«Не судилося Мотрі щастя. Не знала вона йогозмалку, не бачила дівкою, жінкою; не сподівалася замужнюю вдовою»
Чесна і справедлива;
Вона вірить, що чесність роду є найголовнішою цінністю трудового селянства.
Мотря — любляча мати: «...не дай боже, занедужає Чіпка, — Мотря сама не своя. Цілуніч очей не заплющить: сидить над ним, плаче, молиться...».
"І кляла вона свою долю, проклинала людей, проклинала свою кохану дитину — свого сина, котрого так жалкувала... То бувболісний лемент душі, глибока враза серця, — нікому не відома, окрім матері..."
