Іво Андрич завжди був зфокусований на бутті людини та філософії її життя. Одними з художніх важливих ознак, що відіграють вагому роль у творчості І. Андрича, є жіночі образи. Вони набувають значення центрального осередку авторської думки та невидимого поверхневого мотиву авторської системи збірки творів письменника.
Роман побудований цілком логічно, на початку розповідається передісторія мосту, обставини з приводу його будівництва, а далі його історичну цінність та значущість для країни та всього світу, в цілому. Тоді ж коротко зображене життя містечка, торгівля, епідемія тифу, кохання Гласинчанина та Зорки. Повертаючись та занурюючись у минуле, Іво Андрич дає поштовх до роздумів щодо течії часу та часових просторів.
