Значення вчення М. І. Вавилова для планування селекційної роботи
М. І. Вавилов (1887–1943)
Відомий український і радянський генетик і ботанік, автор вчення про центри різноманітності та походження культурних рослин.
Сутність вчення
Виявив географічні центри, де сформувалося різноманіття культурних рослин;
Систематизував і описав джерела генетичної різноманітності для селекції;
Вказав на важливість вивчення дикорослих предків культурних рослин.
Основні центри різноманітності (за Вавиловим)
Східна Азія — рис, соя, чай;
Індійський та Бірманський — пшениця, ячмінь, бобові;
Середземноморський — оливки, виноград, цитрусові;
Центральноамериканський — кукурудза, томати, картопля;
Південноамериканський — квасоля, батат, какао.
Значення для планування селекційної роботи
Забезпечення доступу до генетичних ресурсів рослин;
Використання дикорослих видів та старих сортів для створення нових високопродуктивних і стійких гібридів;
Оптимізація маркерного та гібридизаційного відбору в селекції;
Формування науково обґрунтованих програм збереження та використання генетичного матеріалу.
