(Копія) Інфінітив як член речення

Я можу бачити всіх.

Мама стане говорити вголос.

Бачити тебе – моє бажання.

Бажання ходити не зникало.

Тато вміє розважати нас.

Іванко боїться сказати вголос.

Тихо співати – вимога вчителя.

Піду розповісти новину.

Я хочу знати все.

Сядь усвідомити побачене.

Батько наказав повернутися раніше.

Ти залишайся повечеряти.

Я примусила його говорити правду.

Право говорити мали всі.

Ти мене просиш говорити?

Я прийду привітатися з тобою.

Ми намагаємося говорити тихо.

Навчи мене, мамо, говорити гарно.

З’явилася можливість говорити гарно.

Маю законне право – говорити.

Піду повідомити всіх.

Не хочеться писати листів.

Ти не бійся сказати.

Життя прожити – не поле перейти.

Чемно починай промовляти.

Оленка зможе прочтати вірш?

Не маю я бажання чути це.

Чути гарну мову – моє бажання.

Твоє право – взяти своє.

Косити газон було задоволенням.

Я вмію це робити швидко.

Не бійся братися за важку справу.

Треба буде багато прочитати.

Почнімо наголошувати слова правильно.

Ми йдемо читати новелу.

Звичка подорожувати не зникла.

Ти готовий узнати правду!

Діти просили взяти їх із собою.

Тобі треба уважно прочитати цей розділ?

Звичка читати не була вихована.

Моє бажання – поїхати до Львова.

Приходьте, діти, подякувати бабусі.

Маю право сказати правду.

Моє право – сказати правду.

Твоє бажання – їхати туди.

Закінчуємо писати зараз.

Піде занести речі.

Я не хочу чути цих нарікань.

Бажання говорити зайвене красить людину.

Ти візьми зошит і перепиши цей текст.

Я подолав сильне бажання зупинитися.

Бійся бути злою людиною.

Я не маю права не допомогти.

Чемно поводитися – твоє бажання.