Використання сучасних технологій в організації освітнього процесу

Опис документу:
У роботі розглянуто вплив використання інноваційних технологій на розвиток педагогічної майстерності та фахової компетентності учителів – учасників інноваційних процесів, покращення якісних показників навчальних досягнень учнів. Розглянуто науково-методичну роботу, як перспективний напрямок розв’язання педагогічних проблем за умов модернізації освіти. Особливу увагу приділено сучасним інформаційним технологіям в організації методичної роботи , їх можливостям для вдосконалення професійних умінь

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Автор

Кирилішина Людмила Миколаївна,

заступник директора з науково-методичної роботи Білилівської гімназії

Ружинського району

Житомирської області

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 6

Теоретичні засади науково-методичної роботи вчителя за умов модернізації освіти 6

1.1. Сутність і зміст науково-методичної роботи вчителя 6

1.2. Науково-методична робота, як перспективний напрямок розв’язання педагогічних проблем за умов модернізації освіти 9

РОЗДІЛ 2 12

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ Використання сучасних технологій в організації освітнього процесу з точки зору заступника з науково-методичної роботи 12

2.1. Інноваційні форми організації методичної роботи з педагогічними працівниками 12

2.2. Використання інформаційно-комунікативних технологій в організації методичної роботи 16

2.3. Соціально-психологічний театр як інноваційна форма методичної роботи 24

ВИСНОВКИ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасна освіта потребує нових підходів до моделювання ефективної системи науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, яка б, ґрунтуючись на наукових засадах, успішно функціонувала в режимі постійного оновлення і розвитку.

Відповідно до сучасних потреб освіти, пріоритетними напрямами науково-методичної роботи в навчальних закладах є: наповнення, супровід та обслуговування інформаційних методичних сайтів, моніторинг рівня професійної компетентності педагогічних працівників, надання інформаційної допомоги педагогам у створенні індивідуальних сайтів, інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу, підвищення комп’ютерно-технічної грамотності педагогічних працівників.

Такий підхід зумовлює необхідність у відповідному професійному рівні діяльності методистів, які володіють досягненнями науки, насамперед інформаційними технологіями, і здатні визначити шляхи вирішення проблеми педагогічного колективу. Використання сучасних технологій у професійній діяльності методистів при вивченні, узагальненні та впровадженні передового педагогічного досвіду значно активізує методичну роботу в навчальному закладі і визначає нагальність дослідження з цієї проблеми.

Так, у вітчизняній педагогічній науці розгляду означеної проблеми присвятили свої дослідження В. Андрущенко, Г. Бєлєнька, Н. Бібік, В.Бондар, Н. Гузій, Н. Кічук, О. Локшина, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, С. Сисоєва, Л. Хоружа та ін.

Проблема організації методичної роботи в закладах освіти достатньо широко представлена в психолого-педагогічних дослідженнях (Н. Василенко, Г. Горлова, В. Григораш, Т. Гришина, В. Гуменюк, Л. Даниленко, Г.Єльникова, І. Жерносек, О. Касьянова, Г. Кіт, В. Крижко, О. Мармаза, З. Онишків, Є. Павлютенков, М. Поташник, Б. Тевлін та ін.). Методична робота розглядається ученими як ефективний засіб формування професійної позиції педагога (О. Тимченко), як засіб підвищення педагогічної майстерності (Н.Василенко, І. Жерносек, Г. Кіт, В. Крижко, Є. Павлютенков та ін.), як форма роботи з учителями, що готує їх до проходження атестації тощо..

Однак, дослідження у навчальних закладах з проблеми використання технологій у професійній діяльності методистів свідчать про наявність низки суперечностей, які мають місце у сучасній освіті. Це, зокрема, суперечності між: вимогами до науково-технологічного рівня компетентності методистів і відсутністю методів формування їх інформаційної грамотності; необхідністю сформованості інформаційної компетентності методистів і відсутністю засобів її розвитку; значною потребою у методистах з високою інформаційною культурою і недостатнім рівнем їх підготовки.

Наведене вище зумовило вибір теми нашої роботи: «Використання сучасних технологій в організації освітнього процесу з точки зору заступника з науково-методичної роботи».

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати особливості використання сучасних технологій в організації освітнього процесу з точки зору заступника з науково-методичної роботи.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

- вивчити сутність і зміст науково-методичної роботи вчителя;

- розглянути науково-методичну роботу, як перспективний напрямок розв’язання педагогічних проблем за умов модернізації освіти;

- дослідити інноваційні форми організації методичної роботи з педагогічними працівниками;

- розглянути особливості використання інформаційно-комунікативних технологій в організації методичної роботи;

- дослідити соціально-психологічний театр як інноваційну форму методичної роботи.

Об’єктом дослідження виступають сучасні технології в організації оствінього процесу з точки зору заступника з науково-методичної роботи.

Предмет дослідження – процес упровадження заступником з науково-методичної роботи сучаних технологій в організації освітнього процесу.

Методи та засоби дослідження. У процесі дослідження були використані такі загальнонаукові методи як огляд літератури, аналіз та синтез інформації, метод систематизації інформації, щоб розкрити особливості використання сучасних технологій в організації освітнього процесу з точки зору заступника з науково-методичної роботи.

Практична значущість дослідження. Матеріали дослідження можуть бути використані під час створення навчальних програм і підручників, на семінарських та лекційних заняттях, у навчально-виховному процесі у навчальних закладах.

РОЗДІЛ 1

Теоретичні засади науково-методичної роботи вчителя за умов модернізації освіти

1.1. Сутність і зміст науково-методичної роботи вчителя

У Національній доктрині розвитку освіти в розділі ХІІ «Освіта і наука» визначається, що «поєднання освіти й науки є умовою модернізації освіти, головним чинником її подальшого розвитку, що забезпечується: розвитком освіти на основі наукових і технологічних досягнень; інноваційною освітньою діяльністю в навчальних закладах усіх типів, рівнів акредитації та форми власності» [14].

Науково-методична робота, що охоплює коло зазначених проблем, є важливою рушійною силою в розвитку загальноосвітньої школи України. Проблема якості й ефективності науково-методичної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах стала наріжним каменем у реформуванні освітніх систем.

Успішне виконання завдань розвитку національної освіти значною мірою залежить від наполегливої праці організаторів методичної роботи: методистів, учителів, керівників освітніх закладів та методичних об’єднань, – саме тому методична робота з учителями на сучасному етапі розвитку освіти реалізується на різних рівнях: державному, місцевому, шкільному.

Посилаючись на наукові визначення методичної роботи різних авторів (Ю. Бабанський, Л. Білієнко, І. Жерносек, М. Поташник, І. Титаренко та ін.), доходимо до висновку, що методичну роботу розуміють як інструмент, за допомогою якого функціонує педагогічний колектив навчального закладу, як систематизовану, конструктивну, цілеспрямовану, колективну й індивідуальну роботу педагогів із підвищення наукового й загальнокультурного рівня, удосконалення психолого-педагогічної підготовки та професійної майстерності; як цілісну систему заходів і дій, що спрямовані на досягнення визначених цілей ізавдань, що ґрунтується на досягненнях науки, передовому досвіді й конкретному аналізі труднощів, що виникають у вчителів, і спрямована на всебічне підвищення професійної майстерності кожного вчителя, вихователя, керівника закладу освіти, на збагачення й розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу, а в результаті – на досягнення оптимальних результатів освіти, виховання й розвитку майбутніх громадян України.

У рекомендаціях щодо організації та проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти методична робота визначається важливою складовою післядипломної педагогічної освіти, що має цілісну систему дій і заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагогічного працівника, розвиток творчого потенціалу педагогічних колективів навчальних закладів, досягнення позитивних результатів навчально-виховного процесу. Вона має ґрунтуватися на сучасних досягненнях психолого-педагогічної науки з урахуванням досвіду діяльності педагогів і конкретного аналізу результатів навчально-виховного процесу. Участь у методичній роботі має бути професійним обов’язком кожного педагогічного працівника, у тому числі керівників, дошкільних, середніх загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів [6, с.12].

На підставі порівняння різних визначень стверджуємо, що сучасна науково-методична робота – це не «натаскування» вчителя за певним рецептом, а руйнування в нього стереотипу, формування творчого підходу до роботи, активізація його повсякденній діяльності.

Із вищезазначеного витікає, що науково-методична робота як цілісна динамічна система складається з двох взаємопов’язаних підструктур: навчально-методичної й науково-дослідницької, – що тісно взаємопов’язані. Навчально-методична підструктура спрямована на підвищення професійно-педагогічної культури педагогів і комплек сне методичне забезпечення навчально-виховного процесу; науководослідна підструктура стимулює процес створення й упровадження нових педагогічних ідей, технологій навчання і виховання, забезпечує експериментальну перевірку їх ефективності.

Не викликає сумнівів той факт, нині залишається чинною структура методичної роботи, що склалася ще в 70-ті роки XX століття, але життя показує, що необхідна її модернізація у відповідно до з модернізації системи освіти в цілому [1, с.37].

Дослідження проблеми науково-педагогічної діяльності вчителя за умов модернізації освіти проводилося методами педагогічного спостереження, бесід із учителями та керівниками шкільних, районних методичних об’єднань, були досліджені проблеми науково-методичної підготовки вчителів та встановлено причини, що їх викликають.

Установлення зв’язку науково-методичної підготовки вчителів із результатами їх педагогічної діяльності було здійснено методом вивчення продуктів діяльності педагогів (уроки, методичні розробки й посібники, засідання методичних об’єднань учителів, творчі професійні конкурси).

Із огляду на викладене вище, методична робота в ідеалі – це засіб підвищення професійної компетенції вчителів, а для навчального закладу – це створення творчої професійно-освітнього середовища для освітян, коли відбувається апробація експериментів та інновацій, постійно стимулюється розвиток творчого потенціалу вчителя. У реальності – не завжди ефективна науково-методична діяльність учителів і закладів освіти. Існуючий міф про «непотрібної» науково-методичної роботи, на жаль, залишається досить популярним в освітніх колах.

«Кому потрібна методична робота?» – до питання, безперечно риторичне, але педагог не може вдосконалювати свого професіоналізму без цього напряму роботи.

Слід зауважити, що причин неефективності організації науково-методичної роботи кілька: формалізм, брак матеріального заохочення, і основне, це те, що немає належної організації, практичної допомоги, знань і можливостей людей, їх творчого і професійного потенціалу. Нерідко трапляються випадки, коли адміністрація закладу вимагає від учителів методичні розробки, посібники, особливо активно це від бувається в рік атестації вчителя. Зміст таких методичних розробок, зазвичай, на 50% – плагіат різного походження, тому ніякої цінності вони не мають, а вчитель не відчуває від такої роботи задоволення, уважає що ця робота нікому не потрібна, жалкує за витраченим часом, тому вчителеві важливо не лише ефективно використовувати робочий час, а й уміло підпорядковувати свій вільний час своїй професії.

Розв’язання цієї проблеми можливе, якщо вчитель при організації своєї професійної діяльності спиратиметься на «тайм-менеджмент педагога» – технологію ефективного планування часу [4, с.20].

1.2. Науково-методична робота, як перспективний напрямок розв’язання педагогічних проблем за умов модернізації освіти

У процесі педагогічної діяльності важливо володіти основами наукової організації праці (НОП). Вони визначені передусім у принципах НОП (принцип цілеспрямованості, доцільності, вибору методів, прийомів і засобів, плановості, нормування, обліку й контролю, оптимальності, перспективності, стимулювання, комплексності, науковості), що є основою, вихідними положеннями, й визначають засоби, форми й методи роботи вчителя щодо становлення свого професіоналізму.

Однією з головних проблем учителів є нехтування досягненнями педагогічної науки. Не можна не враховувати того факту, що наука педагогіка розвивається, оновлюється кожні 15 – 20 років [1].

Із погляду В. Сухомлинського, не можна жити багажем, набутим на студентській лаві, курс педагогіки потрібно повторювати після 2–3 років педагогічної діяльності.

Якщо раніше освітні установи були орієнтовані на передачу знань у певній галузі діяльності та формування навичок для виконання професійних обов’язків, то сьогоденням вимагається від педагогів нового підходу до навчання в інформаційному суспільстві. Із метою впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітніх закладів інформаційно-комунікаційних технологій розроблена державна цільова програма «100%» на період до 2015 р., якою передбачається поетапний перехід до нового впущу освіти на основі цих технологій.

Учитель сьогодні не тільки виконавець рекомендованих навчальних методик, а й автор власних, які сприяють психосоціальному вдосконаленню особистості. На сучасному етапі педагог повинен забезпечувати свій постійний розвиток, усвідомлювати цінності та світоглядні настанови, що сприяють створенню здорового людського суспільства, залежно від ситуації розумітися на науково-дослідницьких методах, уміти добирати й запроваджувати ці методи й технології [6, с.51].

Відомо, що вчителю частіше, ніж фахівцеві іншої професії, доводиться оновлювати свої знання, переглядати методи роботи, опановувати нові вміння. Безперервність професійної освіти педагога є необхідною передумовою розвитку творчих здібностей та умовою постійного вдосконалення педагогічного досвіду. Для творчих учителів є можливість удосконалення своєї педмайстерності під час участі в різних професійних конкурсах. Зазвичай, саме ці вчителі володіють високим рівнем готовності до інноваційної діяльності (за К. Роджерсом природних новаторів усього лише 4%).

Оцінюючи різне ставлення в освіті до інновацій, О. Петруненко відзначає, що педагогічна громадськість балансує між традиційним та інноваційним. Не сходяться інтереси й потреби «верхів» і «низів», тому спостерігається організаційний хаос і немає очікуваного результату [21, 18].

Сьогодні неможливо навчати дітей традиційними методами. Це покоління творчо активних дітей, із гнучким мисленням, здатних адаптуватися до швидко мінливого сучасного світу. Сучасний учитель повинен навчати дітей доказово міркувати, обґрунтовувати свою точку зору, формувати в них розуміння мотивів навчальної діяльності.

Сучасній дитині – новий стандарт освіти – це вже не гасло, а реальна дійсність.

Слід зазначити, що вчитель сьогодні – це вчитель-фасилітатор, який організовує співпрацю учня й учителя, співпрацю та співтворчість учнів, розвиває критичне мислення учнів, формує вміння аргументувати свою думку, змінювати її, якщо вона помилкова; віднаходити помилки в твердженнях однокласників, формувати в дитини адекватну самооцінку.

Звичайно, вищезазначене можливе за умов моделювання ситуацій вибору, вільного обміну думками, організації мікродискусій, формування навчальних груп за бажанням учнів, групової взаємодії. За таких умов у дитини є можливість самореалізуватися під час навчання.

Отже, відповідно до нової філософії освіти педагог є не тільки транслятором досвіду, а й стимулятором пізнання й розвитку учнів і насамперед на уроці. У зв’язку з цим школі необхідні такі уроки, що спонукали б вчителів та учнів до творчої співпраці, співтворчості, тому виникає необхідність вносити корективи і у техніку уроку, спираючись на досягнення сучасної педагогіки та психології, найновіших фахових методик.

Зважаючи на викладене вище, слід розуміти, що професійна підготовка не закінчується у стінах педагогічного навчального закладу, вона продовжується на впродовж усього періоду професійної діяльності, і які б форми методичної роботи не обирав учитель, її ефективність урешті-решт, визначається рівнем його самоосвіти. У зв’язку з цим слід зазначити, що оволодіння сучасними педагогічними технологіями – підґрунтя оновлення професійної підготовки вчителя.

Отже, за умов модернізації освіти ефективне розв’язання педагогічних проблем можливе завдяки перспективним тенденціям розвитку науково-методичної роботи вчителів.

РОЗДІЛ 2

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ Використання сучасних технологій в організації освітнього процесу з точки зору заступника з науково-методичної роботи

2.1. Інноваційні форми організації методичної роботи з педагогічними працівниками

Основні завдання сучасної методичної служби полягають у стимулюванні мотивацій педагогів до постійного навчання, самоосвіти, розвитку творчого потенціалу, наданні необхідної допомоги й підтримки у здійсненні неперервного навчання. Цього неможливо досягти без впровадження нових форм підвищення кваліфікації, які будуть спонукати кожного педагога до постійного вдосконалення професійної майстерності.

Таким чином, навчально-методичний напрям це один із найважливіших напрямів в діяльності організаторів методичної роботи. Головним змістом цього напряму є підвищення кваліфікації педагогів.

Успіх педагогічної діяльності сьогодні визначається не тільки й не стільки ступенем професійної підготовки вчителя, рівнем знань, скільки бажанням і можливостями поглиблювати теоретичні знання та відшліфовувати практичні вміння, тобто постійно підвищувати рівень професійної компетентності, формувати педагогічну позицію.

Першочергове завдання методичної служби та адміністрації шкіл – консолідувати зусилля на створенні моделі неперервної освіти педагогів, що є органічним компонентом процесу вдосконалення навчально-виховного процесу.

Навчаючи педагогів, можна використовувати різноманітні форми, методи, підходи, засоби, технології.

Серед них [18, с.64]:

– консультування (індивідуальне і групове);

– проективне або програмне навчання;

– проблемно-ситуативне навчання;

– активно-ігрові методи;

– комплексно-рефлексивне навчання;

– навчання у формі практикуму;

– навчання у формі дослідницької роботи;

– науково-практичні прес-конференції;

– проблемні семінари;

– самоосвіта вчителя.

Чільне місце у підвищенні фахового рівня, майстерності вчителя має зайняти робота над індивідуальною методичною, педагогічною, психологічною темою (проблемою). Ця тема не може бути кимось запропонована, вона має випливати з професійного інтересу вчителя.

Індивідуальна робота педагога над науково-методичною проблемою – найбільш ефективний шлях включення його в активну, самостійну творчу пізнавальну діяльність. Індивідуальна тема повинна бути спорідненою із загально колективною проблемою, відповідати рівню професійного розвитку педагога.

В практику роботи методичних формувань можна запроваджувати такі інноваційні форми навчання педагогів як [18, с.65]:

  • професійні семінари-тренінги або їх елементи,

  • обговорення педагогічних ситуацій,

  • брейстормінги (мозкові штурми),

  • різноманітні рольові та імітаційні ігри,

  • творчі звіти,

  • майстер-класи,

  • конференції з обміну досвідом,

  • групові форми роботи вчителів з розробки науково-методичних проектів тощо.

Слід звернути увагу організаторів методичної роботи на можливість оптимального використання ефективної форми професійного навчання педагогів на базі майстер-класів творчих вчителів.

Як форма, майстер-клас може проводитись у рамках семінарів, конкурсів професійної майстерності і має виконувати декілька важливих завдань, зокрема [24, с.25]:

підвищення професійної компетентності педкадрів;

– поширення й передачу інноваційного педагогічного досвіду у практичну діяльність педагогів-послідовників;

– моделювання продуктивної технології інноваційного навчально-виховного процесу.

Широкі можливості запровадження нових форм післядипломної освіти відкриває організація очно-дистанційних, очно-заочних форм організації методичної роботи використання ефективних педагогічних технологій через систему Internet. Особливо цінним є те, що очно-дистанційна освіта дає реальну можливість вирішити проблеми налагодження постійного контакту між педагогом і науково-методичними структурами.

До нетрадиційних форм організації методичної роботи можна віднести такі:

Методичний фестиваль – багатопланова разова форма пропаганди ПД, яка ставить за мету обмін досвідом роботи, впровадження нових педагогічних знахідок.

Методичний турнір – форма методичної роботи, яка спрямована на пошук, розвиток, підтримку нових ідей, визначення оптимальних шляхів вирішення актуальних проблем розвитку освіти.

Творчий звіт – форма методичної роботи, спрямована на пошук, підтримку, пропаганду ПД вчителя, а також діяльності всього педагогічного колективу з питань інноваційних технологій, організації навчально-виховної та методичної роботи в закладах освіти.

Ярмарок педагогічних ідей – форма роботи, основним призначенням якої є громадянський огляд та оцінка методичних здобутків.

Авторська школа – одна з форм передачі перспективного педагогічного досвіду, яка створюється при майстернях педагогічної праці.

Педагогічна олімпіада – ефективна форма захисту педагогами науково-методичних проблем, над вирішенням яких вони працювали впродовж останніх років.

Конкурс педагогічної майстерності – форма методичної роботи, спрямована на пошук, підтримку і пропаганду перспективного досвіду педагогічних працівників.

Методична сесія – форма методичної роботи, яка забезпечує особистісно орієнтований підхід до навчання педагогів, спрямована на науково-методичне забезпечення освітнього процесу та інноваційної діяльності педагогів.

Клуб – форма методичної роботи, яка об’єднує педагогів спільної діяльності шодо підвищення свого професійного рівня, розвитку талантів, індивідуальних можливостей, забезпечення умов для їх самореалізації.

Тренінг – ефективна форма опанування знань, інструмент для формування вмінь і навичок, збагачення досвіду.

Педагогічні ігри – активні форми вільного професійного самовияву педагогів, що реалізуються шляхом розігрування педагогічних ситуаціях, наближених до реальних.

Отже, головне завдання методистів, керівників навчальних закладів — створення системи неперервної освіти з метою формування мотивації педагога до самоосвіти та самовдосконалення, орієнтацію на впровадження новітніх соціально-педагогічних проектів, враховуючи можливості сучасних Інтернет-технологій, науково обґрунтованих механізмів управління розвитком інноваційного потенціалу навчальних закладів.

2.2. Використання інформаційно-комунікативних технологій в організації методичної роботи

Основними напрямами методичної роботи з використання ІКТ є: створення методичної бази та обладнання кабінетів (підключення до Інтернету, наявність принтерів, сканерів); організація й проведення навчальних занять для вчителів - предметників із напрацювання навичок роботи із сучасними операційними системами й прикладним програмним забезпеченням; підготовка матеріалів методичного характеру (пам'ятки, схеми, рекомендації); поширення ППД; створення галереї-презентації творчих учителів школи, на якій збираються матеріали діяльності вчителя, що розкривають його педагогічну майстерність і творчий потенціал [18].

Отже, використання ІКТ виводить організацію методичної роботи школи на новий, більш ефективний рівень, що відповідно позитивно впливає на навчально-виховний процес школи і сприяє постійному творчому зростанню вчителів.

Перш ніж розпочати навчання керівників шкільних методичних обєднань (ШМО) з питань з використання ІКТ та прищеплення певних навичок роботи з ними, проводиться діагностування, моніторингові дослідження рівня ІКТ - компетентності. Питання анкет в основному спрямовані на виявлення базового рівня володіння ПК вчителем, визначення розділів курсу Основи ІКТ, які найбільше цікавлять педагогів та рівень знань з цих розділів. Виходячи з цього, при плануванні процесу підготовки керівників ШМО враховуємо три чинники: технічний, програмний, методичний та інформаційний компоненти ІКТ; рівень засвоєння ІКТ керівником ШМО як користувачем (визачається глибиною володіння можливостями комп’ютерної техніки та програмним забезпеченням загального призначення); рівень впровадження вчителем ІКТ в свою професійну діяльність (визначається шляхом діагностування того, наскільки творчо та системно вчитель готовий використовувати ІКТ при викладанні своєї дисципліни) [8, с.69].

Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності керівників ШМО впроваджуються через такі форми методичної роботи [18, с.64]: система постійно діючих семінарів з питань удосконалення навиків роботи на комп'ютері з різними програмами і використання ІКТ в освітньому процесі; індивідуальні консультації за запитом; система проблемних семінарів на основі вивчення освітніх потреб у використанні ІКТ; система майстер-класів, стажувань у педагогів компетентних в ІКТ; науково - практичні конференції; наради – семінари; тренінги; навчання; система дистанційного навчання.

Такі форми роботи спрямовані на формування та вдосконалення інформаційної грамотності керівника ШМО, а саме: здатності розуміти сутність обробки інформації, знаходити інформацію в різних джерелах, користуватися автоматизованими системами пошуку та обробки інформації, інтерпретувати інформацію, використовувати моделювання для вивчення різноманітних об’єктів та явищ, виконувати аналіз інформаційних моделей, формування умінь усвідомленого використання сучасних інформаційних технологій у роботі ШМО; знайомство с електронними засобами за предметами, мультимедійними навчальними та довідковими посібниками, Інтернет-ресурсами; обговорення та відпрацювання методичних прийомів їх використання. Передбачають здобуття та удосконалення навичок користувача, формування готовності використовувати ІКТ в своїй професійній діяльності.

Важливим напрямком інформатизації є обладнання автоматизованого робочого місця керівника ШМО. Автоматизоване робоче місце керівника ШМО це засіб підвищення продуктивності інтелектуальної праці щодо збирання, зберігання, аналізу, систематизації, узагальнення, передавання значущої інформації та використання її для прийняття рішень. Автоматизоване робоче місце керівника ШМО має відображати зміст його професійної діяльності, принципово новий рівень інформатизації забезпечення управління.

Ми впевнені, що створення інформаційних веб-ресурсів ШМО, як правило, уособлюється у діяльності сайту. Саме це дозволить здійснювати методичний супровід навчально-виховного процесу оперативно, без зайвих часових затрат через вчасне інформування та консультування.

Сайт розкриває можливості тісного спілкування з учителями. За допомогою різноманітних віртуальних ресурсів вчитель отримує методичну допомогу в зручний для нього час.

Віртуальне діагностування потреб та запитів усіх учасників навчально-виховного процесу сприяє правильному вибору форм та методів роботи, що сприятимуть розв’язанню проблем у реалізації завдань навчально-виховного процесу. Окрім того, варто створити форум, адже це забезпечить безпосереднє спілкування на теми, що цікавлять педагогів, хто не байдужий до якості освіти.

Важливою складовою професійної компетентності педагогів є, звичайно, самоосвіта. Методист, володіючи навиками використання сучасних технологій, повинен створити такий віртуальний простір, яким зумів би зацікавити педагога, а відтак мимоволі й сприяв би його самоосвіті, популяризацію діяльності педагогів та власної, методичної роботи, адже саме це сприятиме обміну досвідом, а також формуватиме думку громадськості про якість освітніх послуг [24, с.27].

З метою активізації методичного супроводу здійснення інформаційної діяльності, впорядкування системи роботи щодо впровадження іінформаційних технологій у методичній роботі слід удосконалити планування даного напряму роботи. Вузловими питаннями даного розділу мають бути: опрацювання нормативних документів, якими слід керуватися при підготовці та здійсненні інноваційної освітньої діяльності; інформатизація діяльності ШМО; розробка та застосування електронного плану роботи ШМО; створення автоматизованих робочих місць працівників ШМО; проведення моніторингу професійної компетентності та рівня готовності педагогічних працівників до впровадження інформаційних технологій; розробка проектів дослідження з конкретних методичних тем; створення медіотеки навчальних занять з метою забезпечення інформаційного супроводу процесом навчання; створення інформаційно-статистичного комп’ютерного каталогу банка даних ШМО навчального закладу.

Враховуючи пріоритетні напрямки розвитку сучасної освіти, використання сучасних інформаційних технологій в роботі керівника ШМО надасть можливість вирішити такі питання, як створення єдиної інформаційної системи управління освітою, використання тестових технологій, створення системи централізованого комп’ютерного обліку, формування оптимальної моделі управління освітою тощо [12, с.119].

Використання ІКТ в удосконаленні роботи методичного працівника дозволяє інтенсифікувати аналітично-коригуючу діяльність. За допомогою діалогової системи можлива диференціація мети відвідування уроків, методичних і виховних заходів, складання і запис програми спостереження, запис результатів відвідування уроків з однією метою у різних вчителів і порівняння результатів, позитивні сторони і недоліки в роботі педагогічних працівників.

Однією з функцій методичної роботи є інформаційне забезпечення педагогів. Напрямки цієї роботи можна також показати схемою (Додаток 1).

Для вдосконалення всієї системи роботи з підвищення теоретичної та практичної підготовки педагогічних кадрів насамперед необхідно забезпечити різноманітність форм її організації.

Форми методичної роботи розраховані на опрацювання комплексу важливих актуальних теоретичних питань. Характерною особливістю цих форм є органічний взаємозв’язок теорії і практики. Їх тематика виокремлюється з системи необхідних професійних знань, пов’язана з основною науково-методичною проблемою, а також із запитами та потребами вчителів.

Розміщення матеріалів, опитувань, діагностик на сайтах забезпечує не тільки швидку дію на вчителя, але мимоволі заставляє вчителя навчитись працювати з веб-ресурсами. Зважаючи на вищезазначене, можна створити певну модель використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення професійних якостей педагога (Додаток 2).

Використання ІКТ у методичній роботі це: реалізація форм методичної роботи із використанням ІКТ; майстер-класи із впровадженням ІКТ; забезпечення технічними засобами у методичній роботі.

Така модель використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення професійності педагога сприятиме формуванню умінь учителя користуватися послугами поштових серверів, використовувати віртуальні диски Google, Yandex, Ukr.net, а також удосконалюватиме навики володіння самим персональним комп’ютером й програмним забезпеченням, що дає доступ до веб-джерел [6, с.69].

Тільки тоді, коли усі складові методичної роботи будуть добре проаналізовані, перспективно змодельовані, діяльність методичної роботи буде результативною, сприятиме підвищенню професійності педагогів і тому підвищуватиме якість навчально-виховного процесу. Пропонуємо приклад реалізації методичних завдань шляхом використання ІКТ для удосконалення управлінської діяльності.

При впровадженні освітніх реформ методисту ШМО потрібно діяти за таким етапами:

- збір та обробка інформації про зміни в освітній системі. На цьому етапі методист ШМО повинен добре ознайомитися із змінами в організації навчально-виховного процесу, що запроваджуються, опрацювавши усю нормативно-правову базу;

- складання порівняльної характеристики діючих та нових вимог. Цей етап передбачає виокремлення змін, що пропонуються, через здійснення процесу порівняння;

- упорядкування плану реалізації впровадження змін. Щоб діяльність керівника ШМО була ефективною, потрібно чітко її спланувати, передбачивши якість умов, якість процесу та якість результату цього процесу.

Послідовно проводяться заходи щодо формування готовності вчителів та керівників методичних об’ єднань до впровадження освітніх реформ, а саме інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ). Це створення сприятливої духовної та морально-психологічної атмосфери; стимулювання інтелектуального та творчого пошуку, вміння бачити проблеми і шлях їх розв’ язання; пріоритет відносин співробітництва та співтворчості; модернізація форм, методів навчання та виховання; забезпечення умов до самостійної діяльності педагогів, підвищення їх загальнокультурного та професійного рівнів.

- тематичне інформування. Слід проводити методичні наради, індивідуальні бесіди з учасниками методичної роботи; розробка пам’ яток, рекомендацій, що містять витяги із нормативних документів; оформлення інформаційних стендів. При цьому проходить реалізація різноманітних форм методичної роботи.

Робота керівника ШМО повинна бути цілісною, йому потрібно займатися ще й аналітичною та контролюючою діяльністю. Моніторинг допоможе визначити пріоритети діяльності та проблеми, вчасне виявлення яких зможе допомогти у коректуванні процесу реалізації освітніх нововведень.

Актуальною є діяльність сайту ШМО, оскільки саме він має виконувати функцію офіційного джерела інформації, яке забезпечує висвітлення методичної діяльності, здійснює взаємообмін інформацією з учасниками навчально-виховного процесу, закладами та установами системи освіти, органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, неурядовими організаціями та громадськістю з освітніх питань.

Оскільки змістовне наповнення сайту повинно здійснювати ШМО, а воно має бути оперативне та об'єктивне, то на методиста лягає велика відповідальність у виборі, аналізі матеріалів, що розміщуються на сторінках сайту [6, с.72].

Діяльність сайту ШМО забезпечуватиме: інформування педагогічних працівників та й усіх відвідувачів про діяльність освітніх установ; ознайомлення з нормативно-правовими актами, науково-методичними, практичними матеріалами з досвіду роботи; запровадження проектів, програм, акцій, конкурсів; інформаційний супровід дослідно-експериментальної роботи, інноваційної, моніторингової та міжнародної діяльності у системі освіти; презентування досягнень системи освіти міста в цілому та учасників навчально-виховного процесу зокрема; формування цілісного враження про якість освітніх послуг; оперативне ознайомлення громадськості з різними аспектами та напрямами діяльності методичної установи; створення умов для інтерактивної взаємодії учасників навчально-виховного процесу, соціальних партнерів методичної служби, громадських організацій та зацікавлених осіб на основі використання можливостей Інтернет; виявлення і підтримку перспективних інноваційних освітніх педагогічних проектів та ініціатив, здійснення обміну передовим педагогічним досвідом; підвищення ефективності діяльності шляхом організації різних форм дистанційного навчання засобами сайту (форум, чат,вебінар,інтернет-конференція тощо); стимулювання творчої активності та самореалізації учасників навчально-виховного процесу.

Таким чином, сайт ШМО виконуватиме безліч функцій, що удосконалюють процес реалізації основних функцій методичної роботи, оптимізує процес спілкування, робить його зручним для кожного учасника.

З метою активізації методичного супроводу здійснення інформаційної діяльності, впорядкування системи роботи щодо впровадження іінформаційних технологій у методичній роботі слід удосконалити планування даного напряму роботи. вузловими питаннями даного розділу мають бути: опрацювання нормативних документів, якими слід керуватися при підготовці та здійсненні інноваційної освітньої діяльності; інформатизація діяльності ШМО; розробка та застосування електронного плану роботи ШМО, навчального закладу; створення автоматизованих робочих місць працівників ШМО та керівників навчальних закладів; проведення моніторингу професійної компетентності та рівня готовності педагогічних працівників до впровадження інформаційних технологій; розробка проектів дослідження з конкретних науково-методичних тем; забезпечення співпраці, творчих зв’язків між педагогами і науковцями; проведення презентацій перспективного досвіду навчальних закладів, педагогічних працівників з питань запровадження інформаційних технологій; входження у міжнародні освітні проекти; розробка методичного кейсу «Впровадження інформаційних технологій»; проведення практичних семінарів для педагогічних працівників з питань впровадження сучасних інформаційних технологій навчання; створення творчих груп з окремих проблем впровадження інформаційних технологій; організація роботи шкіл-лабораторій з проблем впровадження інноваційних технологій, ППД, профільного навчання в старший школі, проведення моніторингу якості освіти; створення тимчасових науково-дослідних колективів; організація діяльності школи інноваційних технологій; залучення вчителів до участі в обласній школі педагогів-дослідників та школах технологічного досвіду; відкриття консультпунктів з питань використання інформаційно-комунікаційних комплексів; проведення навчання педпрацівників за програмою «Intel. Навчання для майбутнього»; підготовка та проведення презентацій діяльності ШМО, навчальних закладів; апробація мультимедійних та електронних засобів навчання та проведення аналізу їх апробації в навчально-виховному процесі; підготовка звітів про результати інноваційної діяльності педагогів-дослідників, експериментальної роботи навчальних закладів; творення медіотеки навчальних занять з метою забезпечення інформаційного супроводу процесом навчання; створення інформаційно-статистичного комп’ютерного каталогу банка даних ШМО.

Сучасний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій дає широкі можливості розвиватися педагогам і учням. Тому ШМО необхідно звернути увагу на розвиток власних комунікаційних ресурсів. Одним із таких ресурсів є сайт. Зараз сайт є вже необхідною складовою методичної роботи. Однак не завжди у штатному розписі працівників ШМО передбачено посаду працівника, що відповідатиме за технічні параметри створення та діяльності сайту, працюватиме над удосконаленням технічних можливостей відповідно до запитів чи потреб користувачів [45].

Керівнику ШМО потрібно акцентувати увагу на такі напрями методичної діяльності: навчально-методичній − методичний супровід навчальної діяльності; створення навчальних центрів; інформаційне наповнення єдиної інформаційної освітньої мережі; робота з проектами, грантами і партнерськими програмами; інформаційно-аналітичній: збір, аналіз і обробка інформації; інформаційно-аналітичний супровід проектів і програм; проведення власних досліджень; інформаційно-методичній: формування замовлення на навчальні видання для загальноосвітніх установ; інформаційно-методичне обслуговування і консультування працівників з питань використання сучасних інформаційних технологій в освітньому процесі.

2.3. Соціально-психологічний театр як інноваційна форма методичної роботи

В умовах постійного оновлення цілей і змісту освіти існує необхідність у систематичному оновленні змісту, методів і форм організації методичної роботи з педагогами [5, с. 121]. Досить часто напрацьовані роками, усталені форми такої роботи вже не задовольняють потреб сучасного педагога, мають обмежені можливості у розвитку його професійної компетентності. А тому все частіше фокус уваги зміщується з традиційних на інноваційні форми, які актуалізують творчий потенціал вчителя, сприяють його нарощуванню, дають відповіді на виклики, які ставить теперішнє життя. До таких інноваційних форм, зокрема, відносимо й соціально-психологічний театр.

У роботі з педагогами така форма виконує дещо специфічні функції. По-перше, вона забезпечує їх психологічну підготовку, оскільки сприяє розумінню психологічних основ побудови освітнього процесу, усвідомленню особливостей психоемоційного розвитку дітей певної вікової категорії, наближує процес навчання, виховання і розвитку до можливостей дитини, навчає будувати його з урахуванням цих можливостей.

По-друге, це ефективний засіб професійного саморозвитку педагога і розвитку педагогічного колективу в цілому, спосіб налагодження стосунків і створення позитивного соціально-психологічного клімату в колективі, розвитку педагогічної рефлексії. На переконання дослідників, соціально-психологічний театр формує у його учасників (акторів і глядачів) навички міжособистісної взаємодії, сприяє емоційній децентрації, набуттю емоційного досвіду, профілактиці особистісних девіацій та професійних і соціальних проблем [5, с. 10].

По-третє, театральне мистецтво як форма естетичної діяльності, за свідченням сучасних дослідників (О. Деркач, Т. Кривошея, О. Отич, С.Сисоєва, Г. Тарасенко та ін.), володіє значним педагогічним потенціалом, воно здатне впливати на людину, зумовлюючи саморозвиток її сутнісних сил і ресурсів, відкриваючи безмежний простір для її самоакту-алізації, самореалізації та неперервного особистісного і творчого зростання.

Суть соціально-психологічного театру як форми методичної роботи з педагогами полягає у тому, що акторам і глядачам (і ті, й інші обираються з числа педагогів) пропонується прожити на сцені своє минуле чи змоделювати майбутнє, побути тим, ким хочеться стати в реальному житті, або ж відтворити те, що існує в уяві. На сцені обігруються сюжети чи події, які несуть проблеми, що торкаються безпосередньо освітнього процесу чи ж взяті із буденного спілкування з учнями, батьками, колегами, адміністрацією.

У першу чергу, зазначає Л. Жеребньова, соціально-психологічний театр – результат аналізу і трансформації проблеми на рівні групи. Це продукт, створений завдяки пережитим і висловленим почуттям, думкам та ідеям учасників дійства у процесі психологічної та педагогічної групової корекції. Дослідниця зауважує, що психологічна складова театру – це та глибинна робота, яка відбувається спочатку з акторами у процесі пошуку, обговорення та вирішення проблеми, а потім з глядачами під час вистави, у процесі їх особистісного психоемоційного включення у події, які зображуються.

Соціальним театр робить застосування інтерактивних технік – спільного обговорення, пошуку варіантів розв’язання ситуації, групової дискусії, залучення глядачів до участі під час вистави. Власне соціальна функція театру реалізується у процесі всебічного колективного обговорення пропонованих (інколи навіть «незручних») тем, що веде до зняття напруження й конфліктності в стосунках, набуття досвіду ведення дискусії тощо [5, с. 10–11].

Як зазначалося вище, використання такої форми роботи забезпечує залучення педагогів до обговорення актуальних для них проблем та спільного пошуку варіантів їх розв’язання.

З цією метою застосовуються елементи психодрами, що передбачають роботу з реальними життєвими ситуаціями, які відбувалися, відбуваються чи прогнозовано будуть відбуватися у майбутньому. Соціально-психологічний театр сприяє особистісному розвитку учасників, актуалізації й об’єктивації проблемних стосунків у вигляді завершеного і цілісного просторовочасового континууму. Через театральну гру людина отримує можливість вийти за рамки тієї реальності, в якій вона живе, наділяючи предмети оточуючого світу іншими смислами.

У власній сценічній практиці відбувається актуалізація досвіду, його усвідомлення і присвоєння через особистісні переживання. Завдяки рефлексії, що супроводжує театральну гру, її учасник отримує ефективні інструменти корекції власних поведінкових стереотипів. Це, на переконання дослідників, сприяє відновленню цілісності особистості, підвищує відповідальність за власні вчинки, забезпечує встановлення контролю над своєю поведінкою. Таким чином, використання такої форми роботи з педагогами призводить до становлення їх суб’єктної позиції у власне професійній діяльності [5].

Аналіз власної педагогічної практики показав, що соціально-психологічний театр як форма методичної роботи у закладах освіти ще не набув значного поширення. Його можливості, як соціально-психологічні, так і педагогічні, ще не до кінця вивчені дослідниками та популяризовані серед педагогів і методистів. Однак ті крупинки досвіду, які мають місце в практиці роботи окремих освітніх закладів, є цінним надбанням, що створюють орієнтири у використанні такої форми роботи.

Завдяки одночасній наявності двох основних комплементарних практик – розповідей глядачами (педагогами) особистих історій на публіку та миттєвої інсценізації акторами (педагогами) цих розповідей – така форма роботи допомагає ніби відсторонено, децентруючись, подивитися на назрілу проблему, оцінити свою участь у ній, сформувати в учасників об’єктивне ставлення до неї.

У плейбек-театрі інсценізуються індивідуальні історії присутніх на виставі педагогів. А відтак, у кожного глядача є можливість стати співавтором і героєм спектаклю, в буквальному розумінні побачити себе зі сторони, оцінити свої слова і вчинки і разом зі всіма пережити справжній катарсис. Кожна постановка плейбек-театру пробуджує сильні емоції в акторів і глядачів.

Спектр проблем, які обігруються акторами-педагогами, досить широкий: це проблеми, що стосуються організації освітнього процесу (н-д, ситуації морально-етичного змісту, які виникають з дітьми чи їх батьками), проблеми, які мають місце у взаєминах між членами колективу закладу тощо. Цілком очевидно, що «оживлення» історій призводить до їх осмислення і розуміння, до проникнення «вглиб», сприяє виробленню власної позиції щодо подолання негативних проявів поведінки, пов’язаних з нею.

Основна мета плейбектеатру як форми роботи з педагогами – створення умов для самоаналізу власної педагогічної діяльності, формування досвіду педагогічної рефлексії, налагодження позитивних стосунків у педагогічному колективі освітнього закладу. В кінцевому результаті, як свідчить практичний досвід, це призводить до підвищення рівня професійної компетентності педагогів, до формування позитивного соціально-психологічного клімату в колективі.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження проблеми використання сучасних технологій в організації освітнього процесу з точки зору заступника науково-методичної роботи дозволяє зробити наступні висновки:

1. Реформування системи освіти в Україні потребує оновлення підходів до методичної роботи з педагогами, яка, згідно з вимогами нормативних документів, повинна будуватися на засадах неперервного професійного розвитку і саморозвитку педагогічних працівників, спрямовуватися на підвищення рівня їх професійної компетентності.

2. Успіх педагогічної діяльності сьогодні визначається не тільки й не стільки ступенем професійної підготовки вчителя, рівнем знань, скільки бажанням і можливостями поглиблювати теоретичні знання та відшліфовувати практичні вміння, тобто постійно підвищувати рівень професійної компетентності, формувати педагогічну позицію.

Першочергове завдання методичної служби та адміністрації шкіл – консолідувати зусилля на створенні моделі неперервної освіти педагогів, що є органічним компонентом процесу вдосконалення навчально-виховного процесу.

3. Поряд із традиційними формами у систему методичної роботи повинні залучатися й інноваційні, які активізують суб’єктний досвід педагога, ставлять його в активну позицію щодо професійного вдосконалення.

Навчаючи педагогів, можна використовувати різноманітні форми, методи, підходи, засоби, технології.

Серед них: консультування (індивідуальне і групове); проективне або програмне навчання; проблемно-ситуативне навчання; активно-ігрові методи; комплексно-рефлексивне навчання; навчання у формі практикуму; навчання у формі дослідницької роботи; науково-практичні прес-конференції; проблемні семінари; самоосвіта вчителя.

В практику роботи методичних формувань можна запроваджувати такі інноваційні форми навчання педагогів як: професійні семінари-тренінги або їх елементи, обговорення педагогічних ситуацій, брейстормінги (мозкові штурми), різноманітні рольові та імітаційні ігри, творчі звіти, майстер-класи, конференції з обміну досвідом, групові форми роботи вчителів з розробки науково-методичних проектів тощо.

4. Основними напрямами методичної роботи з використання ІКТ є: створення методичної бази та обладнання кабінетів (підключення до Інтернету, наявність принтерів, сканерів); організація й проведення навчальних занять для вчителів-предметників із напрацювання навичок роботи із сучасними операційними системами й прикладним програмним забезпеченням; підготовка матеріалів методичного характеру (пам'ятки, схеми, рекомендації); поширення ППД; створення галереї-презентації творчих учителів школи, на якій збираються матеріали діяльності вчителя, що розкривають його педагогічну майстерність і творчий потенціал.

Враховуючи пріоритетні напрямки розвитку сучасної освіти, використання сучасних інформаційних технологій в роботі керівника ШМО надасть можливість вирішити такі питання, як створення єдиної інформаційної системи управління освітою, використання тестових технологій, створення системи централізованого комп’ютерного обліку, формування оптимальної моделі управління освітою тощо.

5. Соціально-психологічний театр, зокрема, плейбек-театр, володіє значними потенційними можливостями щодо формування досвіду педагогічної рефлексії, створення позитивного соціально-психологічного клімату в колективі. Досвід впровадження цієї форми методичної роботи з педагогами переконує в її ефективності та перспективності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Василенко Н.В. Науково-методична робота в школі / Н.В.Василенко – Х.: Основа, 2013. – 176 с. – (Серія «Абетка керівника»).

  2. Гершунский Б.С. Философия образования / Б.С. Гершунский. – М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 1998. – 432 с.

  3. Голюк О.А. Становлення суб’єктної позиції майбутніх вихователів ДНЗ та вчителів початкової школи в процесі фахової підготовки / О.А. Голюк // Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти в контексті європейських освітніх стратегій: збірник матеріалів науково-практичної конференції викладачів і студентів інституту педагогіки, психології і мистецтв (Вінниця, ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 6-8 квітня 2016 р.) / за ред. Г.С. Тарасенко; Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, інститут педагогіки, психології і мистецтв. – Вінниця: ТОВ «Нілан ЛТД», 2016. – Вип. 5. – С. 275–279.

  4. Єрмола А. М. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами: наук.-метод. посібник / А.М.Єрмола, О.М.Василенко. — Харків: Курсор, 2006. — 312 с.

  5. Жеребньова Л.В. Соціально-психологічний театр / Л.В.Артеменко, Т.Б.Жеребньова. – К.: Шкільний світ, 2011. – 120 с.

  6. Жерносек І.П. Організація науково-методичної роботи в школі. 2-ге вид., доповнене / І. П. Жерносек. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 128 с.

  7. Жерносек І. П. Формування управлінської науково-методичної культури керівника ЗНЗ / І. П. Жерносек. – Х.: Вид.група «Основа», 2010. – 192 с.

  8. Житник Б.О. Методична робота в школі / Б.О. Житник, В.В.Крижко, Є.М. Павлютенков. – Х.: Основа, 2008. – 192 с.

  9. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

  10. Кіт Г.Г. Професійне самовдосконалення вчителя шляхом активізації науково-методичної роботи / Г. Кіт // Історико-педагогічні студії: науковий часопис / гол. ред. Н.М. Дем’яненко. – К.: В-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. – Вип. 5. – С. 120–121.

  11. Концепція розвитку педагогічної освіти (проект) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/mon-proponuye-do-gromadskogo-obgovorennya-proekt-koncepciyi-rozvitku-pedagogichnoyi-osviti.

  12. Кривошея Т. Творчість педагога в контексті взаємозв’язку розумової та естетичної діяльності / Т. Кривошея // Актуальні проблеми формування творчої особистості педагога в контексті наступності дошкільної та початкової освіти: Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (м. Вінниця, ВДПУ ім. М. Коцюбинського) / за ред. Г.С. Тарасенко. – Вінниця: Нілан-ЛТД, 2015. – С. 118–121.

  13. Лісова Н. І. Новітні педагогічні технології у підготовці педагогічних кадрів з методики оцінювання якості освіти в системі підвищення кваліфікації / Н. І. Лісова // Якість технологій та освіти : зб. наук. пр. / Укр. інж.-пед. акад. - Х., 2013. - Вип. 2. - С. 115-121.

  14. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/344/2013

  15. Олійник В. В. Наукові основи управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти: монографія / В.В.Олійник. — К. : Міленіум, 2003. — 594 с.

  16. Основи міжособистісного спілкування: навч.-метод. посібник для студ. пед. навч. закладів / уклад. Л.В. Любчак. – Вінниця, ФОП Корзун Д.Ю., 2012. – 160 с.

  17. Організатору інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі: [методичний порадник] / автори-упорядники: І.Н. Євтушенко, Ю.І.Завалевський, С.В. Кириленко, О.І. Киян, К.В. Таранік-Ткачук. – К. – Чернівці: Букрек, 2014. – 420 с.

  18. Павлютенков Є. М. Організація методичної роботи / Є.М.Павлютенков, В. В. Крижко. — Х. : Основа, 2005. — 80 с.

  19. Палійчук Н.Й. Основні напрямки методичної роботи в навчальному закладі / Н.Й. Палійчук, С.М. Комісарова, Т.П. Караванова, Т.С.Богачик // Методична робота в школі: теоретичні засади, система роботи, досвід / укл. В.В. Григораш. – Х.: Основа, 2009. – С. 81–144.

  20. Половенко О. Аналітична діяльність методиста / О. Половенко, А. Постельняк // Методист. – 2012. – № 1, с. 17–20.

  21. Робота методичних центрів із педагогічними кадрами / упоряд. М.Голубенко. — К. : Шк. світ, 2008. — 128 с.

  22. Скворцова С.О. Професійно-комунікативна компетентність учителя початкових класів / С.О. Скворцова, Ю.С. Вторнікова. – Одеса: Абрикос Компани, 2013. – 290 с.

  23. Скрипник С. Запровадження інновацій, інноваційних педагогічних технологій як показники якості післядипломної педагогічної освіти / С. Скрипник // Інновації в Україні. - 2013. - № 3. - С. 24-28.

  24. Тарасенко Г.С. Роль арт-педагогики в профессиональной подготовке специалистов социальной сферы / Г.С. Тарасенко, О.О. Деркач // Пути повышения качества профессиональной подготовки педагога: материалы международной науч.-практ. конф., г. Мозырь, 29-30 марта 2012 г. – Мозырь: УО МГПУ им. И.П. Шамякина, 2012. – С. 102–104.

Додаток 1

Інформаційне забезпечення педагогів

Полотно 25

Додаток 2

Використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення професійних якостей педагога

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
3
міс.
1
5
дн.
0
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!