Виступ на тему «Шляхи оптимізації сучасного компетентнісного уроку»

Опис документу:
Питання оптимізації сучасного компетентнісного уроку належить до найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної науки та практики. Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Відділ освіти Бердянського виконавчого комітету

Бердянської міської ради

Методичний кабінет

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1

Виступ на тему:

«Шляхи оптимізації сучасного компетентнісного уроку»

Підготувала

вчитель української

мови та літератури

Гетало С.В.

Урок – дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції.

До хорошого уроку вчитель готується все життя.

                                                                   В. Сухомлинський

Питання оптимізації сучасного компетентнісного уроку  належить до найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної науки та практики. Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями.

         Новий етап у розвитку шкільної освіти пов'язаний з упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Це вимагає певного підвищення професійної майстерності вчителя, доозброєння його новими знаннями, сучасними компетенціями, методами та технологіями, які б дозволили йому перебудувати навчально-виховний процес відповідно до нових вимог і підходів.

         Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.

         Про компетентнісний підхід до формування змісту освіти зазначено в Державних стандартах освіти, його реалізовано в «Критеріях навчальних досягнень».

Під поняттям компетентнісний підхід розуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових, основних, надпредметних) і предметних компетентностей особистості.

Поняття "компетенція" традиційно вживається у значенні "коло повноважень", "компетентність" же пов'язується з обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Тому доцільно в педагогічному сенсі користуватися саме терміном "компетентність".

Які основні складові компетентності?

        По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести в досвід власної діяльності.

        По-друге, уміння використовувати це знання в конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний.

        По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця у світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

Виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетентностей.

Предметні – формуються засобами навчальних предметів.

Міжпредметні – належать до групи предметів або освітніх галузей.

Компетентнісна освіта на предметному та міжпредметному рівнях орієнтована на засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів – знань, умінь, навичок, формування ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти адекватно в певних навчальних і життєвих ситуаціях.

Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами міжпредметного та предметного змісту. Виокремлюють п’ять наскрізних ключових компетентностей.

Уміння вчитися – передбачає формування індивідуального  досвіду участі школяра в навчальному процесі, уміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

Здоров’язбережувальна компетентність – пов’язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.

Загальнокультурна (комунікативна) компетентність – передбачає опанування спілкуванням, здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.

Соціально-трудова компетентність – пов’язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх з потребами ринку праці.

Інформаційна компетентність – передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, використовувати джерела інформації для власного розвитку.

Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами  до навчання, як

особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти);

діяльнісний (тому що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі  виконання конкретним учнем певного комплексу дій).

Сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні, має вирішувати ряд завдань.  Це зокрема:

  • підвищення рівня мотивації учнів;

  • використання  суб’єктивного досвіду набутого учнями;

  • ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;

  • формування в учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;

  • здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;

  • підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;

  • створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;

  • наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю  за процесом навчання;

  • формування моральних цінностей особистості;

  • розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;

  • створення ситуації успіху.

Педагог зобов'язаний па уроці дотримуватися цілого ряду вимог.

Проаналізуємо основні вимоги кожної групи.

Вимоги до структури уроку включають:

  • чітко визначені цілі та завдання уроку;

  • визначення   типу   уроку,   органічний   зв'язок   усіх   частин уроку;

  • зв'язок уроку з попереднім уроком і закласти перспективу на наступний урок;

  • вибір оптимальних, виходячи із цілей і завдань уроку, методів вивчення і закріплення нового матеріалу;

  • оптимальність  домашнього  завдання (форма,  обсяг,  запис у щоденнику, облік індивідуальних особливостей і т. д.).

Вимоги до підготовки та організації уроку припускають:

  • підготовку та використання демонстраційного і роздавального матеріалу;

  • можливість для учнів одержувати частину завдань самостійно під керівництвом педагога;

  • використовувати контроль і самоконтроль учнів у процесі виконання навчальних завдань; перевірку і самоперевірку після виконання ними завдання;

  • при підготовці виділити складні моменти пової теми, продумати методику їхнього    пояснення.

Вимоги до змісту уроку і процесу навчання включають:

  • урок повинен сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняттю, пам'яті, уваги, мислення, мовлення);

  • формувати якості особистості школярів (дисциплінованість, акуратність, ініціативність і т. д.);

  • урок повинен сприяти мотиву позитивного відношення учнів до навчання.

Вимоги до техніки проведення уроку припускають:

  • певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу;

  • сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна доброзичливість, готовність учителя прийти па допомогу учневі і т. д.);

  • взаємне співробітництво вчителя й учнів, педагогічний такт;

  • використання різних видів діяльності учнів,  підтримувати інтерес до уроку.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвивальної та виховної мети уроку.

Найбільш поширеною є така послідовність уроку:

  1. Організаційний момент.

  2. Актуалізація опорних знань (перевірка домашнього завдання).

  3. Підготовка учня до сприйняття нового матеріалу (формулювання мети і завдань уроку, постановка навчальної проблеми, мотивація навчальної діяльності).

  4. Засвоєння нових знань і способів дій.

  5. Закріплення нових знань і способів дій.

  6. Підсумки уроку. Рефлексія.

  7. Повідомлення домашнього завдання.

Коротко охарактеризуємо кожен з названих етапів уроку.

1. Організаційний момент створює психологічну підготовку учнів до роботи. Мета – мобілізувати дітей до праці, активізувати їх увагу, створити робочу атмосферу на уроці.

2. Перевірка домашнього завдання є значним мотивуючим та стимулюючим фактором. Діти повинні розуміти, що результати навчання безпосередньо пов'язані із систематичним виконанням домашньої роботи. Адже без відгуку, без оцінювання своєї діяльності учень не володіє
головним – результатом, не відчуває успіху чи невдачі. Це своєрідний «відгук» попереднього уроку, можливість виявлення типових помилок і прогалин у знаннях, їх коригування. .

Мета:

  • перевірити правильність, повноту і розуміння виконання домашнього завдання;

  • мобілізувати сили учнів, стимулювати їх до успіху;

  • формувати почуття обов'язку, наполегливість в досягненні мети, дисциплінованість.

Вимоги:

  • задаєш – перевіряй, не перевіряєш – не задавай;

  • застосовуй різні форми перевірки домашнього завдання;

  • формуй розуміння зв'язку між виконанням домашнього завдання і кінцевим результатом навчання.

3. Підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу

Мета: організувати та спрямувати пізнавальну діяльність учнів; підготувати їх до засвоєння нового матеріалу.

Вимоги:

  • формулювання РАЗОМ з учнями мети і завдань уроку матеріалу;

  • актуалізація опорних знань і вмінь;

  • демонстрація практичної важливості вивчення нового матеріалу, мотивація учнів до його засвоєння.

4. Засвоєння нових знань і способів дій.

Мета: забезпечення сприйняття, осмислення й первинного запам'ятовування знань і способів дій.

Вимоги:

  • активізація розумової діяльності учнів;

  • заохочення учнів до пошуку та самоорганізації процесу навчання.

5. Закріплення знань і способів дій – осмислення нових знань і вмінь, їх систематизація і узагальнення.

Мета: забезпечення засвоєння нових знань і способів дій на рівні застосування в зміненій ситуації.

Вимоги: самостійне виконання завдань, що вимагають застосування знань у знайомій і зміненій ситуації.

6. Підсумки уроку. Рефлексія.

Мета: встановити відповідність між поставленими завданнями уроку та його результатами(контрольно-корегувальна робота), намітити перспективу.

Вимоги:

  • самоооцінювання;

  • взаємооцінювання;

  • рефлексія.

Учень стає власником ідеї, інформації, знань; має можливість використання знань; здійснює обмін знаннями з іншими учнями, оцінку та самооцінку діяльності.

Актуальність етапу:

  • здійснюється усвідомлення того, що було зроблено на уроці;

  • демонстрація знань та того, як можна застосовувати знання;

  • можливість замислитись над підвищенням якості роботи;

  • визначення необхідності корекції.

7. Повідомлення домашнього завдання

Мета: забезпечення розуміння мети, змісту й способів виконання домашнього завдання.

Вимоги:

  • конкретний, стислий інструктаж по виконанню домашнього завдання;

  • диференціація домашнього завдання;

  • рекомендовані джерела інформації;

  • критерії оцінювання.

Сучасний якісний й ефективний урок – це урок добре підготовлений, ретельно розрахований відповідно до поставленої мети й наявних можливостей.

Розглянемо основні вимоги до сучасного уроку.

Організаційні – передбачають чітке визначення мети і завдань уроку, раціональну його структуру, підтримання високої працездатності, дисципліни, оптимальне використання часу .

Дидактичні – полягають в реалізації принципів навчання, в чіткому визначенні мети, завдань навчання в організації роботи та забезпеченні зворотного зв'язку.

Виховні – передбачають реалізацію виховних функцій навчання (єдність морального, етичного, трудового виховання, формування світогляду школяра; формування ініціативи, відповідальності, сумлінності).

Валеологічні вимоги спрямовані на забезпечення на уроці умов, що не шкодять здоров’ю учнів.

Учитель повинен ураховувати психологічні особливості учнів, їхні реальні навчальні можливості, стимулювати позитивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності, формувати позитивну мотивацію.

Висока результативність досягається не застосуванням якогось окремого методичного прийому або вдалим проведенням окремого етапу уроку, а за допомогою добре продуманої системи в роботі вчителя.

Ознаки сучасного уроку:

  • варіативність і гнучкість структури уроку;

  • спрямованість уроку на особистість учня;

  • системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання;

  • повне засвоєння нового матеріалу на уроці;

  • оптимізація форм роботи на уроці;

  • моніторинг навчального процесу;

  • застосування інформаційно-комунікаційних технологій;

  • спрямованість на соціалізацію учнів;

  • компетентнісний підхід;

  • особистісно орієнтовані педагогічні технології;

  • інтерактивні методики навчання;

  • учитель – фасилітатор.

Підготувати і провести такий урок нелегко, Потрібно відповідально ставитися до своїх обов’язків, але найбільше – вийти на сучасний рівень педагогічного мислення. Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще за сьогоднішній розпочинається з його підготовки. Учитель має володіти добре розвиненими навичками моделювання, проектування, конструювання  уроку:

Для розв'язання задач компетентнісної освіти вчитель має керуватися такими правилами, незалежно від стажу роботи, категорії, технології, яку він використовує:

  • Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

  • На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень — завтрашній активний член суспільства.

  • Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.

  • Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

  • Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб навчити мислити причинно-розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розвивального навчання.

  • Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.

  • Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.

  • Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.

  • Учителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом та формою висловлення думки учнів.

  • Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.

  • Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.

  • Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах.

  • У значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й показати учням.

  • У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.

  • Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.

  • Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета.

  • Заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайомити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв'язання винахідницьких задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів.

  • Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.

  • Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

Ці корисні правила-поради — тільки невеличка частинка, тільки вершина айсберга педагогічної мудрості, педагогічної майстерності, спільного педагогічного досвіду багатьох поколінь. Але згадати їх ще раз не буде зайвим. Пам'ятати їх, слідувати їм, керуватися ними буде дієвою умовою, яка здатна полегшити учителю досягнення провідної найважливішої мети — формування компетентної особистості.

 Оптимізаціяпроцес надання будь-чому найкращих, найзручніших умов для діяльності. Під оптимізацією навчального процесу треба розуміти створення найбільш сприятливих умов (добір методів, засобів навчання, створення санітарно-гігієнічних умов, емоційних чинників) для отримання бажаних результатів без додаткових витрат часу і фізичних зусиль.

Оптимізація процесу навчання — управління навчанням на основі всебічного врахування його закономірностей, принципів, сучасних форм і методів, особливостей, внутрішніх і зовнішніх умов з метою досягнення найвищої його ефективності.

 До критеріїв оптимізації процесу навчання за Волковою належать:

— ефективність процесу навчання (результат успішності навчання, вихованості і розвитку учнів);

— якість навчання (ступінь відповідності між результатами та цілями і завданнями навчання, а також ступінь відповідності між результатами і максимальними можливостями кожного школяра в певний період розвитку);

— оптимальність витрат часу і зусиль учителів та учнів (відповідність гігієнічним нормам).

Вибір оптимальних варіантів навчального процесу передбачає у діях педагога дотримання певних етапів:

- чітке формулювання дидактичних завдань відповідно до певних форм організації навчання;

- вибір і конкретизація змісту навчання;

- вибір найбільш доцільних форм організації навчання;

- визначення доцільних методів та засобів навчання;

- забезпечення планування навчального процесу;

- створення сприятливих санітарно-гігіенічних умов для проходження навчального процесу;

- забезпечення керівництва навчальним процесом на уроці на достатньому науковому рівні;

- аналіз результатів навчальної діяльності з метою її коригування у перспективі.

Організація навчального процесу на засадах оптимізації вимагає ґрунтовної наукової підготовки учителів.

Пошуки тих чи інших напрямів навчання зумовлюються особливостями та потребами суспільно-економічного розвитку. Упродовж століть суспільство задовольняв екстенсивний підхід до організації навчання. Екстенсивний (від лат. ехіеттш — розширювальний) підхід передбачає досягнення результатів у навчанні за рахунок кількісних факторів (збільшення років навчанпя у школі, кількості годин на вивчення навчальних дисциплін та ін.). На певних етапах історичного розвитку такий підхід задовольняв суспільство. Та з часом він вичерпав свої можливості. З розвитком науки, збільшенням обсягу інформації актуалізація проблеми продукування інтелектуального багатства суспільства привела до необхідності інтенсифікації навчального процесу.

Інтенсифікація передбачає досягнення у навчанні бажаних результатів за рахунок якісних факторів, тобто за рахунок напруження розумових можливостей особистості. Адже у процесі навчання у рамках екстенсивного підходу можливості мозку використовуються на 15—20 відсотків. Тому більш ефективне використання потенційних можливостей мозку учнів і вчителів — це найперша передумова інтенсифікації навчального процесу. Потрібно зважати на ряд факторів, які в своїй єдності і взаємозв'язку можуть забезпечити інтенсивність навчання.

1.Організація навчального процесу на достатньому науковому рівні з погляду розуміння сутності навчання, його рушійної сили, логіки навчального процесу, методів, форм, типів.

2. Забезпечення високого рівня психолого-педагогічної підготовки вчителівта майстрів виробничого навчання.

3. Оптимальність змісту навчального матеріалу з погляду його доступності щодо вікових та індивідуальних можливостей

школярів.

4. Демократизація організації навчальної діяльності учнів.

5. Створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов для навчання (харчування, дотримання вимог повітряного, світлового, теплового режимів, гігієна розумової праці та ін.).

6. Широке використання технічних засобів навчання і, в першу чергу, комп'ютерної техніки.

7. Володіння вчителем педагогічною технологією і технікою.

8. Забезпечення високого соціально-економічного статусу вчителя у суспільстві.

Забезпечення інтенсифікації навчання — проблема досить складна. Вона виходить далеко за межі суто педагогічних проблем. Але об'єктивні чинники соціально-економічного розвитку підносять її актуальність

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що урок — це центр, навколо якого обертаються і до якого повертаються всі думки і дії вчителя. При підготовці до уроку вчитель має пам'ятати, що на кожному уроці потрібні інтерес і захопленість самого вчителя, готовність самому дивувати і дивуватися. «Щоб запалити, треба горіти», запалює сумлінна і всебічна підготовленість до уроку, емоційна щедрість учителя, його захопленість. І готуючись до уроку, слід пам’ятати, що сучасний урок відрізняється:

  • скерованістю на всебічний гармонійний розвиток у поєднанні з наданням можливостей самореалізації кожному учневі з урахуванням його можливостей, інтересів та життєвих планів;

  • науковим обґрунтуванням стратегії і тактики керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання;

  • напруженою, посильною, добре організованою і результативною пізнавальною роботою всіх учнів;

  • ретельною діагностикою причин, що впливають на якість занять, прогнозуванням ходу і результатів навчально-виховного процесу;

  • творчим підходом до вирішення конкретних завдань відповідно до наявних умов і можливостей учнів;

  • доцільним використання дидактичних засобів;

  • співробітництвом учителя і учня, індивідуальним і диференційованим підходами з урахуванням можливостей кожної дитини;

  • раціональним використанням кожної робочої хвилини уроку;

  • створенням ситуації успіху на уроці, атмосферою демократизму, стимулювання, відповідальності всіх учасників навчально-виховного процесу за результати діяльності.

15

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
2
міс.
0
7
дн.
0
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!