Хоровий наліз твору «Зашуміла ліщинонька»

Музика

21.06.2020

841

0

30

Опис документу:
У даному документі проведено хоровий наліз твору «Зашуміла ліщинонька». Це українська народна пісня в обробці Миколи Леонтовича, за жанром твір належить до родинно-побутових пісень. В пісні розповідається про дівчину, яку змусили розлучитися з коханим, вона сумує, але попри всі заборони вірить в те, що вони будуть разом.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

І. Загальний аналіз.

1. Відомості про авторів.

Автор музики Микола Дмитрович Леонтович. Він народився 13 грудня 1877 року в селі Селевинці (сьогодні с. Монастирок). Брацлавського повіту, Подільської губернії. Початкову музичну освіту Леонтович здобув від батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі та деякий час керував хором семінаристів.

У 1887 році Микола Дмитрович вступив до Немирівської гімназії. У 1888 році, через брак коштів, батько переводить його до Шаргородськаго початкового училища, де він опанував нотний спів і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах.

1892 року Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам’янці-Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духовні інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки М. Лисенка. 1898 року Леонтович закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою освіту. У с. Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п’єси українських композиторів. 1901 року Леонтович видав перший збірник пісень з Поділля, 1903 року вийшов другий збірник подільських пісень з посвятою М. Лисенку.

Із встановленням Української Народної Республіки Леонтович переїздить до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор. Ряд його творів включили до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. Пізніше Леонтович деякий час працює в музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті М. Лисенка, працює у Народній консерваторії, організовує кілька хорових гуртків.

Основу музичної спадщини Леонтовича складають хорові мініатюри – обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і виконуються всіма українськими хорами в Україні та діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Композитор був одним з перших майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. Водночас почерк Леонтовича вирізняється з-поміж інших граничною гнучкістю і природністю руху голосів, ювелірною шліфовкою деталей. Леонтович вдало використав традиції імпровізаційності в творчості українських кобзарів, які кожну нову строфу тексту пісні інтерпретували по-новому. Микола Дмитрович застосував темброву варіативність виконання народних рапсодів у своїх обробках, надаючи хору можливість гармонії, контрапункту. Втілюючи в своїх обробках ідею гармонізації та поліфонічності, Леонтович широко використовував найкращі досягнення світової хорової техніки.

Тематика хорових мініатюр композитора надзвичайно різноманітна. Це обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні. Одне з центральних місць у творчості Леонтовича посідають хори на побутові теми. Це, зокрема, «Ой у лісі при дорозі», «Ой темная та невидная ніченька», «Мала мати одну дочку», «Зашуміла ліщинонька». Вони характерні динамічним розгортанням сюжету, активною драматизацією подій та образів.

2. Жанрова приналежність.

«Зашуміла ліщинонька» – це українська народна пісня в обробці Миколи Леонтовича, за жанром твір належить до родинно-побутових пісень.

3. Зміст твору.

В пісні розповідається про дівчину, яку змусили розлучитися з коханим, вона сумує, але попри всі заборони вірить в те, що вони будуть разом.

4. Загальний характер твору.

Композитор використовує різноманітні засоби музичної виразності: динамічні відтінки, агогічні зміни та гармонічні сполучення для того, щоб розкрити зміст твору та передати ліричний характер.

ІІ. Музично-теоретичний аналіз.

1. Структура музичної форми.

Структура музичної форми твору «Зашуміла ліщинонька» є куплетно-варіаційною.

2. Ладотональність.

Тональність твору – Мі мінор (e-moll) гармонічний, відхилень в іншу тональність немає.

3. Гармонія.

При написанні цього твору композитор використовує такі гармонічні функції як: t, D, S, VI, III, II, t64, D7, t6, II6, III6, S6, t2, Dг, D2г, II7, D2, D43г, t43, VII2г, D6, D7г, VI↑, II65, III6г.

4. Метроритм.

В творі використовуються змінні розміри, це притаманно для українських народних пісень. Протягом всього твору розмір 2/4 змінюється на розмір 3/4. Тридольний розмір надає пісні м’якості, дводольний розмір посилює розміреність музики, а наявність у мелодії витриманих звуків і розспівувань складів надає їй наспівності й ліричності. Ритм твору стійкий, але в мелодії часто використовуються дрібні тривалості, це дає змогу розкрити характерних зміст твору, передати тривожність, схвильованість.

5. Темп.

Пісня написана в темпі moderato – помірно.

6. Особливості фактури викладу.

Фактура викладу – гомофонно-гармонічна.

7. Характеристика основної мелодії як музичної виразності.

Основна мелодична лінія утворюється від сполучення плавного поступеневого руху із стрибкоподібними висхідними та низхідними ходами, їй характерні стрибки в межах квінти. Основна тема проходить в 1 – 5 тактах партії басу:

У 8 – 12 тактах тема проходить у партії сопрано:


В четвертому та сьомому куплеті тема також проходить в партії сопрано:

8. Значення ролі акомпанементу.

Твір виконується без супроводу – A-capella

III. Вокально-хоровий аналіз.

1. Тип і вид хору, наявність дивізі та унісонів. Загальний діапазон хору й загальна теситура, прийом звуковедення, дихання.

Пісня «Зашуміла ліщинонька» написана для мішаного чотириголосного хору. Дивізі та унісони відсутні.

Загальний діапазон хору – від Ля великої октави до Фа другої октави:

Загальна теситура хору є середньою.

У творі автор використовує такі прийоми звуковедення, як: легато та стакато. Штрих легато надає звучанню світлого характеру, а стакато – більш «повітряного» характеру, це дає можливість передати драматичний зміст твору.

Тип дихання – ланцюгове.

2. Аналіз і характеристика кожної хорової партії.

Ансамбль частковий

Діапазон партії сопрано – від Мі першої октави до Фа другої октави:

Теситура: середня, зручна для співу, їй відповідають динамічні відтінки та нюанси.

Звуковедення: партія викладена штрихами легато.

Діапазон партії альта – від Сі малої октави до Ля першої октави.

Теситура: середня, зручна для співу, їй відповідають динамічні відтінки та нюанси.

Звуковедення: партія альта викладена штрихами легато.

Діапазон партії тенора – від Мі малої октави до Фа першої октави.

Теситура: середня, зручна для співу, їй відповідають динамічні відтінки та нюанси.

Зуковедення: партія тенора написана штрихами легато, але в 13 та 14 тактах зустрічаються стакато:

Діапазон партії баса – від Ля великої октави до До першої.

Теситура: висока, інколи зустрічаються крайні ноти.

Звуковедення: партія баса написана штрихами легато, але в 13 та 14 тактах зустрічаються стакато:


Поділ голосів у всіх хорових партіях впродовж твору не зустрічається.

Стрій мелодичний

а) особливості голосоведення і вплив напрямку мелодії на горизонтальний стрій;

Основна мелодія утворюється від сполучення плавного поступеневого руху зі стрибкоподібними висхідними та низхідними ходами, їй характерні стрибки в межах квінти.

При низхідному та висхідному русі мелодії, необхідно звернути увагу на чистоту інтонування, оскільки в мінорі перший, другий і третій ступені є складними для інтонування.

б) визначення інтонаційних труднощів і шляхи їх подолання;

В хорових партіях можуть виникнути труднощі інтонування другого, третього, п’ятого та шостого ступенів. При інтонуванні другого ступеня в низхідному русі є небезпека пониження строю, для того, щоб цього уникнути необхідно проінтонувати півтон між третім та другим ступенями особливо гостро, близько. Чисте інтонування другого ступеня залежить від інтонування третього ступеня, який має тенденцію до підвищення, тому його треба співати з напруженням до пониження. П’ятий ступінь – стійкий звук, але інколи має тяжіння до пониження, як терція паралельного мажору, його необхідно співати з підвищенням. Шостий ступінь гармонічного мінору має тенденцію до підвищення, тому його необхідно співати з напруженням до пониження, вузько, близько. Інколи цей тон виконується ширше, вище ніж потрібно, це спричиняє підвищення строю. Чистота його інтонування залежить від гостроти інтонування п’ятого ступеня.

в) вплив динаміки, й темпу на горизонтальний стрій.

Рух мелодії і динаміка мають вплив на стрій. Висхідний рух мелодії, висхідні стрибки потребують посилення звуку, низхідний рух мелодії потребує поступового згасання. У повільному темпі виникають труднощі з розподілом сили звуку й дотриманням ланцюгового дихання.

3. Ансамбль загальний:

а) тип ансамблю.

Тип ансамблю – гармонічний. Звучання всіх хорові партій у творі повинне звучати врівноважено, з однаковою силою, динамікою.

б) визначення особливостей ансамблів динаміки, темпу, ритму й дикції залежно від теситурних умов.

Особливістю ансамблю динаміки в цьому творі є одночасне виконання динамічних відтінків, це прикрашає хоровий спів, робить його більш виразним. В основному, динамічні відтінки співпадають з теситурними умовами, лише в деяких місцях є необхідність створення штучного ансамблю.

В кожній музичній фразі є свої логічні наголоси. В 6 – 8 тактах сильна доля припадає на ненаголошений склад, 9 – 11 припадає на наголошений склад.


Недосвідчені співаки можуть занадто акцентувати на сильну долю, на яку не припадає логічний наголос – це є небезпекою для ансамблю.

в) необхідність штучного ансамблю в деяких акордах.

В 17-му такті голоси перебувають у різних теситурних умовах, тому тут необхідно застосувати штучний ансамбль.

За нерівних теситурних умов і нюансу f , в цьому випадку для партій сопрано, тенора та баса цей нюанс є природнім, для партії альта – незручний. Невідповідність нюансу теситурним умовам являє собою технічну складність для досягнення загального гармонічного ансамблю.

4. Стрій гармонічний:

а) визначити вплив теситури, динаміки, темпу й ритму на вертикальний стрій.

Значний вплив на гармонічний стрій має теситура та нюанси, у 17 такті хоровим партіям важко вибудувати акорд, оскільки є невідповідність між теситурними умовами партій, партія сопрано може заглушити партію альта. Спокійний темп сприяє вистроюванню акорду.

б) на основі аналізу мелодичного строю визначити найскладніші гармонічні сполучення чи акорди та вказати спосіб інтонування аби уникнути можливих змін строю.

Складним гармонічним сполученням є Dг та VII2г, ІІІ.

Складність під час інтонування становить збільшений тризвук, чергування двох великих терцій утворює інтервал збільшеної квінти, який звучить нестійко. Під час виконання цього тризвуку головний тон необхідно про інтонувати низько, терцію високо, квінту – гостро вгору, підтягуючи до потрібної висоти.

Також складність виникає при інтонуванні малого ввідного септакорду, який звучить нестійко. Щоб проспівати цей акорд чисто, треба основний тон подати гостро вгору, терцію, зменшену квінту і зменшену септиму прінтонувати у зворотному напрямку – тупіше, низько. Характер звучання цього акорду дуже напружений в будь якій теситурі.

5. Дикція:

У творі трапляються різні розспівування, різний текст в хорових партіях – це все впливає на якість строю. Диригент повинен звернути увагу на артикуляцію, вона повинна бути активна, оскільки лише за активної артикуляції слухачу буде зрозуміло текст, асиміляцію приголосних за глухістю, дзвінкість та м’якістю.. На якість звучання також впливають вміння відкривати рот під час співу, правильне положення губ.

ІV. Виконавський аналіз.

1. Аналіз динаміки й кульмінацій (загальні і часткові).

1 частина: mf p.

2 частина: p mf p pp mp p,

mf f p.

3 частина: f p.

Загальні кульмінації:

1 частина: загальна кульмінація першої частини припадає на 2-гу долю першого такту.

2 частина: кульмінація припадає на 2-гу долю 7-го такту, 2-гу долю 15-го такту.

3 частина: загальна кульмінація припадає на 2-гу долю 20-го такту.

Часткові кульмінації:

1 частина: кульмінація припадає на першу долю 2-го такту.

2 частина: кульмінація припадає на другу долю 8-го такту.

3 частина: кульмінація припадає на 21-й такт, першу долю.

2. Аналіз фразування: визначення логічних наголосів залежно від змісту літературного тексту або від логіки побудови музичної думки (якщо у творі немає літературного тексту) з урахуванням форми твору.

В першій частині логічні наголоси в 1, 4, 5 тактах припадають на наголошений склад, в 2, 3 тактах – на ненаголошений склад.

В другій частині – 6 – 8 тактах - сильна доля припадає на ненаголошений склад,

в 9 – 11 – припадає на наголошений склад.


В третій частині логічний наголос в 20-му такті припадає на слабку долю, в 22-му такті наголос припадає на сильну долю й співпадає з логічним наголосом літературного тексту.

3. Змістові цезури.

У творі зустрічаються дві змістові цезури, вони розміщені між куплетами.

4. Відповідність або розбіжність логічних наголосів і музичних кульмінацій.

Логічні наголоси не співпадають музичним кульмінаціям твору,

5. Диригентські труднощі.

Диригенту при роботі з хором може бути важко працювати з ансамблем динаміки, в творі зустрічаються місця де в акорді вистроюються різні регістри, тут необхідно створити штучний ансамбль. Вирівнювання таких незручних у теситурному відношенні акордів ускладнюється тим, що нюанс є обов’язковий для виконання у всіх голосах.

В хорових партіях можуть виникнути труднощі інтонування другого, третього, п’ятого, шостого та сьомого ступенів, деяких гармонічних сполучень.

У творі використовуються змінний розмір, тому логічні наголоси та музичні кульмінації не співпадають, часто кульмінація припадає на слабку долю. Недосвідчені співаки можуть наголошувати сильну долю в місцях де акцентувати необхідно слабку долю, тому хор може збитися з ритму, це може негативно вплинути на дихання та інтонацію хору. Диригенту необхідно звернути на це увагу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Музика

21.06.2020

841

0

30