитися на сучасних слонів. Важили вони близько 4-5 тонн, заввишки від 2,5 до 3 метрів. Завдяки підшкірному жиру та густому хутру мамонти легко переносили наднизьку температуру.

Зазвичай самиці з дитинчатами жили зграями. А самці, у нашому випадку Мені, мандрували одинаками.

Рештки мамонтів знаходять на всіх материках, окрім Австралії та Антарктиди. Виявлені знахідки в Північній Америці датуються саме льодовиковим періодом.

У порівнянні з нинішніми родичами, яким комфортно лише на деревах, наш Сід непогано пересувається на двох лапах. Він належить до вимерлої гілки гігантських наземних лінивців – мегатеріїв.

У 1788 році в Аргентині був знайдений кістяк величезного лінивця висотою до 4 метрів і вагою 30 тис. кг! Його й зараз можна побачити на власні очі в Національному музеї природничих наук міста Мадрид в Іспанії. Тож мегатерій Сід мав бути більшим за мамонта Мені!

Чому ж творці мультфільму відійшли від правди? Можливо, аби підкреслити могутність Мені? Як гадаєш?

Мегатерії мешкали на території Південної та Північної Америки. І були всеїдними, на відміну від сучасних травоїдних лінивців.

Час від часу Сід кумедно насміхається з Дієго, називаючи його «котиком». Що ж, шаблезубий тигр, або смілодон, справді належить до родини котових.

Уперше кістки цієї тварини були знайдені у вапняковій печері в Бразилії (Південна Америка) в 1830-х роках. Описуючи свої знахідки, натураліст Пітер Лунд дійшов висновку, що перед ним невідомий йому хижак, і дав йому назву смілодон, що з грецької – «скальпель-зуб». Довгі, майже 30-сантиметрові, гострі ікла – візитна картка цих тварин.

Найбільше викопних фрагментів скелету смілодона виявили в смоляних ямах Ла-Бреа посеред Лос-Анджелесу (Північна Америка). І збереглися вони з пізнього плейстоцену.

Смілодон був завбільшки як сучасний африканський лев. Подібно до лісових котів, він вистежував жертву і нападав на неї із засідки. Полював переважно на великих ссавців: бізонів, пекарів, оленів, коней, броненосців.

Серед списку харчових уподобань сміло донів не вказані мамонти та лінивці. Але оскільки вони належать до великих ссавців, то ймовірність для Мені та Сіда стати об’єктом полювання Дієго дуже висока.

У результаті ми маємо трьох упізнаваних представників тогочасної тваринної фауни або ж «мегафауни». Вони займали різні екологічні ніші, але цілком могли існувати в один і той самий час, і в одному й тому самому місці. А от стати зграєю – навряд. Але який же мультфільм без художньої вигадки? А як щодо другорядних персонажів?

Історія мандрівки Мені, Сіда та Дієго заснована навколо майбутнього потенційного мисливця на них самих. Згадаймо зворушливий епізод у печері, де, дивлячись на наскельні малюнки, Мені згадує загибель своєї родини від списів давніх людей.

Можливо, тут режисери показали один із варіантів теорії про плейстоценове вимирання великих ссавців. Хтозна.

Шаблезуба вивірка (прототип Скрата) справді існувала, але в крейдяному періоді. Палеонтологічні знахідки у вигляді черепа та зубів виявлені в Аргентині (Південна Америка). Вони свідчать, що вивірка жила близько 99 млн років тому і є тупиковою гілкою примітивних ссавців.

Розмір звірятка не перевищував 20 см, а гостра мордочка свідчить, що харчувалося воно комахами. Тому душевні переживання стосовно долі Скратового жолудя марні.

Та головне, мабуть, у цьому мультфільмі те, що побачило серце, – щира дружба, здатність до співчуття й самопожертви, долання своїх внутрішніх страхів і впевненість, що добро завжди перемагає.

Отак палеонтологи дивляться мультфільми! (За Є. Нездолій //https://storiya.info/shho-ne-tak-u-lyodovikovomu-periodi/)

Який тип мовлення тексту?