Навичка мовчазного читання

Встанови таймер і читай текст мовчки протягом 3 хвилин

Павучкові рушнички.

          Жив собі в лісі павучок. Над усе він любив ткати рушники. І виходили вони в нього на диво гарні, м'якенькі. Отож, мабуть, добре втиратися такими після вранішнього вмивання. Та, на жаль, ніхто з лісових мешканців про це не знав.

          Колись хутенько він виткав собі звичайнісінького рушника, а ті, гарні, сховав у скриню. Тільки от біда — рушників стало так багато, що вже й скриня не зачиняється. Доведеться шукати майстра — жука-рогача — нову скриню замовляти. Чи ж не клопіт?

          Але незручно з порожніми руками, на очі жукові з'являтися. Доведеться-таки з одним рушником розпрощатись. Довго вагався павучок, якого взяти. А рушники — один кращий другого... Нарешті вибрав, замкнув майстерню і вирушив у дорогу.

          На головній лісовій галявині побачив павучок веселе товариство. Взявшись за лапки, комахи водили танок. Посередині кола було видно золотокрилу бджілку. Вона щасливо усміхалась. Тут був і майстер — жук-рогач. Павучок підійшов ближче і зрозумів: товариство відзначало день народження бджілки!

 — Іди до нас! — гукнула до павучка іменинниця. — Хутчій!

 — Я зайнятий, — спробував був відмовитись павучок.

Але до нього підбіг завзятий мураш, ухопив за лапку — і всі знов полинули у танок.

 За хвилину павучок забув про все на світі. Правда, трішки паморочилась голова, проте йому було дуже й дуже весело.

          Коли ж танок закінчився, біля бджілки з'явилася ціла купка подарунків: прозора парасолька, лозяний кошик, різьблена скринька, полив'яний горщик, золотавий шнурочок...

 — Чого ти? — легенько підштовхував павучка жук. — Давай і свій подарунок.

 — Ось візьми, — страшенно ніяковіючи, павучок подав бджілці маленького пакуночка. Та розгорнула й радісно вигукнула:

 — Ой, спасибі! Такого гарного рушничка зроду ще не мала!

 — А й справді! — погладив подарунок мураш. — Немов з туману зітканий!

 — Ти справжній майстер! — сказав метелик. — Рушник пречудовий! Зніяковілий павучок стояв і усміхався, а потім тихо мовив:

 — У мене ще кращі є...

 — То похвалися! — озвався жук.

 Павучок помчав до майстерні, за ним його нові друзі. Відімкнув скриню та й заходився дарувати:

 — Це тобі, метелику! А це — мурашеві. Це тобі, жуче!

 Відтоді всі комахи стали вмиватися аж тричі на день, бо втиратися павучковими рушничками було напрочуд приємно!

                                                                             Марія Пономаренко, 305 слів

У поле для відповіді запиши, чи ворушив /ворушила губами під час читання (напиши слово так або ні). Потім дочитай текст до кінця і виконуй завдання.

Також запиши три останні слова, які прочитав/прочитала.

Визнач жанр прочитаного твору.

Чим любив займатися павучок?

Що святкували комашки на лісовій галявині?

Відтоді всі комахи стали             аж тричі на день, бо втиратися павучковими рушничками було напрочуд           .

Встанови послідовність подій за порядком, викладеним у творі.

Яке прислів'я виражає головну думку твору?