Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Сучасні методики засвоєння норм нової редакції "Українського правопису"
»
Взяти участь Всі події

Заняття з елементами тренінгу в інклюзивному класі «Вавилонська вежа або як подолати труднощі у сприймані дійсності»

Психологія

Для кого: 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас, 5 Клас, 6 Клас

17.03.2020

1171

13

0

Опис документу:
Заняття з елементами тренінгу в інклюзивному класі «Вавилонська вежа або як подолати труднощі у сприймані дійсності» Мета: подолати стереотипи, щодо людей з ООП, виховування толерантного ставлення до інших дітей, освоєння нових навичок спілкування з людьми, розширення кругозору.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Заняття з елементами тренінгу в інклюзивному класі

«Вавилонська вежа або як подолати труднощі у сприймані дійсності»

Мета: подолати стереотипи, щодо людей з ООП, виховування толерантного ставлення до інших дітей, освоєння нових навичок спілкування з людьми, розширення кругозору.

Матеріали: флепчат або дошка, маркер/крейда, олівці, папір, музичний програвач.

Сьогодні ми з вами поговоримо про дещо, що не посередньо стосується кожного, але для початку давайте з вами спробуємо зрозуміти яким же чином ми з вами спілкуємось.

Всім відомо, що ми можемо розмовляти завдяки мові, тобто вербально. Тож, а як ще ми можемо спілкуватися?

(діти відповідають на питання)

Тож ми з вами визначили, що спілкуватися можна завдяки мові, жестам, міміки, пантоміміки та іншого.

А як виникають конфлікти? Що призводить до цього?

(діти відповідають на питання)

Отже, виходячи із усього, що ми з вами визначили виходить, що конфлікти в більшості випадків виникають через непорозуміння. Тому я пропоную вам виконати одну цікаву вправу.

Вправа 1. «Мова жестів»

Повторюємо та вчимося розмовляти без слів.

Тепер пропоную вам пригадати легенду про вавилонську вежу.

Вавилонська вежа” легенда

Це було так давно, що вже ніхто й не пам’ятає, коли це було. Розповідають, одначе, буцімто в ті часи всі люди однією мовою говорили й усі одне одного розуміли. І закортіло людям лишити пам’ять про себе довічну: — А нумо зберемося разом та й побудуємо вежу високу! — мовив один. Зраділи всі та й загукали: — Ми збудуємо вежу, ми збудуємо вежу аж до самого неба! Обрали гору високу — та й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпалює, хто на гору підвозить. А на горі вже люди ждуть, цеглини приймають та з них вежу складають. Всі працюють, усі співають, весело всім. Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Та й собі довелося будинки побудувати, аби було де після трудів одпочивати, а побіля будинків насаджати дерев та кущів, аби птицям було де співати. Ціле місто виросло навколо гори, на якій будувалася вежа. Місто Вавилон. А на горі з кожним днем усе вище й вище, уступами підводилася вежа-красуня: знизу широка, догори все вужча й вужча. І кожен уступ цієї вежі фарбували в інший колір: у чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб був наче небо, а покрівлю — золотою, щоб, як сонце, виблискувала! І ось вежа майже готова. Ковалі вже золото кують для покрівлі, маляри пензлі занурюють у відра із синьою фарбою. Та ранком, звідки не візьмись, поміж людей з’являється сам Бог Ягве. Не сподобався йому їхній замір* — досягти неба, де живе Бог. «Це тому примудрилися вони свою вежу вибудувати,— подумав він,— що у них спільна мова і кожна людина розуміє іншу. От вони й домовились!» І наслав Ягве на землю страшенну бурю. Поки буря вирувала, вітер поніс усі слова, котрі люди звикли одне одному говорити. Невдовзі буря вщухла, і люди знову стали до роботи. Вони ще не знали, яка біда їх спіткала. Покрівельники пішли до ковалів сказати, щоб ті швидше кували листи для покрівлі. А ковалі не розуміють ані слова. В усьому місті Вавилоні люди перестали розуміти одне одного. Маляр кричить: — Фарба скінчилась! А в нього виходить: — Но мор пент! — Нічого не розумію! — кричить йому інший. А виходить: — Женком пренепа! І по всьому Вавилону лунають слова, зрозумілі одним і незрозумілі іншим. — Віндадори! — Маракірі! — Бобеобі! — Дзин! Покидали всі роботу, блукають, наче у воду опущені, та шукають: хто б міг їх зрозуміти? І почали люди збиратися купками — хто з ким однаково говорить, той і намагається триматися того. І замість одного народу вийшла сила-силенна різних народів. І розійшлися люди в різні кінці землі, кожен народ у свою сторону — будувати свої міста. А вежа почала потроху розвалюватися. Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли від Вавилонської вежі. Тому що багато хто носив їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного. І до сьогодні всіма мовами світу люди розповідають оцю легенду про недобудовану Вавилонську вежу.

Автор: J. G. (Джей Джи)

Як ви вважаєте які існують шляхи подолання мовного бар’єру? Що заважає людям бути толерантними одне до одного?

Вправа 2. «Танець, як мова тіла»

А зараз ми спробуємо передати свої почуття і настрій за допомогою танцю.

Учасники стають по колу і за бажанням кожний має показати свій настрій, а потім передати наступному учаснику естафету.

Вправа 3. «Хоровод»

Учасники стають у коло і починають рухатися по колу під музику, та свій власний ритм, кожен додає свої танцювальні рухи.

Які ваші відчуття? Як ви вважаєте чи можна людям спілкуватися за допомогою танцю?

Вправа 4. «Малюнок миру»

Пропоную представити мир (протилежне війні), як істоту і намалювати для нього малюнок добра.

Що було складного? Що сподобалося?

Обговорення загальних вражень про заняття.

Авторка:

Бутко Олена Олександрівна, практичний психолог ХЗОШ №139

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.