Шановні колеги! Пропоную вашій увазі тест для перевірки аудіювання (Гр1 Усно взаємодіє — Сприймання усної інформації) у 5 класі з тем ««Сила творчої уяви", "У світі захопливих пригод» за підручником О.Ніколенко.
Тест створено за адаптованим уривком з повісті Елеонор Портер «Полліанна» — «Таємниця зачинених дверей» (історія знайомства Полліанни з містером Пендлтоном). Цей епізод зазвичай випадає з коротких переказів у підручниках, тому ідеально підходить для об'єктивної перевірки.
Зверніть увагу: текст для читання вчителем додано нижче в цьому описі. Ви можете зачитати його дітям на уроці або скопіювати для самостійного ознайомлення.
Структура тесту:
6 тестових завдань з вибором однієї правильної відповіді (для перевірки уважності та знання деталей).
1 завдання на встановлення відповідності між героєм та реплікою.
1 завдання з відкритою відповіддю (на аналіз поведінки героїв та розуміння підтексту).ї
Максимальна оцінка — 12 балів.
ТЕКСТ ДЛЯ ЧИТАННЯ (АУДІЮВАННЯ)
(Прочитайте учням перед виконанням тесту)
«Таємниця зачинених дверей»
Полліанна часто бачила цю людину. Чоловік завжди був одягнений у бездоганний чорний костюм і носив шовковий циліндр. Його обличчя було чисто поголене й бліде, а волосся, що виглядало з-під капелюха, — зовсім сивим. Він ходил швидко, але тримався надто прямо, ніби за кожним його кроком стежив увесь світ. Проте він ніколи ні на кого не дивився.
— Це містер Джон Пендлтон, — прошепотіла якось Ненсі, коли вони з Полліанною стояли біля воріт. — Він живе один у величезному кам’яному будинку на пагорбі. Кажуть, він такий багатий, що може їсти золотими ложками, але такий скупий, що не дасть і ламаного гроша на церкву. А ще кажуть, що він ні з ким не розмовляв уже багато років, крім своїх служників.
Полліанні стало дуже шкода містера Пендлтона. Вона не вірила, що людина може бути щасливою в повній самоті. Наступного дня, побачивши його на дорозі, вона привітно кивнула:
— Добрий день, пане! Сьогодні сонце світить так яскраво, що навіть каміння здається теплим, правда?
Чоловік різко зупинився. Його очі спалахнули холодним вогнем. Він хвилину дивився на дівчинку, ніби вона була якоюсь дивною комахою. Потім, не промовивши жодного слова, рушив далі. Але Полліанну це не спинило. Вона вірила, що «гра в радість» працює з усіма.
За тиждень трапилася пригода. Гуляючи лісом біля Скелястого пагорба, Полліанна почула слабкий стогін. Звернувши з доріжки, вона побачила містера Пендлтона. Він лежав на землі, безпорадно притулившись до дерева. Його обличчя було білим як крейда, а права нога неприродно витягнута.
— Ой, ви впали! Вам дуже боляче? — вигукнула дівчинка, підбігаючи до нього.
— Зламав ногу, — коротко кинув він крізь зціплені зуби. — Дитино, не стій над душею. Біжи до мого будинку, знайдеш там ключ у лівій кишені мого жилета. Відімкни двері й подзвони лікарю Еймсу. Його номер записаний на стіні біля телефону. І швидше!
Полліанна виконала все дуже швидко. Коли вона нарешті потрапила всередину «замку» Пендлтона, вона була вражена. У величезних залах панувала тиша й напівтемрява. Меблі були вкриті чохлами, а важкі оксамитові штори зовсім не пропускали світла. Будинок здавався неживим.
Коли лікар приїхав і містера Пендлтона перенесли до спальні, Полліанна підійшла до хворого.
— Знаєте, — шепнула вона, — я подумала: як добре, що ви зламали ногу саме сьогодні!
Чоловік від несподіванки аж підскочив на подушках:
— Що?! Ти називаєш це добром?
— О так! По-перше, ви зламали лише одну ногу, а могли б обидві. А по-третє, тепер ви не зможете бути один. До вас приходитимуть люди, і вам доведеться з ними розмовляти. Це ж так чудово — мати привід для спілкування!
Пендлтон нічого не відповів, лише заплющив очі. Але лікар Еймс помітив, як куточки вуст старого дивака ледь здригнулися. Це була перемога Полліанни.
#зарубіжна_література
#5_клас
#НУШ
#аудіювання
#ГР2
#Полліанна
#Елеонор_Портер
#контрольна_робота