Занадто багато турботи
Коли дитина приходить додому і ділиться історіями — про те, як відібрали іграшку; не вийшов малюнок; вихователька розповідала казку, яка не сподобалась; як складно вдягати новий светрик — ви переживаєте за свою дитину і демонструєте своє хвилювання. І якщо хвилюватися нормально, то показувати, можливо, не варто. Діти поглинають ваші емоції і починають переживати ще більше від того, що переживаєте ви. Дітям потрібно, щоб батьки були сильними. Утім, замість сили і впевненості діти бачать, що реагувати на проблеми хвилюванням — нормально. Хоч як складно це здавалося б, але ви повинні тримати свою тривогу під контролем, поки розбираєтеся з проблемами дитини. Батьки мають бути підтримкою, людиною, яка слухає, розуміє і, якщо потрібно, допомагає порадою.
Занадто багато захисту
Кожен з батьків хоче постояти за свою дитину, але іноді природне бажання захистити може підвищити рівень тривожності. Якщо дитина ділиться з вами своїми проблемами, то ваше перше і логічне бажання — піти і зі всім розібратися. Це подає дитині два сигнали. По-перше, вона не може поділитися з вами ні секретом, ні проблемою. По-друге, ви не вірите в те, що ваша дитина може сама вирішити свої проблеми. Пам’ятайте, що з віком дитини зростає і її самостійність і потреба її обстоювати. Ваше головне завдання — допомогти дитині знайти розв’язок проблеми, який вона успішно зможе втілити в життя.
Компенсація слабких сторін
Батьки завжди прагнуть допомогти дитині впоратися із завданнями, які у неї не виходять. Допомогти дитині розв’язати дитині проблему — це нормальна реакція люблячих батьків. Утім, таким чином ви ненароком фіксуєте увагу дитини на негативі.
Більшість людей знаходять впевненість у собі не компенсуючи слабкі сторони особистості, а фокусуючись на сильних. По-справжньому щасливі люди навчилися робити те, що в них добре виходить, і не переживати через невдачі.
Дитина не може завжди уникати своїх слабкостей, але, фокусуючись на сильних сторонах її особистості, ви виростите її впевненою в собі людиною. Тож проводьте час з дитиною і займайтеся з тим, що у неї дійсно виходить. Це допоможе їй підтримати впевненість у собі та своїх здібностях.
Занадто багато уваги сильним сторонам
Так, щойно ми говорили, що потрібно допомагати дитині розвивати її сильні сторони — і це дійсно так — а тепер виносимо це окремим пунктом, який може стимулювати дитячу тривожність. Батьки мають упіймати межу, після якої їхні очікування стають завищеними. Коли ви постійно говорите знайомим, що ваш син малює ліпше за всіх у групі, а донька стане Олімпійською чемпіонкою, вам здається, що так ви допомагаєте їм досягти поставлених цілей. Але насправді ваші слова надзвичайно тиснуть на дітей і перетворюються на важкий тягар батьківських очікувань. Хваліть своїх дітей, коли вони з чимось справляються, коли самостійно виконують завдання, за яке вчора навіть не хотіли братися, вважаючи його заскладним. І не вимагайте від них більшого за цей успіх. Завищені очікування батьків можуть створити тривожну обстановку там, де нещодавно дитина була радісною, задоволеною та впевненою.
Замовчування своїх проблем
Батьки прагнуть захистити дитину від дорослих тривог і переживань.
А тому намагаються приховати від неї свої проблеми.
Зазвичай, коли сім’ї доводиться «затягувати пояси» через фінансові проблеми або вирішувати питання розлучення, батьки вважають, що дитині ліпше не знати про те, що відбувається. Але діти знають. Діти дуже чутливі і сприйнятливі, особливо до переживань своїх батька та матері. Діти, можливо, не знають всієї історії, але їм вистачає і малої частки, незначного відчуття, щоб розпалити хвилювання.
Чи потрібно скидати свої проблеми на плечі дітей? Ні. Утім, трохи чесності про те, що вас хвилює і що ви збираєтеся з цим робити, не зашкодить. Коли ви ділитеся з дітьми своїми переживаннями і особливо, способами як подолати проблему, ви моделюєте в їхній свідомості два надзвичайно важливих моменти. Ви демонструєте шлях виходу з гострої ситуації і водночас даєте способи позбавитися тривоги. А відтак, додаєте дитині впевненості і знижуєте її тривожність.
