• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Педагогіка
  • Забезпечення можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок

Забезпечення можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок

Опис документу:
Забезпечення можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших. Доповідь на психолого-педагогічний семінар

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Забезпечення можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших

доповідь

Сметанська Ю.А. | вчитель математики | 01.11.2018

Для того щоб стати повноцінним членом суспільства, учневі необхідно, з одного боку, засвоїти його цінності, а з іншого - активно створювати для себе потрібні умови для входження в суспільство відповідно до своїх індивідуальних особливостей, світоглядних цінностей та особистої спрямованості.

Знання, залишаючись однією з основних складових змісту освіти, визнаються потрібними не самі по собі, а для розв'язання важливих життєвих проблем. Засвоєння знань і вмінь пов'язується зі здатністю школяра використовувати їх у свідомій діяльності.

Слайд 2. Щасливими можна назвати тих учителів, які дійшли зі своїм класом до того етапу, коли вони можуть сказати: «Незалежно від моєї присутності, клас працює. Група досягла самостійності»(Марія Монтессорі)

Плануючи організацію освітнього середовища в класах, не лише важливо, а й необхідно брати до уваги теорію розвитку дитини, описану в працях багатьох відомих вітчизняних і зарубіжних авторів (Е. Еріксон, Л. Виготський, Ж. Піаже та ін.)

Слайд 3. Освітнє середовище у класах має бути безпечним місцем, де діти відчуватимуть себе захищеними та в безпеці, де відбувається більшість навчальних видів діяльності.

Усі діти заслуговують навчатися у такому освітньому середовищі, у якому є баланс між навчальними видами діяльності, ініційованими вчителем, та видами діяльності, ініційованими самими дітьми.

Таке середовище забезпечує можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших.

Дуже важливо, щоб вчителі повною мірою розуміли свою роль як моделі бажаної поведінки та ставлення до людей з повагою, добротою й відповідальністю.

Слайд 4. Учителі мають усвідомлювати основні риси відповідальності, яку вони несуть за своїх учнів, що передбачає такі обов’язки:

Поважати кожну дитину

Вірити в успішність кожної дитини

Бути чесними і визнавати власні помилки

Вміти слухати й дотримуватися конфіденційності

Бути послідовними й справедливими

Мати високі очікування щодо кожного учня,

у тому числі учнів з особливими освітніми потребами

Цінувати особисті зусилля дітей

Організовувати стимулююче навчальне середовище

Постійно поновлювати свої знання про дитячий розвиток

Слайд 5. Освітнє середовище створюється для заохочення самовизначення дітей у класі та розвитку їхніх спроможностей, оскільки відомо, що люди, які контролюють те, що відбувається з ними, краще адаптовані до життя.

Щодня дорослій людині доводиться приймати декілька десятків рішень. Уміння робити вибір - найважливіша людська якість. Вам, ймовірно, доводилося зустрічатися з людьми нерішучими, які довго думають, перш ніж зробити навіть дріб'язковий вибір. Якщо ви хочете виростити з дитини повноцінну і самостійну особистість, дуже важливо вчити її вибирати. Тоді вона навчиться швидко і правильно приймати рішення і адекватно ставитися до власних помилок.

Уявіть, що ви пішли кудись поїсти і замовили салат, а офіціант сказав вам, що вам його не можна і замість нього ви маєте з’їсти суп. Що б ви відчували? Вибір між супом і салатом не є критичним, але добре демонструє людську природу: ми не любимо, коли нам нав’язують рішення, які ми здатні приймати самостійно. Ми чинимо опір примушуванню. Навіть коли ми стикаємося з більш серйозними рішеннями, з тими, які мають моральні наслідки, важливо, щоб ми самі робили вибір.

Слайд 6. «Тварини і люди віддають перевагу вибору перед не вибором, навіть , якщо з того вибору немає ніякої вигоди» ( Дельдаго )

Готуючись до виступу, я натрапила в інтернеті на бестселер «Кмітливіші Швидші Кращі» (секрети продуктивності в житті та бізнесі) Чарлза Дахіґґа — відомого журналіст, випускник Гарвардської школи бізнесу та Єльського коледжу, лауреат Пулітцерівської премії, премії Національної академії наук США.

Ця книга про те, як кожну справу робити кмітливіше, швидше, краще. Ця книжка вивчає вісім ідей, що сприяють зростанню продуктивності. В одному із розділів розглядається те, як відчуття того, що ми керуємо ситуацією породжує мотивацію. Розповідається як певні компанії із Силіконової долини стали велетнями , виробивши «культуру вибору».

«Продуктивність , не означає збільшення кількості праці й поту. Це не просто наслідок довшого сидіння за столом чи більших жертв. Радше йдеться про певний вибір, зроблений у певний спосіб, спосіб сприймання самих себе і формування щоденних рішень. Кожен вибір – нехай і невеличкий – посилює відчуття контролю й самоефективності. Коли люди вірять, що вони керують , вони наполегливіше й напруженіше працюють. Назагал, вони більш упевнені і швидше долають невдачі.»

З такого розуміння процесів постала теорія мотивації. Першим кроком до творення стимулу є надання можливості робити вибір, що викликає в людини відчуття самовизначення і автономності. У дослідженнях виявлено , що люди більш вмотивовані виконувати складні завдання, коли вони подаються як рішення, а не як команди.

Ми, дорослі, знаємо, коли у нас є вибір змісту й підходів, ми виявляємо більше бажання і готовність працювати з ними.

Те саме стосується і дітей. Їхні бажання і шкільні успіхи зростають, коли дитина певною мірою контролює своє навчання. Сучасні дослідження у сфері мозку, поведінкових ситуацій та індивідуальні свідчення підтверджують, що особистий вклад у поставлене завдання є гарною спонукою і дає позитивні результати.

Слайд 7. Одним із важливих чинників для розвитку самовизначення і самоактуалізації дітей є забезпечення можливості здійснювати вибір у класі і, відповідно, приймати самостійні рішення, усвідомлюючи при цьому їх наслідки.

Такі можливості для вибору вчителі можуть легко знайти впродовж навчального дня – це і вибір навчальних матеріалів, підходу до вирішення проблеми, місця за столом, де вони хочуть працювати та ін.

«НІЧОГО ДЛЯ НАС БЕЗ НАС»

Повсякденне життя, щодня ставлячи перед нами вибір, підкидає все більше спокус. Дорослий, і той не завжди знає, як правильно вчинити, чого вже говорити про дитину! Учителю важливо застосовувати такі технологіі, щоб допомогти дитині зробити правильний вибір. Саме допомогти, а не зробити цей вибір за нього. При цьому не перестарайтеся, у підлітка це може викликати бурю протесту.

Важливо не придушувати свободи інших людей заради збереження нашої власної. Навіть коли ми відчуваємо, що наше бачення піде комусь на користь, важливо, щоб кожна людина мала право на свої власні думки й переконання.

Ось декілька прикладів із дослідження, проведеного американським дослідником Алфі Кон:

  • Коли першокласникам надали можливість вибирати певні аспекти їхнього навчання, наприклад, навчальні завдання, ті виконували більшу кількість завдань за коротший час.

  • Коли першокласникам дали можливість вибирати матеріали для виготовлення творчої роботи (колаж), їхні роботи були більш творчими порівняно з роботами дітей, які використовували ті самі матеріали, але при цьому вони їх не вибирали.

  • Коли першокласники рік займалися без підручників та стандартних оцінок, а основна увага приділялася інтелектуальній самостійності, яку діти мали можливість проявити, працюючи в малих групах над вирішенням певних проблемних завдань, можливість вільно пересуватися класом для пошуку необхідних навчальних матеріалів, у дітей розвивалися складніші навички формування причинно наслідкових зв’язків.

Кожний з власного досвіду, може навести і інші приклади забезпечення учнів права вибору. Я часто в своїй виховній роботі давала можливість учням вибрати тему, час, форму проведення, створення груп за інтересами, доручення. Справа, яку вибирав учень сам виконана була більш творчо, швидше, якісніше. Тай в навчальній діяльності, я часто даю змогу учням вибирати завдання, їх складність, змогу вибирати партнерів для роботи в парі, чи в групі, йти до дошки чи відповідати з місця. Терміни здачі теоретичних заліків, домашніх завдань вибираються учнями індивідуально, з запропонованих мною строків. Об’єм домашніх завдань та завдань на уроці теж є правом вибору учня, але при цьому оговорюється навчальний мінімум.

Слайд 8. Назвемо деякі можливі педагогічні прийоми в ситуаціях реального вибору учня:

  • вибір навчальних завдань різного рівня (репродуктивних, продуктивних, проблемних);

  • вибір із двох завдань, де в одному варіанті треба знайти кілька способів рішення задачі, а в іншому варіанті - швидко одержати результат;

  • вибір у ситуації з обмеженими умовами (наприклад, менше часу - і суб'єктивного дефіциту, коли часу стільки ж, але говориться, що менше);

  • вибір із вирішених задач різної складності деяких, що найбільш сподобались;

  • вибір ситуації конфлікту між пізнавальним і соціальним мотивами;

  • ситуації морального вибору.

Щоб освітнє середовище заохочувало дітей до самовизначення і сприяло розвитку їхніх спроможностей, необхідно, щоб воно було мобільним, легко трансформувалося для колективної, групової роботи. Крім того, усі навчальні об’єкти, якими безпечно можуть користуватись учні, мають бути доступними дитині, щоб вона мала можливість вільно пересуватися класом для пошуку необхідних навчальних матеріалів. Це забезпечуватиме можливості здійснювати вибір у класі і, відповідно, приймати самостійні рішення щодо навчальної діяльності, усвідомлюючи при цьому наслідки вибору.

Слайд 9. Концепцією Нової української школи передбачено створення умов для особистісно орієнтованого навчання, що базується на ідеях дитиноцентризму. Ефективна індивідуалізація й диференціація навчального процесу може бути забезпечена через організацію навчальних центрів, які відображають навчальні потреби й інтереси дітей. Функціональність навчальних центрів має бути спрямована на створення умов для  дослідницької діяльності дітей, розвиток самостійності, організації роботи дітей в парах, у малих групах, а також індивідуально. У навчальних центрах можна проводити різні види навчальної діяльності, тому вони мають містити різні навчальні матеріали.

Слайд 10. Актуальними для Нової української школи є такі ідеї дитиноцентризму:

відсутність адміністративного контролю, який обмежує свободу педагогічної творчості;

активність учнів в освітньому процесі;

орієнтація на інтереси та досвід учнів;

створення навчального середовища, яке перетворює навчання на яскравий елемент життя дитини;

практична спрямованість навчальної діяльності, взаємозв’язок особистого розвитку дитини з її практичним досвідом;

відмова від орієнтації освітнього процесу на середнього школяра і обов’язкове врахування інтересів кожної дитини;

виховання вільної незалежної особистості;

забезпечення свободи і права дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічного комфорту дитини;

упровадження шкільного самоврядування, що передбачає виховання гуманістичних та демократичних ідей і світогляду, необхідних сучасному суспільству;

виховання «вільної незалежної особистості», яка «запалюється любов’ю та керується розумом» (за Д. Дьюї).

Слайд 11. Особистісно орієнтоване навчання має давню історію і декілька інших назв: гуманістична педагогіка, екзистенціалізм, неопрагматизм, неопедоцентризм, вільне виховання (США, Європа. 70-ті роки), педагогіка співробітництва (СРСР, 80-ті роки). Усі ці близькі концепції об'єднує назва "ліберальна педагогіка", на противагу авторитарній і технократичній.

Ліберальний підхід до освіти в США і Європі започаткували ідеї Дж.Дьюї та інших педагогів-реформаторів початку XX століття. Дж Дьюї критикував традиційну школу за авторитарну позицію вчителя, за зневагу до особистості учня. Центральною фігурою навчального процесу повинен бути учень, а не вчитель чи шкільний предмет.

З середини XX століття набуває поширення новий напрям в психології - гуманістична психологія. ЇЇ представники (Р. Берне, АМаслоу, К. Роджерс та інші) пропонують будувати навчання на інших (порівняно з традиційною і технократичною школою) принципах. Головним вважають принцип "розвиваючої допомоги". Суть його виявляється в тому, щоб не робити за дитину, не вказувати їй, що робити, не вирішувати її проблеми, а допомогти їй усвідомити себе і пробудити власну активність та внутрішні сили, щоб вона сама робила вибір, знаходила рішення і відповідала за них.

Тому завдання вчителя, вважає К. Роджерс, не диктувати готове і, можливо, не потрібне учневі знання, а розбудити його власну пізнавальну активність, яка виявляється у виборі цілей, змісту, методів роботи, поведінки і цінностей. Учитель, вважає К. Роджерс, стимулює і полегшує (gacilitate) самостійну діяльність учня. Для цього замість авторитарного, невільного навчання (когнітивний тип навчання), у якому процес учіння зводиться до засвоєння навчальної програми і знань, відібраних учителем, слід ввести інший тип навчання - "дослідне учіння", при якому учні вчаться у вільній самостійній діяльності, на власному досвіді, в процесі дискусій і прийняття рішень. Метою дослідного учіння с розвиток самосвідомості особистості, її самореалізація. Знання, шкільна програма слугують засобом розвитку.

Створення такого учіння потребує: зміни позиції вчителя; створення атмосфери "свободи учіння" в класі; використання методів, які стимулюють активність учня і його розвиток.

Позиція учителя у дослідному учінні - це позиція консультанта і багато в чому психотерапевта, який здійснює "розвиваючу допомогу".

Атмосфера "свободи учіння" характеризується тим, що учні вільно обговорюють проблеми, не бояться робити помилки, взаємодіють в учінні один з одним, бачать в учителі джерело досвіду, знань, старшого члена групи.

До методів, які стимулюють "свободу учіння", належать: постановка проблем для вирішення їх як реальних, а не навчальних; використання різних джерел знання: людей, досвіду, книг, аудіовідеотехніки тощо; метод контрактів; організація роботи в групах різного складу, організація учіння як дослідження, експерименту, спеціальні заняття з самопізнання, міжособової взаємодії. Для створення атмосфери "відкритого учіння" педагоги цього напряму пропонують використовувати й емоційно забарвлені методи (ігрові), і раціональні ("навчальні пакети", програмовані посібники).

Цінністю концепцій представників гуманістичної психології є передусім увага до внутрішнього світу дитини, розвитку особистості учня шляхом учіння; по-друге, пошук нових методів, форм і засобів навчання.

Проте абсолютизація окремих сторін, зокрема визначення змісту і методів навчання, виходячи виключно з інтересів і спонтанної діяльності учнів, позбавляє процес навчання систематичності, знижує рівень освіти. Це визнають і самі західні педагоги.

Слайд 12. Близькою до позицій гуманістичної, педоцентричної педагогіки Заходу була педагогіка співробітництва учителів - новаторів (70-80 роки XX століття),

Головними ідеями яких були:

- зміна позиції учителя з авторитарної на демократичну ("співробітництво");

- вирішення в процесі учіння завдань навчання, розвитку і виховання;

- використання методів і форм учіння, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів та їхній розвиток.

Слайд 13. У нових концепціях НУШ особистісно орієнтованого навчання підсилюється гуманістична спрямованість процесу навчання; розглядається особистість, яка, крім соціальних якостей, наділена суб'єктними властивостями (її незалежність, здатність до вибору, рефлексії, саморегуляції і под.); особистість виступає системоутворюючим началом педагогічного процесу; головними цілями освіти стає створення умов для розвитку індавідуально-особистісних здібностей, властивостей; поряд з інтеріоризацією (перетворенням зовнішніх впливів у внутрішній план особистості) важливого значення набуває персонолізація, прагнення до самоактуалізації, самореалізаціі та інші внутрішні механізми індивідуального саморозвитку

Шкільні уроки мають бути уроками "духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості" (В.Сухомлинський).

Гуманістичні основи таких уроків-

1. Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок - час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.

2. Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедливість, бажання працювати разом.

3. Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. Учні не бояться помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми .

4. Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати визнання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм частку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні результати.

Слайд 14,15 В дитячому,та й і в дорослому житті є два береги: Хочу і Треба. Якщо висадитися на один з цих берегів і помахати ручкою іншому, то можна сміливо прощатися зі спокоєм і надіями на щастя. Єдиний вихід - з'єднувати їх мостом.

Метою навчання учнів в початковій школі створення саме такого мосту. А для цього ми повинні пройти етапи оновлення, як в плані психологічної готовності до змін так і в плані методики роботи.

З одного боку, дитині необхідно прищепити відповідальність і дисципліну, щоб вона освоїла важливі для життя навички, вчився взаємодіяти з людьми, отримала атестат і професію. З іншого боку, на дитину не можна занадто тиснути, щоб вона не закрилася, не впала у відчай від надлишку обов'язків, а могла дихати цілком вільно і вибирати ті справи, які роблять її щасливою і значущою. Психологи рекомендують не примушувати дитину до навчання силою, не «читати нотацій». Знайти можливість поговорити «на рівних», висловити свої аргументи, але «не тиснути», продемонструвати дитині, що залишаєте саме за нею право прийняти остаточне рішення. Якщо воно несприятливе – перегляньте свої методи роботи на уроці . Постарайтеся зробити навчальну діяльність цікавішою, різноманітнішою – аби дитина мимохіть втягнулася в процес. Тобто роль учителя бути уже не просто актором, учитель має виступати в ролі фасилітатора і тьютора. Слайд 15,16

Підсумовуючи сказане, хочеться процитувати Алфі Кона, який чітко й промовисто говорить про справжні цінності, закладені у наданні людям можливості вибору та контролю.

«Дозволяти людям приймати рішення стосовно себе – природніше, ніж контролювати їх. Це більше відповідає основним цінностям, що більшість з нас декларативно підтримує. Крім навичок, які будуть корисними для учнів у майбутньому, вони повинні мати змогу мати можливість вибору вже сьогодні. Зрештою, діти – це лише дорослі у-становленні. Вони є людьми, чиї нагальні потреби, права і досвід вимагають серйозного ставлення. Скажімо так: учнів потрібно не лише навчати жити у демократії, вони повинні мати цю можливість вже сьогодні». (Алфі Кон)

12

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.