У статті здійснено аналіз дослідження творчості Т. Шевченка, сформовано припущення звернення поета до давніх знань єдності світу та визначення ролі людини залежно від її віри.
Вивчено звернення до теми сирітства у творчості Т. Шевченка як соціального фактора зниження рівня соціального благополуччя населення.
Метою статті є висвітлення глибини біблійних канонів, що лягли в основу світоглядного бачення творчості Тараса Шевченка, та висвітлюють норми соціальної просвіти молоді.
Завдання – виявити ключові позиції соціального впливу на молодь як інструменту просвіти та духовного виховання. Методами дослідження, що лягли в основу статті, стали системний та теоретичний (аналіз та синтез результатів досліджень з цього питання).
Здійснено висновки, що роль соціального та духовного проповідника Т. Шевченка у системі формування цінностей соціальної взаємодії є об’єктом для розвідок соціальних студій. Більшість поетичних послань містять у собі приховану історію краю та на рівні з Біблією формують неписану історію становлення людства. «Кобзар» Т. Шевченка та Святе Письмо стають духовною скарбницею оселі та потужною зброєю у вихованні молоді, незамінним інструментом у роботі фахівців соціальної сфери. Подальших досліджень у контексті формування принципів збереження ментального благополуччя та духовних цінностей молоді в період воєнних конфліктів заслуговують поезії історичного спрямування митця.
