Поетапно учні працюють над створенням конспекту (текст додається). Далі виконують тест за змістом тексту:
Відродження (Ренесанс) – це культурно-історичний рух XIV-XVII ст., що відродив інтерес до античності, а його ключовими ідеями стали гуманізм (утвердження гідності людини, її розуму, права на щастя) та антропоцентризм (зосередження на людині як центрі Всесвіту, на противагу теоцентризму Середньовіччя). Це спричинило світський характер культури, розвиток науки, мистецтва та літератури, де людина з її внутрішнім світом стала головною цінністю.
Відродження (Ренесанс)
Період: XIV — початок XVII ст..
Суть: Повернення до ідеалів та культурної спадщини античної Греції та Риму після Середньовіччя, що призвело до розквіту мистецтва, науки та філософії.
Ключові ознаки:
Світський характер культури, звільнення від духовної диктатури церкви.
Відродження інтересу до античної спадщини, яка була забута в Середньовіччі.
Ідеал всебічно розвиненої особистості.
Гуманізм
Походження терміну: Від латинського (людяність), що означало цілісну, гармонійну особистість.
Суть: Філософське вчення, що утверджує людину як найвищу цінність, її гідність, розум, творчі здібності та право на щасливе життя.
Основні ідеї гуманістів:
Повернення до вивчення класичної літератури та філософії.
Прагнення до розвитку людської природи через знання.
Оспівування земного життя, радощів, насолоди як складових людського буття.
Антропоцентризм
Суть: Філософський принцип, згідно з яким людина стає центром Всесвіту, головним об'єктом філософії, мистецтва, науки та літератури.
Зміна світогляду: На противагу середньовічному теоцентризму (Бог у центрі всього) ставиться людина, її внутрішній світ, переживання та можливості.
Результат: Зображення людини у мистецтві та літературі як активної, творчої, здатної осягнути та перетворити світ істоти.
Епоха Відродження — період в історії культури Західної Європи, який почався в Італії в кінці XIII століття, зайняв в більшості європейських країн XIV—XVI ст., а в Іспанії та Англії тривав до початку XVII століття. Основні риси Відродження: людина визнається найвищою цінністю, звернення до античної культури, наукові відкриття, розвиток мистецтва, поява національних літератур.
Чому епоха названа Відродженням? Справа в тому, що вона спиралася на Античність, і Відродження на початковому етапі малося на увазі як відродження Античності. Пізніше воно мало на увазі під собою відродження людини, гуманізму. Це неповторна та унікальна культура, яка залишила по собі безліч шедеврів. Видатні діячі епохи Відродження: Рафаель, Галілей, Реле, Шекспір, Сервантес, Дж.Бруно, М.Коперник, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Боккаччо, Петрарка та ін.
В епоху Відродження сформувався новий тип поведінки особистості: усвідомлення власної неповторності і унікальності, завдяки якій людина здатна багато зробити. У культурі виникла модель культурної людини. Вона характеризувала творчу і працездатну особу. У цей період вплив церкви на суспільство став слабшати. А розвиток книгодрукування сприяв зростанню рівня грамотності, освіченості, розвитку мистецтв, наук, художньої літератури. Представники буржуазії створили світську науку, яка ґрунтувалася на вивченні спадщини древніх письменників і природи.
Крім буржуазії, проти церкви наважилися виступити художники і письменники. Вони несли в маси думку, що то не Бог є найбільшою цінністю, а людина. У своєму земному житті людина має реалізувати особисті інтереси, щоб прожити його змістовно, повно і щасливо. Таких діячів культури називали гуманістами. Для епохи Відродження характерний цикл змін і в літературі. З’явився новий жанр ренесансного реалізму, який займався пошуками відповіді на питання про важливість і складність затвердження людини як особистості, становлення її дієвого і творчого начала.
Представники епохи Відродження відкидали рабську покірність, яку проповідувала церква. У їх розумінні людина представлялася як вище творіння природи, наповнене красою фізичного вигляду, багатством розуму і душі. Найбільш виразно і яскраво світ Відродження виражений в Сикстинській капелі Ватикану, автором якої був Мікеланджело. Звід капели прикрашений біблійними сюжетами. Їх основний мотив – створення світу і створення людини. Фреска «Страшний суд» є твором, що завершив епоху Відродження в мистецтві.