Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Особливості адаптації та модифікації освітнього процесу в контексті інклюзивного навчання
»

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ І КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК

Психологія

03.05.2019

1235

34

0

Опис документу:
У даній статті розглядається питання розвитку комунікативних і мовленнєвих навичок у дошкільників. Для повноцінного розвитку комунікативних і мовленнєвих навичок необхідно емоційне спілкування з матір'ю або заміщаючий її особистістю, сприятливе сімейне оточення. При відсутністі або дефіциті спілкування з матір'ю в дітей виникають проблеми в оволодінні комунікативними навичками, а також в мовленнєвому розвитку.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ І КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК

За останні кілька десятиліть число дітей з порушенням функцій комунікації, мовлення зросла майже в сім разів.

Що ж впливає на розвиток комунікації і мовленнєвого розвитку дітей. Екологія? Шкідливі звички батьків? Родові травми або хвороба матері під час вагітності? Або просто педагогічна занедбаність? Як впливає на розвиток комунікації, мовлення, інших психічних функцій емоційна, психічна депрівація у дітей старшого дошкільного віку. Спілкування необхідно для розвитку особистості, особливо в період раннього онтогенезу. Спілкування з дорослими у дітей визначає поведінку, ставлення до світу і себе. Спілкування не вроджена потреба, а формується в процесі розвитку дитини, і для його формування необхідно близьке спілкування з мамою і іншими близькими членами сім'ї. Механізми розвитку мовлення і психологічні умови вивчені недостатньо.

Формування мовлення складний процес, в якому дитина вчиться сприймати звернену до нього мову і управляти своїми мовленнєвими органами для її відтворення. Для нормального становлення мовленнєвої діяльності необхідно повноцінне формування передумов, а саме зберігання фізіологічних та психологічних основ,сприятливе соціальне оточення. Для розвитку мовлення необхідно різноманітне постійне спілкування з дорослим.

Такі відомі вчені, як Л. Н. Галігузова, Е.О. Смирнова, М.І. Лісіна та інші присвятили багато робіт проблемі спілкування дітей з дорослими і однолітками. Також не обійшли стороною цю тему зарубіжні вчені, такі як

Ф. Зімбардо, Ш. Редлі, Б. Уайт та інші.

У своїх дослідженнях вчені доводять важливість розвитку такої форми спілкування, як спілкування з однолітками. Вони показують, що ця форма спілкування необхідна для того, щоб дитина навчилася встановлювати контакти, розуміла значення взаємин з іншими дітьми, а також вони показують, що спілкування необхідно для повноцінного розвитку особистості. Темі спілкування дітей з дорослими присвячене багато робіт відомого вітчизняного психолога М.І. Лісіної. Три складові комунікативного фактора, які в своїх дослідженнях виявили М.І.Лісіна, А.Г.Рузьска, В.В.Ветрова, М.Г.Елагіна грають вирішальну роль в появі у дітей активної мови. Для цього необхідно встановлення контакту дорослого з дитиною, насичення дитини чутною промовою, організації співпраці дорослого з дитиною.

В рамках напрямку, умовно названого комунікативним, вивчаються особливості дитячо-батьківської комунікації та їх вплив на дитячу мову.

За останні півтора століття особливості формування дитячого мовлення в онтогенезі вивчалися багатьма вченими (Б.Баєв, О.Лурія, А.Маркова, С.Рубінштейн і інші), лінгвістами (О.Гвоздєв, О.Потебня, Н.Лєнская і інші), фізіологами (М, Кольцова, І. Павлов, А.Іванов-Смоленський, І.Сєченов і інші), педагогами (Ю.Аркін, А.Іваненко, Т.Науменко і інші). Серед праць вітчизняних вчених перш за все необхідно назвати дослідження Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконіна,С.Л.Рубінштейн, Ф.А.Сохин, Г.Л.Розенгард-Пупко, Р.М.Боскис і інші.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених: М.Г.Елагіна, І.М.Кононова, М. І. Лісіна, Е.О.Смирнова, М.Ainswort, J.Bowlby, JHCooper, RBDarling, CJDunst та інші показали, що основним фактором, який впливає на розвиток мовлення є соціальне середовище, в першу чергу вплив матері, а також батька, бабусі, дідуся.

У дітей існують форми спілкування з дорослими, які в своїх дослідженнях виявила М.И.Лісіна, які змінюють одна одну: ситуативно-особистісна, ситуативно-ділова, внеситуативно-пізнавальна і внесетуатівно-особистісна.

Розглядаючи питання розвитку спілкування в онтогенезі, звернемо увагу на першу форму спілкування - ситуативно-особистісну, яка триває до кінця першого півріччя життя дитини. При цій формі спілкування з дорослим направлено на задоволення потреби виживання дитини, і задоволення його первинних потреб. При цій формі спілкування у дітей створюється несприйнятливість до негативних емоцій, дитина сприймає лише уважність і доброзичливість. Спілкування займає провідну роль в перші шість місяців життя дитини [1].

Ситуативно-ділова форма спілкування триває приблизно до трьох років. Ця форма спілкування характерна тим, що вона призводить до перетворення предметної діяльності дітей. А також при ній створюються всі передумови для виникнення і розвитку мовлення.

Внеситуативно-пізнавальна форма спілкування триває приблизно до чотирьох років. При цій формі спілкування діти бажають поваги дорослого. Найм’якіший докір може ними сприйматися з перебільшенням, і при наступній спробі діти можуть відмовитися йти на контакт [2].

Внеситуативно-пізнавальна форма характерна тим, що засобом спілкування у дітей стає мовлення. Словниковий запас швидко збільшується, вони вчаться поєднувати слова і пропозиції по граматичним законам. У дітей з'являється інтерес до звукової формі слова.

Внеситуативно-особистісна форма спілкування з'являється до шести років. Значення цієї форми спілкування незаперечно, вона дозволяє дитині навчиться розбиратися в соціальній сфері, встановлювати складні взаємини з людьми.

Період дошкільного дитинства є періодом інтенсивного розвитку мовлення дитини. Від того, наскільки успішно розвивається функція мовлення в цьому віці, залежить успіх розвитку комунікаційних навиків, психічного розвитку дитини в цілому [3].

Розглядаючи питання впливу матері на мовленнєвий розвиток дитини, можна сказати що "мовне середовище" створюється матір'ю і є важливим для подальшого мовленнєвого розвитку у дитини.

Недостатність позитивного емоційного контакту з дорослими, емоційна депривація надають згубний вплив на розвиток дитини. У разі, коли відбувається порушення в діаді "мати-дитина" у дитини порушується процес мовленнєвого розвитку, комунікації, а також сповільнюється розвиток інших психічних функцій.

У дітей, які не отримали взаємодії з мамою, або воно носило негативний характер відбувається порушення комунікативних навичок, мовленнєвого розвитку і інших психічних функцій (пам'яті, мислення, уваги).

При порушенні комунікативних навичок, у дитини відбувається порушення мовленнєвого розвитку, що простежується при вивченні розвитку дітей, які опинилися у важких життєвих обставинах. У цих дітей спостерігається соціальна, емоційна депривація, у них відсутні або погано розвинені навички встановлення співпраці.

Порушення розвитку комунікативних функцій і мовленнєвих навичок дуже взаємопов'язано. Якщо дитина має мовленнєві проблеми, то їй в старшому дошкільному віці вже складніше встановити контакт, тому що його не розуміють, і він може бути відкинутий суспільством одноліток, і теж відбувається якщо у дитини не розвинені комунікативні навички, він не може вступити в гру, так як не знає, не вміє цього робити. Тому дуже важливо і далі вивчати питання взаємозв'язку розвитку мовлення і комунікативних навичок, для надання комплексної корекційної допомоги.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.