Заняття для п е д а г о г і в з елементами тренінгу «Особливості сексуального розвитку дітей в різні вікові періоди.»

Опис документу:
Мета: підвищення компетентності педагогічних працівників з питань статевого виховання дітей різного віку, розвитку сексуальності, причин сексуалізованої поведінки дітей.Заняття містить інтерактивні вправи, роботу в групах та інформаційні повідомлення психолога.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Кобеляцький навчально-реабілітаційний центр

Полтавської обласної ради

З а н я т т я д л я п е д а г о г і в

з е л е м е н т а м и т р е н і н г у

«Особливості

сексуального розвитку дітей»

Підготувала:

практичний психолог

Рикова І.О.

Кобеляки 2019 р

Мета: підвищення компетентності педагогічних працівників з питань статевого виховання дітей різного віку,сексуалізованої поведінки.

Хід заняття

1.Вступ.Налаштування учасників.

Психолог. Я рада привітати вас сьогодні, побажати активної участі в роботі, щоб час промайнув для вас цікаво та з користю. Працюємо сьогодні над питанням сексуального виховання дітей і підлітків, формуванням сексуальності та причин сексуалізованої поведінки у дітей.

Гра «Чарівна скринька»

Кожен учасник підходить до скриньки, дивиться всередину і каже одну хорошу річ про людину, чиє фото бачить всередині, не відкриваючи групі секрету, хто там. Коли учасники заглядають у коробку, вони бачать там своє відображення, тому повинні сказати щось хороше про себе. Тренер підсумовує, що всі названі риси допоможуть плідно працювати на занятті.

2.Правила

Психолог пропонує декілька правил роботі в групі, записує фліпчарті. Учасники за бажанням можуть доповнити існуючі правила своїми.

  • Говорити за правилом «тут і тепер»

  • Не перебивати партнера

  • Не давати порад, якщо про це не просять

  • Правило «тихого» мобільного

  • Бути щирим, активним

  • Правило закритого кола (конфіденційність)

3.Очікування

Учасники записують на стікерах свої очікування від заняття і прикріплюють на верх намальованого на ватмані пісочного годинника.

4.Робота в групах.

Учасники розділяються на групи(2)

Перша група працює над питанням:

«Що таке секс?Які функції сексу?»

Друга група працює над питанням:

«Що таке сексуальність?З чого складається сексуальність?»

Обговорення.

Доповнення психолога.

Сексуальність людини – сукупність біологічних, психофізіологічних і емоційних реакцій, переживань і вчинків людини, пов'язаних з проявом і задоволенням статевого потягу. При цьому, сексуальність – це набагато ширше поняття, ніж просто статеві відносини, яке включає почуття, думки, поведінку чоловіка або жінки, його/її бажання бути привабливим/ою, коханим/ою, любити, мати взаємовідносини, які включають інтимний компонент і фізичну сексуальність, активність.

Сексуальність людини та її складові

Сексуальність – це сукупність внутрішніх і зовнішніх ознак/проявів, які роблять одну людину привабливою для іншої.

Поняття „сексуальність” походить від англ. „sex” – „стать”.

Щодо сексуальності, як і щодо статі, можна відзначити, що:

– життєво необхідна якість;

– є у кожної людини;

– змінюється з віком;

– незмінно існує протягом всього життя;

– в багатьох ситуаціях зумовлює поведінку людини;

Основні функції сексуальності:

– репродуктивна (дітонародження);

– комунікативна (спілкування);

– гедоністична (задоволення);

– самоідентифікація (ототожнення себе з певною статтю).

Сексуальність є природженою потребою і функцією людського організму, подібно до процесів дихання, травлення та ін. Людина народжується з певним фізіологічним сексуальним потенціалом, а надалі вона формується вже у рамках індивідуального життєвого досвіду .

Сексуальність можна розглядати, як таку, що складається з п’яти компонентів:

1 – чуттєвість;

2 – інтимність;

3 – статева ідентичність;

4 – сексуальне здоров’я і репродукція;

5 – маніпулювання за допомогою сексу.

5.Інформаційне повідомлення «Розвиток сексуальності на різних вікових етапах»

Психосексуальний розвиток особистості – це процес формування та

розвитку у людини статевої самосвідомості, статевої ролі та психосексуальних орієнтацій. Зміст даного процесу полягає в переробці суб’єктом, існуючих у суспільстві, значущих одиниць «сексуальності» (стереотипів, уявлень, зразків поведінки) та прийнятті власного тілесного, емоційного та когнітивного досвіду.

Психосексуальний розвиток – це процес формування у особистості

сексуальних відчуттів, орієнтацій та патернів поведінки у процесі соціалізації

у вигляді системи уявлень.

Найбільш ґрунтовною і систематизованою для сучасного розуміння психосексуального розвитку є створена американським дослідником універсальна теоретична модель Дж. Банкрофта, в якій він, врахувавши

різноманітні стадії фізичного та психічного розвитку, вивів три напрямки, що

складають основу психосексуального розвитку будь-якої особистості:

- гендерна ідентичність, процес набуття якої характеризується формуванням стійкого внутрішнього відчуття власної статевої належності.

Починається в дитинстві, коли формується базова ідентичність, та реорганізується за рахунок сексуальної поведінки людини;

- сексуальна орієнтованість особистості, розуміння якої відбувається завдяки набору сексуальних реакцій на подразнення еротично- збуджувальних стимулів, потреба в яких виникає в пубертаті. Усвідомлюючи

наявність цих стимулів, індивід створює уявлення про власні сексуальні орієнтири;

- система взаємостосунків, що дозволяє осмислити власну сексуальність. У залежності від правильності обраного людиною підходу, формується уявлення про здатність її до інтимних парних стосунків.

Дитина після народження наділена так званою мультисексуальністю. Її тіло надзвичайно чутливе. Пізніше така чутливість локалізується у області геніталій. Такий процес продовжується від народження і до підліткового віку. Паралельно відбувається усвідомлення власної статевої приналежності

та розуміння того, що це означає. У ході онтогенезу такі зміни не можуть оминути фантазій та інтересу до змін у власному тілі. Тому діти порівнюють

себе з іншими дорослими та ровесниками. Граються в ігри, які пов’язані з використання статевих органів. Але така діяльність у нормі не містить відверто еротичного змісту. Тому не потрібно занадто загострювати увагу на

таких проявах. Адже акцентування уваги може лише розпалювати інтерес до

цієї теми та викликати штучну зацікавленість. Дитина може виявитися не готова до таких подробиць.

Вцілому, сексуальність людини розвивається в залежності від її індивідуальних особливостей та умов соціального середовища і засвоєного досвіду. Тому важко окреслити чіткі закономірності розвитку сексуальності.

Загалом, умовно виокремлюють наступні етапи психосексуального

розвитку :

1. 1,5 (3) роки – 5 (7) років формування статевої самосвідомості (здатність відчувати себе як представника певної статі). У цей період відбувається:

 усвідомлення дитиною себе як хлопчика чи дівчинки;

 формування уміння розрізняти навколишніх за статтю;

 підвищений інтерес до статевих органів;

 здатність формувати прихильність до близьких людей.

Найбільший вплив на загальний і психосексуальний розвиток дитини на першому етапі надає мати. Відмічено, що відсутність адекватного контакту з матір‘ю у віці від 6 місяців до 3-х років не дозволяє нормально формуватися навичкам спілкування. Такі діти надалі агресивні, жорстокі, дратівливі, у них знижена здатність до фантазування, вони нерозбірливі у

виборі друзів і поверхневі у стосунках. Крім того, підвищується можливість потрапити в асоціальні групи. Такі діти, ставши дорослими, можуть не сприймати сім’ю як цінність.

Негативні наслідки 1-го етапу, які з’являються у підлітковому віці:

• агресивна поведінка;

• жорстоке поводження з молодшими;

• втечі з дому;

• відсутність друзів;

• раннє статеве життя;

• нав’язлива мастурбація;

• вживання наркотиків, алкоголю, тютюнопаління.

2. 5 (7) років – 10 (12) років – формування стереотипу статево-

рольової поведінки.

Статева роль – це уявлення про себе, як про істоту чоловічої чи жіночої статі та специфічний набір вимог, очікувань, прав і обов’язків, які пред’являються суспільством до певної статі.

На цьому етапі відбувається:

 засвоєння типів чоловічої та жіночої поведінки відповідно до самосвідомості, яка сформувалася;

 формування здатності грати в сюжетні ігри, дотримуватися правил гри.

На основі природжених психобіологічних особливостей і під впливом сім’ї та соціального оточення дитина мимоволі вибирає для себе манеру поведінки, яка найбільш повно відповідає її запитам, і в той самий час не суперечить суспільним нормам. У цьому віці діти ще пильніше, ніж раніше, вдивляються у власних батьків, приймаючи за зразок або відкидаючи їх тип взаємовідносин. При холодних відносинах між батьками діти нерідко зростають такими ж холодними, без емоційними.

При владній холодній матері і ласкавому або безвільному батькові хлопчики часто набувають жіночих рис поведінки, а дівчатка – хлоп’ячої грубості, нетерпимості та інших негативних якостей. На 2-му етапі хлопчики

«відходять» від матері до батька, віддають перевагу чоловічому товариству.

Важливо сформувати у них образ героя, захисника, заступника, вселити

упевненість в себе.

Дівчинка стає ближче до матері. Вона має потребу в «заласканості», упевненості в своїй привабливості (образ принцеси). Недоласканість може призвести до ранніх статевих зв’язків і відходу в асоціальні групи. Дівчинка, вихована в підкоренні і приниженні – майбутня жертва насильства, в тому числі – сексуального.

Взаємовідносини хлопчика з матір’ю, а дівчинки з батьком лягають, відповідно, в основу взаємовідносин з жінками і чоловіками.

Негативні наслідки 2-го етапу, які виявляються у підлітковому віці.

Ухлопчиків:

• невміння постояти за себе і захистити слабого;

• підлегла поведінка;

• зухвала поведінка на фоні гіперболізації поняття «мужність»;

• «брудне» висловлювання на адресу дівчаток і жінок.

У дівчаток:

• занижена самооцінка;

• грубість і агресивність на фоні культивування чоловічих рис поведінки; • негативне ставлення до хлопчиків і чоловіків.

Незалежно від статі: невміння «включатися» в ігри; ранній початок статевого життя; шкідливі звички (паління, алкоголь, наркотики).

3. 10 (12) років – 16 (25) років формування психосексуальних

орієнтацій (система платонічних, еротичних, фізичних переваг та

потягу до осіб протилежної чи однакової статі). Цей етап починається з

статевого дозрівання і закінчується у 21 – 25 років.

У цей період здійснюється:

 вибір об’єкту статевого з його індивідуальними особливостями,

створення «портрету» майбутнього супутника життя;

 відпрацювання навичок комунікації, програвання залицяння у хлопчиків і реакції на нього дівчаток.

4. 25 – 65 років – період зрілої сексуальності. Характеризується

налагодженістю, взаємоприйнятною для обох партнерів сексуальною поведінкою, умінням контролювати u1089 статеве збудження. Сексуальність набуває правильно сформованого характеру – вона не схильна до зайвої романтичності, але і є такою, що не зводиться до біологічної функції статевого спілкування.

5. Інволюційний період – це нормальне вікове зниження статевого потягу та інших сексуальних показників, що не має чіткого початку.

6.Робота в групах.

«Що треба вчити дитину про секс в різні вікові періоди»

1 група-що вчити дитину від 0 до 5 років.

2 група- що вчити дитину від 6 до 12 років.

3 група-що вчити дитину старше 12 років.

Обговорення.

Коментар психолога.

Значний вплив на ставлення до сексуальності має первинна інформація,

яку отримують діти у відповідь на запитання, що стосуються статі та сексуальності.

Зокрема, діти дошкільного віку (3 – 6 років) сприймають ставлення

дорослих до статевих питань через інтонацію, вираз обличчя, зроблені зауваження та коментарі. Діти тільки імітують зовнішній вираз інтимних стосунків чоловіка і жінки, приміряючи на себе зазначені ролі.

Діти цього віку виявляють підвищену цікавість до сексу і задають безліч запитань. Батьки можуть надати своїй дитині велику допомогу в накопиченні сексуальних знань, в зміцненні її упевненості в собі, якщо будуть давати ясні й чіткі відповіді, застосовуючи правильну термінологію, а не вдаючись до евфемізмів (типу, «тебе знайшли» або «купили»), які тільки вносять плутанину і можуть дезорієнтувати дитину. На питання треба відповідати буквально і на тому рівні, який доступний розумінню дитини, не

ускладнюючи відповідей до такої міри, щоб секс став зв’язуватися в розумінні дітей з таємницею і забороною. Дитяча цікавість, що стосується сексу, нормальна, вона властива всім дітям, і сексуальна освіта повинна давати відповіді на запитання, що їх ставить дитина.

Важливо ознайомити дошкільнят зі статевими органами, в іншому випадку можуть виникнути такі відхилення, як візіонізм (підглядання) і ексгібіціонізм (демонстрація навколишнім власного оголеного тіла).

Дуже важливо також навчити дитину навичкам гігієни.

На даному етапі важливо правильно підбирати іграшки, одяг, книги, фільми відповідно статі й віку дитини. Наприклад, відсутність у дівчинки навички гри в «дочки-матері» з ляльками гальмує розвиток материнського інстинкту. Відсутність змагальних ігор у хлопчиків зменшує можливість формування лідерських якостей. Якщо дитина не навчиться слідувати правилам гри, вона може не зуміти прийняти правила поведінки у суспільстві.

Для дітей молодшого шкільного віку (7 – 10 років) особливо важливе свідоме наслідування привабливих моделей жіночої та чоловічої поведінки.

Це період, який готує дитину до статевого дозрівання, до нових якісних змін.

На початку даного періоду треба задовольнити цікавість дітей про статеві відмінності і появу на світ новонароджених. Психологи рекомендують робити це досить відверто, бо у віці 7 – 8 років такі відомості не сприймаються як сексуальні.

У 8 – 10 років діти зазвичай вже соромляться задавати батькам запитання щодо сексу, частіше вони схильні звертатися за інформацією до ровесників. Щоб уникнути надходження помилкової і шкідливої інформації,

батьки повинні прагнути донести до своїх дітей правильні відомості відповідно їх віку. Батькам, які точно не знають, яка інформація потрібна дітям цього віку і як її викласти, треба звернутися за допомогою до лікаря або до педагога – вони порекомендують нову літературу.

Наприкінці цього періоду починає формуватися платонічна стадія формування статевого потягу (була описана вище).

Ранній підлітковий вік (11 – 14 років): період статевого дозрівання (пубертатний період) у психосексуальному розвиткові дитини відраховується

від початку першої менструації (менархе) у дівчаток та еякуляції у хлопчиків (виділення сперми, яке може відбуватися і за відсутності оргазму, особливо у хлопчиків, які не досягли статевої зрілості) до зупинки росту.

Менструація – це кров'яні виділення зі статевих шляхів жінки, які пов'язані з дозріванням яйцеклітини та виходом її з яєчника. Перша менструація у більшості дівчаток настає у 12 – 14 років (у середньому в 13 років і кілька місяців). Перша менструація не є ознакою статевої зрілості, а всього лише свідчить про настання другого етапу статевого дозрівання – остаточного дозрівання репродуктивної функції жіночого організму.

Характер статевого виховання дітей цього віку змінюється. Якщо допитливість дітей молодшого шкільного віку можна задовольнити без деталізування відповідей, то 11 – 14-літнім підліткам, які вступають у період

статевого дозрівання, відповідати необхідно чітко, конкретно, у повній відповідності дійсності. Тут надто важливо навчити підлітків володіти статевими інстинктами, що прокидаються. У цьому ж віці необхідно починати роздільну (для хлопчиків і дівчаток) роз’яснювальну роботу. Дуже

важливо надати відомості про менструацію, полюції, статевий потяг, про нормальні вияви сексуальності, а також познайомити з правилами особистої статевої гігієни (в контексті з іншими гігієнічними навичками).

Важливо, щоб в цей період батьки прийшли на допомогу своїм дітям, сприяючи розвитку у них понять здорової сексуальності, щоб вони розумно відносилися до свого тіла.

Підлітковий вік та ранній юнацький вік (14 – 18 років). Статеве виховання повинне бути поставлене на якісно новий рівень. Його необхідно пов’язати з викладом гігієнічних, моральних і соціальних проблем.

Працювати з підлітками на цьому етапі необхідно у змішаній аудиторії - юнаки і дівчата повинні разом обговорювати проблеми статі та сексуальної

поведінки. Нарівні з цим іноді варто проводити окремі бесіди з питань гігієни

статі, коли жінки обговорюють ці питання з дівчатами, а чоловіки – з юнаками. Підлітки повинні мати відомості щодо природи інфекцій, які передаються статевим шляхом, в тому числі ВІЛ, контрацепції, наслідків раннього статевого життя і небажаної вагітності тощо. У них повинне чітко сформуватися почуття відповідальності за себе, свого статевого партнера і майбутніх дітей.

На цій стадії важливо говорити про прийняття рішень, оскільки в цьому віці (приблизно з 14 років) у всіх підлітків починається різного роду сексуальна активність – від дотиків і поцілунків до статевих актів. Якщо до цього часу підліток буде не обізнаний про секс і важливість контролю народжуваності, йому не будуть прищеплені навички прийняття відповідальних рішень і відповідні моральні стандарти, цілком можливо, що

час підліток готовий зробити серйозну помилку.

Підліткам слід усвідомити і засвоїти, що:

– сексуальна близькість з іншою людиною – не гра і не ритуал переходу в дорослий стан, а серйозний і відповідальний крок, що може мати різіні наслідки;

для сексуальних відносин характерні три аспекти особистої відповідальності: перед самим собою, перед своїм сексуальним партнером, перед можливим потомством;

– кожний здатний і повинен управляти своєю сексуальністю;

– починаючи статеве життя, для збереження власного здоров’я, в тому числі репродуктивного, потрібно чітко засвоїти правила безпечного сексу [7].

7.Робота в парах.

Психолог роділяє учасників на пари, в парах визначає, хто буде виконувати роль дитини, а хто- дорослого. Кожна пара отримує завдання і 10 хв.на підготовку, потім презентує свою роботу і формі рольової гри.(дитина питає, дорослий намагається дати грамотну відповідь на її запитання).

Запитання:

1.Якщо я поцілуюся, то завагітнію?

2.Правда, що сексом можна займатися з 12 років?

3. Якщо у мене немає місячних, я не дівчинка?

4.Правда, що справжній хлопець/чоловік завжди повинен носити з собою презерватив?

5.Я товаришую з хлопчиками, я гомік?

6.Чи правда, щ перший секс безпечний, не завагітнієш і нічого ине підхопиш?

7. Я прокидаюся вночі, бо думаю, що впісявся. Що зі мною?

8. Кому секс потрібен більше- хлопцям чи дівчатам?

8.Вправа «Ситуації»

Тренер зачитує ситуації, а учасники пропонують варіанти їх вирішеня і правила, які необхідно прийняти для дитини, щоб подібні ситуації не повторювалися. Тренер корегує.

Ситуації:

Петрик(12р) під час перегяду фільму мас турбує,заважає іншим дітям.

Ілона(14 р)заграє з нічним вихователем.

Арсен(7р) підходить до дорослих,треться об них,видає звуки статевого акту.

Ксюша(6 р) під час гри весь час торкається геніталій інших дітей.

9.Інформаційне повідомлення «Сексуалізована поведінка. Мастурбація. Причини відхилень у сексуальній поведінці»

Сексуалізована поведінка дитини є одним із проявів глибокої травматизації дитини.

Прояви:

-специфічна лексика

-демонстрація статевих органів

-підглядання

-загравання

-зваблення та пропозиція вступити у статевий контакт

-імітація статевого акту в іграх з іншими дітьми

-цікавість до порно

-навязлива мастурбація.

Причини:

-тривала деривація

-наслідок поведінки дорослих

-пережите сексуальне насильство

-хронічна підвищена тривожність,занижена самооцінка

-фізіологічні причини

-відсутність виховання та інформації

Що робити:

  • підтримка з боку дорослих

  • терапевтична допомога

  • заповнити вільний час

  • забезпечити безпеку

  • пояснити норми поведінки

  • прийняття дитини

  • підвищення самооцінки

  • показати альтернативу

  • поговорити з членами родини

  • прибрати сексуальні осередок

Мастурбація

Найпоширенішою формою реалізації сексуальності у підлітковому та юнацькому віці є мастурбація. Більшість юнаків (70–90 %) і значна частина дівчат (30–60%) саме цим шляхом отримують перше уявлення про сексуальні

реакції свого тіла. Цей феномен людської сексуальності є нормальним, тимчасовим проявом підліткового та юнацького віку, але навколо мастурбації наросло чимало упереджених і хибних думок, забобонів, міфів.

Більш того, мастурбація попереджає ранній початок статевих стосунків, тобто є позитивним явищем. Підліток ще не може по-справжньому оцінити душевні якості партнера – для цього він не дозрів особистісно. А бездуховність статевих контактів може зафіксуватися, і сексуальний розвиток особистості зупиняється на примітивному рівні і деформується.

Застосування мастурбації не обмежується періодом статевого дозрівання. Певна частина дорослих чоловіків і жінок, включаючи одружених, продовжують мастурбувати протягом життя, не перестаючи бути

здоровими та щасливими людьми. Отже, мастурбація не обов’язково є замінником сексу, вона може існувати як самостійний вияв сексуальності,

незалежно від інших форм статевої активності;

Мастурбація (за виключенням її патологічних, зависаючих, форм) не завдає фізичної шкоди, не призводить u1076 до психічних розладів, формування гомосексуальної орієнтації; підліткова та юнацька мастурбація не знижує статеву потенцію у дорослому житті. Шкоди завдає не розрядка статевого напруження, а конфліктні переживання: муки сумління, почуття відрази до себе тощо. За несприятливих умов, наприклад, у разі неправильного сексуального чи надто жорсткого релігійного виховання, коли навіюється гріховність самозадоволення, мастурбація може призвести до поведінкових та особистісних розладів.

Мастурбацію, як правило, намагаються приховувати; вона є приватною

справою і має здійснюватися у недоступному для сторонніх очей місці.

У дівчат інтенсивність занять мастурбацією значно менша, ніж у хлопців, але це означає, що жіноча сексуальність слабша. Справа в тому, що з

статеве дозрівання хлопчиків означає виникнення полюцій, які супроводжуються фізіологічною розрядкою.

Відчувши насолоду, хлопці намагаються відтворити її шляхом усвідомленого маніпулювання. Настання статевої зрілості у дівчат пов’язане з менструаціями, що не приносять приємних відчуттів.

Отже, юнаки раніше пізнають приємне збудження і розслаблюючу дію мастурбації, тоді як дівчата долучаються до подібної сексуальної активності випадково чи шляхом досвіду, набутого в період петтінгу.

Існують різні види мастурбації:

1. Рання допубертатна мастурбація (до 10 років). Вона викликає схвильованість батьків, але має не сексуальний характер, а пов’язана з механічним подразненням геніталій чи з прагнення здолати тривожність, страх або нудьгу (наприклад, у разі довгого лежання в ліжку під час хвороби). Передумовою мастурбації є підвищений рівень збудливості дитини

зі схильністю до розладів сну. Якщо такого малюка вкласти спати зарано, то

він буде довго лежати у ліжку без сну і врешті-решт знайде собі заняття.

Причиною мастурбації може u1073 бути й насильне годування, коли дитина не відчуває задоволення від їжі, тобто «виключається» одна з найчутливіших ділянок організму – слизова оболонка губ і рота, яка рефлекторно, але пов’язана з зоною геніталій. Якщо ділянка ротової порожнини „мовчить”, то зона геніталій збуджена, і це непокоїть дитину, яка починає зачіпати статеві органи й відчуває, як збудження знімається. Формується „ланцюг”: насильне годування – роздратування – мастурбація.

Схильність до мастурбації може виникнути і внаслідок психологічного зараження через спільне ліжко з дорослими, надмірне заласкування, поцілунки в губи.

2. Спонтанна мастурбація. Дитина відкриває для себе, що окремі дії в зоні геніталій приносять приємні відчуття, які хочеться пережити ще раз. Причиною появи мастурбаційної звички може стати підвищений рівень пітливості, зуд в генітальній зоні через порушення гігієни, подразнення геніталій або близьких до них ділянок тіла, опрілості, дерматитах, гельмінтозах, а також при носінні тісного одягу. У дівчаток мастурбацію додатково може спровокувати гойдання на нозі і надмірно ретельне підмивання, коли виникає бажання повторити специфічні генітальні відчуття.

3. Наслідувальна мастурбація. Поширена у підлітків-хлопців, коли мастурбація відбувається „за компанію”, як розвага.

4. Мастурбація періоду юнацької гіперсексуальності (12–14 років).

5. Псевдомастурбація. Не супроводжується ні еякуляцією, ні оргазмом, і притаманна підліткам із затримкою сексуального розвитку та з ендокринною патологією, які практикують мастурбацію, наслідуючи однолітків.

6. Нав’язлива мастурбація (патологічна форма мастурбації). Може виникати в будь-якому віці і характеризується нав’язливим прагненням маніпулювати власними геніталіями, у т.ч. без врахування ситуації й оточення. Причиною її можуть бути нервові розлади, пов’язані з тривогою чи

хворобою. Саме вона потребує корекції, і батьки мають звернути на неї увагу, оскільки у дітей з емоційною депривацією мастурбація часто спрямована на заміщення інших форм задоволення. Дитина, яка відчуває, що

вона не потрібна батькам, починає шукати якусь компенсацію. І якщо в цей час дитя раптом виявить, що ігра з гентіаліями заспокоює та робить життя приємнішим, то буде займатися нею вже свідомо, щоб викликати більше позитивних емоцій і забути про свої проблеми.

Мастурбація як патологічна звичка, а не нормальний вияв підліткової сексуальності має такі ознаки:

– систематичність випадків мастурбації та їх частота у поєднанні з іншими розладами нервово-психічного розвитку;

– одночасна наявність в однієї дитини різних поведінкових реакцій: розгойдування тілом, смоктання пальця, гризіння нігтів, маніпулювання волоссям чи геніталіями в різних поєднаннях;

– гра статевими органами в присутності людей, у різних місцях;

– домінування мастурбауції над іншими формами поведінки (в т. ч. над іграми, спілкуванням); набуття нею ритуального характеру з жорстко фіксованою послідовністю дій;

– мазохістський характер задоволення.

Треба одразу зазначити, що мастурбація – це нормальний етап психосексуального розвитку. Але є додаткові чинники, які можуть провокувати виникнення такої звички:

1. Фізіологічний фактор. Варто звернути у вагу на те, чи все в порядку у дитину з інтимними частинами тіла – чи немає почервонінь, попрілостей, висипань. Інколи мастурбація може бути викликана більш серйозними захворюваннями – сахарним діабетом, глистами, фімозом (звуження крайньої плоті). Щоб виключити дану причину треба звернутись до педіатра.

2. Надмірну увагу до інтимних частин тіла може провокувати тісна білизна.

3. Цікавість і бажання все пізнати. Це стосується дітей до 2-х років, коли на передній план виступає потреба пізнати все навколо. Діти маніпулюють різними предметами і частинами тіла для того, щоб задовольнити власну цікавість.

4. Звичайна нудьга, коли дитина не знає чим себе зайняти, може стати причиною того, що дитина починає мастурбувати. У висновку це переростає у звичку і стає способом провести вільний час. Мастурбація як заколисування перед сном – також входить в даний спектр причин.

5. Психологічна травматизація дитини. Поява маленького брата чи сестри і як наслідок конкуренція з ними, розлучення батьків, рання розлука з матір’ю, страх фізичних покарань, відсутність турботи та уваги, відчуття покинутості, тобто все що здатне викликати стрес у малечі, може бути стимулом до травматизації дитини. В такому випадку мастурбація – це «ліки», розрядка, зняття напруги. Така мастурбація називається невротичною і зазвичай потребує втручання кваліфікованого дитячого психолога.

Як же вияснити де мастурбація просто етап нормального розвитку, а де вона приймає невротичний характер? Є ряд умов, на які слід звернути увагу. Саме вони можуть вказати на ненормальний характер:

Груба,імпульсивна форма мастурбації
–Нав’язливийхарактер
– Велика частота. Тобто коли вже виробилась стійка звичка. Дитина прагне цим займатись будь-якої хвилини (за столом, читаючи книжку, одягаючись, граючись, переглядаючи телевізор, перед сном…)
– Стають можливими випадки мастурбації в громадських місцях
– Дитина не може зупинитись при зауваженні дорослого, а навпаки реагує агресивно
– Якщо ви помічаєте, що малеча скоріше знімає напругу, ніж отримує задоволення
– Відсутність відчуття зніяковіння, сорому
– Дитина хвалиться тим, що мастурбує
– Вчить мастурбації братів, сестер чи друзів.

Як правильно відреагувати, якщо ви помітили за дитиною таку звичку?

Як не треба робити! Ні в якому разі НЕ соромте, НЕ висміюйте, НЕ сваріть, НЕ забороняйте, НЕ лякайте, НЕ погрожуйте, тобто ніяк НЕ акцентуйте.

Варто визнати природність процесу, але не заохочувати малечу! Як це зробити?

1. Спочатку перевірте стан шкіри статевих органів та подивіться чи не затісна білизна, яку носить ваша дитина. Це виключить фізіологічну причину.

2. За допомогою ознак, які ми розглянули вище спробуйте визначити який характер у звички – невротичний чи це просто етап психосексуального розвитку.

3. Спробуйте зацікавити дитину чимось іншим, переключити увагу. Але тут треба бути обережними – не треба надмірно акцентувати увагу на новій грі! У дитини не повинен сформуватись зв’язок типу «якщо буду так робити, то мама одразу придумає цікаву гру!». Переключати треба спокійним тоном на незначні речі – попросити щось принести, запропонувати попити, попросити намалювати щось…

4. У старших дітей (починаючи з 4-х років) можна спитати чому вони цим займаються? І потім провівши аналогію із чищенням носу (що теж є приємним але робиться у ванній наодинці) поясніть, що чіпати свої статеві органи можна, але не привселюдно. Варто сказати про те, що якщо торкатися до інтимної частини тіла брудними руками, то можна занести інфекцію і часто це робити не варто, оскільки це може спровокувати почервоння і викликати больові відчуття (проведіть аналогію із вухом, яке теж стане червоним і заболить, якщо його часто чіпати). Можна розказати дитині про те, що таке інтимні частини тіла, для чого вони служать.. Крім того, слід звернути увагу на деякі моменти, які стосуються людської сексуальності і розповісти про те, як захистити межі своєї інтимності .

5. Якщо ви помітили дану звичку, яка відбувається в один і той самий час, наприклад, перед сном чи при перегляді телевізора, спробуйте змінити ритуал.

6. Позитивну роль може зіграти будь-яка фізична активність (фітнес, танці) за для того, щоб максимально витратити енергію, аби вона не пішла «не в те русло»

7. Спробуйте прослідкувати, коли саме дитина займається мастурбацією – після чого їй треба «розрядка». А потім змініть ситуацію, щоб вона не викликала надмірне напруження. Якщо причину ви не зможете знайти самі, зверніться до дитячого психолога

8. Спробуйте навчити дитину новим способам того, як можна отримувати задоволення від життя. Пофантазуйте разом з дитиною і втільте в життя різні варіанти.

Пам’ятайте, якщо ваша дитина не займається мастурбацією привселюдно та часто, не має проблем у спілкуванні в сім’ї та з однолітками та володіє достатньою інформацією на дану тему – причин для хвилювання немає!

Відхилення у статевій поведінці підлітка

Відхилення у статевій поведінці можна умовно розділити на три типи:

1. Сексуальні експерименти психічно здорових підлітків. Відхилення цього типу є умовними, тимчасовими. Вони не суперечать психофізичній природі підлітка, і одноразовий експеримент при сприятливому соціальному мікрокліматі і належному статевому вихованні не має негативних наслідків для здоров’я і розвитку дитини. Переказ анекдотів з еротичним підтекстом, сміх над еротичними малюнками, є природною (хоч і неприємною) дією здорових хлопців і дівчат.

2. Результат незадовільної соціальної адаптації, неправильного

статевого виховання. Такі відхилення спричинені педагогічною занедбаністю підлітка, його неспроможністю самостійно знайти адекватний вікові та соціально сприйнятий спосіб задоволення сексуальної потреби.

3. Відхилення, зумовлені психічною чи соматичною патологією.

Відхилення перших двох типів мають наступні причини:

1. Соціальні причини, а саме:

–розбіжність між декларованими і реальними вимогами до статевої поведінки (наприклад, заборона на ранні статеві контакти разом із вільним доступом до журналів еротичного змісту);

– складні умови статевої соціалізації, негативний вплив оточення;

– розбещення та зваблення дітей дорослими.

2. Педагогічні причини – недоліки в організації та проведенні виховання (замовчування, подвійні стандарти, репресивна мораль), які призводить до хаосу у вихованні та визначенні статевих ролей хлопців і дівчат.

3. Психологічні причини – низький розумовий розвиток; занижена самооцінка; відчуття дезадаптованості; несприйняття вимог і настанов оточення, які призводять до бажання самоствердитися у такий спосіб.

4. Причини психосексуального характеру:

– порушення ґендерної ідентифікації і сексуальних орієнтацій, недоліки у формуванні поведінки, властивій конкретній статі;

– відсутність навичок спілкування з іншою статтю,

– психосексуальна травма (зґвалтування);

– надмірно ранній вступ до статевого життя;

– сексуальна загальмованість і пригніченість (або підвищена сексуальна потреба й активність);

– неадекватний приклад матері й батька (розпуста, деспотизм тощо);

– негатив стосовно статевого дозрівання (невдоволення власною зовнішністю, огида щодо полюцій чи менструацій тощо), які породжують замкненість, конфлікти з ровесниками, дорослими;

– порушення статевої поведінки через фіксацію еротичних переживань на неадекватних стимулах (мастурбація, інші сексуальні дії, що супроводжуються биттям дитини, тощо).

Будь-яке відхилення може перетворитися з експерименту на порушення статевої свідомості та поведінки через неправильні дії дорослих, а залякування підлітків лише викликає бажання перевірити все на власному досвіді. Не маючи змоги обговорити свої почуття з доброзичливим дорослим,

дитина залишається на самоті зі своїми переживаннями, починає сумніватися

у своїй нормальності, орієнтуючись на недостовірні відомості своїх ровесників та ЗМІ.

Сексуальна орієнтація

Формування сексуальної орієнтації відбувається в дитячому і підлітковому віці в результаті взаємодії між розвитком статевого потягу і соціальним розвитком. Статеве дозрівання викликає еротичні переживання, а соціальне середовище і переважання в ньому гетеро- чи гомосексуальних аспектів (коло спілкування підлітків, об’єкти їх емоційних прив’язаностей, джерела сексуальної інформації тощо) визначають їх спрямованість.

Раннє пробудження лібідо припадає на вік, коли в середовищі спілкування й емоційних прив’язаностей підлітка переважають однолітки власної статі, і це сприяє розвитку гомоеротичних схильностей. Більш пізнє дозрівання, навпаки, сприяє гетеросексуальності. У той же час, наявність періоду статевої сегрегації (9-12 років), коли хлопці намагаються спілкуватися виключно з хлопцями, а дівчата – з дівчатами, є нормою розвитку особистості. У цей період діти засвоюють правила спілкування з власною статтю, цінності, які їй притаманні. Хлопці і дівчата можуть обіймати чи цілувати одне одного, вступати в тісний тілесний контакт, відчувати захоплення особами своєї статі, але це не означає сформованої гомосексуальної орієнтації. Більш того – саме фіксація уваги на цих проявах

поведінки може або їх закріпити, або призвести до того, що дитина буде уникати дружби з особами своєї статі (через страх звинувачень), а представників протилежної статі сприймати лише як сексуальний об’єкт.

Водночас, статева сегрегація підлітків більш старшого віку (які знаходяться в закритих закладах тощо) може сприяти гомосексуальним контактам при збереженні або навіть посиленні гетеросексуальних інтересів.

10.Рефлексія

Учасники пишуть на стікерах свої враження від заняття і прикріпляють їх на нижню частину намальованого пісочного годинника.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.