(Копія) (Копія)Контрольна робота. Пряма та непряма мова. Цитата.

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

«Життя лише доти має вартість, – говорив батько частенько – доки людина може допомагати іншим».

«Поки людина жива, вона ніколи не повинна втрачати надії», – говорив давньоримський філософ Сенека.

«Це ж хто сказав, що одна ластівка не робить весни?» – переможно вигукнув Таран.

Давньогрецький філософ Епікур казав: «Якщо доля особливо прихильна до людини, вона дає їй вірних друзів».

«Розумні люди говорять тому, що їм є що сказати, – стверджував мудрець і додавав: – А дурні просто хочуть сказати хоч щось».

«Голова за булаву? — глузливий сміх козацький дзвінким ляпасом хльоснув Яремі в обличчя. — Мала плата, ясновельможний пане, за голову Хмельницького».
«П?» — а.— «П».

«Дякую панове! — сміючись відповів Богун. — Лазня непогана!»
«П! — а. — П!»

«Се твоє поле?» — боязко спитала вона Чіпку.
«П ?»,— а.

Коли батько сказав, що мене прийняли у другу групу, мати одразу сумно повторила своє: «І що тільки буде з цієї дитини?»
«П»:— а ?.

Микола сказав батькам, що я не хочу сватать Варки.

Старий Джеря просив Миколу, щоб той не зачіпав осавулу та не дражнив пана.

Чіпка думав, що мати моя грішна, бо вона мене била малого.

Нимидора сказала Миколі, що я весь свій дитячий і дівчачий вік поневірялась у чужій хаті.

Шевченкове "...треба миром, громадою обух сталить..." стало афоризмом.

Образ Прометея Т.Шевченко використав як символ мужності, нескореності, а отже, й остаточної перемоги: "Не вмирає душа наша. Не вмирає воля".

"Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову" - так визначає роль мови в житті нації Л. Костенко.