Як навчити дітей позитивно сприймати помилки та орієнтуватись на успіх: прийоми і вправи

Наше власне ставлення до помилок безпосередньо впливає на те, як свої помилки сприймає дитина.

Жодне досягнення у житті не дається з першого разу, адже дорога до успіху вибудувана з поразок і спроб. Як відомо, не помиляється лише той, хто нічого не робить. Помилка – це свідчення руху, і якщо не зупинятися, не опускати руки, рано чи пізно на горизонті засяє перемога. Однак до цього моменту потрібно сприймати власні поразки як необхідний досвід і не боятися програвати – а це вдається найважче, особливо дітям.

Не забуваймо, що безліч наших дорослих комплексів тягнуться хвостом з дитинства. І якщо у 30 чи 40 років будь-який хибний крок сприймається напрочуд болісно та знищує мотивацію продовжувати, цілком можливо, що проблема виникла у юному віці й залишилася нерозв’язаною.  

До чого може призвести негативне ставлення до помилок та як орієнтувати дитину на успіх, знає Вікторія Харитонова, ігромайстриня, експертка з розвитку з розвитку дітей за допомогою ігор.


Ми розуміємо, що помилки є, були й будуть. Дуже важливо усвідомлювати, як правильно до них ставитись. Звичайно, людина має право на помилку – незалежно від віку, професії чи становища у суспільстві.

Чому люди здебільшого фокусуються не на досягненні, не на тому, що зробили добре, а на тому, що вийшло погано, що не вдалося? Чому не запам’ятовується те хороше, що колись сказав вчитель, батьки, але натомість запам’ятовуються негативні фрази?

Абсолютно все, що у нас є – те, як ми живемо, спосіб нашого мислення – це звичка. Бути щасливим – звичка, і бути нещасливим – також. І фокусуватися на помилці – теж звичка. Цей стан речей просто змінити, якщо мати бажання.

Мета фокусування на помилках:

  • Бажання покращити поведінку (колеги, чоловіка/дружини, дитини).

  • Бажання покращити продуктивність навчання.

  • Бажання добра (значну роль відіграє міміка, жести, інтонація, тон, яким ми вказуємо на помилки).

  • Мотивація вчитись краще.

Ці «добрі» наміри можуть призвести до зниження мотивації та викликати зневіру людини у собі самій. Насамперед потрібно змінити власне ставлення до поразки.

Наслідки негативного ставлення до помилок:

  • Ярлик «невдахи».

  • Небажання ризикувати (щоб не викликати черговий спалах осуду).

  • Звичка відповідати очікуванням дорослих.

  • Зусилля довести свою спроможність.

  • Прагнення приховати помилки.

  • Занижена самооцінка.

Не варто вимагати від дітей понад міру. Слід опустити планку, адже діти відчувають на собі тягар, через що виникає додатковий стрес і може з’явитися депресія.

На помилках корисно вчитися, це досвід. Помилка свідчить про те, що ми щось робимо, працюємо, діємо. Важливо розуміти, що дії й наслідки помилок бувають різні.

Коли дитина вчиться ходити, вона робить багато спроб. Звісно ж, з першого разу не виходить, але батьки її активно підтримують. Коли ви бачите, що, роблячи помилки, дитина починає розчаровуватись у собі, сумувати, навіть депресувати, допоможіть їй розібратися у цьому, наведіть позитивний приклад.

Як стати хорошим спортсменом?

У цих людей є мета, і вони не здаються, йдуть до неї крізь безліч помилок. Зрештою, у кожної людини може вийти будь-що – усе залежить від того, як вона особисто до цього ставиться.

Запитайте своїх дітей:

  • Чи можливо стати хорошим гімнастом без помилок? Чи одразу вони сідають на шпагат та виробляють надскладні трюки досконало?

  • А футболісти одразу вправно забивають голи? Чи їх одразу звільняють/штрафують?

Дійсно, у деяких людей є вроджений дар робити щось більш вправно. А є люди, які постійно тренуються, щоб набути цієї навички. І в результаті саме вони можуть стати кращими за тих, хто просто мав до цього здібність. Через спроби й невдачі лежить дорога до успіху.

Спробуйте пояснити це дитини на практиці. Наприклад, якщо їй не вдається розв’язати задачу, нехай вона дізнається та проаналізує, скільки спроб необхідно особисто їй, щоб досягти успіху. Дайте дитині можливість зробити декілька спроб самостійно.

Головне – мета, яку ми ставимо перед собою, і неважливо, скільки спроб піде на її досягнення. Дітям необхідно повторювати, що ми всі не лише маємо право на помилку, але й маємо право зробити спробу – знову і знову.

Звісно ж, це не означає, що потрібно постійно помилятися і не акцентувати на цьому, не вчитися. Звертати увагу варто, але у жодному разі – не фокусуватися.

Тонкощі конструктивної критики

Що відрізняє конструктивну критику від деконструктивної? Коли ми не просто критикуємо, а говоримо про те, як це виправити, даємо поради, що можна покращити. Дуже важливо звертати увагу на свою інтонацію.

  • Не вказуємо на факт помилки, не засуджуємо, не принижуємо.

  • Даємо поради, де «слабкі» місця, на що варто звернути увагу, доопрацювати.

Справжні причини критики:

  • «А що подумають люди?»

  • «Він/вона не зможе нічого досягти в житті».

  • «Діти стануть безвідповідальними та несамостійними».

  • ««Інші методи» не спрацюють».

  • «Як не карати за помилки, діти подумають, що їм потурають».

Якщо дитина постійно приховуватиме помилки, боятиметься їх зробити й побачити реакцію людей, про який успіх може йтися? Зрештою, поразки сприяють розвитку стресостійкості у майбутньому, а це напрочуд необхідна навичка у сучасному світі.

Що можна зробити?

  • Змінити власне ставлення до помилок, адже дорослі подають приклад дітям.

  • Показати перспективи – призові місця в олімпіадах, змаганнях, навчання за кордоном тощо. Це залежить від віку дитини, її уподобань та прагнень.

  • Показати на одну помилку два досягнення. Тоді дитина починає розуміти, що вона не невдаха, що у неї щось виходить.

Основна задача – це зацікавити дитину повторно виконати завдання та самостійно знайти власні помилки. Ми маємо підготувати дитину до того, що вона може отримати помилковий результат з другої, навіть із третьої, четвертої спроби, але у цьому немає нічого страшного.

Коли ми хочемо допомогти дитині, а сама дитина цього не хоче, важливо навчити її самостійно аналізувати свої дії й шукати інші підходи. Значу роль відіграє підтримка батьків, відкриті стосунки у родині.  

Часом дитина не поспішає визнавати помилку – тоді необхідно продемонструвати на практиці, чому вона не права.

Етапи роботи над помилками

  • Визнання помилки.

  • Примирення (особливо дитини із самою собою).

  • Спільне рішення про подальші дії.

Позитивна інтерпретація помилки:

  • ігри,

  • інсценування,

  • змагання,

  • почуття гумору.

Ігрові методики:

  • Злови помилку.

  • Помилкова гіпотеза.

  • Призначення ролі.

  • Запитання-пастки.

  • Назвіть всі причини певної події.

  • Назвіть наслідки певної події.

Злови помилку. Вправа, коли вчитель помиляється навмисно. Щоб цей прийом добре спрацював, важливо попередити учнів завчасно. Це необхідно для того, аби максимально залучити їх у процес і сконцентрувати їхню увагу. Якщо вчитель бачить, що учням складно, він може зробити невеличкий натяк на «небезпечні місця» інтонацією, жестом.

Помилкова гіпотеза. Педагог свідомо доводить неправильну думку. Завдання дітей – навести контраргументи.

Почесний капелюх «Містер Уважність» (діти можуть самостійно запропонувати назву). Цю нагороду отримує той учень, який першим помітить помилку вчителя на уроці.

Призначення ролі. Учитель розповідає нову тему, а потім передає одному з учнів певну теорію або набір фактів. Щойно вимовляється фраза, яка може викликати у решти учнів сумніви, ця дитина вигукує: «А я не вірю! Доведіть, що ...». Цю роль виконує Містер Уважність.

Запитання-пастки. Це гра на уважність і на шаблонність мислення. Наприклад: Якого кольору сніг? А папір? А зуби? А сметана? Що п’є корова?

Ігри на уважність:

  • Знайди предмет на малюнку.

  • Неуважний художник.

  • Неуважний письменник.

  • Обговорення малюнку з мілкими деталями. Вміння помічати деталі.

Важливо усвідомити, що наше власне ставлення до помилок безпосередньо впливає на те, як свої помилки сприймає дитина. У жодному разі не можна карати за поразки, потрібно підтримати, пояснити та звернути увагу на досягнення, підкреслити його.

Не підраховуйте спроби дитини, які вона робить, аби досягнути своєї мети. Головне – це безупинний рух вперед. Саме так вибудовується внутрішня мотивація і прагнення зростати, не здаватися і здобувати перемогу насамперед над собою.


Як організувати навчання у такий спосіб, щоб вказування на помилку призводило лише до позитивних наслідків, ви можете дізнатися у вебінарі спікерки «Всеосвіти» Вікторії Харитонової. Більше корисної інформації вже чекає на вас.

Нагадуємо, що кожний вебінар має програму підвищення кваліфікації, а також є можливість завантаження сертифіката з підвищення кваліфікації! 

 

Вебінар: https://vseosvita.ua/webinar/ak-sformuvati-u-ditej-pozitivne-stavlenna-do-pomilok-213.html

Використання статей порталу «Всеосвіта» дозволяється за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на ці статті у першому абзаці. Назва порталу «Всеосвіта» має згадуватися обов'язково. У разі невиконання цих вимог, питання автоматично передаватиметься до юридичного відділу.

Видавництво «Всеосвіта» є незалежним, офіційно зареєстрованим ЗМІ. Ми не підтримуємо жодну політичну партію. Головна мета – прозоре та різнобічне висвітлення усіх подій, що відбуваються у сфері освіти.

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.