Наталя Забіла. «Казка про веселого метелика»

"Він жив у хатці на гілляці, щоранку вдосвіта вставав, а вставши, зразу йшов до праці і плетиво своє снував...". Хто це?

А ввечері повзли додому і так, щоб чути скрізь було б, хвалились: "Всім давно відомо, що ми ненавидім нероб!". Хто це?

"...бо, хоч і мали гострі жала,
вони й самі любили всіх
і тільки тих не поважали,
хто байдикує всім на сміх". Хто це?

"Літає, пурхає зраділо,
серед квіток веде танець,
і різнобарвні легкі крила
проймає сонця промінець". Хто це?

"— Ану, сусіди, подивіться,
що зараз робиться в садку!
Якийсь-то виряджений жевжик
розтанцювався серед трав!" Про кого йдеться?

"— Та як же я його вловлю?
Він не літає серед ночі,
а я весь день, звичайно, сплю!" Хто це сказав?

"Ні, ні! Він ледарем не буде!
Так не годиться далі жить!..
Та що ж, як він такої вдачі,
нікчемніший за комара…" Думав про себе...

"— Ой, любчику,— сказала ...,—
чому ти плачеш у кутку?
Чому тебе давно не видко
у нашім колі, у садку?" Хто хвилювася за Метелика і шукав його?

"— Що ж,— каже,—
любий танцюристе,
ставай моїм помічником!" Хто це запропонував?

"Та зовсім ти не з того роду,
і ти не ворог нам, а друг!" Як допомагав квітам Метелик?

"Отож, мій дорогий читачу,
хто любить працю понад все,
тому й краса, й весела вдача
ще більшу радість принесе." Цей вислів передає

Події у казці відбуваються...