Навички читання мовчки. 3 клас. Пісня солов`я (азербайджанська казка).

Уважно прочитай казку.

Пісня солов’я

Азербайджанська казка

Зловив якось один купець у лісі солов’я, приніс додому й зробив йому дуже гарну клітку. Була та клітка з срібла, золота й коштовного каміння. Посадив купець солов’я в ту клітку й приставив до нього чоловіка, щоб наглядав за ним.

Був у цього купця чудовий сад, а в ньому стільки квітів, що очі розбігалися. Посередині саду був водограй, до якого спускалися мармурові сходи.

Купець поставив клітку поблизу водограю і щодня вранці та ввечері приходив милуватися солов’єм.

А соловей тільки сумно дивився на небо й жалібно співав.

Знайшов купець чоловіка, який знав пташину мову, й привів його до солов’я,— хай розгадає солов’їну пісню.

Послухав чоловік солов’я й каже:

— Хазяїне, соловей співає: «Вітчизно моя, гніздечко моє, я без вас не можу жити».

Минали дні, і соловей співав ще жалібніше. Тоді купець відімкнув клітку й випустив солов’я на волю, а сам разом з чоловіком, який знав пташину мову, сів на коня й поскакали услід за солов’єм. Соловей перелетів гори, перетнув долину, переплив річку, напився із джерела води і знову вирушив у дорогу. Довго йшов чи недовго, аж нарешті дістався до дерева, яке стояло в лісі, побачив своє зруйноване гніздо й заспівав:

— Вітчизно моя! Ти найкраща, наймиліша.

З того дня соловей став вільно співати й славити своє гніздо.

Подивився на нього купець і каже:

— Дивак цей соловей. У мене він жив у розкошах, у золотій клітці і сумував. А тут побачив зруйноване гніздо й заливаються від радості.

Чоловік, який знав пташину мову, відповів йому:

— А ти не дивуйся, хазяїне. Кожному своя вітчизна, своє гніздо наймиліші. Соловей тут вільний. А воля найдорожча.