Контрольна робота . Складнопідрядне речення.

Чорні хмари грізно насувалися закриваючи обрій.

Дитина стоїть пильно дивиться то на батька то на матір.

Він пишався тим що був сином своєї країни.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Мамина хата стояла на краю села ошатна біленька завжди в квітах.

і зігріває все навколо

освітивши і поле, і ліс.

воно пускає навколо пустотливі іскорки.

хоча навколо біло-біло від іскристого снігу.

а над полями та над нивами вітер грається.

Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну і життя!

Поглянь: який то світ кипить, блакитно-синьо-срібно-сірий.

Страшно безсило малим чути себе перед смертю, але страшніше, коли ні за що вмерти!

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Ніколи в бурі не загине той, хто Прометея має дух.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Так літував Іван в полонині, аж доки вона не спустіла.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Куди голова задумає, туди ноги понесуть.

Хвойні не скидають свого вбрання на зиму тому що їхні листочки-хвоїнки випаровують мало води.

День сонячний і прозорий і хочеться щоб йому не було краю.

Я довго лежу і слухаю як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце.

У верховіттях вітер колобродить сумує стежка дичками внатрус.

Тримаючи в руках серпа на якому вогко зблискувало сонце мати ступала над галузиною струмка і об її ноги билось волоття трави.

Жнива найменше схожі на народ, хоч і вінчають битви переможні.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Принишкли хати, наче присіли до землі.

Щасливий, хто сни має милі.

На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу.

так що маємо його цінувати.

для оптимістів.

хоча трапляються перешкоди.

тому що перед нами безліч можливостей.

оскільки ми самі можемо його змінити.

Тут, де стикаються вирубки з незайманим лісом, була велика галявина, що заросла травою й полого спускалася до самого яру (М. Далекий) .

Щоб бабуню не засмучувати, я нашвидкуруч шкрябала короткі речення, пам’ятаючи що стислість — сестра таланту (О. Думанська).

Як добре, що не потрібно чекати ні хвилини щоб почати робити світ кращим (А. Франк).

Увечері вони вчотирьох сиділи в ресторації "Софія" неподалік знаменитого уманського парку де колись князь Потоцький розсипав замість снігу гори цукру, щоб серед літа покатати на санях свою примхливу пасію Софію (В. Шкляр).