Контрольна робота №6. Навички читання мовчки (письмово) "Павучкові рушнички" за М. Пономаренко

1.До якого літературного жанру належить цей твір?

Павучкові рушнички

Жив собі в лісі павучок. Над усе він любив ткати рушники. І виходили вони в нього на диво гарні, м'якенькі. Отож, мабуть, добре втиратися такими після вранішнього вмивання. Та, на жаль, ніхто з лісових мешканців про це не знав. Не знав і сам павучок. 
Колись хутенько він виткав собі звичайнісінького рушника, а ті, гарні, сховав у скриню. Тільки от біда — рушників стало так багато, що вже й скриня не зачиняється. Доведеться шукати майстра — жука-рогача — нову скриню замовляти. Чи ж не клопіт? 
Але незручно отак, з порожніми руками, на очі жукові з'являтися. Доведеться-таки з одним рушником розпрощатись. Довго вагався павучок, якого взяти. А рушники — один кращий другого... Нарешті вибрав, замкнув майстерню на здоровенний замок і вирушив у дорогу. 
Літній день був чудовий. Сонце щедро зігрівало землю, а вітер спочивав під кущем ліщини. На головній лісовій галявині побачив павучок веселе товариство. Взявшись за лапки, комахи водили танок. Посередині кола було видно золотокрилу бджілку. Вона щасливо усміхалась. Тут був і майстер — жук. Отож павучок підійшов ближче і зрозумів: товариство відзначало день народження бджілки! 
— Ходи до нас! — гукнула до павучка іменинниця. 
— Хутчій! 
— Я маю діло, — спробував був відмовитись павучок. 
Але до нього підбіг завзятий мураш, ухопив за лапку — і всі знов полинули у танок. 
За хвилину павучок забув про все на світі. Правда, трішки паморочилась голова, проте йому було дуже й дуже весело. 
Коли ж танок закінчився, біля бджілки з'явилася ціла купка подарунків. Чого тут тільки не було! Прозора парасолька, лозяний кошик, різьблена скринька, полив'яний горщик, золотавий шнурочок... 
— Чого ти? — легенько підштовхував павучка жук. — Давай і свій подарунок. 
— Ось візьми, — страшенно ніяковіючи, павучок подав бджілці маленького пакуночка. Та розгорнула й радісно вигукнула: 
— Ой, спасибі! Такого гарного рушничка зроду ще не мала! 
— Ай справді! — погладив подарунок мураш. — Немов з туману зітканий! 
— Ти справжній майстер! — сказав метелик. — Рушник пречудовий! Зніяковілий павучок стояв і усміхався, а потім тихо мовив: 
— У мене ще кращі є... 
— Як є, то похвалися! — озвався жук. :; 
Гайда! Павучок першим помчав до майстерні, за ним його нові друзі. Відімкнув скриню та й заходився дарувати: 
— Це тобі, метелику! А це — мурашеві. Це тобі, втирайся на здоров'я, жуче! 
Відтоді всі комахи стали вмиватися аж тричі на день, бо втиратися павучковими рушничками було напрочуд приємно! (360 слів.) 

Чим любив займатися павучок?

Що святкували комахи на лісовій галявині?