Складнопідрядне речення, речення з кількома підрядними. Контрольна робота. Тематичне оцінювання. Тести

складне речення, в якому прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядними сполучниками.

складне речення, у якому одна частина є головною, а інша - підрядною, тобто залежною, і пов'язані ці частини підрядними сполучниками.

складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації.

речення, у якому є дві і більше граматичні основи.

Вкраїнський хліб тому такий смачний, що він завжди замішаний на пісні (С. Летюк).

Під час відлиги кілька днів сіялась мряка — тепер сніг де-не-де білів поміж дерев окремими острівцями (В. Шкляр).

Люблю я осіннії квіти, прощальну красу вечорів, і сині оголені віти, і вітру осіннього спів(В. Сосюра).

На південному схилі горбика сонце вже розтопило сніг, і вітер шелестить густою осінньою травою (О. Копиленко).

І як тільки на величезному баштані починають дозрівати кавуни, від непроханих гостей нема відбою (А.Дімаров).

Якщо ти усміхнешся світу, він обов’язково відповість посмішкою (Л. Костенко).

Побіля старого дуба, що височіє на сільській околиці, синіми пелюстками сміються й сміються фіалки (Є. Гуцало).

Десь із-за Бугу встає важка темно-синя хмара, хоча хліба ще залиті сонцем (О. Гончар).

Ранньої зими нам треба було форсувати Буг, щоб несподівано напасти на ворогів (М. Стельмах).

Для ме­не бать­ків­щи­на там, де ук­ра­їн­ською го­во­рять (В. Крищенко).

Розвідниця з гордістю подумала, що в її руках найкраща і найвірніша зброя — правда (М. Далекий).

Таке це літо золоте, що забуваються жалі (Г. Чубач).

що дала світові нових талановитих творців.

бо вона несе світові нове слово.

хоча їй довгий час не давали розвиватися на повну силу.

коли читаємо твори Л. Костенко, С. Жадана, В. Шкляра.

А хто стрічався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вітала (Л. Українка.)

Дід якось розповідав хлопцеві, що наука не потребує віри ( М. Кідрук).

Щоб жити, потрібне сонце, свобода і маленька квітка(Г. К. Андерсен).

Штормові попередження, про які вона читала у стрічці новин уранці, втілювалися у найгіршому своєму вияві (Н. Гербіш).

Тут, де стикаються вирубки з незайманим лісом, була велика галявина, що заросла травою й полого спускалася до самого яру (М. Далекий) .

Щоб бабуню не засмучувати, я нашвидкуруч шкрябала короткі речення, пам’ятаючи що стислість — сестра таланту (О. Думанська).

Як добре, що не потрібно чекати ні хвилини щоб почати робити світ кращим (А. Франк).

Увечері вони вчотирьох сиділи в ресторації "Софія" неподалік знаменитого уманського парку де колись князь Потоцький розсипав замість снігу гори цукру, щоб серед літа покатати на санях свою примхливу пасію Софію (В. Шкляр).

Ви не дитина й добре розумієте, що на цьому світі ніщо не робиться задарма (Б. Райнов).

Природа так про все подбала, що повсюди ти знаходиш, чому вчитися (Л. да Вінчі).

Тут, де стикаються вирубки з незайманим лісом, була велика галявина, що заросла травою й полого спускалася до самого яру (М. Далекий).

Вiн довго розповiдав їй у ту нiч про те, як визирають з вишневих садкiв бiленькi хати, як пахне в степу полин i чебрець, як скресає на Днiпрi крига(П. Загребельний).

Було так тихо й гарно, що дівчина, оглянувшись навколо, відчула себе щасливою (М. Далекий).

Дід якось розповідав хлопцеві, що наука не потребує віри ( М. Кідрук).

Я вчуся бачити радість і красу там, де інші бачать лише незгоди й труднощі.

Осінні важкі хмари, що насувалися зі сходу, пливли низько над землею (І. Петренко).

Розпізнати вовкулаків теж неможливо, бо вони можуть набути будь-якої подоби (В. Рутківський).

Мої кроки гулко відлунюють на цементній підлозі, так що доводиться притишити ходу (Б. Райнов).

Коли зайшло сонце, мандрівники одразу помітили на пароплаві зелений вогник (М. Трублаїні).

Я дивилася на море й геть забула, що змерзла й хотіла пити (Н. Гербіш).

Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш (Н. тв.).

На небі збиралися великі хмари, так що можна було сподіватися дощу (Н. Рибак).

І снилось, як гаряче дихають дні (А. Малишко).

День був ясний і не жаркий, хоч сліпуче сонце гуляло в безхмарному небі (В. Ардаматський).

Цей райський куточок досить густо засаджений деревами, щоб нічого не видно було довкола (Б. Райнов).

Хіба б я висловив словами все те, що серцем відчував.

Пором захитався так, що заморські посли аж попадали (П. Загребельний).

Поле вступило в тінь, бо нахлинули хмари.

Якщо хочеш досягти успіху, продовжуй вірити в себе і тоді, коли в тебе вже ніхто не вірить (Авраам Лінкольн)

Аж ось прийшов наказ від гетьмана Богдана Хмельницького, щоб усі козацькі ватажки якнайшвидше збиралися до його під Білу Церкву, бо поляки прочуняли вже після Корсунського бойовища і зібрали на козаків нове військо (А. Кащенко).

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний (П. Загребельний).

Тепер лейтенант хотiв поговорити з земляком i про оцей снiг, i про те, що над Днiпром тепер шелюги вже одяглися срiблястими, м'якими котиками, i про те, якi червонi маки цвiли в Каракумах (П. Загребельний)

Про свою батьківщину Іван Пулюй ніколи не забував, хоч десятиліттями був вимушений жити й працювати в чужоземному оточенні у Відні й Празі.

Хмари повзли так низько, що перехожі несподівано виринали з них і так само несподівано тонули (В. Симоненко).

Мотокрос захоплює відчайдухів, тому що підвищує рівень адреналіну в крові.

Він так запрацювався, що не помітив, як почав згасати день (І. Цюпа).

Той про все знає, хто багато читає (Н. тв.).

Ми горді своєю літературою, бо вона несе світові нове слово (М. Рильський).

Хлопець чує музику так, як не вміють її чути інші.

А побіля старого дуба, що височіє на сільській околиці, синіми пелюстками сміються й сміються фіалки.

Від грози надворі стало темно, мовби на землю раптово осів вечір.

Було так тихо й гарно, що дівчина, оглянувшись навколо, відчула себе щасливою.

На початку травня, коли наш підрозділ святкує свою найбільшу перемогу , тут оголошують день відчинених дверей.

То була справжня злива, яка миттю змочила землю.