8 клас-УЛ-ДКР№6- ДРАМАТУРГІЯ ХІХ СТОЛІТТЯ. Своєрідність української драматургії ХІХ століття . Жанрова специфіка, особливості конфліктів, сюжетів та образної системи драматичних творів ХІХ

Відкриття першого стаціонарного театру в Києві зусиллями Миколи Садовського.

Написання Григорієм Квіткою-Основ’яненком п'єси «Сватання на Гончарівці».

Створення у Єлисаветграді першої професійної трупи під керівництвом Марка Кропивницького.

Видання Емського указу, що дозволив українські вистави без обмежень.

Це виключно етнографічний нарис без вираженого драматичного конфлікту.

Це соціально-побутова комедія, що поєднує елементи водевілю та народної пісні.

Це психологічна драма, зосереджена на внутрішніх переживаннях Стецька.

Це класицистична трагедія з чітким поділом на позитивних і негативних героїв.

Оповідання Григорія Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський».

П'єса Івана Нечуя-Левицького «На Кожум'яках».

Власна оригінальна ідея Старицького, що не мала літературних прототипів.

Поема Тараса Шевченка «Сотник».

Релігійний конфлікт між традиційними віруваннями та новими філософськими течіями.

Психологічний конфлікт всередині Голохвастова між обов'язком та коханням.

Історичний конфлікт між українським козацтвом та польською шляхтою.

Соціально-побутовий конфлікт між справжньою народною мораллю та фальшивими цінностями «міщанства».

Чиста літературна мова, що контрастує з говіркою Сірків.

Постійне вживання високої поетичної лексики та метафор.

Використання недолугого суржику, що імітує панську мову.

Використання великої кількості архаїзмів та діалектизмів.

Висміювання прагнення «здаватися, а не бути» та пріоритету зовнішнього статусу над внутрішнім змістом.

Заклик до молоді займатися виключно ремісничою працею батьків.

Пошук національної ідентичності в умовах глобалізації ХХІ століття.

Проблема виживання дрібного підприємництва в умовах жорсткої конкуренції.

Це образ ідеального селянина-трудівника, який є взірцем для молоді.

Він виступає як трагічний герой, що потерпає від нерозділеного кохання до Уляни.

Він є носієм народної мудрості та головним помічником закоханих.

Він є втіленням негативного типу «недорікуватого» багатія, чий образ слугує для висміювання шлюбів за розрахунком.

Мелодрама.

Трагедія.

Містерія.

Водевіль.

Кульмінація.

Зав'язка.

Експозиція.

Розв'язка.

Проня є позитивним персонажем, а Голохвастов — головним антигероєм.

Проня щиро вірить у свою «освіченість» і статус, тоді як Голохвастов свідомо використовує маску пана для збагачення

Проня походить з бідної родини, а Голохвастов є справжнім аристократом.

Проня виступає за збереження народних традицій, а Голохвастов — за прогрес.

Іван Карпенко-Карий.

Григорій Квітка-Основ’яненко.

Михайло Старицький.

Іван Котляревський.