Пряма і непряма мова. Цитата. Розділові знаки при прямій мові і цитатах

Застогнали вітряки, вхопилися руками за припали вітру та й почали перемелювати свій смуток людям на борошно.

За сумом дальніх стернищ, в іконостасах соняшників, на мить зупинилося літо, поправило злинялу хустку, серп загойдався на його плечі, і посміхнулось чи всьому світу, чи тільки вітрякам.

Прокинувшись, вони перелякано, мов діти, замахали руками: „Куди ж ви, мамо?! Не покидайте нас. Побули з житечком, побудьте і з соняшниками”.

Вітряки продрімали переднівок і не помітили, як від них почало відходити літо.

«Усе це – нісенітниці, - подумала Аліса, - а я, дурна, плачу».

«Якби я не була справжня, сказала Аліса, посміхаючись крізь сльози (настільки це було кумедно), - я б не могла плакати».

«Від плачу ти й на крихітку не посправжнішаєш, - зауважив Верть. – Нема чого плакати».

«Вони клопочуться лише про себе!» - подумала Аліса і вже хотіла розпрощатися.

Французький філософ і математик XVІІ ст. Рено Декарт ділився досвідом: «Повага інших – гарний привід, щоб поважати самого себе».

«Хіба не любов усе єднає, творить, будує? - ставив питання Григорій Сковорода: - подібно до того, як ворожість руйнує?»

Історик Я. Грицак зауважив: «Ніде суперечливість Франкових поглядів не виявляється так виразно, як у факті, що він був автором двох популярних українських гімнів – «космополітичного» «Вічного революціонера», співаного на рівні з «Інтернаціоналом», та національного «Не пора, не пора» з рядком «Нам пора для України жити…». І що важливо, обидва вірші написані в той самий час…»

А вже відлітаючи зі Львова, коли почав накрапати дощ, Понтифік сказав: «Дощ іде – діти ростуть» - і наспівав львів’янам пісеньку ще, мабуть, свого, дитинства – щоб засвітило сонечко і дощ повернувся на небо.