Діагностична контрольна робота за І семестр

Вона встала і виявилась зовсім не такою низенькою, як спершу здалося Луці.

У сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він при­йшов сюди першим з дружиною й дітьми.

Легенький вітерець пробіг по верхівках дерев, і вони озвалися враз тихо й ніжно.

Неподалеку від гаю проходила дорога на Миргород, стоптана копитами коней, ліворуч - глинища, занесені снігом.

Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля.

Лиш небо гуде неокрає, та сім'я журавлина на кри­лах весну піднімає, та ясними ночами зорі світять мечами на Дону, на Дніпрі, на Дунаї.

Ти кобзу любиш ніжнодзвонную, а я – співаючий курай.

Бійці замовкли, пластинку зняли, проте пісня про­довжувала звучати і наростати десь надворі.

Вже червоніють помідори, і ходить осінь по траві.

Язик має й коняка, та не балака.

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись.

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись.

Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахують золотим пожаром.

Хлопці дарма що були мордовані багряною ніччю, дозволили собі навіть пожартувати.

Скільки не йдеш – і перед тобою, і за тобою плачуть зерном степи.

За всіх не розповіси, так само як усіх зірок у небі не перелічиш.

Море,яке весь день штормило,над вечір почало затихатик я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха.

Тому що,цвітуть степи, гори і гаї, з Карпат приходить весна.

Як влітку попрацюєш, так взимку перезимуєш.

Подвір'я аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і там.

А він теж усіх обнімав, цілував і, не втримавшись, на радощах таки заплакав.

Он красуються в траві ромашки, а там синіють запізнілі дзвіночки, а он горять пелюстки гвоздики.

Бігла стежка в далечінь і губилась, а мені у безтурботні дні назавжди, навіки полюбились ніжні і замріяні пісні.

коми 1 і 2 – при відокремленій обставині

коми 4 і 5 – при відокремленій прикладці

коми 8 і 9 – при однорідних членах речення

кома 3 – між частинами складносурядного речення

коми 6 і 7 – при вставному слові

Справжня людина, що хоче бути господарем життя і своєї долі, мусить триматися ближче до природи, жити простіше й щоденно гартувати і навіть випробувати свій організм і свою волю.

Є такі гірські вершини, що сягають аж до гір.

Засипав сніг стежку, що миша протоптала.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

І садила квіти біля вікон мама щоб краси у світі не було замало.

Тепло було, й вишні цвіли рясно.

Ми прагнемо щоб юність була осяяна благородною громадською мужністю.

Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити землю.

Якби мені, мамо, намисто, то пішла б я завтра на місто.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Дерево благають, щоб парості розпустило в їхнім біднім краї.

СПР з однорідною підрядністю

СПР з послідовною підрядністю

СПР з неоднорідною підрядністю

СПР комбінованого типу (зі змішаною підрядністю)

Ніщо тепер не може заспокоїти серця: ні лагідна синя вечорина, що наближається до тебе, ні зітхання колосу, що сполохано сахається коліс, ні потемнілі степові байраки, ні оті ставки, де волошкова сни вода купає вечірню зорю.

У хаті Сагайдака вразила картина намальованого вітру, що росяно вихрився і вибухав у ранкових клумбах верболозів та верб, за якими ставала на диби потемніла вода.

Очима прощання Данило поглянув на татарський брід, де горбкувата вода бавилась у піжмурки із місячним промінням, на долину, за якою імлилося болото.

Данило ще помітив, як веселі обличчя одразу видовжив страх, як шалено крутнулися врозтіч од нього колеса, як вгору зірвався крик.