• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Педагогіка
  • «Врахування особливостей навчання дорослих та психолого-педагогічних аспектів навчання безробітних при проведенні тренінгу «Влаштовуюсь на роботу» (предмет «Техніка пошуку роботи»)»

«Врахування особливостей навчання дорослих та психолого-педагогічних аспектів навчання безробітних при проведенні тренінгу «Влаштовуюсь на роботу» (предмет «Техніка пошуку роботи»)»

Опис документу:
У роботі обґрунтувано необхідність врахування особливостей навчання дорослих та психолого-педагогічних аспектів навчання безробітних, зокрема з числа демобілізованих учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб, а також вибір інтерактивних технологій при проведенні занять з предмета «Техніка пошуку роботи» (тренінг «Влаштовуюсь на роботу»).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

РІВНЕНСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ

Р.В. Ліхачова

«Врахування особливостей навчання дорослих та психолого-педагогічних аспектів навчання безробітних при проведенні тренінгу «Влаштовуюсь на роботу»

(предмет «Техніка пошуку роботи»)»

Рівне-2018

ПЛАН

Вступ

3

Розділ І Особливості навчання дорослих

9

1.1.

Теоретичні засади професійного навчання дорослого населення

9

1.2.

Психолого-педагогічні аспекти навчання безробітних

19

Розділ ІІ Особливості професійного навчання осіб,

постраждалих від військових дій на сході

України

28

2.1.

Контингент слухачів Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості з числа демобілізованих учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб

28

2.2.

Врахування психоемоційного стану демобілізованих учасників АТО при проведенні професійного навчання

29

2.3.

Врахування психоемоційного стану слухачів з числа внутрішньо переміщених осіб (вимушених переселенців) у навчальному процесі

34

Розділ ІІІ Використання інтерактивних технологій у

навчанні дорослих техніки пошуку роботи

41

3.1.

Обґрунтування вибору інтерактивних технологій для проведення занять з техніки пошуку роботи (тренінг «Влаштовуюсь на роботу»)

41

3.2.

Технологічні аспекти інтерактивного навчання та проведення тренінгу «Влаштовуюсь на роботу»

48

Висновки

55

Список використаних джерел

71

Додатки

74

Non progredi est regredi

Не йти вперед, означає йти назад

Латинська сентенція

ВСТУП

Одним із позитивних моментів сучасного реформування системи освіти України є те, що освіта дорослих, нарешті, на законодавчому рівні отримала статус одного з її невід’ємних складників. Про це йдеться у п.1 статті 10 нового Закону України «Про освіту», прийнятому Верховною Радою України 5 вересня 2017 року на заміну застарілому діючому закону про освіту [1, с. 9].

Крім того, у цьому нормативному документі вже є окрема стаття 18. Освіта дорослих, у якій дано таке визначення цього поняття: «Освіта дорослих, що є складовою освіти впродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки» [1, с. 14-15].

Відповідно до п.3 цієї статті складниками освіти дорослих є: післядипломна освіта, професійне навчання працівників; курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації; безперервний професійний розвиток, а також будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб’єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою [1, с. 15].

Такі законодавчі нововведення є особливо актуальними для мережі навчальних закладів Державної служби зайнятості (Центрального апарату), зокрема Рівненського центру професійно-технічної освіти ДСЗ, який вже понад 25 років працює на ринку освітніх послуг, адже упродовж усього періоду їх функціонування доводилось пояснювати та на всіх рівнях відстоювати думку про те, що освіта дорослих має свою специфіку, навчання цієї категорії осіб має проводитися з урахуванням андрагогічних підходів та методик; а центри професійно-технічної освіти служби зайнятості не є конкурентами для інших ПТНЗ, тому що вони здійснюють професійне навчання дорослого населення, в основному з числа зареєстрованих безробітних.

Варто зауважити, що вищезазначені зміни в головному нормативному документі, який врегульовує питання освіти, є, зокрема, й результатом усвідомлення в суспільстві актуальних потреб у професійній підготовці, перепідготовці та постійному підвищенні кваліфікації робітничих кадрів з числа дорослого населення для забезпечення нормального функціонування та сталого інноваційного розвитку економіки країни.

У 2011 році доктором педагогічних наук, професором, завідувачкою відділу андрагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України Л.Б.Лук’яновою було розроблено та опубліковано Концепцію освіти дорослих в Україні, в якій обґрунтовано доцільність її розвитку, окреслено актуальні проблеми сучасної освітньої сфери дорослих, визначено її мету і завдання, а також запропоновано напрями розвитку вітчизняної освіти дорослих в контексті глобалізації та європейської інтеграції [2, с. 2].

Безперечно позитивним є створення у 2016 році у вищеназваній науковій установі, директором якої нині є Л.Б.Лук’янова, відділу змісту і технологій навчання дорослих. Зауважимо, що свою нову назву Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України отримав у 2007 році (до того – Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України).

В аналітичній записці відділу гуманітарної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень «Освіта протягом життя як чинник людського розвитку» (2015р.) М.М. Карпенко, обґрунтовуючи   актуальність проблеми, зазначає, що «за останні десятиліття кардинально змінилася система генерації й передачі знань, а їх обсяг багаторазово зріс. Сьогодні не можна за один раз, навіть за 5 або 6 років, підготувати людину до професійної діяльності на все життя. Нині щорічно обновляється близько 5 % теоретичних і 20 % професійних знань» [3].

У 2015 році було створено Громадську Спілку «Українська асоціація освіти дорослих», метою діяльності якої є становлення та розвиток системи освіти дорослих в Україні, формування суспільства, що навчається впродовж усього життя. Актуальні питання освіти дорослих висвітлюються цією Асоціацією у періодичному журналі «Територія успіху», що видається за підтримки Інституту з міжнародного співробітництва Німецької асоціації народних університетів.

Як відомо, у Європі щороку проходять конференції Європейської асоціації освіти дорослих (ЕАЕА), заснованої ще у 1953 році представниками ряду європейських країн, членом якої з 2016 року є й ГС «Українська асоціація освіти дорослих». Метою ЕАЕА, до складу якої входять 142 членські організації у 44 країнах, є об'єднання та представлення європейських організацій, безпосередньо залучених до навчання дорослих [4].

2017 рік був проведений EAEA, її інституціями освіти дорослих по всій Європі під кампанією «2017 рік: рік освіти дорослих в Європі - сила та радість навчання». Таким чином EAEA відзначає вплив та переваги освіти дорослих, об'єднує європейські організації освіти для дорослих, щоб продемонструвати, як навчання дорослих може покращити життя та перспективи громадян в Європі як на особистому, так і на професійному рівні [4].

Згідно з Маніфестом про Навчання Дорослих у ХХІ столітті, прийнятим цією ж організацією, «Освіта дорослих може допомогти змінити життя і трансформувати суспільства – вона є правом людини та загальним благом» [5]. «Основна стратегія європейської політики у цьому напрямі, - говориться у Маніфесті,- втілена у Європейській програмі навчання дорослих, яку національні координатори впроваджують на рівні країн-членів» [5].

Доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України С.О. Сисоєва визначає 6 чинників, через які для кожної країни освіта дорослих, в контексті сучасних проблем розвитку цивілізації, набуває виключного значення: по-перше, швидка зміна технологій у різних сферах професійної діяльності людини, інформатизація суспільства; по-друге, розвиток української економіки на ринкових засадах, який викликав і подалі буде поглиблювати таке негативне явище, як безробіття; по-третє, світові процеси глобалізації та інтеграції, які підвищують міграційні процеси, можливості для професійної мобільності людини; по-четверте, рівень демократичності держави визначається рівнем доступу до освіти, можливістю кожним громадянином незалежно від віку задовольнити свої освітні потреби щодо поповнення знань; по-п’яте, це, з одного боку, старіння населення України, а з іншого, значно молодшим став вік соціалізації молодої людини, визрівання її до стану, який можна вже охарактеризувати як стан дорослості; по-шосте, сучасна педагогічна наука на даному етапі її розвитку визнає, що навчання дитини і дорослої людини відбувається за різними законами, про що свідчить визнання в нашій країні такої субдисципліни педагогіки, як андрагогіка. Український науковець підкреслює, що проблеми освіти дорослих в багатьох економічно-розвинених країнах розглядаються серед стратегічних цілей розвитку суспільства [6, с. 5-6].

Варто зазначити, що за останнє десятиліття проблема освіти дорослих в Україні привернула до себе увагу багатьох вітчизняних науковців.

В інформаційному виданні Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України 2016 року «Освіта дорослих: бібліографічний покажчик», в якому систематизовано праці з проблем освіти дорослих, неперервної освіти та освіти впродовж життя, опублікованих в Україні та за рубежем [7, с. 2], знаходимо чимало прізвищ українських вчених, педагогів-практиків, які розглядали різні аспекти освіти дорослих: С.Р. Бабушко, Г.М. Бевз, Л. Б. Лук’янова, Л. Є. Сігаєва, О. В. Аніщенко, Л. Я. Набока, Н. Г. Ничкало, В.І. Ковальчук, Л.М. Карамушка, Н.П. Кравець, В. П. Андрущенко,

І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, О. І. Огієнко, С. О. Сисоєва, А. М. Алексюк, П. М. Воловик, І.Г. Сагун, В.В. Рибалка та ін.

Серед дослідників питань, пов’язаних із професійним навчанням безробітних, можна назвати такі прізвища: Ю. М. Маршавін, Н.М. Бідюк, О. В. Киричук, В.Р. Сердюк, В.Є. Скульська, В.О. Радкевич тощо. Проблематику соціальної та професійної адаптації учасників АТО, внутрішньо переміщених осіб досліджували М.І. Мушкевич, І.М. Гузенко, О.І. Харченко, О.М. Мраморнова, М.В. Кравченко, О.В. Тополь, Г.І. Ломакін, О.А.Сороківська, О.Б. Мосій, В.В. Смаль, О.В. Позняк та ін.

Отже, враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що за останнє десятиліття як на рівні української педагогічної науки, так й на рівні законодавства, що регулює питання освіти дорослих, в практичній діяльності вітчизняних андрагогів-практиків відбувся певний прорив, відчутний поступ вперед; проте, як стверджує С.О. Сисоєва, «рівень гнучкості вітчизняної освітньої системи істотно поступається світовому» [6, с. 8].

Серед багатьох проблем, вирішення яких продовжує бути в Україні актуальним для подальшого розвитку системи освіти протягом життя, є, зокрема, відсутність закону «Про освіту дорослих», підготовка відповідних кадрів, розв’язання актуальних теоретико-методологічних і методичних проблем освіти дорослих, «обґрунтування й розроблення технологій навчання дорослих, виявлення та експериментальна перевірка педагогічних умов впровадження означених технологій у формальну та неформальну освіту різних категорій дорослого населення » [8].

Професор Людмила Тимчук звертає увагу на парадоксальність ситуації, коли «сфера професійної діяльності андрагога реально функціонує, а фахівців з відповідною кваліфікацією офіційно немає», та зауважує, що «немає загальноприйнятої назви такої професії: українські дослідники оперують різними поняттями – фахівець для освіти дорослих, спеціаліст для сфери освіти дорослих, педагог для дорослих, андрагог; практики використовують такі поняття, як: фасилітатор, консультант, тренер, коуч-менеджер тощо» [9, с. 14].

Мета цієї роботи полягає в обґрунтуванні необхідності врахування особливостей навчання дорослих та психолого-педагогічних аспектів навчання безробітних, зокрема з числа демобілізованих учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб, а також вибору інтерактивних технологій при проведенні занять з предмета «Техніка пошуку роботи» (тренінг «Влаштовуюсь на роботу»).

Для реалізаціі цієі мети я ставлю перед собою наступні завдання:

  1. висвітлити теоретичні засади професійного навчання дорослого населення, розкрити особливості навчання дорослих;

  2. розкрити психолого-педагогічні аспекти навчання безробітних;

  3. показати актуальність проблематики професійного навчання осіб, постраждалих від військових дій на сході України, для педагогів Рівненського ЦПТО ДСЗ;

  4. розкрити психоемоційний стан демобілізованих учасників АТО та довести необхідність враховувати його при проведенні професійного навчання, зокрема під час тренінгу з техніки пошуку роботи;

  5. обґрунтувати необхідність врахування викладачами-андрагогами психоемоційного стану слухачів з числа внутрішньо переміщених осіб (вимушених переселенців);

  6. на основі опрацьованих джерел та власного досвіду сформулювати рекомендації для викладачів, майстрів виробничого навчання, щодо професійного навчання дорослих слухачів, зокрема таких специфічних категорій, як безробітні, демобілізовані учасники АТО та внутрішньо переміщені особи;

  7. показати сутність та обґрунтувати вибір технологій інтерактивного навчання дорослих слухачів, зокрема при вивченні ними техніки пошуку роботи;

  8. висвітлити деякі технологічні аспекти інтерактивного навчання та проведення тренінгу «Влаштовуюсь на роботу».

Для підготовки роботи використані як друковані, так й електронні джерела, що знаходяться у вільному доступі у мережі Інтернет: Закон України «Про освіту», вітчизняні та міжнародні документи з освіти дорослих; аналітичні записки, монографії, статті у наукових, науково-методичних збірниках, періодичних виданнях; навчально-методичні посібники, методичні рекомендації, бібліографічний показчик з питань освіти дорослих; а також матеріали з власного досвіду автора.

Серед методів вивчення проблеми - збір інформації, вивчення джерел, спостереження, порівняння, аналіз та узагальнення, кількісний та якісний аналіз даних, моделювання, а також візуальні або графічні.

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ

1.1. Теоретичні засади професійного навчання дорослого населення

Значимість навчання дорослих постійно зростає як в Україні, так і в усьому світі, адже внаслідок бурхливого науково-технічного прогресу значно ускладнюється професійна діяльність, виникає потреба у безперервній модернізації та оновленні знань людей. Як відомо, в наш час знання застарівають вже через 3-4 роки.

Це поставило людство перед гострою проблемою – необхідністю повернути дорослу людину за парту та напрацювати методи, які б призначалися саме для роботи з дорослими людьми різних вікових категорій.

На зміну традиційній системі освіти, заснованій на принципі: “освіта на все життя”, приходить система безперевної освіти, основою якої є принцип: “освіта через усе життя”. Народна мудрість “вік живи-вік учись” дуже вірно відображає суть ідеї безперервноі освіти [10].

  Для визначення поняття безперервної освіти використовується низка термінів. У сучасній літературі можна зустріти такі стійкі сполучення: „освіта дорослих” (adult education); „продовжена освіта” (continuing education); „подальша освіта” (further education); „відновлювана освіта” (recurrent education) як освіта протягом всього життя шляхом чергування навчання з іншими видами діяльності, головним чином з роботою; „перманентна освіта” (permanent education); „освіта протягом життя” (lifelong education); „навчання протягом життя” (lifelong learning). У кожному з цих термінів зроблено акцент на певній стороні явища, але загальною є ідея довічної незавершеності освіти для дорослої людини [11].

У «Меморандумі освіти протягом життя», прийнятому Лісабонським самітом Ради Європи у березні 2000 року, підкреслюється, що безперервна освіта повинна стати головною політичною програмою громадянського суспільства, соціальної єдності й зайнятості. Визначення безперервної освіти включає: отримання ступенів та дипломів у вільний час; професійні курси, в тому числі з метою підвищення кваліфікації персоналу; освіта для дорослих; друга освіта інше [11].

У Меморандумі визначені шість принципів безперервної освіти:  

1) нові базові знання і навички для всіх (комп’ютерна грамотність, іноземні мови, технологічна культура, підприємництво та соціальні навички);

2) збільшення інвестицій в людські ресурси для підняття пріоритету найважливішого надбання Європи – її людей;

3) інноваційні методики викладання й навчання (методи навчання як у формальній, так і в неформальній системі освіти повинні орієнтуватися на користувача, змінюватися в напрямку особистісної мотивації, критичного мислення й уміння навчатись);  

4) нова система оцінки отриманої освіти (докорінна зміна підходів до розуміння і визнання навчальної діяльності та її результатів, особливо у сфері неформальної та інформальної освіти);

5) розвиток наставництва й консультування (забезпечення кожному протягом усього життя вільного доступу до інформації про освітні можливості та до необхідних консультацій і рекомендацій; створення постійної консультаційної служби, яка надаватиме рекомендації в сфері освітнього, професійного та особистісного розвитку та орієнтованої на інтереси та потреби активного користувача);

6) наближення освіти до місця проживання (наближення освітніх можливостей до місця проживання споживачів за допомогою мережі навчальних та консультаційних пунктів, використання інформаційних технологій).  

Аналізуючи вищенаведені принципи та практику роботи Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, можна з впевненістю констатувати, що всі вони тією чи іншою мірою реалізуються у цьому навчальному закладі:

по-перше, у переліку освітніх послуг РЦПТО ДСЗ налічується майже дві сотні різноманітних короткотермінових курсів цільового призначення (підвищення кваліфікації за компетенціями), зокрема з інформаційних технологій, підприємництва, вивчення іноземних мов; переважна більшість яких розроблена на замовлення та за участі роботодавців;

по-друге, щороку збільшується фінансування професійного навчання безробітних, покращується матеріально-технічна база ЦПТО ДСЗ;

по-третє, постійно зростає обсяг освітніх послуг, які надаються дорослим слухачам з використанням дистанційних технологій; застосовується дуальна форма навчання, індивідуальна форма (на майбутньому робочому місці, або у навчальному закладі та на виробництві); використовуються технології та методики активного навчання тощо;

по-четверте, Рівненський ЦПТО ДСЗ є одним із небагатьох навчальних закладів України, що здійснюють підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями: Наказом Мінсоцполітики України за №256 від 16.03.2016 освітній установі надано право здійснювати таке підтвердження за професією «Кухар» (3-6 розряди);

по-п’яте, наставництво та консультування відбувається не лише всередині педагогічного або учнівського колективів, але й за межами офіційно визначеного навчального часу або навіть після закінчення навчання між дорослими слухачами та викладачами, майстрами виробничого навчання - андрагогами - з використанням різноманітних сучасних засобів зв’язку та обміну інформацією;

по-шосте, навчальний заклад приділяє особливу увагу наближенню освітніх послуг до місць проживання безробітних, з метою забезпечення доступу до якісного професійного навчання мешканцям віддалених районів, сіл Рівненщини та інших регіонів. Крім двох навчальних баз у м. Рівне в області функціонує ціла мережа відділень РЦПТО ДСЗ (у п’яти районах – Гощанському, Костопільському, Млинівському, Сарненському та Рівненському). У разі потреби навчання за окремими курсами цільового призначення організовується, за сприяння регіональних центрів зайнятості, й в інших регіонах, за місцем проживання слухачів. Крім того, фахівцями навчального закладу створений сайт дистанційного навчання, який також дає можливість дорослим слухачам, зокрема особам з інвалідністю, отримувати освітні послуги незалежно від місця проживання.

Очевидно правильною є існуюча думка про те, що складність навчання дорослих посилюється тим, що «всі вони зазнали на собі вплив старої педагогічної парадигми, з усіма притаманними їй вадами, такими як: догматичний тип навчання, лекційна форма проведення занять, відрив навчання від життя, переважання технократичного мислення, орієнтація на засвоєння готових знань та недосконалі форми індивідуальної роботи» [12].

Важливим завданням сьогодення є модернізація післядипломноі освіти, зокрема поліпшення науково-методичного забезпечення процесу освіти дорослих, застосування в ньому особистісно – орієнтованих педагогічних технологій [13, c. 7].

Ці технологіі грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільного обміну думками, авансуванні успіху.

Історія теоретичного підходу до навчання дорослих бере початок у 1973 році, коли Малком Ноулз, викладач Бостонського університету, опублікував свою книгу “Дорослий учень. Забутий-покинутий”. Книга здобула широкоі популярності серед працівників сфери освіти дорослих. М.Ноулз повернув до життя термін “андрагогіка”, що існував у Німеччині на початку ХІХ століття, та використав його для опису своєі теоріі навчання. Вперше термін «андрагогіка» з’явився ще у 1833 році з подачі німецького історика педагогіки О. Каппа.

У буквальному перекладі андрагогіка означає “ведення дорослоі людини”.

Предметом андрагогіки є теорія і методика навчання дорослих у контексті безперервноі освіти.

Дослідниця Л. Сігаєва приводить думку М. Ноулза про те, що андрагогіку можна розглядати з різних позицій: як галузь наукового знання, сферу соціальної практики або навчальну дисципліну; андрагогіка виступає складовою теорії педагогіки й теорії освіти дорослих, системи людинознавства, водночас залишаючись цілком самостійною галуззю педагогічного знання [14, c.204].

Більшість зарубіжних учених погоджуються, що андрагогіка – наука, яка визначає закономірну діяльність дорослого у процесі реалізації процесу навчання; розглядає освіту в контексті життєвого шляху людини; вона є теоретичною основою навчання дорослих; андрагогіка розкриває принципи, методи та засоби, за допомогою яких у житті дорослих розв’язується багато проблем [14, c.204].

Малком Ноулз, характеризуючи особливості навчання дорослих, стверджував, що:

1. Доросла людина намагається самостійно приймати рішення.

2. Для дорослого учня особистий досвід - найважливіше джерело отримання знань. Доросла людина набагато ефективніше навчається в групах, обговорюючи проблеми, а не просто слухаючи ту чи іншу інформацію.

3. У дорослої людини в підсвідомості завжди присутнє поняття “цілі навчання”. Вона орієнтується на завдання, що іх ставлять перед нею подіі реального життя.

4. Дорослі - велики прагматики. Вони зацікавленні в отриманні знань та навичок, які можна застосувати з користю [13, с. 8].

Що ж конкретно пропонують сучасні теоріі та практика навчання дорослих і, зокрема, яке місце у навчанні вони відводять активним методам?

Г.О. Сиротенко стверджує, що під час підготовки та проведення занять із дорослими слід пам”ятати про деякі особливості: вони вчаться ефективно тоді, коли:

  • мають мотивацію до навчання;

  • наявне приязне комфортне середовище;

застосовуються методи, що відповідають різним стилям і способам навчання;

  • використовуються їхні знання й уміння;

  • мають почуття контролю над процесом навчання;

  • досягають успіхів;

  • існує можливість випробування нових знань на практиці та використання набутих знань;

  • залучаються до процесу навчання;

  • мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;

  • можуть побачити використання набутих знань та вмінь на практиці [13, с. 8-10 ].

Виходячи з вищенаведених особливостей, при навчанні дорослих потрібно:

  • дізнатись про їхні потреби, постійно на них посилатись, створити можливості для їхнього забезпечення, належним чином оцінювати їхні досягнення та успіхи;

  • створити комфортне середовище; використовувати інтерактивні вправи, що дають змогу учасникам познайомитися з групою; ознайомити з планом навчання, уроку; починати з простих і легких завдань; надавати позитивні відгуки, оцінювати зусилля, підкреслювати досягнення;

  • пам’ятати, що з віком поглиблюються індивідуальні відмінності в способах і стилях навчання між дорослими; говорити для учасників з аудиторним сприйняттям, писати на плакатах для людей із зоровим сприйняттям; застосовувати стимулятивні ігри, вправи для учасників-практиків;

  • дізнатися про знання і досвід учасників; розвивати те, що учасники вже вміють і знають; створити можливість обміну досвідом учасників, їхні знання й уміння – один із найсильніших засобів, які можна використати;

  • після занять запитувати учасників про оцінювання застосованих методів і змісту;

  • не порівнювати учасників між собою;

  • показувати успіхи кожного учасника: це зміцнює мотивацію до навчання;

  • давати можливість практично застосувати те, що вони чують або бачать;

  • використовувати різноманітні техніки: ті, які залучають слухачів до участі

інтелектуально (розв’язання проблем, випадки їз практики), емоційно (ігри, рольові ігри, обговорення), практично (конструкційні проекти, ігри-розминки, рухливі ігри);

  • не переобтяжувати програму новим змістом;

  • не втомлювати учасників; використовувати різноманітні методи; давати час на засвоєння нового;

  • кожну вправу завершувати запитаннями про можливе використання набутого досвіду в повсякденному житті; після завершення семінару, заняття стимулювати учасників спланувати, в який спосіб вони будуть використовувати набуті знання й уміння на практиці [13, с. 8 – 10].

Отже, у процесі навчання дорослих необхідно враховувати специфічні риси цієї категорії осіб. Було б помилковим говорити та думати про дорослих слухачів як про школярів або студентів, переносити у наші дії стереотипи, звичні для середньої школи, профтехучилища або вишу, які мають справу з дітьми або підлітками, але не з дорослими. Це може спричинити зниження ефективності навчання та інші проблеми, зокрема, психологічного характеру.

Ось чому все більшої уваги ми приділяємо використанню в освітній роботі андрагогічної моделі організації навчання, в рамках якої саме той, хто навчається, є основною «рушійною силою» навчання, несе відповідальність за визначення області вивчення, вибір методів, планування строків, а також за оцінку результатів; а викладач, майстер виробничого навчання відіграє роль координатора процесу, консультанта, інструктора та помічника, що створює нові форми, методи та можливості.

Звісно, певні методи можуть бути універсальними як для навчання дітей так і для дорослих, проте викладачі, що працюють із дорослими слухачами, відчувають, що досвід роботи із дітьми не може бути повністю перенесений на дорослих слухачів, адже це вже сформовані особистості, які найчастіше мають професійну біографію, досвід і, можливо, навіть певні стереотипи, які необхідно долати для засвоєння нових умінь та навичок.

Узагальнюючи вищенаведену інформацію, можна зробити висновок про необхідність врахування усіма педагогами, які працюють з дорослими, зокрема й при проведенні тренінгу «Влаштовуюсь на роботу» (предмет «Техніка пошуку роботи»), таких особливостей:

1. Доросла людина прагне до самостійності, самореаліза­ції, самоуправління у всіх сферах життя, у тому числі й у навчальній діяльності. Вона не хоче, щоб їй нав’язували, що і як їй вивчати;

2. Особистий досвід є для дорослого найважливішим джерелом отримання знань. Навчання буде ефективнішим у невеликих групах при використанні технологій та методів активного навчання;

3. Досвід дорослого може бути використаний як при навчанні його самого, так й при навчанні інших слухачів; він може бути цікавим та корисним навіть й для самих андрагогів;

4. Дорослий навчається для вирішення важливої життєвої про­блеми, досягнення конкретної мети і розраховує на негайне застосування результатів навчання.

5. У нього багато обмежень у навчанні (сімейні, фінансові, професійні та ін.);

6. Процес навчання дорослої людини має бути організований у виді спільної діяльності того, кого навчають, і того, хто навчає;

7. З віком погіршується зір, слух, пам’ять та мислення, виникають труднощі зі сприйняттям новой информации, але сама здатність до навчання у дорослих (від 20 до 60 років) суттєво не змінюється, що підтверджується й результатами досліджень С.О. Сисоєвої, представленими у таблиці [6, с. 61]:

Залежність розвитку уваги, мислення і пам’яті від віку людини

Вік (років)

32-33

34-35

36-37

38-39

40-41

42-43

44-45

46-47

48-49

50-51-

52-53

54-55

Увага

105

100

94

97

97,5

96

95,5

93,5

86

92

95,5

93,5

Мислення

104

96

96

100

95

86

93

89

89

91

91

89

Пам’ять

99

96

92

92

92

89

87

86

83

80

82

78

Усі перелічені фактори вимагають від викладачів та майстрів виробничого навчання високого інтелекту, постійного самоудосконалення, знань психології та особливої уважності та чуйності у стосунках зі слухачами. Дорослі хочуть навчатися лише у справжніх професіоналів.

Виходячи з вищенаведених особливостей, при навчанні дорослих потрібно, і ми намагаємось це робити:

  • дізнатись про їхні потреби, постійно на них посилатись, створити можливості для їхнього забезпечення;

  • дізнатися про наявні знання і досвід слухачів, здійснювати диференційований та індивідуальний підхід, адже дорослі мають різний досвід роботи і рівень професійної підготовки. Для цього ми проводимо вхідне діагностування, анкетування слухачів, опитуємо їх. Це має бути особистісно-орієнтоване навчання;

  • створити комфортне середовище; можливість обміну досвідом між дорослими слухачами, їхні знання й уміння – один із найсильніших засобів, які можна використати;

  • використовувати найефективніші інноваційні технології (методи) та форми навчання дорослих: інтерактивні вправи, ділові та рольові ігри, дискусії, обговорення, навчальна фірма або господарство, навчальні екскурсії, моделювання та розв’язування навчально-виробничих ситуацій, проектна діяльність, виконання конкретних навчально-виробничих завдань, сучасні інформаційно-комунікаційні технології тощо; майстер-класи провідних технологів, роботодавців та знаних закордонних майстрів; участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах, фестивалях та чемпіонатах за конкретними професіями;

  • обговорювати зі слухачами план навчання та конкретного уроку, а також досягнення результатів; починати з простих і легких завдань;

  • надавати позитивні відгуки, оцінювати зусилля, підкреслювати досягнення. Це зміцнює мотивацію до навчання;

  • уникати порівнювання слухачів між собою;

  • будувати партнерські взаємини з дорослим слухачем на основі співробітництва і взаємного обміну ідеями; бути готовими до того, що в окремих випадках слухач може бути більш компетентним, ніж викладач, визнавати його знання та досвід і не соромитися вчитися у нього;

  • використовувати різні способи і стилі навчання, враховуючі відмінності у сприйнятті (аудиторне, зорове, практичне): не лише говорити, але й писати на плакатах, на дошках; показувати, демонструвати на інтерактивних дошках, за допомогою інших сучасних ТЗН; застосовувати ділові та рольові ігри, вправи, виробниче навчання та практику тощо;

  • після занять запитувати слухачів про оцінювання застосованих методів і змісту;

  • давати можливість практично застосувати те, що вони чують або бачать;

  • не переобтяжувати програму новим змістом;

  • не втомлювати учасників; використовувати різноманітні методи; давати час на засвоєння нового;

  • кожну вправу завершувати запитаннями про можливе використання набутого досвіду в повсякденному житті; після завершення заняття стимулювати слухачів спланувати, в який спосіб вони будуть використовувати набуті знання й уміння на практиці.

Таким чином, навчання дорослих може бути ефективним лише за умови, якщо воно:

  • зорієнтоване на вирішення конкретних виробничих проблем;

  • базується на життєвому досвіді слухачів, з максимальним його використанням;

  • спрямоване не на формальну передачу знань, а на розвиток активності слухачів у їх здобуванні;

  • здійснюється у неформальній, неавторитарній атмосфері взаємодії, взаєморозуміння та взаємоповаги, тобто до кожного (кожної) зі слухачів (слухачок) педагогічний працівник ставиться як до колеги.

Отже, тим, хто займається організацією професійного навчання, необхідно добре розуміти та пам’ятати про те, що навчання дорослої людини значно відрізняється від навчання дитини. На моє переконання та переконання колег з Рівненського ЦПТО ДСЗ, дорослі люди мають навчатися не разом і не поруч з дітьми та підлітками, а у спеціальних навчальних закладах для дорослих, таких, для прикладу, як центри професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, які мають можливість повною мірою реалізувати андрагогічну модель навчання дорослих.

1.2 Психолого-педагогічні аспекти навчання безробітних

Кризи, пов’язані з втратою роботи, досліджуються у зарубіжній психології в рамках теорії стресу. У зв’язку з цим від початку 30-х рр. і по теперішній час для опису індивідуальних реакцій людини на втрату роботи використовуться стадійні моделі [15, с. 18].

Як правило, фіксуються такі фази, як:

1. Фаза шоку, яка супроводжується активними пошуками роботы. На цьому етапі індивідуум зберігає оптимізм та надію, дух його не зламаний.

2. Фаза кризи; вона наступає після невдалих пошуків роботи. Людиною оволодіває хвилювання та песимізм, вона переживає сильний дистресс.

3. Фаза пристосування. Суб’єкт повністю підкоряється долі та адаптується до нового стану, який відрізняється зниженням рівня запитів та обмеженим вибором. До цього моменту його колишні життєві позиції або змінені, або зруйновані [15, с. 18-19].

Дослідник М.В. Тарасов, аналізуючи та узагальнюючи існуючу літературу з цього питання, зокрема зарубіжну, пише про те, що у ній «відмічаються негативні наслідки втрати роботи, які у першу чергу проявляються у професійних, соціальних та особистісних змінах, супроводжуються ростом рівня захворюваности, смертності, числа самогубств, алкоголізму» [15, с. 13].

Велика кількість досліджень присвячена впливу безробіття на здоров’я. Зафіксований взаємозв’язок між безробіттям та рівнем захворюваности, госпіталізації та смертності. Люди, які втратили роботу, стають більш неспокійними, вони пригнічені, нещасні та не задоволені життям у цілому. У безробітних спостерігається занижена самооцінка, підвищена гарячкуватість, схильність до фаталізму та песимізм по відношенню до майбутнього. У ході тривалих спостережень дослідники встановили, что у безробітних частіше, ніж у працюючих, зустрічаються симптомы психічного дистресу та психічний стан помітно погіршується саме після звільнення [15, с. 13].

До основних психологічних проблем самі безробітні, особливо молоді, відносять усвідомлення власної непотрібності, пригнічений стан, депресію, стрес, відсутність життєвих стимулів, недовіру до всього, повну байдужість до подальшого життя, почуття невизначености, відсутність перспектив, невпевненість у завтрашньому дні, соціальну незахищеність, моральне та духовне приниження, здичавіння, викинутість з життя [15, с. 14].

Відмічається негативний вплив безробіття на сім’ю. Спеціалисти зазначають, що чоловіки та дружини, зіткнувшись з безробіттям, часто проявляють меньшу згуртованість та взаємну подтримку, аніж раніше, відповідно в цих сім’ях частіше виникають конфлікти. Як наслідок, безробітні поступово віддаляються від сім’ї, покидають її або розлучаються зі своїми супругами. Малолітні діти таких розпавшихся шлюбів стають заручниками подбних ситуацій. Таким чином, безробіття може становити значну загрозу для сімейних відносин [15, с. 14].

М.В. Тарасов також звертає увагу на те, що втрата роботи у 30 років та у 50 років – це абсолютно різна картина психологічного ставлення до даного факту, інша гострота та глибина переживань. Йдеться не про силу чи глубину переживань, а про різні способи здолання цієї проблеми, різного ступеню адаптованості, готовності до її розв’язання [15, с. 16-17].

Більшість авторів розглядають механизм переживання, пов’язаний з кризовою ситуацією подібним чином: перш за все змінюється соціальна ситуація развитку особистості, відбувається зміна ролей, які людині приходиться грати, змінюється коло осіб, включених у взаємодію з нею, спектр вирішуваних проблем та можливостей прийняття рішення, образ життя в цілому. В результаті відбуваються дуже суттєві зміни в образі «Я» людини, змінюється усталена система цінностей, втрачається стара та набувається нова ідентичність, перебудовуються особистісні смисли, змінюються способи поведінки, при цьому можуть вмикатися різні захисні механізми [15, с. 19].

Доктор психологічних наук Г.І. Єфрємова звертає увагу на те, що жіноче безробіття супроводжується пригніченим емоційним станом, психологічним потрясінням, що призводить до втрати ціннісних орієнтирів. У таких умовах збільшується кількість самогубств, посилюється соціальна розбещеність (особливо серед молоді), формуються моделі поведінки, в основі яких домінує стратегія виживання [16].

Українська дослідниця О.В. Василенко стверджує, що при наданні послуг з професійної орієнтації, працевлаштування та професійного навчання безробітних вкрай важливим є знання їх соціально-психологічних характеристик і готовність персоналу надавати їм дієву психологічну допомогу. У своїй статті «Соціально-психологічні особливості роботи з незайнятим населенням» вона аналізує характерні соціальні і психологічні особливості безробітних, що обумовлюють специфіку роботи з даним контингентом [17].

Науковець вважає, що специфіка роботи з безробітними, в першу чергу, зумовлена тим, що переважно це – дорослі люди з наявною професією, життєвим та професійним досвідом, які знаходяться у кризовій життєвій ситуації. Отже, безробітні є особливою категорією дорослих, що характеризується такими рисами:

- це дорослі, які вивільнені зі сфери праці;

- це робітники і спеціалісти, що мають досвід фахової й освітньої діяльності;

- це потенційні працівники, що стоять перед проблемою вибору нової спеціальності й нового фахового старту;

- це особи, що мають різноманітні соціально-демографічні характеристики, але перебувають у психічній і фаховій кризі [17].

«На думку психологів,- стверджує О.В. Василенко,- безробітний – це людина, яка не має чітких уявлень про свій соціальний статус, не знає, як себе поводити, усвідомлює та сприймає себе негативно, втрачає оптимістичні погляди на життя, впевненість у своїх силах, а також фокусує увагу на пошуках причин такого стану. У такої категорії людей спостерігається швидке зростання рівня стурбованості, незадоволення собою та навколишнім середовищем. Відповідно, виокремлюють три провідні особистісні риси безробітного: емоційну, поведінкову та соціальний статус, які характеризують безробітного як особистість емоційно неврівноважену, неспокійну, з низьким рівнем самоконтролю та заниженою самооцінкою» [17].

Дослідниця зазначає, що у дорослому віці вже сформувалися певні ціннісні орієнтири життя й змінити їх досить складно. У зв’язку з цим потреба в знаннях у дорослих людей супроводжується страхом перед знаннями, тривогою щодо власної безпеки. Прагнення досягти намічених цілей, змінити своє життя на краще в них вступає в суперечку з невпевненістю у власних можливостях, необхідністю змінити свою поведінку та негативним навчальним досвідом. Це зумовлює додатковий психологічний стрес, що проявляється в негативному сприйнятті процесу навчання [17].

Серед основних чинників, що зумовлюють формування психологічних бар’єрів безробітних, науковці називають такі:

- невпевненість у власних силах та зниження самооцінки;

- збереження стереотипів попередньої професійної діяльності, згідно з якими вони вважають, що нові знання їм не потрібні;

- втрата навичок навчальної діяльності [17].

Знання соціально-психологічних характеристик безробітних при роботі з ними допомагає оцінити ступінь адаптації і стратегію поведінки на ринку праці для кожної групи безробітних, а також реалізувати індивідуально-диференційований підхід. У професійному навчанні ці характеристики відіграють важливу роль при: укомплектуванні груп; змістовному наповненні процесу навчання, підборі методів та методик навчання [17].

Дослідники роботи служби зайнятості виділили соціально-психологічні особливості трьох основних вікових груп безробітних, які доцільно враховувати у професійній орієнтації та навчанні, а саме: безробітна молодь (випускники ВНЗ та ПТНЗ); безробітні середнього віку (35-45 років); безробітні особи старше 45 років [17].

Сучасна молодь як соціальна група, з одного боку, як правило, більш досвідчена, володіє новими професіями і технологіями, є носієм нового образу життя й соціального динамізму; з іншого боку характеризується загальними проблемами, пов’язаними з життєвим стартом, – отриманням освіти, початком трудової діяльності, професійним ростом. Окрім цього, тривале безробіття молодої людини призводить до соціальної апатії й соціального інфантилізму. Особливу тривогу викликає декваліфікація молодих спеціалістів з вищою освітою, які тривалий час не працюють за отриманою професією [17].

У зв’язку з цим при проведенні профорієнтаційної роботи з цією категорією осіб, професійного навчання, зокрема при проведенні тренінгу «Влаштовуюсь на роботу», на мою думку, необхідно спонукати їх до активної поведінки та готовності до конкуренції на ринку праці; сприяти підвищенню рівня усвідомлення соціальної значущості обраної професії; навчати навичкам прийняття рішень, планування та самопрезентації; а також розробки плану розвитку майбутньої кар’єри та стратегії власного успіху, створенню власного резюме та портфоліо для презентації його роботодавцю; сприяти підвищенню рівня мотиваційної готовності працювати за новою професією та усвідомленню потреби у постійному підвищенні кваліфікації, навчанні протягом життя.

Безробітні середнього віку (35-45 років) мають відносну матеріальну самостійність й широке коло соціальних зв’язків; цей період є своєрідною переоцінкою особистісних цілей та домагань. Люди середнього віку мають сформовані й закріплені в певній професійній діяльності знання, уміння та навички, професійно важливі якості [17].

У зв’язку з цим, за моїми власними спостереженнями та думкою науковців, перш за все, потребують психологічної підтримки та допомоги. Педагоги, які з ними працюють, мають акцентувати на їхні сильні сторони; демонструвати повагу та зацікавленість до їхніх проблем; вселяти у них впевненість та віру у свої можливості; сприяти підвищенню самооцінки, активності та розумінню необхідності адаптації до вимог сучасного ринку праці; готовності до професійної переорієнтації, підвищення кваліфікації, рівня професійного розвитку, а також більш повної реалізації власного потенціалу.

Безробітні особи старше 45 років характеризуються висококваліфікованим виконанням професійних та соціальних ролей, досягненням піку у посадовому статусі, проте деяким зниженням соціальної активності. Люди з тривалим виробничим стажем, високим інтелектуальним потенціалом, високим рівнем освіти і життєвого досвіду, кваліфікації, як правило, характеризуються високим рівнем домагань, неадекватною самооцінкою (найчастіше завищеною), які драматично сприймають втрату роботи й досягнутого статусного положення, сумніваються у своїх власних можливостях оволодіти, у разі потреби, новою професією [17].

Практичний досвід роботи з безробітними старше 45 років, зокрема проведення тренінгів «Влаштовуюсь на роботу» в групах, де присутні слухачі з цієї вікової категорії, свідчить про те, що вони, насамперед, потребують зняття психологічних бар’єрів, пов’язаних з їхнім віком; підвищення професійної мобільності, рівнів самоактуалізації та мотивації до пошуку роботи; формування власного плану дій, стратегії пошуку роботи; визначення своїх перспектив та смислів трудової діяльності. Психологічна допомога для старших слухачів, в першу чергу, полягає у підвищенні соціальної активності. Для цього під час проведення тренінгу з пошуку роботи я як тренерка звертаюсь до досвіду цих безробітних, спираюсь на їхні особистісні характеристики, разом ми виявляємо стереотипні уявлення про себе, з’ясовуємо актуальні потреби в оволодінні професією. Таким чином здійснюється певна корекційна та орієнтаційна робота, яка спрямована на активізацію позитивних якостей безробітного і його позиції щодо професійного навчання та пошуку роботи. Важливим для безробітних старше 45 років є наведення конкретних прикладів успішного працевлаштування їхніх однолітків або відкриття ними власної справи.

Вважаю актуальним для учасників та учасниць тренінгів з особами усіх вікових категорій виявлення та обговорення стереотипів, які ще й досі існують у нашому суспільстві, зокрема гендерні, щодо вибору професії, успішності або неуспішності жінок та чоловіків у певних професіях тощо.

Маючи власний досвід роботи з безробітними різних вікових категорій, абсолютно погоджуюсь та підтримую думку О.В. Василенко, що для персоналу, який працює з безробітними, важливо бути готовим здійснювати психологічну підтримку безробітних, що має не тільки сприяти підвищенню мотивації до навчання, але й допоможе їм здійснити переоцінку цінностей, скоригувати власні цілі й інтереси відповідно до ситуації, що склалася, сформувати адекватну самооцінку й усвідомити власну відповідальність. Виходячи з наведеного, необхідно допомогти безробітним усвідомити ситуацію, в якій вони опинилися, здійснити об’єктивне оцінювання власного рівня конкурентоспроможності, змінити установки щодо навчання й працевлаштування, та при потребі сформувати готовність до зміни професії, визначивши найбільш прийнятну сферу діяльності. Цілі психологічної підтримки незайнятого населення полягають у захисті психічного, соціального і духовного здоров'я особистості як передумови її самоактуалізації та самореалізації в умовах ринку праці [17].

Крім того, безробітні як суб'єкти професійного навчання мають свої особливості сприйняття, пам'яті, уваги, мислення, що необхідно враховувати у процесі викладання. Отже, одним із факторів ефективності професійного навчання безробітних є врахування їх індивідуальних особливостей, а саме: різного професійного статусу, рівня професійної підготовленості й освіти, професійного та життєвого досвіду, різний віковий склад групи, особливості цільових очікувань. Виходячи з цього, при організації роботи з незайнятим населенням слід враховувати індивідуальні освітні потреби безробітних, обирати такі організаційні форми, методи і засоби роботи, які б сприяли зниженню рівня тривоги та емоційної розгубленості безробітних, актуалізували

цінність партнерської взаємодії, забезпечили кооперацію та співробітництво[17]

Сучасна ситуація у сфері зайнятості, підсумовує О.В. Василенко, висуває підвищені вимоги до якості професійного навчання, ефективності освітніх технологій, використання профорієнтаційної та психологічної підтримки, заходів щодо професійної і соціальної реабілітації незайнятого населення. Специфіка безробітних зумовлює потребу вивчення й урахування їх соціально-психологічних характеристик і необхідність психологічної допомоги при роботі з ними. У свою чергу, організація професійного навчання безробітних має базуватися на адаптивних педагогічних теоріях підготовки кваліфікованих фахівців, освіти дорослих, з урахуванням їхнього морально-психологічного стану, зумовленого новим статусом безробітних, та індивідуальних особливостей [17].

Вислів С.О. Сисоєвої про те, що «сучасний педагог-андрагог повинен поєднати в собі якості як педагога, так і психолога і психотерапевта» є, на мою думку, особливо актуальним, коли йдеться про навчання такої категорії дорослих, як безробітні. «А для цього,- стверджує дослідниця,- викладач повинен володіти високою педагогічною і, що дуже важливо, психологічною культурою, бути вихованим. Поняття «виховання» об’єднує, як мінімум, три педагогічних дії: навчання, управління, спілкування» [6, с. 77].

Отже, педагогам, які працюють з безробітними, потрібно пам”ятати, що це не просто дорослі люди: вони мають свої психологічні особливості. Викладачам та майстрам виробничого навчання потрібно бути психологічно готовими до роботи з людьми, які належать до різних соціальних груп, відрізняються за своїми особистісними особливостями, психічним емоційним станом, допомагати слухачам подолати стан тривоги, хвилювання, безпорадності, мати здатність до емпатичного співчуття, а також сприяти виробленню у безробітного:

  • цілісного сприйняття свого життєвого шляху;

  • орієнтації та спрямованості на майбутнє, незалежно від життєвих обставин;

  • обєктивного сприйняття реальності, вільного від стереотипів;

  • самостійності та незалежності від думки оточуючих, внутрішнього локуса

контролю, особливо в сфері трудової діяльності;

  • відповідальності за свою поведінку і за свій вибір;

  • розширення та перестройки системи життєвих приоритетів, підвищення цінності критерія ”успішності в самореалізації у виробничих відносинах” [18].

Дуже важливим є формування у безробітного розуміння того, що зміни повинні відбуватися з ним самим, а не з оточуючим світом, формування позитивного життєвого наміру, допомога у розробленні конкретних кроків для досягнення наміченого результату, відновлення його почуття власної гідності, підвищення рівня самооцінки. І саме вирішенню цих завдань я як тренерка приділяю велику увагу під час проведення тренінгу «Влаштовуюсь на роботу».

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ОСІБ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ НА СХОДІ УКРАЇНИ

2.1. Контингент слухачів Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості з числа демобілізованих учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб

Російська агресія проти України, активна фаза якої розпочалась у 2014 році з окупації Криму та військових дій на сході України, у Донецькій та Луганській областях, призвела до того, що у Рівненському центрі професійно-технічної освіти державної служби зайнятості серед зареєстрованих безробітних з’явилися такі нові категорії слухачів, як демобілізовані учасники антитерористичної операції (АТО) та внутрішньо переміщені особи (ВПО). Кількість слухачів навчального закладу з числа безробітних, що відносяться до цих категорій та які проходили навчання у 2014-1017 роках, представлено у таблиці 1.

Таблиця 1

Кількість слухачів Рівненського ЦПТО ДСЗ з числа

учасників АТО та ВПО

з/п

Категорія осіб

2014

2015

2016

2017

1

Демобілізовані учасники АТО

-

192

262

224

2

Внутрішньо переміщені особи

16

82

26

18

Кожен викладач або майстер виробничого навчання, які працюють з дорослими, ще до початку роботи з навчальною групою мають обов’язково з’ясувати у навчальній частині, чи є серед слухачів, з якими вони працюватимуть, особи з числа учасників АТО чи ВПО, тому що при роботі з цими людьми можуть виникати додаткові труднощі.

Особлива увага приділяється слухачам, які відносяться до цих категорій, й адміністрацією та психологічною службою навчального закладу.

2.1. Врахування психоемоційного стану демобілізованих учасників АТО при проведенні професійного навчання

Будь-які військові операції під час війни «призводять до психологічних травм військовослужбовців, які як наслідок можуть проявитися у розладах психічної діяльності та призвести до неможливості соціалізуватися у мирному суспільстві при їх поверненні із зони військових дій» [19, с. 4].

Більшість військовослужбовців психологічно нездатні самостійно повернутися в систему соціальних зв'язків і норм мирного життя, тому постає потреба в спеціалізованому наданні соціальної та психологічної допомоги [19, с. 4].

Після повернення на мирну територію колишні бійці АТО мають пройти соціальну, зокрема професійну, адаптацію до умов життя в цивільному середовищі, яка представляє собою «суспільний процес їх активного пристосування до нових соціальних умов проживання в цивільному середовищі з ринковою системою взаємостосунків, який передбачає освоєння норм і правил цього середовища, оволодіння професією, спеціальністю, реалізацією своїх прав, у тому числі на працю, формування в собі нових правил поведінки і нового самоусвідомлення, що забезпечує безболісний, комфортний перехід до нових умов життя» [19, с. 5].

Стан багатьох «атовців» характеризується як посттравматичний стресовий синдром (ПТСР, посттравматичний розлад), що являє собою «важкий психічний стан, різновид тривожного розладу (неврозу), який виникає в результаті одиничної або повторюваних психотравмуючих ситуацій, як, наприклад, військовими діями, важкою фізичною травмою або загрозою смерті» [19, с. 5].

Викладачам та майстрам виробничого навчання може бути важко навіть уявити собі, через які випробування пройшли їхні слухачі, що їм довелось пережити. До розладів психічної діяльності українських захисників могли призвести: новини про загибель або травмування товаришів; мертві тіла або

частини тіл як норма навколишнього оточення; попадання у засідку або полон;

обстріли ворога; отримання значних травм від бомб, мін або інших вибухових пристроїв; перебування у незнайомому місці та серед вороже налаштованого місцевого населення [19, с. 6].

Психологи стверджують, що при поверненні учасника АТО до мирного середовища існує ймовірна загроза проявів сприйняття навколишнього середовища через «військову призму дійсності», замкнутості в собі, тривоги щодо зміни ставлення сім’ї до нього, відчуття боязкості за свою сім’ю: щоб сім’я не дізналася про жахи війни [19, с. 6].

Усім учасникам АТО потрібен певний час для адаптації до мирного життя, під час якої «можуть проявлятися неоднозначні фізичні, емоційні та поведінкові реакції» [19, с. 6]. Такі реакції, на думку психологів, є нормальною складовою процесу адаптації. Більшість бійців, які повертаються додому, адаптуються до мирного життя протягом кількох місяців після повернення з зони проведення антитерористичної операції [19, с. 6].

Проявами фізичних реакцій можуть бути: безсоння та постійна втома; проблеми зі шлунком та вживанням їжі; головний біль та пітливість при думці про війну; швидке серцебиття і дихання; загострення існуючих захворювань.

До емоційних реакцій можна віднести: погані сни, жахи; злість, ненависть; часті негативні спогади про війну; відчуття суму, самотності, непотрібності; відчуття безпорадності, страху, нервування; відчуття збудження, схвильованість; відчуття шоку, оніміння, неможливості відчувати позитивні емоції; раптове погіршення настрою; почуття провини, сорому, самоосуду; почуття безнадії щодо майбутнього [19, с. 6-7].

Учасник бойових дій у мирному житті може негативно реагувати на різноманітні подразники. Спогади про війну можуть бути дуже реалістичними та нав’язливими: людині може здаватися, ніби вона знову опинилася на території проведення бойових дій. Разом з тим, зауважує психолог І.В. Гарнага, виникнення будь-яких незначних проблем, може призвести до проявів агресії та злості демобілізованого бійця [19, с. 7].

Серед поведінкових реакціій демобілізованих військовослужбовців можуть бути такі: лякання при гучних та різких звуках; надмірна пильність та нав’язливі думки про безпеку; труднощі з концентрацією уваги; надмірне вживання алкоголю, паління або вживання наркотиків; уникання людей або місць, пов’язаних з травмуючою подією; проблеми з виконанням звичних завдань удома або на роботі; агресивний стиль водіння автомобіля або зацікавленість до небезпечних видів спорту [19, с. 7-8].

Попри весь негатив війни, які переживають атовці, є серед них й такі, особистість яких зазнає позитивних змін, серед яких «зростання особистісної зрілості військовослужбовця; переосмислення того, що час проведений разом з сім’єю є найцінніший; почуття впевненості у собі та власній сім’ї; зрозуміння свого покликання та віра у свою справу та власні сили» [19, с. 8].

Одним із найважливіших аспектів проявів реакцій у демобілізованого бійця вважається те, що вони можуть виникати одночасно (як позитивні так і негативні), що «свідчить про довготривале перебування бійця у постійному стресі у період проведення бойових дій» [19, с. 8].

Пристосування до мирного життя учасників бойових дій може ускладнюватися проблемами подальшого працевлаштування, їхньою неконкурентоспроможністю, що «часто формують свого роду комплекс неповноцінності перед цивільним життям, необхідністю пошуку роботи і новою діяльністю, посилюють страх змін, відчуття приреченості» [19, с. 8].

Професійне навчання у центрі професійно-технічної освіти ДСЗ, самостійна діяльність з пошуку та підбору нової роботи, а також доброзичлива допомога та сприяння у працевлаштуванні педагогів навчального закладу, може, на мою думку, бути одним із визначальних чинників позитивного завершення процесу соціальної адаптації кожного слухача-атовця.

При адаптації в навчальний та трудовий колектив демобілізованого з зони АТО можуть виникати такі труднощі як: відсутність довіри, нездатність будувати близькі стосунки, зміна кола спілкування (відсутність друзів), проблема підпорядкування, відстороненість, неадекватне реагування на звичні події, алкоголізм, послаблення інтелектуальних процесів, труднощі у вияві почуттів, підозрілість [19, с. 14].

Для успішної адаптації в ЦПТО ДСЗ у демобілізованого бійця необхідно сформувати почуття безпеки, знизити рівень тривожності, навчити виражати свої емоції і почуття. Не менш важливим є сформувати у демобілізованого бійця життєві перспективи, зокрема розширити сферу інтересів, знайти значущі мотиви і види діяльності [19, с. 14].

Під час проведення тренінгу «Влаштовуюсь на роботу» колишніх учасників АТО потрібно вмотивовувати на підвищення свого професійного рівня, подальший розвиток особистості; сприяти формуванню реальних уявлень про себе, свої здібності; заохочувати до подолання комунікативних бар’єрів та підвищення впевненості в собі, в тому числі у сфері професійної діяльності. Необхідно створити умови для опанування ними сучасних прийомів і методів самостійного пошуку роботи та ефективної поведінки на ринку праці шляхом використання особистісних та професійних якостей ефективного співробітника, необхідних для працеваштування.

Переді мною як тренеркою та іншими педагогічними працівниками, зокрема практичним психологом, стоїть завдання допомогти демобілізованому усвідомити реальні можливості працевлаштування з урахуванням конкретної соціально-економічної ситуації, а також «формувати правильне розуміння і адекватну реакцію на сімейні психологічні проблеми, пов’язані з перехідним періодом у житті колишнього учасника військових дій» [19, с. 15].

Отже, враховуючи вищенаведену інформацію, можна сформуювати такі практичні рекомендації для андрагогів, які працюють з демобілізованими учасниками бойових дій:

по-перше, необхідно усвідомлювати та пам’ятати про те, що для адаптації атовців до мирного життя потрібен час і велике терпіння;

по-друге, важливо розуміти, що після повернення з війни життя учасників АТО може супроводжуватися проблемами, які впливають на сімейні стосунки, роботу, навчання та загальне самопочуття, якщо ними не займатися і не лікувати. Більшість військових, які повернулися додому з зони бойових дій, потерпають від загальних стресових реакцій під час і після реінтеграції у цивільне життя;

по-третє, спостерігати за поведінкою колишніх військовослужбовців, адже вони можуть намагатися шукати вихід зі стресової ситуації за допомогою вживання алкоголю, наркотиків, емоційного і фізичного дистанціювання або ж самоізоляції;

по-четверте, андрагоги «мають сприяти отриманню психологічної допомоги, якщо у людини помітний дистрес (знервованість) у взаємовідносинах із слухачами та викладачами, спостерігаються часті та інтенсивні конфлікти, недостатня комунікація, уникання відповідальності; якщо у навчанні або іншій соціальній групі виникають проблеми, а саме: часті прогули, конфлікти, неможливість вкластися у терміни, низька продуктивність праці; часті дуже сильні депресивні або ж агресивні настрої, особливо, якщо існує небезпека, що демобілізований учасник АТО може завдати шкоди іншим або собі; часті нав’язливі думки, спогади або «картинки» із зони бойових дій; часта надмірна настороженість або ж надмірна готовність» [19, с. 15-16].

Демобілізований військовослужбовець не завжди може самостійно визнати існуючі проблеми. Він може думати, що справиться з ними самотужки або сподіватися, що ті розв’яжуться самі по собі. Людина може соромитися або ж боятися обговорювати з кимось власні проблеми;

по-п’яте, потрібно пояснити демобілізованому військовому, що травми, рани, включаючи психологічні, вражають хоробрих та сильних так само, як і інших людей, а пошук вирішення проблеми є ознакою сильної і зрілої людини [19, с. 16];

по-шосте, викладачі та майстри виробничого навчання повинні знати, що такі емоційні або ж психологічні проблеми не є ознакою слабкості і не свідчать про психічне захворювання;

по-сьоме, необхідно створити умови для успішної адаптації демобілізованого учасника АТО у навчальному закладі:

  • дати бійцю зрозуміти, що і одногрупники, і педагоги зацікавлені почути про його почуття та досвід;

  • допомогти військовому висловити свої почуття словами, не сперечатися і не перебивати його. Може виникнути необхідність повторювати почуте, щоб впевнитися у правильності сказаного;

  • ділитися з демобілізованим з зони АТО почуттями до нього;

  • відвідати практичного психолога навчального закладу, «приватного психолога або ж психолога – волонтера (всі розмови є конфіденційними та регулюються Етичним кодексом психолога і не вносяться у медичну історію військового)» [19, с. 16];

  • по-восьме, якщо склалася ситуація, у якій не можливо досягнути компромісу з військовослужбовцем у вирішенні тієї чи іншої проблеми, виникло фізичне або психологічне насильство, необхідно відразу зателефонувати комусь з близьких або на гарячу лінію соціальної служби, або в поліцію [19, с. 17];

по-дев’яте, важливо вміти розпізнати той стан, коли є потреба у допомозі спеціалістів. «Спеціалісти-психологи можуть надавати допомогу у розв’язанні проблем, про які йшла мова вище. Існують певні тренінгові програми, що дозволяють перевести мислення військових з, так би мовити, воєнного типу на мирне» [19, с. 17].

2.3. Врахування психоемоційного стану слухачів з числа внутрішньо переміщених осіб (вимушених переселенців)

Для того, щоб професійне навчання дорослих слухачів з числа вимушених переселенців було ефективним, педагогічні працівники (андрагоги), які працюють з цією категорією слухачів, на мою думку, мають добре розуміти, що довелось пережити цим людям, які у них на даному етапі є проблеми та яким є їхній психоемоційний стан.

Ці люди покинули свої будинки, квартири, майно; дехто з них втікав від війни вже під обстрілами російських війск та місцевих бандитів, втратив або залишив в окупації своїх рідних, хтось не зміг забрати із собою усіх необхідних документів тощо.

За інформацією Міністерства соціальної політики кількість зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні становить понад 1,49 млн. [20].

«Серед внутрішньо переміщених осіб 2/3 дорослого населення – це жінки, 32% дітей. Їм потрібно знайти дах над головою, роботу, засоби для існування. Їм потрібно пристосуватися до нових умов життя, нового соціального та культурного оточення, нового міста чи селища, де багато чого є незнайомим. Необхідно подолати страх, невіру, розпач, депресію та агресію, щоб продовжувати своє життя в нових умовах» [21, с. 7].

У ВПО так само, як й у бійців АТО, можуть бути прояви посттравматичного стресового розладу. «У 80% людей, що пережили травму, ознаки ПТСР зникають через півроку, однак 20% потребує тривалої психологічної терапії. Робота з ПТСР тривала, складається з кількох компонентів: робота з емоціями, з думками, поведінкою, станами, тілом тощо» [21, с. 147].

Кризові психологи (терапевти) відмічають звуження світосприйняття людини, яка пережила травматичну подію. Метафорично це звучить так: «Є Я і травма», більше нічого не сприймається, не відбувається або знецінюється [21, с. 148].

«Сім’ї переселенців – це люди, які втратили свій дім, а значить, втратили стабільність, безпеку і попереднє життя. Це дуже сильна травматична подія, яку ніхто не планував, не очікував, вона надійшла, як стихійне лихо. У психології такі обставини називаються «травмою вторгнення».

Травма вторгнення – це травма, яка порушує основні потреби людини: потребу в приналежності, у безпеці і блокує здатність піклуватися про інших і здатність любити. Люди, що потрапили в травматичну ситуацію, можуть переживати сильні почуття, такі як безпорадність, беззахисність, відчувати певну розгубленість у житті. Одним у цій ситуації потрібно виговоритися, і вони приймають допомогу, а інші закриваються від соціальної підтримки» [21,

с. 149].

Більшість людей, які були вимушені переїхати із зони АТО, скаржаться на відчуття ізоляції, упередженості зі сторони інших мешканців. Тому надзвичайно важливо вжити практичних заходів щодо їх інтеграції до громади, у якій вони проживають [21, с. 148].

Як відомо, «організація психологічного супроводу людей, які були вимушені переселитися з місць постійного проживання до інших областей України, – складний процес. Успіхи та досягнення терапевтичної роботи часто будуть знецінюватися самим клієнтом, етапи стабільності чергуватимуться з «провалами», розчаруванням, апатією, депресивними станами. І тут психолог, психотерапевт повинен чітко усвідомлювати, що це етапи, складові і показники нормального процесу видужування після перенесеної травми» [21, с. 149].

У дослідженні 2017 року, виконаному на замовлення Координатора проектів ОБСЄ в Україні в рамках проекту «Відповідь на загрози соціальній безпеці внаслідок конфлікту», який впроваджувався на запит та у співпраці з Міністерством соціальної політики України, особливий акцент зроблено на соціально-економічній адаптації та інтеграції жінок з числа ВПО у нові громади. Визначені їхні психологічні проблеми, серед яких:

  • відсутність підтримки. Жінки важко адаптуються до нових умов життя. Однією з причин є відсутність зовнішньої підтримки та розпад сімей;

  • стрес. Серед психологічних проблем – постійний стрес, емоційне вигорання, незадоволення новими умовами життя, несприйняття у новій громаді тощо;

  • ідентифікація себе у новому оточенні та реалізації себе на новому місці (складність в адаптації до нової території, умов, громади, традицій, мовні проблеми); проблема адаптації дітей у школах;

  • «ідеалізація минулого». Є психологічна проблема – схильність ідеалізувати минуле життя та устрій [22, с. 7-8].

Актуальною для респондентів виявилась проблема низької оплати праці

порівняно з попередніми місцями роботи на сході та півдні України. Крім того, вони зазначали, що при прийомі на роботу є дискримінація щодо них – деякі роботодавці акцентують особливу увагу на статусі ВПО і відмовляють у працевлаштуванні. Найважче працевлаштуватися жінкам з дітьми та особам після 45 років. Основною причиною є поширені стереотипи та страх, що ВПО не затримаються в приймаючій громаді надовго [22, с. 11].

Серед багатьох проблем працевлаштування, визначених у дослідженні, називається й те, що жінки з числа ВПО не дуже активні у пошуку роботи, мають завищені очікування. Однією з причин такої ситуації називається низька кваліфікація, що не дозволяє отримати роботу у нових конкурентних умовах. «У цьому контексті потрібні проекти, які б були б направлені на розвиток лідерських якостей переселенок» [22, с. 10].

Шляхом до вирішення цих проблем є, на думку авторів дослідження, впровадження «освітніх програм для таких жінок, зокрема щодо підвищення кваліфікації, навчання «м’яким навичкам» пошуку роботи (правильне складання резюме, проходження інтерв’ю, пошук вакансій) тощо» [22, с. 10].

«ВПО зазначали необхідність збільшення навчальних програм щодо пошуку роботи (скадання резюме, пошуку вакансій, самопрезентації, ефективного проходження інтерв’ю), відкриття бізнесу, а також збільшення фінансування таких ініціатив, у тому числі за рахунок державних фінансів». За словами респондентів, важливим є створення системи бізнес-інкубаторів, спрямованих на супровід та підтримку підприємницької ініціативи для переселенців» [22, с. 10].

Серед пропозицій авторів дослідження для забезпечення зайнятості цієї категорії осіб є й такі: популяризація робітничих професій серед ВПО; поширення інформації щодо успішно реалізованих бізнес-проектів серед жінок з числа ВПО; проведення інформаційних кампаній по селах щодо відкриття власної справи та успішного працевлаштування тощо [22, с. 37].

Варто зазначити, що Рівненський ЦПТО ДСЗ надає можливість усім слухачам отримати необхідні знання та навички з техніки пошуку роботи, зокрема на тренінгу «Влаштовуюсь на роботу», або пройти навчання за двотижневим курсом «Підприємець-початківець» (можливе навіть дистанційне навчання з використанням сучасних ІКТ); проводить активну профорієнтаційну роботу та інформаційні кампанії, з метою популяризації широкого кола робітничих професій та програм курсів цільового призначення, які можна опанувати у цьому закладі освіти.

У навчально-методичному посібнику «Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми в період військового конфлікту» (2015р.) сформульовано рекомендації щодо роботи з вразливими групами населення, до яких відносяться й ВПО: «У здійсненні соціально-педагогічної роботи з цими категоріями громадян важливо пам’ятати, що вони можуть мати специфічні потреби. Робота має бути побудована на виявлення цих потреб шляхом здійснення оцінки, а також подальше їх задоволення шляхом співпраці з різними суб’єктами соціальної, соціально-педагогічної та психологічної діяльності. Педагогічним працівникам необхідно знати про такі сім’ї, своєчасно надати необхідну соціально-педагогічну допомогу та перенаправити до інших суб’єктів з метою якнайширшого задоволення існуючих потреб постраждалих осіб. Важливим є інформування про наявні ресурси в громаді, в районі, області чи в країні, якими можуть скористатися постраждалі особи в разі необхідності. Необхідно також підвищувати обізнаність учасників навчально-виховного процесу про соціальний статус постраждалих осіб, складнощі їх соціальної адаптації» [21, с. 104].

З кожним слухачем або слухачкою Рівненського ЦПТО ДСЗ, які мають статус ВПО, так само, як й з учасниками АТО, вже з першого дня їхнього перебування у навчальному закладі працює практичний психолог, однак кожен викладач або майстер виробничого навчання також повинен знати особливості роботи з цією категорією осіб.

Перш за все, на мою думку, вже під час першої зустрічі необхідно проявити людяність, щирий інтерес до слухача або слухачки та з’ясувати, чи задоволені базові потреби людини: «важливо дізнатися, який саме час людина перебуває в даному місті (селі), чи створені умови для нормальної життєдіяльності, чи вистачає їжі, одягу, предметів гігієни тощо, як відбувається адаптація до нових умов проживання, чи є нові знайомі (волонтери, сусіди, колеги)» [21, с. 143], чи працевлаштовані інші дорослі члени родини або як почуваються у новій школі діти тощо.

Крім того, варто дізнатися, чи потребує людина якоїсь допомоги, бути готовими і відкритими для комунікації та взаємодії. З досвіду роботи навчального закладу можна сказати, що неодноразово силами слухачів, викладачів, майстрів виробничого навчання, слухачі-переселенці забезпечувалися продуктами та іншими потрібними їм речами. При цьому використовувалися й можливості навчального господарства РЦПТО ДСЗ.

Необхідно сприяти подоланню у слухачів-переселенців болісного відчуття себе «чужими» серед «чужих», спонукати та спрямовувати їх на налагодження нових контактів серед одногрупників, знайомство з іншими ВПО, які навчаються у закладі освіти.

Можна запропонувати таким слухачам допомогу в ознайомленні з містом (екскурсію), відвідування театру або кінотеатру, басейну, участь в різних акціях, спортивних змаганнях тощо.

Під час невимушеного спілкування варто скеровувати слухачів-переселенців на пошук нових смислів у своєму житті, адже «особам, які пережили військовий конфлікт, які втратили домівку або близьких людей, обов’язково потрібно шукати нові смисли існування» [21, с. 93].

Варто розуміти, що «це не може відбутися моментально, потрібен час і підтримка спеціалістів (а також підтримка з боку сім’ї, колег), щоб після пережитого сильного стресу сформувалася нова картина світу й людина змогла генерувати нові смисли» [21, с. 93].

Потрібно помічати, звертати увагу та акцентувати на досягнення цих слухачів, підтримувати їх схвальними відгуками, сприяти підвищенню рівня їхньої самооцінки.

Педагогічним працівникам, які працюють з ВПО, варто, на мою думку,

постійно підтримувати зв’язок з практичним психологом навчального закладу, який здійснює психологічний супровід ВПО, щоб краще розуміти, на якому з етапів переживання горя або травми знаходиться конкретний слухач, та враховувати це під час взаємодії з ним у навчальному процесі.

РОЗДІЛ ІІІ. ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У НАВЧАННІ ДОРОСЛИХ ТЕХНІКИ ПОШУКУ РОБОТИ

3.1. Обґрунтування вибору інтерактивних технологій для проведення занять з техніки пошуку роботи (тренінг «Влаштовуюсь на роботу»)

Інтерактивні підходи до навчання не нові для української школи. Вони використовувались ще в перші десятиліття минулого століття й були поширені в педагогічній практиці [23,с.14].

За сталінських часів такі методи були визнані непотрібними і піддані нищівній критиці. Вже на початку 30-х рр. ХХ ст. українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методів навчання.

Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70-80 рр. ХХ ст. (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є Ільїна, С. Лисенкової та ін.).

Наприкінці ХХ ст. інтерактивні технології стали поширеними в теорії та практиці американської школи [23, с. 14].

На відмінну від традиційного навчання, коли використовуються методи, що вимагають від учнів лише слухати і дивитися (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів), активний тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає “субєктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем [13, с. 13].

Сьогодні, коли говоримо про гуманізацію освіти, потрібно використовувати особистісно-орієнтовані технології [23, с.8]. Особистісний підхід до навчання передбачає погляд педагога на особистість того, хто навчається, та на себе як на цінність та самоцінність. Тільки в демократичному суспільстві можливе застосування технологій, що грунтуються на основі взаємодії, самоповаги, самоконтролю [23, с. 13].

У сучасному світі неможливо одній людині знати все хоча б в одній галузі знання, тому потрібні інтерактивні технології, які сприяють формуванню навичок: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї, вміти шукати потрібну інформацію, тлумачити її і застосовувати за конкретних умов [23, с. 16 ].

Сутність інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів (слухачів). Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноцінними, різнозначними суб’єктами навчання. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок, вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії [23, с. 13].

Дослідження, які проводились Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 80-і рр. ХХ ст., свідчать про те, що інтерактивне навчання дає можливість збільшити відсоток засвоєння матеріалу, впливає не лише на свідомість учня, але й на його почуття, волю (дії, практику).

Результати проведених досліджень дозволили узагальнити дані відносно ефективності (середній відсоток засвоєння знань) різних методів навчання дорослих та були представлені на схемі «Піраміда навчання» (додаток 1) [24].

Найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекції – 5%, читання – 10%), а найбільших за умов інтерактивного (дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших або негайне застосування знань – 90%) [23, с. 16].

Багаторічний власний досвід проведення тренінгів «Влаштовуюсь на роботу» в групах дорослих слухачів підтверджує правильність висновку вітчизняного науковця С.О. Сисоєвої, яка стверджує, що «інтepaктивнe нaвчaння є oдним iз cучacниx напрямків aктивнoгo соціально-пcиxoлoгiчнoгo нaвчaння, яке найбільшою мірою відповідає психологічним особливостям і педагогічним закономірностям навчання дорослої людини» [6, с. 34].

Пpи aктивнoму пpoцeci нaвчaння дорослий є cуб’єктoм нaвчaльнoї дiяльнocтi, вcтупaє в дiaлoг з виклaдaчeм, бере aктивну учacть у пiзнaвaльнoму пpoцeci, викoнуючи при цьoму твopчi, пoшукoвi, пpoблeмнi зaвдaння в пapi, гpупi [6, с. 34].

Cepeд нaйвaжливiшиx кoмпeтeнцiй сучасного фахівця визначають:

􀁹 уміння дiяти в межах пoгoджeниx цiлeй i зaвдaнь;

􀁹 умiння пoгoджувaти cвoї дiї з дiями пapтнepa (вpaxoвувaти думку iншoгo);

􀁹 уміння жити paзoм: кooпepувaтиcя, йти нa кoмпpoмic;

􀁹 уміння caмocтiйнo poзвивaтиcя, якщo здiбнocтi не вiдпoвiдaють cучacним вимoгaм.

Формування й розвиток таких компетенцій забезпечує інтерактивне навчання [6, с. 35].

Пoняття «iнтepaкцiя » (вiд aнгл. interaction – взaємoдiя) виниклo впepшe у coцioлoгiї й coцiaльнiй психології. У психології iнтepaкцiя – цe здатність взaємoдiяти aбo пepeбувaти в peжимi бeciди, дiaлoгу з чим-нeбудь (нaпpиклaд, з кoм п’ютepoм, навчальним засобом тощо) aбo ким-нeбудь (людинoю), a сoцiaльнa iнтepaкцiя – пpoцec, пpи якoму iндивiди під час кoмунiкaцiї, яка відбувається у гpупi, cвoєю поведінкою впливaють нa iншиx iндивiдiв, викликaючи вiдпoвiднi peaкцiї. Психологами підкреслюється, щo бiльшicть eфeктивниx змiн в уcтaнoвкax, мотивації i пoвeдiнцi людeй лeгшe здiйcнюютьcя у гpупі. В ocтaннє дecятилiття з’явилиcя iнтepaктивнi oпитувaння, пpoгpaми нa тeлeбaчeннi й paдio, які спрямовані на організацію «живого» cпiлкувaння, вiльного oбмiну думкaми з глядaчaми й cлуxaчaми [6, с. 36].

Як стверджує С.О. Сисоєва, «поняття «iнтepaктiвнicть», «iнтepaктивнe нaвчaння», «iнтepaктивнi мeтoди й мeтoдики нaвчaння», «інтерактивні технології» все більше з’являютьcя в cтaттяx i наукових працях з пeдaгoгiки, у poздiлax нaвчaльниx пociбникiв, що oпиcують пpoцec нaвчaння як cпiлкувaння, кooпepaцiю, iнтeгpaцiю cпiвpoбiтництвa piвнoпpaвниx учacникiв»[6, с. 36].

На сучасному етапі розвитку педагогічної теорії поняття «iнтepaктивнe нaвчaння» здебільшого розглядається як: нaвчaння, пoбудoвaнe нa взaємoдiї

учня з навчальним oтoчeнням, нaвчaльним cepeдoвищeм; нaвчaння, щo ґрунтується нa пcиxoлoгiї людcькиx взaємин i взaємoдiй; нaвчaння, сутність якого полягає в організації cпiльного пpoцecу пiзнaння, коли знaння здoбувaютьcя в cпiльнiй діяльності чepeз дiaлoг, пoлiлoг учнiв мiж coбoю й викладачем [6, с. 37].

С.О. Сисоєва визначає інтepaктивнe нaвчaння дорослих «як такий cпociб організації їх навчально-пізнавальної діяльності, що здiйcнюєтьcя з урахуванням інтересів і запитів, життєвого і професійного досвіду учня-дорослого у фopмax партнерської взаємодії всіх суб’єктів навчального процесу. Інтерактивне навчання дорослих спрямоване на забезпечення спільного процесу пізнання, отримання знань, умінь, навичок, здобуття необхідних компетенцій у спільній діяльності через дiaлoг, пoлiлoг учнiв-дорослих мiж coбoю й виклaдaчeм, а також через пряму взаємодію з навчальним оточенням або нaвчaльним cepeдoвищeм, що забезпечує високий рівень мотивації до навчання і моделює peaльнicть, у якiй учacники знaxoдять для ceбe галузь застосування набутого дocвiду» [6, с. 37].

При інтерактивному навчанні вci учacники навчального пpoцecу взaємoдiють між собою, oбмiнюютьcя iнфopмaцiєю, cпiльнo виpiшують пpoблeми, моделюють cитуaцiї, oцiнюють дiї кoлeг i cвoю влacну пoвeдiнку, зaнуpюютьcя в peaльну aтмocфepу дiлoвoгo cпiвpoбiтництвa з poзв’язaння низки пpoблeм відповідно до їх інтересів, потреб і запитів. При цьому вiдбувaєтьcя пocтiйнa змiнa видів навчальної дiяльнocтi: ігpи, диcкуciї, poбoтa в малих гpупax, нeвeликий тeopeтичний блoк (мiнi-лeкцiя) [6, с. 37].

До ocнoвниx пpинципiв інтерактивного навчання відносять:

  • принцип дiaлoгiчної взaємoдiї,

  • принцип кooпepaцiї й cпiвpoбiтництвa,

  • принцип aктивнo-poльoвої (iгpoвої) i тpeнiнгoвої opгaнiзaцiї нaвчaння.

Пpи iнтepaктивнoму нaвчaннi педагог-андрагог виконує функцiї помічника, консультанта, фасілітатора. Цeнтpaльнe мicцe в йoгo дiяльнocтi зaймaє нe oкpeмий дорослий як iндивiд, a гpупa взaємoдiючиx дорослих-учнів, якi cтимулюють i aктивiзують oдин oднoгo. Пpи зacтocувaннi інтерактивних технологій cильнiшe зa вce дiє нa iнтeлeктуaльну активність дуx змaгaння, cупepництвa, кoли люди кoлeктивнo шукають icтину. Кpiм тoгo, дiє також тaкий пcиxoлoгiчний фeнoмeн, як зapaжeння (нe iмiтaцiя, a caмe зapaжeння), i будь-якa виcлoвлeнa cуciдoм думкa здaтнa мимoвoлi викликaти влacну, aнaлoгiчну aбo близьку дo виcлoвлeнoгo чи, нaвпaки, зoвciм пpoтилeжну. Нaйбiльшe пoвнo цi eфeкти виявляютьcя в iгpoвиx тa тpeнiнгoвиx технологіях навчання [6, с. 38].

Сисоєва С.О. виділяє такі позитивні peзультaти iнтepaктивнoгo навчання дорослих:

1. Iнтepaктивнi мeтoди нaвчaння дoзвoляють iнтeнcифiкувaти пpoцec рoзумiння, зacвoєння й твopчoгo застосування знaнь пpи виpiшeннi пpaктичниx зaвдaнь. Eфeктивнicть зaбeзпeчуєтьcя зa paxунoк бiльш активного включeння дорослих у пpoцec нe тiльки oдepжaння, aлe й бeзпocepeдньoгo викopиcтaння iнтeгpoвaнoгo кoмплeкcу знaнь. Якщo фopми й мeтoди iнтepaктивнoгo нaвчaння

зacтocoвуютьcя peгуляpнo, тo у дорослих фopмуютьcя пpoдуктивнi пiдxoди дo oвoлoдiння iнфopмaцiєю, зникaє cтpax виcлoвити нeпpaвильнe пpипущeння i вcтaнoвлюютьcя дoвipливi вiднocини з виклaдaчeм.

2. Iнтepaктивнe нaвчaння пiдвищує мoтивaцiю й зaлучeність дорослих учнів до виpiшeння навчальних пpoблeм, що дaє eмoцiйний пoштoвx дo нacтупнoї пoшукoвoї активності суб’єктів навчання, cпoнукає їx дo кoнкpeтниx дiй. Інтерактивне нaвчaння фopмує здaтнicть миcлити нeopдинapно.

3. Інтерактивне нaвчaння дaє дocвiд вcтaнoвлeння кoнтaкту, взaємoзaлeжниx цiннicнo-змicтoвниx вiднocин зі cвiтoм (культуpoю, пpиpoдoю), людьми й caмим coбoю – досвід дiaлoгiчнoї пiзнaвaльнoї дiяльнocтi, coцiaльнo-мopaльниx

кoмунiкaтивниx вiднocин і caмoпiзнaння.

4. Iнтepaктивнa дiяльнicть зaбeзпeчує нe тiльки пpиpicт знaнь, умiнь, нaвичoк,

cпocoбiв дiяльнocтi й кoмунiкaцiї, але й є нeoбxiднoю умoвoю для cтaнoвлeння

й удосконалювання пpoфeciйнoї кoмпeтeнтнocтi (кoмпeтeнтнicть – дoвeдeнa гoтoвнicть дo дiї) чepeз включeння учacникiв ocвiтньoгo пpoцecу в ocмиcлeнe

пepeживaння iндивiдуaльнoї й кoлeктивнoї дiяльнocтi для нaгpoмaджeння дocвiду, усвідомлення й пpийняття цiннocтeй.

5. Ocкiльки iнтepaктивнe нaвчaння пpипуcкaє мoжливicть кoмунiкaцiї з виклaдaчeм і пapтнepaми пo нaвчaнню, cпiвpoбiтництвo в пpoцeci пiзнaвaльнoї й твopчoї діяльності, тo cиcтeмa кoнтpoлю зa зacвoєнням знaнь i cпocoбaми пiзнaвaльнoї дiяльнocтi, умiннями зacтocoвувaти oтpимaнi знaння, в piзниx cитуaцiяx мoжe будувaтиcя нa ocнoвi oпepaтивнoгo звopoтнoгo зв’язку, щo poбить кoнтpoль знaнь, умiнь, нaвичoк пepмaнeнтним, бiльш гнучким i гумaнним.

6. Oднe з пpизнaчeнь iнтepaктивнoгo нaвчaння – змiнювaти нe тiльки дocвiд i уcтaнoвки учacникiв, aлe й нaвкoлишню дiйcнicть, тoму щo нaйчacтiшe інтерактивні мeтoди нaвчaння є iмiтaцiєю iнтepaктивниx видiв дiяльнocтi, які мають місце в cуcпiльнiй i дepжaвнiй пpaктицi дeмoкpaтичнoгo суспільства [6, с. 38-39].

Як відомо, фopмa opгaнiзaцiї нaвчaння – цe зoвнiшній прояв узгодженої дiяльнocтi вчитeля й учня (учня-дорослого), що здiйcнюєтьcя у вcтaнoвлeнoму пopядку, з визначеною періодичністю в просторі й часі. Мeтoд нaвчaння, як правило, визначають як форму функціонування змісту навчального матеріалу, як cпociб дocягнeння мeти навчання суспільства [6, с. 39].

Дo фopм i мeтoдiв iнтepaктивнoгo нaвчaння мoжуть бути вiднeceнi: евpиcтичнa бeciдa, пpeзeнтaцiї, диcкуciї, «мозкова aтaкa», мeтoд «кpуглoгo cтoлу», мeтoд «дiлoвoї гpи», кoнкуpcи пpaктичниx poбiт з їxнiм oбгoвopeнням, рольові iгpи, навчальні тpeнiнги, кoлeктивнi виpiшeння творчих зaвдaнь, кeйc-мeтoд, пpaктичнi гpупoвi й iндивiдуaльнi впpaви, мoдeлювaння певного виду діяльності aбo cитуaцiй, пpoeктувaння й написання бiзнec-плaнiв, piзниx пpoгpaм, oбгoвopeння вiдeoзaпиciв, включaючи зaпиc влacниx дій тощо [6, с. 39-40].

Тexнoлoгiя нaвчaння включaє cукупнicть фopм, мeтoдiв, пpийoмiв, методик, зacoбiв, щo дoзвoляють гарантовано дocягти зaплaнoвaного результату. Отже, у цьому контексті форми й методи, методики й засоби,

прийоми навчання є тими структурними елементами, з яких конструюється технологія навчання відповідно до цілей та запланованих (бажаних) результатів навчального процесу [6, с. 40].

Тaким чинoм, iнтepaктивні технології нaвчaння мають вeликий ocвiтнiй i poзвивaльний пoтeнцiaл, забезпечують мaкcимaльну aктивнicть cлухачів у нaвчaльнoму пpoцeci, оптимальний час навчання і його результативність [6, с. 41].

Дидактична особливість інтepaктивного нaвчaння дорослих полягає в тому, що в процесі його реалізації часто спостерігається порушення звичнoї лoгiки навчального пpoцecу: нe вiд засвоєння тeopiї дo пpaктики, a вiд формування нoвoгo дocвiду дo йoгo тeopeтичнoгo ocмиcлeння чepeз застосування [6, с. 39].

Звісно, інтерактивні технології, методи (техніки) можуть застосовуватися і для навчання дорослих, і для навчання дітей, однак є суттєві відмінності.

Андрагогічна модель інтерактивного навчання – це організація спільної діяльності учня і викладача, при якій:

а) учень-дорослий в силу об’єктивних факторів (сформованість особистості, незалежне економічне, юридичне, соціальне й психологічне положення, великий життєвий досвід, наявність серйозних проблем, для вирішення яких необхідно вчитися, орієнтація на негайне використання отриманих у процесі навчання знань та умінь) відіграє провідну роль в організації процесу навчання, визначаючи разом з викладачем всі навчальні параметри процесу навчання: цілі, зміст, форми, методи та засоби навчання;

47б) викладач виступає як консультант, експерт з інтерактивної технології навчання, надаючи дорослому-учню допомогу в організації процесу навчання.

Успішне застосування андрагогічної моделі інтерактивного навчання дорослих зумовлюється основними характеристиками самих дорослих, а також

цілями та умовами навчання [6, с. 46-47].

3.2. Технологічні аспекти інтерактивного навчання та

проведення тренінгу «Влаштовуюсь на роботу»

Тренінг є сучасною інтерактивною формою навчання. Використання інтерактивних технологій для його проведення – не самоціль, а лише спосіб створення в групі атмосфери, котра найкраще сприяє співпраці, порозумінню, доброзичливості, дає змогу по-справжньому реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

Цілісність педагогічної технології забезпечує оптимальність поєднання таких взаємопов’язаних компонентів, як: зміст, методи, методичні прийоми та організаційні форми навчання, компетентність викладача та фактор особистості тих, хто навчається, а також управління навчальним процесом.

Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні і творчі завдання, що розвивають творче мислення, питання слухачів до викладача, тренера, групи і навпаки.

Технологію роботи в малих групах доцільно використовувати для розвязання складних проблем, що потребують колективного обговорення. Використовувати малі групи доцільно тоді, коли завдання потребує спільної, а не індивідуальної роботи [23, с. 33].

Технологію роботи в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо [23, с. 29]. Робота в парах дає слухачам час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед групою, учасниками та учасницями тренінгу.

Фронтальні технології інтерактивного навчання передбачають одночасну спільну роботу всієї групи. Серед цих технологій – “Мозковий штурм”, “Мікрофон”, “Навчаючи – вчуся” та ін. [23, с. 37].

Технологія навчання у грі – це побудова навчального процесу шляхом включення слухача до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються). Гра повинна бути підпорядкована конкретній дидактичній меті. Педагог виступає як інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації), суддя (коригування і поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки з метою прискорення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення) [23, с. 41].

Серед методів, технік, що використовуються в інтерактивному навчанні, Г.О. Сиротенко Г. О.:

  • презентації (потрібно сказати, що і як презентувати);

  • демонстрації (треба показати, як це робиться, - або на відео, або за допомогою рольової практики);

  • зворотнього звязку (після обговорення того, що вони зробили добре, а що можна було зробити краще);

  • обговорення в малих групах (дати можливість поговорити про нові стратегії, обмінятися думками щодо можливості їх практичного використання);

  • планування подальших дій (що будуть робити по-новому після проходження даного курсу) [13, с. 12 ].

Як зробити навчання цікавим?

Потрібно відмовитись від побудови уроків за традиційною структурою, де переважають пасивні форми роботи слухачів, які отримують готові знання, а урок ведеться у формі монологу викладача. Потрібно добре продумати методику та організацію навчального процесу, відмовитись від застосування звичних, найбільш зручних методів і прийомів роботи, використовувати сучасні матеріальні засоби навчання (прилади, наочність).

Застосування інтерактивних технологій вимагає старанної підготовки педагога й учнів. Вони повинні навчитися спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власні думки, переконувати й бути переконливими й толерантними, розуміти інших, ставити запитання і відповідати на них [23, с. 17].

Для проведення тренінгів необхідно використовувати різноманітні методи (або техніки) інтерактивного навчання, яких є дуже багато і всі вони вже неодноразово й детально описувалися у методичній літературі. Я як тренерка найчастіше користуюся техніками, що описані у посібнику з жіночого лідерства, виданому Жіночим консорціумом ННД-США (додаток 2) [25].

Всі ці методи обєднує те, що вони залучають учасників до активної роботи на тренінгу. В той же час кожен з методів навчання має тільки йому властивий зміст і певні особливості застосування.

Людині, яка шукає роботу, сьогодні необхідно не тільки бути хорошим фахівцем у певній сфері, потрібно ще й вміти правильно презентувати себе на ринку праці, тому у навчальні плани курсового професійного навчання безробітних обов’язково входить курс (предмет) “Техніка пошуку роботи”.

Як свідчить вітчизняний та закордонний досвід, дієвою формою півищення ефективності зусиль безробітних щодо пошуку продуктивної зайнятості є їх участь у тренінгах або семінарах з оволодіння технікою пошуку роботи.

Їх ключова функція полягає у тому, щоб допомогти безробітним оволодіти навичками самостійного пошуку роботи. Вони сприяють більш глибокому “проникненню” безробітних на ринок праці, оскільки громадяни, що оволоділи новими навичками, шукають роботу на тих підприємствах, які не подають в центри зайнятості інформацію щодо вакансій [26, с.5].

На вивчення курсу “Техніка пошуку роботи” у навчальному плані відведено всього 6 годин. Як можна сформулювати його мету і завдання?

Мета вивчення курсу з техніки пошуку роботи – набуття конкретних навичок у вирішенні проблем щодо працевлаштування.

Зазначена мета досягається в ході реалізації таких завдань:

  • активізація власних зусиль людини щодо пошуку роботи;

  • набуття впевненості в особистих силах, підвищення рівня самооцінки, подолання комунікативних та інших психологічних барєрів;

  • оволодіння основними методами пошуку роботи;

  • оволодіння навичками щодо написання резюме, листів до роботодавців, оголошень;

  • набуття навичок взаємодії з роботодавцями.

Вирішення цих завдань досягається через залучення слухачів до активної роботи на тренінгах, виконання конкретних вправ, розвязання конкретних ситуацій, з якими вони можуть зіткнутись під час пошуку роботи. Такий підхід передбачає навчання слухачів в групах, оптимальна чисельність яких складає 12 – 15 осіб, з використанням на заняттях інтерактивних методів навчання.

Як зробити так, що ці 6 годин, відведених на вивчення курсу, не “загубились” серед спецтехнологій та інших предметів? Як реалізувати завдання та мету курсу за такий короткий час? Яким чином організувати навчання, щоб воно було цікавим, яскравим, ефективним? Яку форму проведення обрати?

Найбільш ефективною, інтенсивною формою активного навчання безробітних при реалізації завдань цього курсу вважаю тренінг, який можна назвати “Влаштовуюсь на роботу”.

Термін “тренінг” (від англ. train, training) має ряд значень: навчання, виховання, дресирування, тренування [23, с. 60].

Тренінг – це запланований процес, призначений поновити навички та знання і перевірити ставлення, ідеї, поведінку з метою їх зміни та оновлення. Він містить широке коло навчання – від технічних навичок (наприклад, користування комп”ютером) до складніших комплексів ідей, які можуть повністю змінити або посилити шкалу оцінок та цінностей. Тренінг часто буває короткостроковим та інтенсивним, що дещо змінює традиційні уявлення про освіту. Як правило, тренінг має на меті конкретні вміння, групу людей чи поточні проблеми [25, с. 4].

За визначенням Г. Сиротенка, тренінг – це форма проблемного навчання, що орієнтована на відпрацювання ефективних моделей поведінки, максимальну активну участь учасників, взаємообмін досвідом та використання ефективної групової взаємодії [23, с. 61].

Тренінг базується на принципах, що кардинально відрізняють його від традиційного навчання. Це інтерактивне навчання, сутність якого ми вже розглянули.

Велика кількість різноманітних технік, вправ, ігор, що використовуються для проведення тренінгу, допомагає залученню до процесу аналізу та відображення власного досвіду всіх його учасників. Навчання досвідом означає, що всередині групи кожний і кожна має можливість поділитися своїм знанням та проблемами з іншими, а також попрацювати разом для пошуку рішення. Це означає також, що формування в групі атмосфери довіри дуже важливо для досягнення успіху всього процесу.

Роль тренера – допомогти учасницям та учасникам брати якомога активнішу роль та бути певними щодо правильного розуміння ключових концепцій та ідей. Вона чи він має бути готовою адаптувати програму відповідно до потреб та ідей, які виникатимуть в ході тренінгу [25]. Управління навчанням проводиться шляхом пошуку відповідей на питання.

В умовах наших професійно-технічних закладів тренінги доводиться проводити не командою тренерів, як це робиться в інших країнах або в закордонних програмах, що реалізуються в Україні, а поодинці. Це набагато складніше для тренера. І щоб не зашкодити динамічності проведення, потрібна ретельна підготовка: завчасна підготовка роздаткових матеріалів (по кількості учасників), допоміжних матеріалів, засобів навчання (плакати, маркери, скоч, клей, папір, смужки паперу тощо). При потребі можна використовувати відеоматеріали, інтерактивну дошку з мультимедійним проектором тощо.

Рекомендації щодо проведення тренінгу з врахуванням особливостей навчання дорослих можуть бути представлені у вигляді таблиці (додаток 3) [24].

Які ще технологічні вказівки або поради можуть бути корисними при проведенні тренінгу?

1. Перед кожною вправою потрібно пояснити, чому ми це робимо, адже ми працюємо з дорослими, яким хотілося б знати і розуміти, що відбувається (чітко та коротко).

2. Нагадувати номер сторінки роздаткового матеріалу (посібника) перед початком нової вправи.

3. Тримати порядок денний (план) весь час перед очима, не закривати його іншими аркушами. Учасникам та учасницям подобається знати, “де” вони знаходяться.

4. Повторювати те, що було сказано (“ключові слова”), коли записуємо на аркуші або на дошці. Це дозволяє присутнім знову почути і оцінити. Не скупитися на слова заохочення, як наприклад, “добре”, “абсолютно вірно” тощо.

5. Використовувати альтернативні кольори, коли пишемо на аркушах (плакатах). Не використовувати жовтий. Червоний та оранжевий лише для підкреслення або іншого виділення. Червоним записуються правила.

6. Аркуш (плакати) розвішувати на зручній для написання висоті, як на початку, так і наприкінці.

7. Прикріпити кілька запасних аркушів.

8. Бути винахідливим та добрими, “купуючи “шоколадними” підкупами” досвід та поради присутніх [25, с. 12].

9. Використовувати принципи активного слухання: мова тіла (сідати обличчям до того, з ним говоримо, нахилятися вперед, встановлювати контакт очима); звуки та жести заохочення (кивок головою, доброзичлива посмішка, “так-так”, “м-м-м…”, “угу”); запитання уточнення [25, с. 46].

Щодо останнього принципу, його слід застосовувати обережно: коли людина дуже схвильована або роздратована, слід повністю утриматися від будь-яких розмов включно із запитаннями уточнення.

Не можна під час активного слухання: давати поради; змінювати тему розмови; давати оцінку людині, яка говорить; перебивати; розповідати про власний досвід [25, с. 46].

У випадку опору, протидії, яка інколи може виникати на початку занять потрібно:

  • реагувати на коментарі або питання спокійно, говорити діловим тоном;

  • визнати, що людина має право на свою думку;

  • солідаризуватися з тим, хто чинить опір;

  • бути терплячим, не поспішати, розраховувати на те, що люди можуть змінитися у процесі роботи;

  • дозволити групі самій подолати особу, яка спричиняє неспокій. У більшості випадків присутні погано ставляться до підривників та невігласів [25, с. 12 – 13].

Щоб викликати довіру, тренеру потрібно під час знайомства з групою розповісти про свою попередню карєру та досягнення, що мають відношення до викладання на семінарі.

З метою досягнення мети та завдань тренінгу «Влаштовуюсь на роботу», розрахованого на 6 академічних годин, мною змодельований план тренінгу, поданий в додатку 4, який перед початком занять у скороченому варіанті (без вказаних хвилин) вивішується на видному місці, а учасникам/-цям пропонується підготувати таблички зі своїм імям (або бейджики).

Важливим є облаштування приміщення, в якому проводиться тренінг. Якщо є можливість, прибираємо столи, створюємо коло із стільців (жодного порожнього!). Якщо такої можливості немає, сідаємо за “круглий” стіл.

Тренер або тренерка на рівних бере участь у вправах.

Залежно від чітко визначеної мети кожної вправи з плану тренінгу, використовую різні техніки або їх комбінації: вступна бесіда, обговорення великою групою, презентація, закінчення речення, «мозковий штурм», анкетування, обговорення в малих групах, практична робота, робота в парах, міні-лекція, завдання-жарти, розминки, індивідуальне завдання, “броунівський рух”, рольова гра, рольова співбесіда в малих групах, коло. Після виконання кожної вправи обов’язково підводимо підсумки, робимо певні висновки, з’ясовуємо, як використовуватимемо набуті знання або вміння.

Отже, тренінг є такою сучасною груповою формою особистісно-орієнтованого, інтерактивного, проблемного навчання, яка найкраще відповідає особливостям навчання дорослих та є для них найбільш ефективною. Тренінг потребує від тренера або тренерки ретельної підготовки та врахування багатьох технологічних моментів, оволодіння навиками його проведення.

ВИСНОВКИ

У вступі цієї роботі, присвяченої питанням професійного навчання дорослого населення з числа зареєстрованих безробітних, висвітлені факти, що свідчать про наявність позитивного процесу інституалізації освіти дорослих в Україні, яка, нарешті, законодавчо визнана державою одним із невід’ємних складників системи освіти та, в контексті глобалізації та європейської інтеграції, почала набувати виключного значення як один із стратегічних напрямків розвитку суспільства та країни в цілому.

На даному етапі розвитку сучасної педагогічної науки визнається, що навчання дитини і дорослої людини відбувається за різними законами, про що свідчить розвиток в нашій країні такої галузі педагогічної науки, як андрагогіка, яка охоплює теоретичні і практичні проблеми освітинавчання  і виховання дорослих. За останнє десятиліття проблема освіти дорослих в Україні, привернула до себе увагу багатьох вітчизняних науковців, що досліджували різні її аспекти, однак є ще багато актуальних проблем, які потребують вирішення для подальшого розвитку системи освіти протягом життя.

В основній частині роботи обґрунтувано необхідність врахування особливостей навчання дорослих та психолого-педагогічних аспектів навчання безробітних, зокрема з числа демобілізованих учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб, а також вибір інтерактивних технологій при проведенні занять з предмета «Техніка пошуку роботи» (тренінг «Влаштовуюсь на роботу»).

Задля досягнення цієї мети було зроблено наступне:

  1. висвітлено теоретичні засади професійного навчання дорослого населення та розкрито особливості навчання дорослих:

- представлено різні визначення поняття безперервної освіти, загальною основою яких є ідея довічної незавершеності освіти для дорослої людини [11];

- висвітлено 6 принципів безперервної освіти та показано їх реалізацію у практиці роботи Рівненського ЦПТО ДСЗ;

- розкрито складність навчання дорослих, які зазнали на собі вплив старої педагогічної парадигми, з усіма притаманними їй вадами;

- стисло висвітлено історію теоретичного підходу до навчання дорослих та розкрито поняття андрагогіки як науки, яка: визначає закономірну діяльність дорослого у процесі реалізації процесу навчання; розглядає освіту в контексті життєвого шляху людини; є теоретичною основою навчання дорослих; розкриває принципи, методи та засоби, за допомогою яких у житті дорослих розв’язується багато проблем [14, c.204];

- показано особливості навчання дорослих та розкрито умови, за яких воно буде ефективним:

  • зорієнтоване на вирішення конкретних виробничих проблем;

  • базується на життєвому досвіді слухачів, з максимальним його використанням;

  • спрямоване не на формальну передачу знань, а на розвиток активності слухачів у їх здобуванні;

  • здійснюється у неформальній, неавторитарній атмосфері взаємодії, взаєморозуміння та взаємоповаги, тобто до кожного (кожної) зі слухачів (слухачок) педагогічний працівник ставиться як до колеги;

- розкрито сутність андрагогічної моделі організації навчання, в рамках якої саме той, хто навчається, є основною «рушійною силою» навчання, несе відповідальність за визначення області вивчення, вибір методів, планування строків, а також за оцінку результатів; а викладач, майстер виробничого навчання відіграє роль координатора процесу, консультанта, інструктора та помічника, що створює нові форми, методи та можливості;

- на основі опрацьованих джерел, власного досвіду та досвіду колег сформульовано рекомендації, які необхідно враховувати при навчанні дорослих:

  • дізнатись про їхні потреби, постійно на них посилатись, створити можливості для їхнього забезпечення;

  • дізнатися про наявні знання і досвід слухачів, здійснювати диференційований та індивідуальний підхід. Це має бути особистісно-орієнтоване навчання;

  • створити комфортне середовище, можливість обміну досвідом;

  • використовувати найефективніші інноваційні технології (методи) та форми навчання дорослих;

  • обговорювати зі слухачами план навчання та конкретного уроку, а також досягнення результатів; починати з простих і легких завдань;

  • надавати позитивні відгуки, оцінювати зусилля, підкреслювати досягнення. Це зміцнює мотивацію до навчання;

  • уникати порівнювання слухачів між собою;

  • будувати партнерські взаємини з дорослим слухачем на основі співробітництва і взаємного обміну ідеями;

  • використовувати різні способи і стилі навчання, враховуючі відмінності у сприйнятті (аудиторне, зорове, практичне);

  • після занять запитувати слухачів про оцінювання застосованих методів і змісту;

  • давати можливість практично застосувати те, що вони чують або бачать;

  • не переобтяжувати програму новим змістом;

  • не втомлювати учасників, використовувати різноманітні методи, давати час на засвоєння нового;

  • кожну вправу завершувати запитаннями про можливе використання набутого досвіду в повсякденному житті; стимулювати слухачів спланувати, в який спосіб вони використовуватимуть набуті знання й уміння на практиці;

  1. розкрито психолого-педагогічні аспекти навчання безробітних:

- на основі стадійної моделі описано індивідуальні реакції людини на втрату роботи (фази шоку, кризи, пристосування);

- висвітлено негативні наслідки втрати роботи, які проявляються у професійних, соціальних та особистісних змінах, супроводжуються ростом рівня захворюваности, смертності, числа самогубств, алкоголізму; безробіття може становити значну загрозу для сімейних відносин;

- розкрито основні психологічні проблеми безробітних (усвідомлення власної непотрібності, пригнічений стан, депресія, стрес, відсутність життєвих стимулів, недовіра до всього, повна байдужість до подальшого життя, почуття невизначености, відсутність перспектив, невпевненість у завтрашньому дні, моральне та духовне приниження, здичавіння, викинутість з життя) [15, с. 14];

- приділено увагу жіночому безробіттю, яке супроводжується пригніченим емоційним станом, психологічним потрясінням, що призводить до втрати ціннісних орієнтирів, збільшенню кількості самогубств, посиленню соціальної розбещеності, формування моделей поведінки, в основі яких домінує стратегія виживання [16];

- обгрунтовано специфіку роботи з безробітними як особливою категорією дорослих, що характеризується такими рисами:

  • це дорослі, які вивільнені зі сфери праці;

  • це робітники і спеціалісти, що мають досвід фахової й освітньої діяльності;

  • це потенційні працівники, що стоять перед проблемою вибору нової спеціальності й нового фахового старту;

  • це особи, що мають різноманітні соціально-демографічні характеристики, але перебувають у психічній і фаховій кризі [17];

  • розкрито три провідні особистісні риси безробітного: емоційну, поведінкову та соціальний статус, які характеризують безробітного як особистість емоційно неврівноважену, неспокійну, з низьким рівнем самоконтролю та заниженою самооцінкою [17];

- названо основні чинники, що зумовлюють формування психологічних бар’єрів безробітних, а саме: невпевненість у власних силах та зниження самооцінки; збереження стереотипів попередньої професійної діяльності, згідно з якими вони вважають, що нові знання їм не потрібні; втрата навичок навчальної діяльності [17];

- розкрито соціально-психологічні особливості трьох основних вікових груп безробітних, які доцільно враховувати у професійній орієнтації та навчанні;

- сформульовано рекомендації для роботи з кожною віковою категорією осіб при професійному навчанні, зокрема при проведенні тренінгу «Влаштовуюсь на роботу»:

безробітну молодь необхідно спонукати до активної поведінки та готовності до конкуренції на ринку праці; сприяти підвищенню рівня усвідомлення соціальної значущості обраної професії; навчати навичкам прийняття рішень, планування та самопрезентації; а також розробки плану розвитку майбутньої кар’єри та стратегії власного успіху, створенню власного резюме та портфоліо для презентації його роботодавцю; сприяти підвищенню рівня мотиваційної готовності працювати за новою професією та усвідомленню потреби у постійному підвищенні кваліфікації, навчанні протягом життя;

безробітним середнього віку (35-45 років) потрібно надавати психологічну підтримку та допомогу, акцентувати на їхні сильні сторони; демонструвати повагу та зацікавленість до їхніх проблем; вселяти у них впевненість та віру у свої можливості; сприяти підвищенню самооцінки, активності та розумінню необхідності адаптації до вимог сучасного ринку праці; готовності до професійної переорієнтації, підвищення кваліфікації, рівня професійного розвитку, а також більш повної реалізації власного потенціалу;

безробітні особи старше 45 років потребують зняття психологічних бар’єрів, пов’язаних з їхнім віком; підвищення професійної мобільності, рівнів самоактуалізації та мотивації до пошуку роботи; формування власного плану дій, стратегії пошуку роботи; визначення своїх перспектив та смислів трудової діяльності, підвищення соціальної активності. Для цього під час проведення тренінгу з пошуку роботи необхідно звертатися до досвіду цих безробітних, спиратися на їхні особистісні характеристики, разом виявляти стереотипні уявлення про себе, з’ясовувати актуальні потреби в оволодінні професією. Для безробітних старше 45 років важливим є наведення конкретних прикладів успішного працевлаштування їхніх однолітків або відкриття ними власної справи.

Актуальним для учасників та учасниць тренінгів з особами усіх вікових категорій є виявлення та обговорення стереотипів, які ще й досі існують у нашому суспільстві, зокрема гендерних, щодо вибору професії, успішності або неуспішності жінок та чоловіків у певних професіях тощо;

- зроблено висновок про те, що для андрагогів, які працюють з безробітними, важливо бути готовим здійснювати психологічну підтримку безробітних, що має не тільки сприяти підвищенню мотивації до навчання, але й допоможе їм здійснити переоцінку цінностей, скоригувати власні цілі й інтереси відповідно до ситуації, що склалася, сформувати адекватну самооцінку й усвідомити власну відповідальність. Необхідно допомогти безробітним усвідомити ситуацію, в якій вони опинилися, здійснити об’єктивне оцінювання власного рівня конкурентоспроможності, змінити установки щодо навчання й працевлаштування, та при потребі сформувати готовність до зміни професії, визначивши найбільш прийнятну сферу діяльності;

- розкрито індивідуальні особливості безробітних, які необхідно враховувати у процесі викладання: різний професійний статус, рівень професійної підготовленості й освіти, професійний та життєвий досвід, різний віковий склад групи, особливості цільових очікувань. Виходячи з цього, при організації роботи з незайнятим населенням слід враховувати індивідуальні освітні потреби безробітних, обирати такі організаційні форми, методи і засоби роботи, які б сприяли зниженню рівня тривоги та емоційної розгубленості безробітних, актуалізували цінність партнерської взаємодії, забезпечили кооперацію та співробітництво[17];

- обґрунтовано необхідність організації професійного навчання безробітних з урахуванням їхнього морально-психологічного стану, зумовленого новим статусом безробітних, та індивідуальних особливостей [17];

- зроблено висновок про те, що викладачам-андрагогам, майстрам виробничого навчання, які працюють з безробітними, потрібно пам’ятати про психологічні особливості цієї категорії дорослих людей, які належать до різних соціальних груп, відрізняються за своїми особистісними особливостями, психічним емоційним станом, допомагати слухачам подолати стан тривоги, хвилювання, безпорадності, мати здатність до емпатичного співчуття, а також сприяти виробленню у безробітного:

  • цілісного сприйняття свого життєвого шляху;

  • орієнтації та спрямованості на майбутнє, незалежно від життєвих обставин;

  • об’єктивного сприйняття реальності, вільного від стереотипів;

  • самостійності та незалежності від думки оточуючих, внутрішнього локуса

контролю, особливо в сфері трудової діяльності;

  • відповідальності за свою поведінку і за свій вибір;

  • розширення та перестройки системи життєвих приоритетів, підвищення

цінності критерія ”успішності в самореалізації у виробничих відносинах” [18].

Дуже важливим є формування у безробітного розуміння того, що зміни повинні відбуватися з ним самим, а не з оточуючим світом, формування позитивного життєвого наміру, допомога у розробленні конкретних кроків для досягнення наміченого результату, відновлення його почуття власної гідності, підвищення рівня самооцінки. І саме вирішенню цих завдань приділяється велика увага під час проведення тренінгу «Влаштовуюсь на роботу»;

  1. доведено актуальність проблематики професійного навчання осіб, постраждалих від військових дій на сході України, для педагогів Рівненського ЦПТО ДСЗ шляхом надання кількісних даних про контингент слухачів навчального закладу з числа демобілізованих учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб за 2014-2017 роки;

  2. розкрито психоемоційний стан демобілізованих атовців та доведено необхідність враховувати його при проведенні професійного навчання, зокрема під час тренінгу з техніки пошуку роботи.

У відповідному підрозділі цієї роботи:

- висвітлено психологічні проблеми військовослужбовців, які можуть заважати їм соціалізуватися у мирному суспільстві після повернення із зони військових дій, а також питання посттравматичного стресового синдрому;

- показано сутність соціальної, зокрема професійної, адаптації атовців до умов життя в цивільному середовищі, як суспільного процесу «їх активного пристосування до нових соціальних умов проживання в цивільному середовищі з ринковою системою взаємостосунків, який передбачає освоєння норм і правил цього середовища, оволодіння професією, спеціальністю, реалізацією своїх прав, у тому числі на працю, формування в собі нових правил поведінки і нового самоусвідомлення, що забезпечує безболісний, комфортний перехід до нових умов життя» [19, с. 5];

- описано неоднозначні фізичні, емоційні та поведінкові реакції, які можуть проявлятися в учасників АТО під час їх адаптації до мирного життя;

- показано взаємозв’язок між проблемами подальшого працевлаштування та адаптацією учасників бойових дій до мирного життя. Їхня неконкурентоспроможність може стати причиною формування свого роду комплексу неповноцінності перед цивільним життям, необхідністю пошуку роботи і новою діяльністю, посилює страх змін та відчуття приреченості;

- окреслено певні труднощі демобілізованих із зони АТО при адаптації в навчальний та трудовий колектив;

- визначені умови для успішної адаптації в ЦПТО ДСЗ у демобілізованого бійця: необхідно сформувати почуття безпеки, знизити рівень тривожності, навчити виражати свої емоції і почуття. Не менш важливим є сформувати у демобілізованого бійця життєві перспективи, зокрема розширити сферу інтересів, знайти значущі мотиви і види діяльності [19, с. 14];

- сформульовані практичні рекомендації для андрагогів, які працюють з демобілізованими учасниками бойових дій:

по-перше, необхідно усвідомлювати та пам’ятати про те, що для адаптації атовців до мирного життя потрібен час і велике терпіння;

по-друге, важливо розуміти, що після повернення з війни життя учасників АТО може супроводжуватися проблемами, які впливають на сімейні стосунки, роботу, навчання та загальне самопочуття, якщо ними не займатися і не лікувати. Більшість військових, які повернулися додому з зони бойових дій, потерпають від загальних стресових реакцій під час і після реінтеграції у цивільне життя;

по-третє, спостерігати за поведінкою колишніх військовослужбовців, адже вони можуть намагатися шукати вихід зі стресової ситуації за допомогою вживання алкоголю, наркотиків, емоційного і фізичного дистанціювання або ж самоізоляції;

по-четверте, андрагоги «мають сприяти отриманню психологічної допомоги, якщо у людини помітний дистрес (знервованість) у взаємовідносинах із слухачами та викладачами, спостерігаються часті та інтенсивні конфлікти, недостатня комунікація, уникання відповідальності; якщо у навчанні або іншій соціальній групі виникають проблеми, а саме: часті прогули, конфлікти, неможливість вкластися у терміни, низька продуктивність праці; часті дуже сильні депресивні або ж агресивні настрої, особливо, якщо існує небезпека, що демобілізований учасник АТО може завдати шкоди іншим або собі; часті нав’язливі думки, спогади або «картинки» із зони бойових дій; часта надмірна настороженість або ж надмірна готовність» [19, с. 15-16].

Демобілізований військовослужбовець не завжди може самостійно визнати існуючі проблеми, може соромитися або ж боятися обговорювати їх з кимось;

по-п’яте, потрібно пояснити демобілізованому військовому, що травми, рани, включаючи психологічні, вражають хоробрих та сильних так само, як і інших людей, а пошук вирішення проблеми є ознакою сильної і зрілої людини [19, с. 16];

по-шосте, викладачі та майстри виробничого навчання повинні знати, що такі емоційні або ж психологічні проблеми не є ознакою слабкості і не свідчать про психічне захворювання;

по-сьоме, необхідно створити умови для успішної адаптації демобілізованого учасника АТО у навчальному закладі:

  • дати бійцю зрозуміти, що і одногрупники, і педагоги зацікавлені почути про його почуття та досвід;

  • допомогти військовому висловити свої почуття словами, не сперечатися і не перебивати його. Може виникнути необхідність повторювати почуте, щоб впевнитися у правильності сказаного;

  • ділитися з демобілізованим з зони АТО почуттями до нього;

  • відвідати практичного психолога навчального закладу, «приватного психолога або ж психолога – волонтера (всі розмови є конфіденційними та регулюються Етичним кодексом психолога і не вносяться у медичну історію військового)» [19, с. 16];

  • по-восьме, якщо склалася ситуація, у якій не можливо досягнути компромісу з військовослужбовцем у вирішенні тієї чи іншої проблеми, виникло фізичне або психологічне насильство, необхідно відразу зателефонувати комусь з близьких або на гарячу лінію соціальної служби, або в поліцію [19, с. 17];

по-дев’яте, важливо вміти розпізнати той стан, коли є потреба у допомозі спеціалістів.

Під час проведення тренінгу «Влаштовуюсь на роботу» потрібно: вмотивовувати їх на підвищення свого професійного рівня, подальший розвиток особистості; сприяти формуванню реальних уявлень про себе, свої здібності; заохочувати до подолання комунікативних бар’єрів та підвищення впевненості в собі, в тому числі у сфері професійної діяльності. Необхідно створити умови для опанування ними сучасних прийомів і методів самостійного пошуку роботи та ефективної поведінки на ринку праці шляхом використання особистісних та професійних якостей ефективного співробітника, необхідних для працевлаштування;

  1. обґрунтувано необхідність врахування викладачами-андрагогами, майстрами виробничого навчання психоемоційного стану слухачів з числа

внутрішньо переміщених осіб (вимушених переселенців);

- розкрито психоемоційний стан вимушених переселенців як наслідок сильних травматичних подій (травми вторгнення): страх, невіра, безпорадність, беззахисність, розпач, певна розгубленість у житті, депресія та агресія; а також можливість проявів ПТСР;

- звернуто увагу на важливість та складність психологічного супроводу ВПО;

- акцентовано на проблеми соціально-економічній адаптації та інтеграції жінок з числа ВПО у нові громади та окреслені їхні психологічні проблеми, серед яких: відсутність підтримки; постійний стрес, емоційне вигорання, незадоволення новими умовами життя, несприйняття у новій громаді; ідентифікація себе у новому оточенні та реалізації себе на новому місці (складність в адаптації до нової території, умов, громади, традицій, мовні проблеми); проблема адаптації дітей у нових школах; «ідеалізація минулого»;

- висвітлено проблеми працевлаштування жінок з числа ВПО у нових громадах;

- показано можливі шляхи вирішення цих проблем, серед яких й впровадження «освітніх програм для таких жінок, зокрема щодо підвищення кваліфікації, навчання «м’яким навичкам» пошуку роботи (правильне складання резюме, проходження інтерв’ю, пошук вакансій) тощо» [22, с. 10], популяризація робітничих професій; поширення інформації щодо успішно реалізованих бізнес-проектів серед жінок з числа ВПО та успішного їх працевлаштування;

- розкрито досвід Рівненського ЦПТО ДСЗ щодо роботи зі слухачами з числа ВПО, умови та можливості, які створюються для них з метою успішного працевлаштування;

- висвітлено рекомендації фахівців щодо соціально-педагогічної роботи з вразливими групами населення, до яких відносяться й ВПО, їх специфічні потреби;

- на основі власного досвіду та досвіду колег показано особливості роботи з цією категорією осіб, сформульовано практичні поради викладачам та

майстрам виробничого навчання:

  • вже під час першої зустрічі необхідно проявити людяність, щирий інтерес до слухача або слухачки та з’ясувати, чи задоволені базові потреби людини: «важливо дізнатися, який саме час людина перебуває в даному місті (селі), чи створені умови для нормальної життєдіяльності, чи вистачає їжі, одягу, предметів гігієни тощо, як відбувається адаптація до нових умов проживання, чи є нові знайомі (волонтери, сусіди, колеги)» [21, с. 143], чи працевлаштовані інші дорослі члени родини або як почуваються у новій школі діти тощо;

  • дізнатися, чи потребує людина якоїсь допомоги, бути готовими і відкритими для комунікації та взаємодії;

  • необхідно сприяти подоланню у слухачів-переселенців болісного відчуття себе «чужими» серед «чужих», спонукати та спрямовувати їх на налагодження нових контактів серед одногрупників, знайомство з іншими ВПО, які навчаються у закладі освіти;

  • можна запропонувати таким слухачам допомогу в ознайомленні з містом (екскурсію), відвідування театру або кінотеатру, басейну, участь в різних акціях, спортивних змаганнях тощо;

  • під час невимушеного спілкування скеровувати слухачів-переселенців на пошук нових смислів у своєму житті, адже «особам, які пережили військовий конфлікт, які втратили домівку або близьких людей, обов’язково потрібно шукати нові смисли існування» [21, с. 93];

  • потрібно помічати, звертати увагу та акцентувати на досягнення цих слухачів, підтримувати їх схвальними відгуками, сприяти підвищенню рівня їхньої самооцінки;

  • педагогічним працівникам, які працюють з ВПО, варто постійно підтримувати зв’язок з практичним психологом навчального закладу, який здійснює психологічний супровід ВПО, щоб краще розуміти, на якому з етапів переживання горя або травми знаходиться конкретний слухач, та враховувати це під час взаємодії з ним у навчальному процесі;

  1. показано сутність та обґрунтувано вибір технологій інтерактивного

навчання дорослих слухачів, зокрема при вивченні ними техніки пошуку роботи (тренінг «Влаштовуюсь на роботу»).

У відповідному підрозділі цієї роботи:

- стисло відображено історію впровадження інтерактивних підходів до навчання в українській школі;

- показано відмінність традиційного навчання та навчання активного типу;

- висвітлено сутність особистісно-орієнтованих технологій навчання;

- розкрито сутність поняття інтерактивного навчання, яке «розглядається як: нaвчaння, пoбудoвaнe нa взaємoдiї учня з навчальним oтoчeнням, нaвчaльним cepeдoвищeм; нaвчaння, щo ґрунтується нa пcиxoлoгiї людcькиx взaємин i взaємoдiй; нaвчaння, сутність якого полягає в організації cпiльного пpoцecу пiзнaння, коли знaння здoбувaютьcя в cпiльнiй діяльності чepeз дiaлoг, пoлiлoг учнiв мiж coбoю й викладачем [6, с. 37];

- висвітлено питання ефективності різних методів навчання дорослих (додаток 1);

- на основі власного досвіду та опрацьованих матеріалів вітчизняних вчених зроблено висновок про те, що «інтepaктивнe нaвчaння є oдним iз cучacниx напрямків aктивнoгo соціально-пcиxoлoгiчнoгo нaвчaння, яке найбільшою мірою відповідає психологічним особливостям і педагогічним закономірностям навчання дорослої людини» [6, с. 34]. Воно забезпечує формування й розвиток нaйвaжливiшиx кoмпeтeнцiй сучасного фахівця, серед яких є уміння: дiяти в межах пoгoджeниx цiлeй i зaвдaнь; пoгoджувaти cвoї дiї з дiями пapтнepa (вpaxoвувaти думку iншoгo); жити paзoм: кooпepувaтиcя, йти нa кoмпpoмic; caмocтiйнo poзвивaтиcя, якщo здiбнocтi не вiдпoвiдaють cучacним вимогам;

- акцентовано на тому, щo бiльшicть eфeктивниx змiн в уcтaнoвкax, мотивації i пoвeдiнцi людeй лeгшe здiйcнюютьcя у гpупі;

- наведено визначення інтepaктивного нaвчaння дорослих як такого cпocобу «організації їх навчально-пізнавальної діяльності, що здiйcнюєтьcя з урахуванням інтересів і запитів, життєвого і професійного досвіду учня-дорослого у фopмax партнерської взаємодії всіх суб’єктів навчального процесу» [6, с. 37];

- розкрито ocнoвні пpинципи інтерактивного навчання: дiaлoгiчної взaємoдiї,

кooпepaцiї й cпiвpoбiтництвa, aктивнo-poльoвої (iгpoвої) i тpeнiнгoвої opгaнiзaцiї нaвчaння.

Пpи iнтepaктивнoму нaвчaннi педагог-андрагог виконує функцiї помічника, консультанта, фасілітатора. Цeнтpaльнe мicцe в йoгo дiяльнocтi зaймaє нe oкpeмий дорослий як iндивiд, a гpупa взaємoдiючиx дорослих-учнів, якi cтимулюють i aктивiзують oдин одного;

- визначено позитивні peзультaти iнтepaктивнoгo навчання дорослих, серед

яких: iнтeнcифiкація пpoцecу рoзумiння, зacвoєння й твopчoгo застосування знaнь пpи виpiшeннi пpaктичниx зaвдaнь; зникнення cтpaxу виcлoвити нeпpaвильнe пpипущeння i вcтaнoвлення дoвipливих вiднocин з викладачем; пiдвищення мoтивaцiї та зaлучeності дорослих учнів до виpiшeння навчальних пpoблeм, фopмування здaтності миcлити нeopдинapно та дiяти; отримання дocвiду дiaлoгiчнoї пiзнaвaльнoї дiяльнocтi, coцiaльнo-мopaльниx кoмунiкaтивниx вiднocин і caмoпiзнaння; зaбeзпeчення нe тiльки пpиpоcту знaнь, умiнь, нaвичoк, cпocoбiв дiяльнocтi й кoмунiкaцiї, але й становлення, удосконалення пpoфeciйнoї компетентності; здійснення кoнтpoлю зa зacвoєнням знaнь i cпocoбaми пiзнaвaльнoї дiяльнocтi, умiннями зacтocoвувaти oтpимaнi знaння нa ocнoвi oпepaтивнoгo звopoтнoгo зв’язку, щo poбить його бiльш гнучким i гуманним; змiна нe тiльки дocвiду i уcтaнoвок учacникiв, aлe й нaвкoлишньої дiйcноcті, тoму щo нaйчacтiшe інтерактивні мeтoди нaвчaння є iмiтaцiєю iнтepaктивниx видiв дiяльнocтi, які мають місце в cуcпiльнiй i дepжaвнiй пpaктицi дeмoкpaтичнoгo суспільства [6, с. 38-39];

- наведено перелік можливих форм і методів інтерактивного навчання;

- зроблено висновок про вeликий ocвiтнiй i poзвивaльний потенціал iнтepaктивних технологій нaвчaння, які забезпечують мaкcимaльну aктивнicть cлухачів у нaвчaльнoму пpoцeci, оптимальний час навчання та його результативність;

- розкрито дидактичну особливість інтepaктивного нaвчaння дорослих, яка полягає в тому, що в процесі його реалізації часто спостерігається порушення звичнoї лoгiки навчального пpoцecу: нe вiд засвоєння тeopiї дo пpaктики, a вiд формування нoвoгo дocвiду дo йoгo тeopeтичнoгo ocмиcлeння чepeз застосування [6, с. 39];

- дано визначення андрагогічної моделі інтерактивного навчання як організації спільної діяльності учня і викладача, при якій:

а) учень-дорослий в силу об’єктивних факторів (сформованість особистості, незалежне економічне, юридичне, соціальне й психологічне положення, великий життєвий досвід, наявність серйозних проблем, для вирішення яких необхідно вчитися, орієнтація на негайне використання отриманих у процесі навчання знань та умінь) відіграє провідну роль в організації процесу навчання, визначаючи разом з викладачем всі навчальні параметри процесу навчання: цілі, зміст, форми, методи та засоби навчання;

47б) викладач виступає як консультант, експерт з інтерактивної технології навчання, надаючи дорослому-учню допомогу в організації процесу навчання [6, с. 46-47].

  1. висвітлено деякі технологічні аспекти інтерактивного навчання та проведення тренінгу «Влаштовуюсь на роботу»:

- описано різні технології інтерактивного навчання (технологію роботи в малих групах, технологію роботи в парах, фронтальні технології, технологія навчання у грі) та доцільність їх використання залежно від поставленої мети;

- розкрито методи (або техніки), що використовуються в інтерактивному навчанні, зокрема при проведенні тренінгів, з вказівками щодо їх використання (додаток 2);

- дано відповідь на питання, як зробити навчання цікавим;

- обгрунтовано важливість курсу (предмета) “Техніка пошуку роботи”, висвітлено його мету та завдання;

- аргументовано обрання тренінгу як найбільш ефективної, інтенсивної форми

активного навчання безробітних для реалізації завдань цього курсу;

- представлено рекомендації щодо проведення тренінгу з врахуванням особливостей навчання дорослих (додаток 3) [24] та надано корисні технологічні вказівки для проведення тренінгу;

- названі різні техніки або їх комбінації, які використовуються для проведення тренінгу «Влаштовуюсь на роботу» залежно від чітко визначеної мети кожної вправи з плану тренінгу (додаток 4);

- зроблено висновок про те, що тренінг є такою сучасною груповою формою особистісно-орієнтованого, інтерактивного, проблемного навчання, яка найкраще відповідає особливостям навчання дорослих та є для них найбільш ефективною. Тренінг потребує від тренера або тренерки ретельної підготовки та врахування багатьох технологічних моментів, оволодіння навиками його проведення.

Практичний досвід проведення тренінгів “Влаштовують на роботу” з безробітними Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості переконливо підтверджує зроблені висновки.

Отже, тим, хто займається організацією та проведенням професійного навчання, необхідно пам’ятати про те, що навчання дорослої людини значно відрізняється від навчання дитини. Дорослі люди мають навчатися не разом і не поруч з дітьми та підлітками, а у спеціальних закладах освіти для дорослих, таких, для прикладу, як центри професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, які мають можливість повною мірою реалізувати андрагогічну модель професійного навчання.

Враховуючі реалії сьогодення, наявність серед зареєстрованих безробітних осіб, що постраждали від військових дій на сході України, усім сучасним педагогам-андрагогам необхідно враховувати не лише особливості навчання дорослих та психолого-педагогічні аспекти навчання безробітних, але й психоемоційний стан демобілізованих учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб (ВПО), специфіку роботи з ними; поєднати в собі якості як педагога, так і психолога, і психотерапевта. Підготовка фахівців для освіти дорослих залишається актуальною для України проблемою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про освіту" [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19. - 101 с.

2. Лук’янова Л. Б. Концепція розвитку освіти дорослих в України / Лариса Борисівна Лук’янова. Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2011. 24 с.

3. Карпенко М. М. «Освіта протягом життя: світовий досвід і українська практика». Аналітична записка [Електронний ресурс] / М. М. Карпенко // Національний інститут стратегічних досліджень. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/

4. 2017 рік: навчання дорослих у Європі – сила та радість навчання [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Громадської Спілки "Українська асоціація освіти дорослих". – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://www.uaod.org.ua/novini/2017-rik-navchannya-doroslih-u-vropi-sila-ta-radist-navchannya/

5. Маніфест про Навчання Дорослих у ХХІ столітті Європейська Асоціація Освіти Дорослих. Джина Эбнер (ЕАЕА) при поддержке членов ЕАЕА, Исполнительного совета и Секретариата ЕАЕА. Brussel. [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу:

http://www.dvv-international.org.ua/fileadmin/files/eastern-neighbors/Ukraina_pics/ukraine_2/publications__new__Ukraine/manifesto_full_ua_Last_version__with_credits.pdf.

6. Сисоєва С.О. Інтерактивні технології навчання дорослих: навчально- методичний посібник / Сисоєва С.О.; НАПН України, Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих. – К.: ВД «ЕКМО», 2011. – 324 с.

7. Освіта дорослих: бібліографічний покажчик / упорядник Л. Б. Лук’янова. – Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України; Українська Асоціація освіти дорослих. – Київ : ТОВ «ДКС-Центр», 2016. – 144 c.

8. Історія відділу змісту і технологій навчання дорослих [Електронний ресурс] // Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України –

Режим доступу до ресурсу: http://ipoodziopo2015.com.ua/?page_id=1195.

9. Освіта дорослих в Україні: на шляху до інституалізації. // "Територія успіху". – 2017. – №1. – С. 13–14.

  1. Таран Ю.Н. Профессиональное образование – непрерывное образование // Профессиональное образование. – 2003. - №7.

  2. Карпенко М. М. «Освіта протягом життя як чинник людського розвитку». Аналітична записка [Електронний ресурс] / М. М. Карпенко // Національний інститут стратегічних досліджень. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://www.niss.gov.ua/articles/1865/

  3. Піраміда навчання дорослої людини [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://sonyah.blogspot.com/2011/12/blog-post_1103.html.

  4. Сиротенко Г.О. Шляхи оновлення освіти: Науково-методичний аспект. Інформаційно-методичний збірник. – Х. : Видав. гр. “Основа”, 2003.– 96 с.

  5. Сігаєва Л. Підготовка освітніх менеджерів на засадах андрагогіки [Електронний ресурс] / Лариса Сігаєва // Теоретична і дидактична філологія. Серія «Педагогіка». Випуск 24, С. 201-208. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: file:///E:/скачки/tdf_2017_24_25%20(2).pdf.

  6. Тарасов М.В. Психическое совладание с фактом потери работы: когнитивно-волевые особенности выхода из трудной жизненной ситуации : монография / М.В. Тарасов. — М. : КНОРУС : ООО «Квант Медиа», 2016. — 106 c.

  7. Ефремова Г.И. Психологическое обеспечение профессиональной поддержки безработных женщин: Методологические основы // Профессиональный потенциал. -2003. - №3.

  8. Василенко О. В. Соціально-психологічні особливості роботи з незайнятим населенням [Електронний ресурс] / Олена Вікторівна Василенко Режим доступу до ресурсу:

http://lib.iitta.gov.ua/11395/1/Соц.-психол.%20особливості.pdf.

  1. Солнцева В.А. Консультация – инструмент для активизации процесса самоактуализации клиента в трудовой сфере // Профессиональный

потенциал. – 2003. - №1.

  1. Гарнага І. В. Психоемоційний стан учасників АТО та їх адаптація до умов мирного життя: методичні рекомендації для педагогічних працівників Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості / Ірина Василівна Гарнага. – Рівне: Рівненський ЦПТО ДСЗ, 2016. – 20 с.

  2. В Минсоцполитики назвали число зарегистрированных переселенцев в Украине [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://telegraf.com.ua/ukraina/obshhestvo/3895863-v-minsotspolitiki-nazvali-chislo-zaregistrirovannyih-pereselentsev-v-ukraine.html.

  3. Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми в період військового конфлікту : навчально-методичний посібник – Київ: Агентство "Україна", 2015. – 176 с.

  4. Бочі А. Оцінка проблем психологічної, соціально-економічної адаптації та інтеграції жінок з числа ВПО у нові громади (Вінницька, Львівська та Київська області) Київ- [Електронний ресурс] / А. Бочі, Л. Кудіна, І. Івашко // ОБСЄ. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://www.osce.org/uk/ukraine/303191?download=true.

  5. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: Видав гр. “Основа”, 2003. – 80 с.

  6. Особенности обучения взрослых [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:

http://hrm.ru/db/hrm/B7DF9E7C61B1A6D7C32575B1003F1DB2/print.html

  1. Жіноче лідерство: теорія. Підручник для тренерів – К. : Жіночий консорціум ННД-США. Київ. регіон. офіс, 1997. – 72 с.

  2. Техніка пошуку роботи: методичний посібник – К.: 2000. – 163 с.-

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості.

Додаток 1

ПІРАМІДА НАВЧАННЯ

Приблизний відсоток засвоєння

Додаток 2 ТЕХНІКИ ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНІНГІВ

Презентація та "криголами" - короткі вправи, призначені розпочинати заняття. Вони допомагають учасницям та учасникам розслабитися, познайомитися та створити атмосферу довіри в групі. Вони повинні заохочувати до участі та взаємної підтримки. В процесі навчання ви зможете створювати й нові види таких вправ, але, безумовно, матимете якісь улюблені. Ми пропонуємо лише кілька для ініціації творчості вчителів-тренерів.

Важливо підібрати такі "криголами", які найбільше до вподоби групі.

"Мозковий штурм": мета "мозкового штурму" чи "мозкової атаки" в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо специфічних проблем від усіх учасників та учасниць занять протягом обмеженого періоду часу шляхом розгальмування. Після презентації проблеми групі, запросіть усіх називати ідеї, коментарі, фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою. Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань. Присутні не повинні також коментувати пропозиції інших. Учасники та учасниці мають відчувати те, що вони говорять, не оцінюється й не засуджується. Перелік ідей пізніше використовується в подальшій роботі, яка може проходити у формі дискусії із розподілом пропозицій по категоріях з відкиданням одних та наданням переваги іншим. "Мозковий штурм" може бути добрим початком роботи над новою проблемою чи темою.

Варіації мозкового штурму називають "мережа" чи "кульки". Тут пускове слово пишеться в "кульці" в центрі сторінки. Коли обговорюються споріднені проблеми, вони записуються на папері, показуючи зв'язок. Водночас мозковий штурм "вільного" типу дає можливість за дуже короткий період (три - п'ять хвилин) записати ідеї, які виникли. Обидва методи мають на меті заохочувати вільний вислів ідей та відчуття відсутності цензурних обмежень.

Дискусія в групі: загальновідомий метод, який застосовується, як правило, в комбінації з іншими видами технік. Дискусія у великій групі корисна для вивчення досвіду всіх членів та надання можливості всім присутнім зробити відповідні висновки. Тренери повинні заохочувати всіх до рівної участі та дискусії.

Обговорення великою групою: це є навчальний метод, коли вся група обговорює ідеї чи події, що стосуються якоїсь певної теми. Обговорення буде побудоване навколо запланованих або імпровізованих тем.

  • Ключем до ефективності обговорення великою групою те, як тренер ставить запитання. Уникайте запитань, на які можна відповісти коротко або "так", "ні". Вживайте запитання, які починаються з "як", "чому", "який". Заохочуйте всіх учасниць до висловлення своїх ідей.

  • Те, як тренер реагує на запитання та коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери. Демонструйте увагу до всіх, дякуючи кожній та кожному за запитання та висловлювання. Це стимулюватиме присутніх продовжувати ділитися цінною інформацією, яку в іншому випадку вони відкинули б як нудну, нетипову, недоцільну та зайву.

  • Не дозволяйте будь-кому домінувати над великою групою під час дискусії. Обмежити цей індивідуальний внесок можна, сказавши: "А тепер давайте послухаємо, що скаже хтось інший", або "я хочу, щоб усі мали можливість сказати своє слово".

Більшість завдань здійснюються в малих групах або парах. Пояснюється це ще й тим, що тендерний тренінг пробуджує інколи такі почуття, що людині їх краще висловити в невеличкій групі, бо в ній вона почувається безпечніше. Робота в малих групах дає також можливість заощаджувати час, бо зникає потреба вислухати кожну людину у великій групі.

Розподіл на групи може здійснюватися різними шляхами - постійні групи протягом уроку чи циклу уроків, різні групи для кожної вправи тощо.

Обговорення малою групою: в цій навчальній процедурі беруть участь четверо - шестеро осіб, які зібралися у невимушеній обстановці, щоб порушити питання, обговорити проблеми та те, що їх непокоїть; запропонувати вирішення порушених проблем, які були підняті та оцінити ідеї. Ідеї можуть бути висловлені під Час рольової гри або мозкового штурму.

  • Невеликі групи дають ширші можливості для роботи, ніж великі. Використовуючи цю методику, можна кожній людині надати свободу вибирати свій власний ритм.

  • Дискусії малими групами стимулюють роботу командою. Струмінь ідей допомагає слухачам та слухачкам бути корисними одне одному. Висловлення думок допомагає їм відчути їхні власні ресурси та зміцнити їх.

Рольова гра: рольова гра чи "удавання" імітує реальність призначенням ролей учасницям і учасникам та наданням їм можливості діяти "мов насправді". Кожна особа в рольовій грі має чітко знати ідею її ролі та мету рольової гри взагалі. Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри: вона намагається допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок, наприклад, постановки тендерних проблем. Інколи присутні можуть розігрувати свої власні ситуації, в яких вони вже побували. В тендерних тренінгах рольова гра може стати в нагоді для того, щоби чоловіки відчули безпорадність та непомітність ситуації, в яких часто опиняються жінки, а також дати можливість жінкам наочно побачити та відчути себе в їхніх тендерних ролях.

Рольова гра - це відносно "відкрита" техніка, яка дозволяє розвивати її залежно від навичок, особистого досвіду та конкретної ситуації в групі. Слова "рольова гра" можна замінити на "драму" чи "програвання ситуації". Також дуже важливо дати групі "вийти з ролі" по закінченні вправи, сказати кілька слів про почуття, враження чи думки. Інакше є небезпека, що "актори" та інші присутні залишаться по закінченні з невідповідними думками або самооцінкою.

Закінчення речень: це надає можливість працювати над висловленням власних ідей, а пізніше обговорювати їх з іншими.

Анкетування: використовується для перевірки знань та оцінки процесу навчання.

Дослідження випадків: базуються на реальних випадках чи визначені як гіпотетичні, але такі, що базуються на реальних проблемах. Вони забезпечують матеріал, на якому учні практикуються у вивчених аналітичних навичках. Вони також стимулюють шукати набутки та помилки у своїй власній праці. Ця вправа повинна бути чітко спрямована на конкретну проблем у.

Керовані фантазії: тренер читає заготовлену фантазію або така розвивається групою. Може використовуватися як для індивідуальної праці, так і для групової з метою виявлення думок і почуттів.

Творча праця: містить колажі, креслення, малювання, моделювання, складання пісень, поем, історій чи ігор. Може відбуватися як індивідуально, так і в групі з метою висловлення наявних проблем іншим шляхом. Важливо пам'ятати, що така форма - це рушій ідей, а не перевірка талантів малювати чи співати.

Дебати: можуть допомогти пояснити думки щодо суперечливих проблем і дати можливість побачити різну перспективу. Як форму, можна використовувати дебати "акваріум" чи "телевізійні дебати".

Коло: вправа, в якій кожний і кожна мають можливість сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання чи говорячи про свою думку чи позицію. Кола корисні для швидкого моніторингу того, як група чи кожна людина окремо опанувала поданий матеріал. Але не на всі запитання і не вся група захоче відповідати вголос відверто. Для таких запитань можна роздати міні-анкети.

Ігри й розминки: корисні для послаблення монотонності, збільшення енергетичного рівня та заохочування до подальшої праці. Вони можуть також

підвищити значення основного сенсу вправи легким і приємним шляхом.

Повчальне відвідування: може бути особливо корисним під час проведення довгого курсу для перерви в рутинному перебігу навчання, а також для того, щоби надати можливість втілити теорію в практику. Але ця вправа, вимагає дуже ретельної підготовки; попередньої короткої сесії, на якій присутні обговорюють проблеми, які вони досліджуватимуть під час відвідування. По закінченні відвідування слід також провести коротку зустріч-підсумок.

Засторога щодо тренінгу

Тренінг - це засіб, яким намагаються досягти певної мети, але він не є самодостатнім. Проблеми чи перешкоди, які можуть виникнути, не завжди можуть бути розв'язані швидко, просто й традиційними засобами [25, с. 10 – 11].

Додаток 3

Особливості навчання дорослих та

рекомендації щодо проведення тренінгу

Особливості

Рекомендації

Прагнення до самостійності і самореалізації

надавати можливість проявляти ініціативу

створювати можливості для особистісного включення у навчання

Концентрація на професійних цілях, проблемах та завданнях

прояснювати наміри і цілі учня

вивчати теми в логіці вирішення проблем

йти у навчанні від професійних проблем і досвіду студента

пропонувати актуальні та обґрунтовані теми навчання

Інтерес до практичного застосування нових знань

прагнути активізувати навчання, зробити його дослідницьким

пов'язувати результати навчання з професійною діяльністю, переносити набуті знання і навички в робочі умови

використовувати метод спроб і помилок, аналогії

Наявність професійного та особистого досвіду

йти «від конкретного до загального» або «від загального до конкретного», в залежності від цілей і завдань групи

заохочувати питання про загальні принципи, встановлювати загальне в конкретних положеннях

пов'язувати новий матеріал з наявними знаннями і досвідом

Наявність конкуруючих інтересів

враховувати наявність обмежень у навчанні (соціальних, тимчасових, фінансових)

створювати мотивацію для подальшого навчання

Наявність стереотипів щодо методів навчання та надання переваг

широко використовувати активні методи: ділові ігри, моделювання, аналіз практичних ситуацій

заохочувати і підкріплювати досягнення студентів на основі зворотного зв'язку

до початку навчання проводити оцінку запитів у навчанні

при закріпленні матеріалу покладатися на розуміння, а не пам'ять

враховувати відмінність у стилях навчання

Короткостроковість навчання

орієнтуватися на короткі періоди навчальної активності

створювати компактні й ефективні цикли навчання

Опір процесу навчання

високі вимоги до особистості викладача

залучення в навчання, створення відповідної мотивації

Уміння працювати з інформацією; високий самоконтроль

враховувати очікування і потреби, можливості і обмеження

розвивати у слухачів навички навчання і самонавчання

враховувати професійні та особистісні особливості

Висока критичність, закритість (захист «Я»), страх невдачі; складності у встановленні і підтримці міжособистісних відносин

створювати комфортну, безпечну атмосферу

дотримуватися правил подачі зворотного зв'язку

розвивати комунікативні навички

Додаток 4

План

тренінгу “Влаштовуюсь на роботу”

Вступ. Правила (15 хв.)

Знайомство (15 хв.)

Очікування (10 хв.)

Коли я шукаю роботу? (10 хв.)

Бажана робота (15 хв.)

Де і як шукати роботу? (25 хв.)

(перерва)

Рухавка (5 хв.)

Мої слабкі та сильні сторони (10 хв.)

Не соромтесь хвалитися (20 хв.)

Ідеальний працівник (7 хв.)

Пошукові документи (рекомендаційний лист, автобіографія, резюме тощо) (40 хв.)

Виконайте інструкцію (8 хв.)

(перерва)

Інформація про роботодавця (10 хв.)

Як подолати хвилювання ? (15 хв.)

Телефонний дзвінок (25 хв.)

Співбесіда з роботодавцем (25 хв.)

Завтра на роботу ! (7 хв.)

Підсумки (8 хв.)

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Інноваційна методика творчо-пізнавальної діяльності особистості: «Rory’s Story Cubes» »
Швень Ярослава Леонідівна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.