«Використання українських народних казок у процесі виховання молодших школярів на уроці музики»

Музика

17.06.2020

218

0

4

Опис документу:
Для молодших школярів казка є найцікавішим, найдоступнішим і ефективним джерелом здобуття моральних знань, що пояснюється їх віковими особливостями. У казці головна думка чи позиція ніколи не нав’язується, а випливає з художньої тканини твору, як підтекст, як повчальний висновок, який повинні зробити слухачі казки.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Пирожок Ірина Віталіївна

Вчитель музичного мистецтва

Вишнівчицької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені С. М. Раєвського

«Використання українських народних казок у процесі виховання молодших школярів на уроці музики»

Соціально-економічні та політичні зрушення, що переживає сьогодні Україна, актуалізували низку проблем, пов’язаних із духовним життям суспільства: дефіцит милосердя і взаєморозуміння, відчуження людей один від одного, вияви байдужості та безсердечності. Виходячи з цього, основним завданням сучасної освіти є збереження українських традицій та фольклору, виховання громадянина-патріота, почуття гордості за Україну. Тому актуальним є виховання дітей на прикладі досвіду, традицій та творчості українського народу.

Вихованню школярів присвячено немало наукових праць. Питання виховання моральної культури особистості досліджували Т. Р. Гуменникова, В. А. Бачінін, роль почуттів у процесі виховання дітей – М. Г. Стельмахович, В. О. Сухомлинський та ін., музичне сприймання та виховання – О. Я. Ростовський, морально-естетичне виховання засобом фольклору – Е. П. Печерська, українські музично-виконавські традиції – Л. М. Воєвідко.

Молодший шкільний вік – це особливий період у житті кожної людини, коли формується особистість, розвивається мислення, пам’ять, увага, набувається перший моральний досвід. Усе те, що закладається в дитинстві, що впливає на почуття дитини, на підсвідомому рівні супроводжує людину протягом усього життя. У цьому віці багатшим стає емоційне життя дітей, накопичується певний життєвий і художній досвід. Як і дошкільники, молодші школярі дуже люблять мультфільми, охоче слухають казки, пригодницькі оповідання, вгадують неймовірні історії та фантазують [3, с. 23].

Для молодших школярів казка є найцікавішим, найдоступнішим і ефективним джерелом здобуття моральних знань, що пояснюється їх віковими особливостями. У казці головна думка чи позиція ніколи не нав’язується, а випливає з художньої тканини твору, як підтекст, як повчальний висновок, який повинні зробити слухачі казки.

Вже в ранньому дитинстві малюк охоче слухає, коли вголос читають дорослі, легко запам’ятовує невеличкі казки, переживає разом з героями: співчуває одним і по-дитячому осуджує інших. Людські стосунки у казках прості та зрозумілі, дитина вчиться співпереживати горю, радіти щастю казкових героїв, перемозі Добра над Злом. Про важливе значення казки зазначав педагог-гуманіст В. Сухомлинський: «Казка – це активна естетична творчість, що охоплює усі сфери духовного життя дитини: і розум, і почуття, уяву, волю» [6, с. 9].

Казки мають систему різноманітних художніх засобів, підпорядкованих, з одного боку, героїзації позитивного, звеличення добрих справ і бажань, з іншого, вони підсилюють сатиричне викриття негативних персонажів, явищ життя. У казках часто зображені негаразди, ганебні явища побуту. В дітей виникає відраза до таких явищ, бажання втілювати в життя ідеали добра, правди та справедливості.

Для українського казкового епосу типовими персонажами є хитра лисиця («Лисичка-сестричка», «Лисиця-кума»), дурнуватий вовк («Вовчик братчик», «Вовк-панібрат») і наївний заєць («Зайчик-побігайчик»), часом також кіт, коза, собака, кінь та інші.

У процесі підготовки до уроків музики вчителеві бажано створити або ретельно підібрати інструментальний супровід до народних казок. Водночас треба враховувати, що в музиці мають відбиватися манера поведінки тварин, їхній зовнішній вигляд. Так, Лисичка в різних ситуаціях виявляє спритність, винахідливість, часто вражає своєю улесливістю, підступністю, злодійкуватістю. Вовк – обмежений, жорстокий, самовпевнений, зухвалий, жадібний та ненажерливий. Риси людського характеру вгадуються у полохливому Зайці, вайлуватому Ведмеді, працьовитій Мишці та хороброму Півнику. Ці казки закінчуються оптимістично: слабкі завжди перемагають у найскладніших ситуаціях, бо не бояться протистояти грубій силі. У цьому полягає виховне значення українських народних казок [4, с. 190 – 128].

Створити інструментальний супровід можна до таких українських казок: «Лисичка в суддях», «Піддурена ворона», «Як лис розводив курята», «Жаба боязкіша від зайця», «Лисове серце», «Про вовчика-братчика та лисичку-сестричку», «Дід, баба і вовк-колядник», «Як Миша віддячила Левові», «Лев та Заєць», «Журавель сватає Чаплю», «Кравець і Вовк», «Журавель і Лисиця», «Мишача рада» тощо. Ці та інші казки цікаві насамперед тим, що в них засобами сатири та гумору, індивідуалізованої мови з примовками, афоризмами, жартами відбито рисами національного характеру українського народу [2, с. 126].

Вчитель має створити до казки не лише інструментальний супровід, а й вокальні фрагменти, оскільки багато персонажів розмовляють мовою поезії, яку можна мелодизувати. Наприклад, у казці «Кривенька качечка», дівчина відказує:

Не полечу з вами:

Як була я в лужку,

Виломала ніжку,

А ви полинули,

Мене покинули!... [1, с. 68 – 71].

Так народні казки, за умови співтворчості вчителя, перетворюються в музичні, які можна інсценувати з дітьми.

Шкільна програма пропонує багато музичних творів українських композиторів на казкові сюжети, які дають змогу ознайомити дітей зі звуковою палітрою та засобами музичної виразності, що характеризують казкових персонажів, тому вчитель може поєднувати казку із слуханням музичних творів. Наприклад: твір В.Сокальського «Пташка» з «Казкою про чарівну пташку», «Хитра Лисичка» Ю. Щуровського з казкою «Як лис розводив курята», «Жаб’ячий вальс» В.Барвінського та «Танець маленьких жабенят» Ю. Щуровського з казкою «Царівна-жаба», «Коза» Ю. Щуровського з казкою «Коза-дереза». Також в сприйманні казок можна використати твір М. Сільванського «Пташка і кицька», багато творів Ю. Щуровсьгого з дитячого циклу: «На сонячній галявинці», «Маленький дятел», «Дві синички», «Швень-забіяка», «Вальс-жарт», «Танець Баби Яги», «Фантастична п'єса» та твори інших українських композиторів.

В 1-му класі, для слухання, вчитель може використати музичну казку «Івасик-Телесик» М. Сільванського, або може розповісти сам, доповнюючи свою розповідь музичними фрагментами та співом:

Гуси-гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та понесіть до батенька,

А в батенька – їсти й пити,

Ще й хороше походити! [1, с. 62 – 68].

В 2-му класі діти сприймають оперу-казку «Плескачик» Г. Гриневича, за мотивом казки «Колобок», оперу-казку «Лисичка, Котик та Півник» К. Стеценка, оперу-казку «Вовк і 7 козенят» М. Коваля [5, с. 1 – 33]. В 3-му та 4-му класах діти сприймають музичні казки «Чарівна скрипка», «Калинова сопілка», також музичну казку-оперу «Пан-коцький». Школярі повинні не лише слухати, а бути активними учасниками казок, які демонструє вчитель, їм буде цікаво відчути себе у ролі хитрої Лисички, боягузливого Зайчика чи інших персонажів, тому вчителю необхідно час від часу інсценізувати казки.

Прилучення школярів до казки допомагає не лише збагатити їх життєвий і художній досвід, пробудити фантазію та зацікавленість, а й забезпечує умови для розвитку емоційної культури, творчого розкріпачення і самовираження. Отже, українські народні казки закладають основи виховання, оскільки містять національні та загальнолюдські гуманістичні ідеали і відповідають віковим особливостям дітей, формують здатність дитини розуміти почуття інших людей і нести відповідальність за власні почуття. У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім'ї, родини, дитячого угрупування, як учня, жителя міста чи села, виховувати у неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту та традицій, використовуючи при цьому різні малюнки, український фольклор, народні музичні інструменти, музику та пісні українських композиторів, що є важливо для виховання нового, свідомого покоління патріотів.

Список використаних джерел:

  1. Дунаєвська Л.Ф. Семиліточка: Українські народні казки / Л.Ф. Дунаєвська. К.: 1990. – 318 с.

  2. Печерська Е. П. Уроки музики в початкових класах. Навч. посібник / Е.П. Печерська. Київ: Либідь, 2001. – 272 с.

  3. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі / О.Я. Ростовський: навч.-метод. посібник. – Тернопіль, Навчальна книга – Богдан 2001. – 216 с.

  4. Руснак І. Є. Український фольклор: навч. посібник / І. Є. Руснак. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 304 с.

  5. Хлєбникова Л.О, Дорогань Л.О, Кондратова Л.Г. Музичне мистецтво. 1 – 4 класи. Базова навчальна програма / Л.О. Хлєбникова, Л.О. Дорогань, Л.Г. Кондратова.

  6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський – Х.: Акта, 2012. – 563 с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Музика

17.06.2020

218

0

4