У статті розглянуто проблему розвитку емоційної компетентності молодших школярів як важливої складової гармонійного особистісного розвитку дитини та ефективної організації освітнього процесу. Обґрунтовано необхідність систематичного навчання дітей розпізнавати, називати, розуміти та регулювати власні емоційні стани. Розкрито вікові особливості емоційного розвитку молодших школярів, специфіку прояву радості, смутку, страху, гніву, образи, хвилювання та інших емоцій у навчальній і соціальній взаємодії. Охарактеризовано педагогічні умови, які сприяють формуванню емоційної грамотності, зокрема створення психологічно безпечного освітнього середовища, прийняття дитячих переживань, розвиток словника емоцій, формування навичок самоспостереження та використання доступних стратегій саморегуляції. Представлено практичний досвід застосування емоційних термометрів, карток емоцій, ранкових зустрічей, казкотерапії, творчих вправ, дихальних і рухових практик, рольових ігор, рефлексивних прийомів та ситуаційного моделювання. Визначено роль учителя й батьків у формуванні в дитини конструктивного ставлення до власних емоцій. Наголошено, що метою емоційного виховання не є усунення негативних емоцій, а формування здатності розуміти їх, приймати та безпечно виражати. Доведено, що систематична робота над емоційною грамотністю сприяє покращенню саморегуляції, взаємодії з однолітками, навчальної мотивації, здатності долати труднощі та формуванню позитивного ставлення дитини до себе.








