Вірші Т. Коломієць для самостійного читання.
ЗИМА НА ВОЗІ
Подивіться — по дорозі
Торохтить зима на возі.
Мотузяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.
А тим часом хуртовині
Славно спиться на перині,
Нагулялась на весіллі
В молодої заметілі.
Нагулялась, натомилась,
Спать надовго завалилась.
Що тут вдієш! По дорозі
Торохтить зима на возі.
Мотузяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.
БІЛЕ ПОЛЕ ПОЛОТНЯНЕ
Біле поле полотняне,
Рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
За собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк —
Зацвіте червоний мак.
Зазирне і там, і тут —
Василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки —
Зажовтіють колоски.
А як пройдеться поволі —
Заряхтять листочки в полі.
Біле поле полотняне
Рушником барвистим стане.
УЗЯЛАСЬ ЛОЗИНА БИТЬСЯ
Це не казка, а билиця —
Узялась лозина биться.
Воювала з кропивою,
Із жалючою і злою,
Задиралась з будяками,
Із рогатими жуками,
З білим цапом бородатим,
З гусаком старим, цибатим.
Билась, билась — притомилась,
Коло тину прихилилась
Та й питається у Гриця:
— А коли іще нам биться?
ВЕДМЕДІВ ТАНОК
Як зібралися музики,
Взувсь ведмідь у черевики,
Туго підв’язався
Ще й у боки взявся.
А цвіркун і дві бджоли
Гопака йому втяли —
Музика ж троїста!..
Глянь на танцюриста!
Як він колесо крутив,
Як навприсідки ходив —
Аж земля вгиналася!
І найменша комашня,
І звірина дітлашня
За боки хапалися.
Ну й нареготалися!
ЗАЙЧИСЬКОВА ЧЕРЕДА
Є в зайчиська череда,
Він за нею нагляда.
Що корови, що бики —
То рогаті все жуки.
Розбредуться хто куди:
Той — сюди, а цей — туди…
Біга заєць, перейма —
Тут нема і там нема,
Як заґавиться — біда:
Розлетиться череда!
НАГІДКА
Що ромашки — білявенькі,
Чорнобривці — чорнявенькі.
А в нагідки така біда,
Така біда — коса руда.
Стоїть вона, сиротина,
Одним-одна коло тину.
А ромашки дивуються,
Чорнобривці чудуються:
— Звідкіля ти, гарнесенька,
Як сонечко, яснесенька?
ПРОМЕНЯТА
Заглядає сонце в сад
Між зелене листя.
Розсипає променят —
Спритних танцюристів.
Простеляє по землі
Золоті доріжки,
Щоб промінчики малі
Не бруднили ніжки.
Як загра музика-джміль
Золотоголосий —
Витанцьовують довкіл
Променята босі.
ДЖЕРЕЛЬЦЕ
Джерельце під вербою
Виблискує водою.
Прийду до нього й до ладу
Порозчищаю, обкладу.
Все дно камінням обмощу,
В пісок ні краплі не впущу.
І задзвенить, і заспіва
Вода джерельна, мов жива.
Я ж кору одколю з корча
І з неї виріжу ковша.
Щоб не поплив у далину,
Його до стовбура припну.
Немов маленьке гусеня,
Попід вербицею щодня
Він хлюпотатись буде.
Беріть і пийте, люди!
БРАТИК I СЕСТРИЧКА
Братик для сестрички
Чистить черевички,
Сплів бичка з соломи,
Склеїв з шишок гнома.
І тепер по килимку
їздить гномик на бичку.
А сестричка, хоч мала,
Голку й заполоч взяла.
Вишила два носики,
Вишила два хвостики
Ще й двоє оченяток,
Наче маченяток.
І вже із сорочини
Співають дві пташини
На різні голоси…
— На, братику, носи!..
НЕБИЛИЦЯ
Що у літа на порозі
Цвітуть маки на морозі.
А у літа на печі
Замерзають калачі.
А у весни коло поля
Листя скинула тополя.
А в осені коло стежки
Вбрались верби у сережки.
А ми стали коло хати
Та й не можем розібрати,
Кому іти рибу пасти,
Кому воду в копи класти,
Кому піски молотити,
Кому сніги волочити.
ХОДИТЬ ВЕЧІР-МАЗАМУРА
Коло вікон, коло муру
Ходить вечір-мазамура,
Од воріт і до воріт
Тихо-тихо, наче кіт.
Має торбу не просту —
Носить в торбі темноту.
Торба шита зірочками,
Зірочками-дірочками,
А із неї темнота,
Мов із сита, виліта.
Сіє, сіє, сіє, сіє,—
Все на світі чорним криє
І сміється в чорний вус
Мазамура-сажотрус.
