Навички читання мовчки (письмово).

Опис, який учні побачать перед початком тестування

Прочитайте текст. Дайте відповіді на питання після прочитання тексту.

Зелені сліди

Жив у глухій тайзі маленький звірок Бурундучок. В нього і нірка була під старим вивертнем.

Усе б нічого, та кривдили маленького Бурундучка. То Ведмідь з’їсть його запаси, то голодна Рись розриє нірку, а одного разу він ледве врятувався від хижої Куниці.

Терпів Бурундук і надумав поселитися високо в горах. Там хоч і лісу не має, зате кривдників менше.

Вирив під скелею нірку – спробуй тепер його дістати. Наносив м’якого моху і сухої травиці – тепло буде взимку.

Дім готовий, тепер можна і відпочити. Та не такий Бурундук, не любить байдикувати. Завжди заклопотаний, за те такими запасами, як у нього, не всякий може похвалитися.

Побіг Бурундук униз, під гору. Знайшов старого кедра, на ньому шишки висять. Крупні, смолисті. Вибрався Бурундук на дерево, налущив горіхів, сховав їх у защічні мішечки, поторкав лапками, - нікуди вже класти, повні. Пострибав на гору. Ох, важко з такою ношею! Стукнув лапками по круглих щічках – вискочило два горішки. Закопав їх у землю і пострибав далі. Ой, все ж таки важкувато! Знову стукнув по щічках – вискочило два горішки. Приховав і ті. І стриб, стриб – заспішив на гору по камінню.

Поки здолав гору – лише три горішки залишилось у мішечках. Заховав їх у нірці і знову помчав униз.

Ось так наносив Бурундук у гори і кедрових горіхів, і соснового насіння, і ягід, і грибів.

Немало і небагато минуло часу.

Прилетіла якось пташка Кедрівка в гори. Бачить – то тут, то там зелені грудочки до каміння притулилися. Придивилася: а то сосонки і кедрики! Ростуть купками по-двоє, по-троє. І рівнесенькою доріжкою тягнуться в гори, ніби чиїсь сліди.

Полетіла Кедрівка вгору по цих слідах до скелі. Під скелею Бурундук сидить стовпчиком, на сонечку гріється.

- Агов, Бурундуче, чи не знаєш, хто тут ходив-бродив? – спитала Кедрівка.

- Крім мене, тут ніхто не ходив, - відповів Бурундук.

А Кедрівка того ж дня рознесла новину по всій тайзі.

Відтоді не насмілювались кривдити Бурундука.

(За А. Сахаровим)

(303 сл.)