Презентація із джерела висвітлює життєвий шлях та драматурга Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) — «батька новочасного українського театру». Матеріал розкриває подвійне життя митця: удень він працював поліцейським секретарем («дивним поліцейським», який принципово не брав хабарів і був звільнений за неблагонадійність), а вночі розбудовував професійний театр. Його штаб-квартирою та творчою лабораторією став Хутір Надія, де написано 11 із 18 його п'єс. Псевдонім письменника утворений із імені батька Карпа та прізвища козака Гната Карого з п'єси Тараса Шевченка.
Огляд основних творів та творчого доробку:
«Мартин Боруля» (1886, трагікомедія)Твір про соціальний статус та одержимість дворянським походженням. Сюжет базується на реальній історії родини Тобілевичів. Драматург висміює олігархічну ілюзію та сліпе копіювання «панських» звичаїв, а також показує паразитів бюрократичної системи (шлюбного афериста Націєвського й юриста-хамелеона Трандалєва).
«Бондарівна» (1886, драма)Символ absolute-нескореності, захисту особистої честі й національної гідності. Проста безправна дівчина робить свідомий моральний вибір — обирає смерть замість ганьби перед всесильним магнатом Потоцьким.
«Безталанна» (1886, драма)Психологічна драма про зіткнення двох полярних архетипів жіночої долі. Змальовує протистояння жертовності та обов'язку (Софія) з бунтарською, руйнівною пристрастю (Варка).
«Сто тисяч» (1889, п'єса)Твір про ненаситне накопичення землі та агресивну жадобу грошей. Головний герой (Герасим Калитка) стає жертвою власної параної, замінивши мораль і родину на ілюзію багатства.
«Сава Чалий» (1899, історична трагедія)Історичний епік про гординю, відрив від народу та зраду. Показує падіння гайдамацького ватажка, який переходить на бік шляхти й перетворюється на карателя власних людей.
«Хазяїн» (1900, сатирична комедія)Грандіозна картина панування тотального капіталу. Твір висвітлює еволюцію глитая від сільського куркуля до фінансового магната (Терентій Пузир), для якого гроші замінили людську гідність, а жадібність доходить до абсурду.
Ключові узагальнення творчої спадщини:
Матриця одержимості: У своїх головних п'єсах драматург дослідив еволюцію суспільної хвороби — від наївної ілюзії статусу («Мартин Боруля») та агресивного накопичення землі («Сто тисяч») до тотальної моральної деградації під владою монополій і капіталу («Хазяїн»).
Карта ментальності: Його портретна галерея охоплює пошук втраченої ідентичності, руйнівний вплив капіталізму на мораль, зіткнення жіночої сили й чоловічої слабкості, а також трагедію політичного компромісу й зради.
Безсмертна діагностика: Тексти Карпенка-Карого залишаються бездоганною психологічною діагностикою суспільства й через 150 років. За оцінкою Івана Франка, драматургу рівного немає в нашій літературі.
