Формування самооцінки можна розглядати як результат засвоєння дитиною особливостей ставлення щодо нього батьків, вчителів, однолітків. Самовідношення дитини до певного періоду є відображенням ставлення до неї дорослих, насамперед батьків, вчителів. Разом з тим по одному лише характеру ситуації, що об'єктивно склалася, і батьківського відношення не можна однозначно передбачити, як це позначиться у внутрішньому світі дитини.
Слід особливо наголосити, що самооцінка, незалежно від того, чи лежать в її основі власні судження людини про себе чи інтерпретацію суджень інших людей, індивідуальні ідеали чи культурно задані стандарти, завжди має суб'єктивний характер.
Будь-яке емоційне ставлення та методи впливу, спрямовані на дитину, набувають свого сенсу лише в її психологічних реакціях. Кожна дитина прагне визначити своє місце в сім'ї, у школі обираючи шлях до цього так, щоб осягнути відчуття спільності та реалізувати прагнення до власної значущості та самоповаги.
У молодших школярів виявляються всі види самооцінок: адекватна стійка, завищена стійка, нестійка - у бік неадекватного завищення чи заниження.
Самооцінка молодшого школяра динамічна й те водночас має тенденцію до стійкості, перетворюється надалі у внутрішню позицію особистості, стає мотивом поведінки. Вплив успішності молодших школярів на їх самооцінку, безсумнівно.
Вивчення природи міжособистісних відносин - непросте завдання. Особливо складно вона розв'язується в дитячих колективах.
У молодшому шкільному віці розвиток самооцінки здійснюється у процесі становлення суб'єктних якостей у навчальній діяльності та у міжособистісній взаємодії: цілепокладання, ініціативності, рефлексивності. Становлення суб'єктності у міжособистісному взаємодії з однолітком переважно залежить від особливостей емоційно-особистісної сфери.
Експериментально показано, що протягом навчання у молодшій школі змінюються та розширюються самооціночні підстави, що визначають статус дитини у колективі. З віком зв'язку між самооцінкою та стилем батьківського відношення починають локалізуватися переважно в очікуваних оцінках із позиції близького дорослого. Це можна пояснити емансипацією власних самооцінок оцінок оточення.
Етнокультурне середовище, як складова соціального середовища, визначає розвиток особистості, у тому числі і розвиток її регуляторних процесів.
Виходячи з даних В.К. Шабельнікова, А.Т. Малаєвої, Ш.Б. Алієва, A.M. Магомедова, Ш.А.Мірзоєва про специфіку формування особистості системі традиційної культури, ми вважаємо, що у розвиток самооцінки впливатимуть такі етнокультурні особливості середовища, як психічна залежність людини від соціальної групи, наявність фіксованої системи міжлюдських зв'язків і відносин, безумовна авторитетність старших. Особливістю самооцінки сільського підлітка є більша, ніж у міського однолітка, самостійність оцінки, обумовлена; на наш погляд, значним колом обов'язків поведінки домашнього господарства, і високою зайнятістю в сільськогосподарському виробництві.
Це дослідження базується на ідеї про те, що шкільний колектив та сім'ї учнів під керівництвом педагогів можуть ефективно взаємодіяти зі школярами з метою формування адекватної самооцінки молодших школярів, якщо буде виконано низку умов.
У дослідженні було простежино вплив самооцінки на весь перебіг педагогічного процесу. Використавши психологічні аспекти (поняття, діагностику тощо) як інструмент досягнення педагогічної мети було знайти інтегрований підхід до проблеми
Аналіз результатів дослідження дозволив зробити такі висновки.
1. Процес формування адекватної самооцінки молодших школярів, є найважливішим етапом у становленні особистості школяра.
2. Аналіз стану проблеми формування адекватної самооцінки навчальної діяльності молодших школярів дозволив виявити компоненти самооцінки. Класифікація самооцінки дозволяє враховувати як ця самооцінка висока, тому що цей показник безпосередньо пов'язаний із самоповагою школяра. Діагностичний експеримент показав чисельне співвідношення учнів з адекватною та неадекватною самооцінками, залежність адекватності самооцінки від її висоти, успішності навчальної діяльності.
3.Суб'єктом формування самооцінки навчальної діяльності молодших школярів є не окремий вчитель, а весь шкільний колектив, представлений вчителями, учнями, та сім'ями молодших школярів. Основною "умовою та засобом наукової організації процесу-формування адекватної самооцінки навчальної діяльності молодших школярів є побудова в освітньому процесі педагогічно керованої системи, спрямованої на формування самооцінки навчальної діяльності дитини.
4. Розроблена на основі структурної схеми взаємозв'язку та взаємозалежності процесів контролю, самоконтролю, оцінки, самооцінки та специфіки оціночної діяльності, формування самооцінної діяльності залежно від різноманітних форм та методів контролю, педагогічна система формування самооцінки молодших школярів у процесі навчальної діяльності, що містить у собі такі компоненти: цільовий, змістовний, процесуальний, діагностичний сприяє формуванню адекватної самооцінки молодшого школяра;
5. У ході проведеного дослідження на основі критеріїв та показників самооцінки школярів визначено п'ять етапів реалізації педагогічної системи, рівні сформованості самооцінки.
6.Ефективність формування адекватної самооцінки навчальної діяльності молодших школярів забезпечується наступною сукупністю педагогічних умов:
1) вчитель включає учнів у систематичний та послідовний процес взаємодії з аналізу та оцінки досягнень у навчальній діяльності однокласників та своїх власних, озброюючи знаннями та вміннями використання критеріїв оціночної діяльності;
2) вчитель спирається на традиції гуманістичної освіти, підтримує позитивний емоційний стан у учнів у процесі самооцінювання навчальної діяльності наданням своєчасної допомоги (рада, консультація і т.д.).
7. Програма формування адекватної самооцінки навчальної діяльності молодших школярів відображає залежність між відповідними педагогічними умовами та рівнем сформованості самооцінки. Визначена черговість наступних етапів: адаптаційно-орієнтовного, репродуктивно-оцінного, рефлексивно-оцінного.
Виявлений комплекс психолого-педагогічних умов операції контролю в процесі навчання та забезпечення рефлексії суб'єктів, тельності, забезпечує формування адекватної самооцінки школярів.
