Сьогодні відбувся
Марафон. День 3:
«Сталий розвиток: від освіти до світу»

Хоровий наліз твору Да що на горі Імбер

Музика

Для кого: Дорослі

21.06.2020

531

7

0

Опис документу:
Твір «Да що на горі імбер» є українською народною піснею-плачем в обробці композитора Євгена Савчука. У ньому розповідається про те, як страждає дівчина після смерті свого коханого. У документі проведено хоровий аналіз цього твору.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

І. Загальний аналіз

1. Відомості про авторів.


Життя і творчий шлях Євгена Герасимовича Савчука є цілою епохою в історії української культури: це талановитий диригент, першокласний хормейстер, митець який відкрив світові чарівну красу й емоційну силу української хорової музики, підніс її до рівня шедеврів європейської культури. Становлення Є.Савчука, як майстра диригентсько-хормейстерської справи проходило у період роботи у таких знаних закладах культури та хорових колективах: Хор хлопчиків «Дзвіночок» (1968), Київський театр оперети (1970-1973), Національний академічний народний хор ім. Г.Верьовки (1973-1978), Київська державна чоловіча хорова капела ім. Л.Ревуцького (1978-1984).

Вже понад 25 роки на чолі прославленого, широкознаного у світі мистецтва, колективу Національної капели України «Думка» стоїть Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Євген Савчук. Зберігаючи і творчо розвиваючи усе найкраще, зроблене його попередниками, Савчук Є.Г. продовжив втілення ідеї одухотворення високохудожнім виконанням найдовершенішого із хорової спадщини і кращих творів сучасності.

Савчук Є. Г. велику увагу приділяє українській народній пісні, творчості українських та зарубіжних класиків та сучасних композиторів. За період плідної творчої діяльності уславлений колектив під керівництвом Євгена Савчука показав більш як 1000 різноманітних концертних програм, записав більш як 50 фондових записів, випустив 30 компакт-дисків здійснених не тільки в Україні, а й закордоном, провів численні гастрольні тури в 50-ти країнах світу, де гідно репрезентував хорове мистецтво України, про що свідчать численні схвальні відгуки преси, музичної критики та громадськості зарубіжжя. Під керівництвом Савчука Є. Г. «Думка» за останні роки зробила великий крок в підвищенні своєї виконавської майстерності. Принципово новими для капели стали висока інтенсивність внутрішнього переживання, мобільність виражальних засобів в поєднанні з сучасною вокально-хоровою технікою. Поряд з концертно-творчою діяльністю Є. Савчука, значне місце займає науково-педагогічна робота.

Як істинний патріот України Є. Савчук приділяє багато уваги вирішенню численних проблемних питань які пов’язані з становленням та розвитком сучасного національного музично-естетичного виховання дітей і молоді. Веде велику науково-пошукову роботу як академік Академії мистецтв України. Багато років свого життя Є.Савчук віддав справі музичної педагогіки, працюючи завідувачем кафедри хорового диригування Національної музичної Академії імені П. І. Чайковського, веде велику громадську діяльність як секретар Національної всеукраїнської музичної спілки, Голова хорового товариства ім. М.Леонтовича, Голова Київського обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки, Голова художньої ради Міжнародного фестивалю дитячої хорової творчості «Співає Київ весняний». Є. Савчук – засновник та Голова журі Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів. За концепцією і безпосередньою участю Савчука Є. Г. в Україні проведено багато хорових конкурсів та фестивалів.

Капела «Думка» у 2004 р. номінована в премії «GRAMMY» (США) за краще виконання. Визначні досягнення останніх років у мистецькій, педагогічній і науковій сферах Савчука Є. Г. переконливо свідчать про справжню творчу зрілість і довершеність, як талановитого викладача, глибоко обізнаного науковця і віртуозного митця.

2. Жанрова приналежність.

Твір «Да що на горі імбер» є українською народною піснею-плачем в обробці композитора Євгена Савчука.

3. Зміст твору.

У творі розповідається про те, як страждає дівчина після смерті свого коханого.

4. Загальний характер твору.

Характер твору «Да що на горі імбер» трагічний.

ІІ. Музично-теоретичний аналіз

1. Структура музичної форми.

Куплетно-варіаційна.

2. Ладотональність.

Твір «Да що на горі імбер» написаний в тональності Фа мінор мелодичний (g-moll), зустрічаються відхилення в тональність Сіь мінор (b-moll).

3. Гармонія.

При написанні цього твору композитор використовує такі гармонічні функції як: t, t6, t64, t7, t65, t43, t2, D, D7, DVII, DVII7, S, S7, II64, ІІ7, II65, VI7, VІ, VII, VII7, VII43.

4. Метроритм.

Твір написаний у змінному розмірі, що є характерним для народних пісень. Зустрічаються такі розміри як: 2/4, 3/4, 4/4, які у поєднанні дають змогу передати трагічний характер твору та наспівність мелодії.

5. Темп.

«Да що на горі імбер» – пісня-плач, тому її треба в виконувати в темпі moderato – помірно.

6. Особливості фактури викладу.

Фактура викладу даного твору – гомофонно-гармонічна.

7. Характеристика основної мелодії як музичної виразності.

Основна мелодична лінія утворюється від сполучення плавного хвилеподібного руху із стрибкоподібними висхідними та низхідними ходами, їй характерні стрибки в межах кварти. Основна тема проходить в 1 – 11 тактах партії сопрано:

8. Значення ролі акомпанементу.

Твір виконується без супроводу – A capella

III. Вокально-хоровий аналіз.

1. Тип і вид хору, наявність дивізі та унісонів. Загальний діапазон хору й загальна теситура, прийом звуковедення, дихання.

Твір «Тебе оспівуємо» написаний для мішаного чотириголосного хору з солістом. Унісони відсутні.

Загальний діапазон хору – від Фа великої октави до Фа другої октави:

Загальна теситура хору є середньою.

Тип дихання – ланцюгове.

2. Аналіз і характеристика кожної хорової партії.

Діапазон партії сопрано – від До першої октави до Фа другої октави:


Теситура середня, зручна для співу, їй повністю відповідають динамічні відтінки та нюанси. Дивізі зустрічаються в 13 – 28 тактах:

в 30, 31 тактах:

Діапазон партії альта – від Сі малої октави до Соль першої октави.

Теситура середня, зручна для співу, їй відповідають динамічні відтінки та нюанси. Дивізі зустрічається в 6, 8, 10 тактах:

в 15, 16, 18, 20 – 24 тактах:

Діапазон партії тенора – від Фа малої октави до Сольb першої октави:


Теситура середня, зручна для співу, їй відповідають динамічні відтінки та нюанси. Дивізі відсутні.

Діапазон партії баса – від Фа великої октави до Мі першої.

Теситура середня, але в 28 та 30 тактах присутні високі ноти:

Дивізі зустрічається в 26, 27 тактах:

в 32 – 34 тактах:

в 36, 38 – 40 тактах:

Стрій мелодичний

а) особливості голосоведення і вплив напрямку мелодії на горизонтальний стрій;

У творі автор використовує прийом звуковедення legato.

При низхідному та висхідному русі мелодії, необхідно звернути увагу на чистоту інтонування інтервалів, це необхідно для вистроювання унісону в партії та правильного звучання акорду.

У творі зустрічаються стрибки в межах кварти у партіях сопрано та альта: 1 – 2, 11 – 12 такти:

в партії тенора зустрічаються стрибки в межах кварти у 22-му такті:

в партії баса – стрибок в межах квінти в 25 – 26, 30-му тактах, в межах кварти: 29 – 30 такти.

б) визначення інтонаційних труднощів і шляхи їх подолання;

Інтонаційні труднощі виникають при співі великих та малих секунд. Так в 2 – 3-му тактах в партіях сопрано підвищується VI та VII ступінь, VI у мелодичному мінорі його треба співати гостро вгору, з підвищенням.

У 27 – 28 тактах зустрічається відхилення в S6 тональності сіь мінор:

В 29-му такті зустрічається підвищена ІІІ ступінь:

При висхідному русі її необхідно інтонувати з тенденцією до однобічного розширення, наступна ступінь вимагає однобічного звуження. При низхідному русі мелодії, ІІІ-тю підвищену ступінь необхідно інтонувати з тенденцією до однобічного звуження.

Диригенту необхідно звернути увагу на інтонування акордів DVII7 та DVII, які зустрічаються в 26 та 36 тактах:

Диригенту необхідно неодноразово працювати з хором над цими тактами, щоб досягти стійкості інтонування.

в) вплив динаміки, й темпу на горизонтальний стрій.

Висхідний рух мелодії та висхідні стрибки потребують посилення звуку, низхідний рух мелодії потребує поступового згасання, відсутність динамічного ансамблю може викликати нечітке інтонування мелодії та порушення унісонного ансамблю. У повільному темпі виникають труднощі з розподілом сили звуку й дотриманням ланцюгового дихання.

3. Ансамбль загальний:

а) тип ансамблю.

Тип ансамблю – гомофонно-гармонічний.

б) визначення особливостей ансамблів динаміки, темпу, ритму й дикції залежно від теситурних умов.

Теситурні умови, в поєднанні з динамікою, ритмом та дикцією, впливають на загальний ансамбль лише в окремих тактах. Диригенту необхідно вирівняти звучання партій в цих місцях та прослідкувати за чистотою інтонування голосів.

в) необхідність штучного ансамблю в деяких акордах.

Необхідність штучного ансамблю в даному творі відсутня.

4. Стрій гармонічний:

а) визначити вплив теситури, динаміки, темпу й ритму на вертикальний стрій;

Теситурні умови, в поєднанні з динамікою, ритмом та дикцією, які можуть вплинути на вертикаль зустрічаються в 27 – 30 тактах. Диригенту необхідно попрацювати над голосами окремо, бо чистота їх інтонування, тембральний та унісонний ансамбль, при поєднанні партій створює гармонічні послідовності, які не завжди звучать злагоджено. Партії мають звучати рівно, з однаковою динамікою.

б) на основі аналізу мелодичного строю визначити найскладніші гармонічні сполучення чи акорди та вказати спосіб інтонування аби уникнути можливих змін строю.

Найскладніші гармонічні сполучення в творі зустрічаються в 26 – 30 тактах. В 26 та 36 тактах зустрічаються DVII7 та DVII, підвищується IV ступінь, тому у низхідному русі її потрібно інтонувати з тенденцією до однобічного звуження, при висхідному – до розширення:

В 29 такті підвищується ІІІ ступінь. При висхідному русі її необхідно інтонувати з тенденцією до однобічного розширення, наступна ступінь вимагає однобічного звуження. При низхідному русі мелодії, ІІІ-тю підвищену ступінь необхідно інтонувати з тенденцією до однобічного звуження:

У 27 – 28 тактах зустрічається відхилення в S6 тональності сіь мінор:

Диригенту необхідно неодноразово працювати з хором над цими тактами, щоб досягти стійкості інтонування.

5. Дикція:

а) вплив на дикцію темпу, штрихів, ритму, теситури, нюансів;

Дикційні труднощі можуть виникнути при співі форшлагів, тріолей та шістнадцятих нот, які часто зустрічаються протягом твору.

б) аналіз найскладніших поєднань слів у тексті;

Текст твору не складний. При співі диригенту необхідно звертати увагу на заокруглення голосних звуків е, а, и, на пом’якшення звука ж та приглушення звуків ш та с.

в) особливості вимови деяких слів у тексті;

При роботі над дикцією необхідно звернути увагу на вимову звуків с, ж та ш, які досить часто зустрічаються у творі. Їх необхідно вимовляти чітко, але обережно, не виділяючи їх.

д) збіг і розбіжність наголосів із сильною долею в такті.

Наголоси в даному творі часто припадають на слабку долю, наприклад в 18, 20, 27 тактах партії сопрано, в 28-му такті в партіях тенора та баса, в 29-му такті у всього хору, в 30-му – в партії баса і в 33, 35, 37 і 39 тактах соліста. Диригенту потрібно динамічно виділити цю фразу.

ІV. Виконавський аналіз.

1. Аналіз динаміки й кульмінацій (загальні і часткові).

Диамічна схема твору:

Загальна кульмінація твору припадає на 26 – 27 такти:

Тут усі партії звучать на f, в 27-му такті сопрано та тенор проводять основну мелодичну лінію, диригенту необхідно інтонаційно та тембрально вирівняти звучання хору.

2. Аналіз фразування: визначення логічних наголосів залежно від змісту літературного тексту або від логіки побудови музичної думки (якщо у творі немає літературного тексту) з урахуванням форми твору.

В залежності з логікою побудови музичної думки, логічні наголоси у хорових партіях припадають на першу долю в 4, 6, 14, 25, другу долю у 8, 12, 15, 18, 20, 27, 33, 35, 37, 39 диригент повинен наголосити цю долю.

3. Змістові цезури.

У творі змістові цезури відсутні.

4. Відповідність або розбіжність логічних наголосів і музичних кульмінацій.

Логічні наголоси співпадають з музичною кульмінацією твору.

5. Диригентські труднощі.

Роботу з твором «Да що на горі імбер» диригенту необхідно розпочинати з поетапного планування послідовності роботи. Кожна партія розучується окремо, як самостійний голос, з можливим програванням голосів. Цей метод допоможе співакам фіксувати свою увагу не лише на хоровому голосі, що розучується, а й чути його у мелодичному й ритмічному поєднанні з іншими голосовими партіями.

Рельєфність проведення теми створюється не лише засобами динаміки, а й чіткістю вступу та закінчення та виразністю вимови тексту. Тому досить важливим і складним етапом роботи над твором є робота над динамічним ансамблем кожної хорової партії, він має бути у всіх партіях, при перекличці голосів, однаковий. Вступи кожної партії мають бути чіткими.

При роботі з цим твором, диригенту, перш за все, необхідно буде попрацювати над строєм та унісонним ансамблем у кожній партії, потім вже поступово з’єднувати голоси.

Твір починається із затакту, де в партії сопрано проводиться основна тема, в 3-му такті на 4-ту долю необхідно показати вступ альтам. В 22 такті основну тему виконують тенори, їм необхідно показати вступ на першу долю. В 23-му такті треба показати вступ басам на p, і поступово ви йти на кульмінацію в 26 – 27 тактах. Диригенту необхідно чітко показувати вступи у 3, та 24-му тактах, де партії вступають на 4-ту долю. Також чітко необхідно показати витримування на першій долі в 11-му такті та на 2-ій долі в 27 такті.

Диригент має основну роль в у виконанні твору, оскільки вся увага хору зосереджена на ньому, тому він має бути урівноваженим та вміти емоційно показати хористам характер та художній зміст твору.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.