Використання освітніх технологій у формуванні математичних компетенцій

Опис документу:
У статті висвітлено суть формування математичних компетентностей, основні завдання та напрямки їх реалізації при вивченні математики у коледжі. Розглянуто види педагогічних технологій навчання, які можна використати для формування основних математичних компетентностей. Вказані переваги та недоліки, які виникають в результаті їх застосування.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

УДК

Використання освітніх технологій у формуванні математичних компетенцій

Н. П. Туманова

Світловодський політехнічний колеж Центральноукраїнського національного технічного університету.

вул. Городоцька, 15, м. Світловодськ, 27501, Україна. Е-mail: natalaiya.tumanova.76@mail.com

Анотація У статті висвітлено суть формування математичних компетентностей, основні завдання та напрямки їх реалізації при вивченні математики у коледжі. Розглянуто види педагогічних технологій навчання, які можна використати для формування основних математичних компетентностей. Вказані переваги та недоліки, які виникають в результаті їх застосування.

Ключові слова: математичні компетентності, технології навчання, освітні технології, проблемне навчання, групові технології навчання, технологія успіху, ігрові технології, критичне мислення, метод дискусій.

Вступ

Освітні системи в будь-якій країні світу повинні сприяти організації основних завдань соціально-економічного та культурного розвитку суспільства. Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, студенти коледжу повинні володіти певними якостями:

  • гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

  • самостійно та критично мислити;

  • уміти бачити та формувати проблему (в особистому та професійному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення;

  • усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його дійсності;

  • бути здатними генерувати нові ідеї, творчо мислити;

  • грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв’язання, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем);

  • бути комунікабельними, контактними у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях, легко запобігати та вміти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

  • вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.

Суттєві проблеми виникають у студентів першого курсу при вивченні математичних дисциплін. Математика – один із складних предметів освітнього простору, і формування математичних компетентностей у студентів набуває певних утруднень. Подолати їх можна тільки завдяки викладачу, який найчастіше виступає в ролі організатора всіх видів діяльності як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь, а на діагностику їх діяльності та розвитку.

Одним із варіантів вирішення проблеми є використання освітніх технологій. Вибір освітньої технології - це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи викладача із студентом. Освітні технології є стратегіями розвитку національного, регіонального і муніципального освітнього простору. Педагогічна технологія відображає тактику реалізації освітніх технологій і будується на знанні закономірностей функціонування системи «педагог-середовище-учень» у визначених умовах навчання (індивідуального, групового, колективного, масового тощо). [1. c. 36]

Основна стаття

Формування математичних компетентностей

Компетентності як інтегрований результат навчально-виховної діяльності студентів формуються передусім на основі опанування багатокомпонентного змісту загальної освіти шляхом реалізації відповідних педагогічних технологій. Тому сучасні педтехнології мають забезпечити формування зокрема таких компетентностей:

соціальних – пов’язаних із формуванням цінностей демократичного суспільства, громадянських якостей особистості;

комунікативних;

інформаційних – передбачає оволодіння вміннями здобувати різноманітну інформацію, осмислювати та використовувати її;

полікультурних – стосуються розуміння несхожості людей, поваги до їхньої мови, релігії, культури ...;

саморозвитку та самоосвіти – пов’язані із потребою та готовністю постійно навчатися, виконувати творчі завдання. [9. c. 8]

Відповідно до Концепції нової української школи, математична компетентність належить до 10 ключових компетентностей.

Для формування математичних компетентностей потрібні:

– здатність творчо мислити, послідовно міркувати та презентувати свої ідеї;

– вміти працювати в команді (визначати пріоритети, планувати результати й нести відповідальність за їхню реалізацію);

– ефективно застосовувати знання в реальному житті.

Зважаючи на те, що компетентність – це результат когнітивного розвитку, а французький психолог Ж. Піаже каже, що когнітивні здібності ми повинні самостійно конструювати через свої власні дії в навколишньому середовищі, перед викладачем стоїть головна задача – розвивати розумові здібності студентів. Їхнє формування має бути не стихійним, а цілеспрямованим, поетапним і систематичним. Останнє можливе за умови планування й управління розвитку особистості. Питання управління навчальною діяльністю розкрито в роботах Т. Шамової, Т. Давиденко. У роботах вказаних учених розглянуто:

психологічні моделі процесу творчості, якості творчої особистості та творчих здібностей;

– психологічний механізм творчості;

– виявлення творчих здібностей;

– методи пошуку творчих розв’язків;

алгоритми розв’язання проблемних ситуацій, різні форми сумісної діяльності викладачів і учнів, різні підходи до управління розвитку особистості. [2. c. 237]

Набуття математичних компетентностей є одним із головних завдань при вивченні математики в коледжі, їх наявність впливає на якість знань і з інших предметів природничого циклу.

Критеріями набуття математичної компетентності є:

уміти будувати і досліджувати математичні моделі реальних об’єктів, процесів і явиш.

володіти необхідною інформацією для розуміння постановки математичної задачі.

володіти технікою ручних та інструментальних обчислень.

уміти здійснювати алгоритмічну та евристичну діяльність на математичному матеріалі.

уміти працювати з формулами.

уміти будувати і читати графіки функціональних залежносте, досліджувати їх властивості.

уміти класифікувати і конструювати геометричні фігури на площині і у просторі.

уміти оцінювати шанси настання тих чи інших подій, міру ризику під час того чи іншого рішення, обирати оптимальний варіант. [3. c. 32]

Сьогодні перед викладачами постає проблема вибору необхідних навчальних технологій для досягнення позитивного на навчального результату. Поняття «педагогічна технологія» останнім часом дедалі більше поширюється в науці та освіті. Його варіанти – «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітні технології» - широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають багато формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Потрібно зазначити, що поняття «технологія» у педагогіці може вживатися в чотирьох значеннєвих аспектах:

а) педагогічна технологія, яка містить у собі всі засоби педагогічної взаємодії;

б) технології навчання – система методів, прийомів і дій вчителя й учнів у процесі навчання;

в) технології виховання – система методів, прийомів і дій вихователя і вихованців у спільній діяльності, у зміст якої включене освоєння норм, цінностей, відносин;

г) навчальні технології – інформаційні технології, які можна використовувати для організації процесу навчання.

Визначення поняття педагогічна технологія.

Педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов’язана із застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга – з його організацією.

Педагогічна технологія ( освітня технологія, технологія навчання з грец. - мистецтво слова, навчання) [5. c. 32] за означенням ЮНЕСКО, це в загальному розумінні системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань, з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти. Часто трактують як галузь застосування системи наукових принципів до програмування процесу навчання й використання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які допускають їх оцінювання. Ця галузь орієнтована в більшій мірі на учня, а не на предмет вивчення, на перевірку виробленої практики (методів і техніки навчання) в ході емпіричного аналізу й широкого використання аудіовізуальних засобів у навчанні, визначає практику в тісному зв’язку з теорією навчання.

Види освітніх технологій

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного та морального здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості. Серед технологій, які направлені на виконання таких завдань можна віднести особистісне орієнтоване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість підлітка, його самобутність, самоцінність. Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку студента, підготовки його до життєво творчості тощо. Головні завдання – розвинути індивідуальні пізнавальні здібності; максимально виявити, ініціювати, використати, «окультурити» індивідуальний (суб’єктивний) досвід; допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості; сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати лінії життя. Формування культури життєдіяльності особистості є найвищою метою особистісно орієнтованих систем та технологій. Найпростішою ланкою, з яких складається особистісно орієнтована технологія, є особистісно орієнтована педагогічна ситуація. Це така навчальна ситуація, опинившись в якій потрібно знайти сенс, пристосувати її до своїх інтересів, побудувати образ чи модель свого життя, вибрати творчий момент, дати критичну оцінку. Сьогодні різні автори називають різноманітні технології, які належать до особистісно орієнтованих технологій, загальноприйнята класифікація поки що відсутня. До таких технологій відносять Вальддорську педагогіку, головною метою якої є розвивати новий спосіб пізнання. Завдання вальддорфської школи в тому, щоб впродовж тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання; її кредо - це відмова від влади над дітьми. Головне завдання вчителя вальддорфської школи - допомогти дитині в її духовному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення її індивідуальності. [6]

Також можна виділити технологію саморозвитку Марії Монтессорі, її методика є теж моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку. Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М.Монтессорі: виховання повинно бути вільним; виховання повинно бути індивідуальним; виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

Ідеї М. Монтессорі про взаємовідносини вчителя з учнем виявляють безсумнівний інтерес сучасної педагогічної теорії та практики і мають бути використані у дитячих садках, загальноосвітніх школах, ліцеях та гімназіях. [7, с. 6]

При викладанні математики в коледжі постає потреба до використання таких технологій, які є альтернативними існуючим традиційним формам навчання. Спираючись на дослідження проведені психологами та учителями–методистами приходимо до того, що підвищити активність студентів та ефективність навчання можна використовуючи групові технології навчання.

Можна впевнено стверджувати, що пізнавальний інтерес при груповій формі діяльності розширює сферу виявлення вже сформованих інтересів учнів, сприяє виникненню нових захоплень, створює умови для більш повної реалізації особистості через обмін зацікавленістю. [8, с. 20]

Як вид навчальної діяльності, групова діяльність багатофункціональна. Функції групової навчальної діяльності: мотиваційна, навчальна, розвивальна, виховна, організаційна. При такій технології навчання формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості. В своїй практиці форми групової роботи використовую на різних етапах заняття:

Етап заняття

Форма діяльності

Перевірка домашнього завдання

Робота в парах або ланках

Вивчення нового матеріалу

Диференційовано-групова

Закріплення і вдосконалення

Ланкова, парна, диференційовано-групова, індивідуально-групова

Повторення і застосування знань

Парна, ланкова, кооперативно-групова

Така форма навчання має багато переваг: виконання більшого обсягу роботи за один і той же час; висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь на певному етапі заняття; розвивається вміння співпрацювати, розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

Використанням групової технології прагну досягти її основних завдань: навчати студентів співпраці при виконанні поставлених задач викладачем; стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша; формувати комунікативні вміння; формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку; поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.

Із особистісно орієнтованих технологій навчання для засвоєння математики на початку навчання у коледжі, на мою думку, гарно підходить технологія розвивального навчання. Дана технологія гарно вивчена для учнів молодших класів, але я вважаю, несправедливо відкидається у старшій школі і безперечно може бути використана для формування навченості студентів коледжу, особливо першого курсу. В основі технології розвивального навчання лежить уявлення про розвиток студента, як суб’єкта особистої діяльності. Розвивальне навчання – основа формування самостійної, а в подальшому – творчої особистості. Для того щоб навчання було розвивальним, необхідно звернути увагу на побудову заняття.

Етапи заняття за технологією розвивального навчання

  1. Формування мотивів навчання, позитивного ставлення до нього. Мотивація навчальної діяльності зацікавлює до вивчення теми спонукає отримання нової інформація для вирішення певних завдань.

  2. Оволодіння новою інформацією, що являє собою пізнавальну діяльність студентів, спрямовану на опанування нових знань та способів навчальних дій.

  3. Відтворення засвоєного матеріалу, це вміння пояснити матеріал самостійно, без опори на будь-яку підказку, а також застосування його в типовій, звичайній, тобто подібній до навчальної ситуації. Тобто засвоєння матеріалу на самому нижчому, на репродуктивному рівні. 

  4. Формування вмінь та навичок у стандартних і нових умовах.

  5. Узагальнення знань, умінь та навичок.

  6. Продуктивна пізнавальна діяльність студентів для формування знань, умінь та навичок на творчому рівні.

Розвивальне навчання – такий процес діяльності, у ході якого кожен студент повинен самостійно або за допомогою викладача осмислити матеріал, творчо застосувати його в нестандартних умовах та свідомо запам’ятати для дальшого навчання. При цьому відбувається самовдосконалення та самовираження. Модель розвивального навчання розрахована на вдосконалення розумових процесів з урахуванням можливостей кожної дитини. Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного творчого мислення студента і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання. Завдання розвивального навчання є формування особистості з гнучким розумом, розвиненими потребами до дальшого пізнання та самостійних дій, певними навичками та творчими здібностями.

Кожен викладач повинен бути перш за все психологом, і для того щоб студенти досягали успіху у навчанні треба вміло застосовувати технологію «створення ситуації успіху». Автором технології вважають російського педагога А. Бєлкіна. [10] В основі цієї технології лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Головною метою викладача є створення таких умов, щоб кожен студент зумів досягти успіху та вірив у свої власні сили. Завдання наставника дати відчути радість від здолання труднощів, зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно прикласти зусилля. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.

Дієвою технологією саме у викладанні точних дисциплін є технологія проблемного навчання.

Метою проблемного навчання є забезпечення активного ставлення студентів до оволодіння знаннями, уміннями і навичками, інтенсивного розвитку їхньої самостійної пізнавальної діяльності та індивідуальних творчих здібностей, розв’язування навчальних завдань за допомогою не до кінця визначених пізнавальних.

Характерна риса проблемного навчання – постановка перед студентами проблемного завдання, яке створює проблемну ситуацію.[15]

В основі технології проблемного навчання - створення викладачем самостійної пошукової діяльності студента із розв’язання навчальних проблем, у ході якої формується нове знання, уміння, навички та розвиваються здібності, активність, зацікавленість, ерудиція, творче мислення та інші особисто значущі якості. Вміле створення проблемної ситуації, створення протиріччя, стимулює студента до потреби розв’язувати її. Сутність пізнавального протиріччя міститься у неможливості за допомого тих знань і способів діяльності, якими володіють студенти, вирішити протиріччя, що виникли.

Переваги проблемного навчання полягають у тому, що воно:

а) розвиває розумові здібності студентів як суб’єктів учіння;

б) викликає інтерес до навчання і, відповідно, сприяє виробленню мотивів і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

в) пробуджує творчі нахили;

г) має різнобічний характер;

д) сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості, спроможної вирішувати майбутні професійні та життєві проблеми.

Недоліки проблемного навчання полягають у тому, що його не завжди можна використовувати через складність матеріалу, що вивчається. Питання, які можуть бути сформовані викладачем, мають викликати інтелектуальні труднощі студентів, направленні на їх розумовий пошук. Висновок повинен спиратися на висновки, які зроблять студенти. [15]

Важливою частиною навчальної діяльності є мотиваційний аспект. Для мотивації студентів, зацікавленні їх до вивчення предмету, створення позитивно ставлення до навчання в цілому у своїй діяльності використовую ігрові технології навчання. Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра це добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку. Можна з впевненістю стверджувати, що гра ефективний засіб активізації, вона мотиваційна за своєю діяльністю, дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок, багатофункціональна, її вплив на студента неможливо обмежити одним аспектом. Перевагами ігрової технології є те, що це здебільшого колективна, групова форма роботи, при цьому можна задіяти до навчання велику кількість студентів; має кінцевий результат (матеріальний, моральний, психологічний); має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат; робить перерву у нашому повсякденному житті; гра підпорядкована захопленості, вона володіє людиною повністю, активізує її здібності; дає можливість згуртувати колектив, а кожному – самовиразитись; дає можливість розвивати розум, кмітливість, тому що при проведенні гри створюються проблемні ситуації; Створює умови для вироблення вмінь орієнтуватися в життєвих ситуаціях. [16]

Складністю застосування ігрових технологій, можу відмітити із власного досвіду, є те, що для організації гри на занятті необхідна висока обізнаність студентів в темі матеріалу, що розглядається. Якщо студенти мають різні рівні знань та умінь, неякісну підготовку, то організувати їх у гру і задіяти всю аудиторію буде практично неможливо. Тому на заняттях з математики краще використовувати ігрові ситуації, які дозволяють підвищити інтерес студентів до предмету, роблять заняття різноманітними, більш цікавими, підвищують активність, навіть пасивних студентів.

Розвиток математичного мислення, аналізу математичних зв’язків, логічних висновків, припущень, можливих наслідків тощо, неможливо, без розвитку критичного мислення студента. Технологія розвитку критичного мислення формує творче мислення, сприяє розвитку креативності, і є однією з найефективніших технологій навчання математики.

Фундатор Інституту критичного мислення США, професор Колумбійського університету М.Ліпман вважає, що «критичне мислення - це вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно засновується на певних критеріях і є таким, що самокоригується, випливає з конкретного контексту» .

М. Ліпман виділяє 6 ключових елементів критичного мислення:

1) уміння мислити, яке передбачає оволодіння певними прийомами, що розвивають апарат операцій мислення;

2) формулювання самостійних суджень, яке передбачає вміння продуктивного порівняння різних суджень і визначення альтернатив;

3) відповідальність, яка передбачає вміння доводити за допомогою переконливих аргументів власні думки, які будуть предметом подальшого розгляду іншими;

4) самокорекція, яка передбачає використання людиною критичного мислення як методу, зверненого на її власні судження з метою їх виправлення чи покращення;

5) вибір критеріїв, які бере до уваги критично мисляча людина з метою їх детального аналізу чи критики;

6) увага та чуйність до контексту передбачає розуміння загальних критеріїв у зв’язку із контекстом їх використання та розробку інших альтернативних критеріїв, що відповідають конкретній ситуації. [17, с.10]

В своїй практичній діяльності для розвитку критичного мислення в математиці керуюся такими принципами :

  • у навчання включаю завдання на доведення, розв’язання яких потребує мислення вищого рівня;

  • навчальний процес намагаюся організовувати як дослідження студентами певної теми, використовую при цьому інтерактивні методи навчання;

  • результатом навчання є вироблення власних суджень, що формуються під час виконання певної системи завдань, яка активізує мислення студента;

  • навчаю працювати зі схемами, таблицями та графіками, прочитувати різні математичні формули, розвиваю уміння їх застосовувати при розв’язанні задач більш складного рівня;

  • мотивую до обговорення проблем, що виникають в процесі рішення задач, розвиваю вміння прийти до кінцевого результату, спонукаю не уникати складнощів розв’язання, а переборювати їх.

Я вважаю, що найважливішою умовою критичного мислення є здатність до співпраці, оскільки вона підтримує діалог, спільну мету та взаємне вивчення цінностей. Щоб досягти спільного консенсусу, студенти повинні вміти працювати колективно, захопитися спільною ідеєю для пошуку істини. Викладач виступає в ролі головного генератора, надихає всіх на взаємну підтримку і є більше партнером налаштованим на співпрацю.

Сьогодні вже неможливо викладати предмети традиційно: у центрі навчального процесу знаходиться викладач, студенти слухають пояснення, виконують завдання. Введення інтерактивних методик дає можливість докорінно змінити ставлення до об'єкта навчання.

Підхід полягає у підвищенні навчально-виховної ефективності занять, і, як наслідок – у значному зростанні рівня реалізації принципів свідомості, активності й якості знань, умінь і навичок. Цей підхід має назву „навчання за методом участі” або інтерактивне навчання, коли створюється можливість обговорення кожної проблеми, доведення, аргументування власного погляду. Реалізація інтерактивного навчання потребує від викладача створення певних умов, що надають інші можливості для організації навчального процесу. До таких умов відносяться:

  • багатосторонній тип комунікації, що відтворюється в навчальному процесі;

  • сприятлива, позитивна психологічна атмосфера в аудиторії під час заняття;

  • норми спільної праці, що виробляються разом;

  • спеціальне розташування меблів;

  • обладнання навчальної аудиторії й різноманітні

матеріали, що можуть використовуватися підчас занять.

Залежно від мети та форми організації навчальної діяльності інтерактивні технології можна розподілити на чотири групи: інтерактивні технології кооперативного навчання; інтерактивні технології колективно-групового навчання; технології ситуативного моделювання; технології опрацювання дискусійних питань. [18]

На своїх заняттях частіше використовую парну або колективно-групову роботу, це може відбуватися на початку нового заняття замість опитування, одразу ж після викладу нового матеріалу для формування первинних умінь та навичок, для перевірки знань студентів. Робота в парах особливо ефективна на початкових етапах навчання. За умов парної роботи всі студенти мають можливість говорити, висловлюватись, при цьому є час обдумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед аудиторією. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння критично мислити, вміння переконувати й вести дискусію. Для узагальнення та систематизації знань та вмінь частіше використовую роботу в малих групах. При цьому можна застосувати диференційований підхід до розподілу завдань, їх виду та складності. Групові форми роботи сприяють формуванню демократичного самоусвідомлення та почуття власної гідності. Студент має право на вибір й ініціативу, а разом з тим толерантно ставитися до свого оточення, погоджувати свої дії з діями та інтересами інших членів групи.

Серед інтерактивних методів навчання традиційно використовую метод розв’язання проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією проблемою і „йдуть на неї в атаку” так званий «Мозковий штурм». Мозковий штурм застосовують, коли треба мати кілька варіантів розв’язання конкретної проблеми. Цей метод спонукає проявляти уяву та творчість, дає можливість вільно висловлювати свої думки. Мета мозкового штурму чи мозкової атаки в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх студентів протягом обмеженого періоду часу.

Технологія навчання у дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності у процесі навчання. За визначенням науковців, дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми і все це повністю відповідає завданням сучасної школи. В дидактиці дехто з фахівців відносить дискусію як до методів навчання (способів роботи зі змістом навчального матеріалу), так і до форм організації навчання. Певна кількість науковців вважає дискусію різновидом ігрових форм занять, співробітництва, коли з обговорюваної проблеми ініціативно висловлюють всі учасники спільної діяльності.

Досвід використання дискусій у навчанні дозволяє сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

  • проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання;

  • не слід ставити запитання на зразок: хто правий, а хто – ні в тому чи іншому питанні;

  • у центрі уваги має бути ймовірний перебіг;

  • усі вислови мають бути у руслі обговорюваної теми;

  • викладач має виправляти помилки і неточності, яких припускаються студенти, та спонукати інших робити те саме;

  • усі твердження повинні супроводжуватися аргументацією, обґрунтуванням;

  • дискусія може закінчуватися як консенсусом, так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії. Запорукою успішності дискусії є її чітка організація, яка досягається завдяки кільком чинникам. По-перше, це – ретельне планування дискусії. По-друге, чітке дотримання правил ведення дискусії всіма її учасниками. По-третє, обов’язковим є дотримання визначеного регламенту. По-четверте, добре продумане й ефективно здійснене керівництво ходом дискусії з боку викладача: надання часу для обмірковування питань; утримання від невизначених запитань та запитань подвійного змісту; зміну напряму думок у разі відхилення їх від основної теми і мети дискусії; пояснення висловів дітей системою уточнюючих запитань; попередження надмірних узагальнень; збудження студентів до поглиблення думок та інші.

Студентам можна запропонувати такі правила:

Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

Не перебивайте того, хто говорить.

  1. Критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловила.

  2. Поважайте всі висловлені думки (точки зору).

  3. Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.

  4. Не змінюйте тему дискусії.

  5. Намагайтесь заохочувати до участі в дискусії інших. [18]

Метод дискусії навчає студентів висловлювати свої математичні ідеї спираючись тільки на закони математики, що обумовлює розвиток критичного мислення, вміння чітко сформулювати проблему та визначити шляхи її розв’язання. Також даний метод сприяє розвитку самостійного навчання студентів. Проблемою у використанні даного методу може стати недостатня обізнаність з теми, що вивчається, бо для пошуку відповіді необхідна певна база знань. Тому без усвідомленого підходу студентів до навчання даний метод можна застосувати тільки частково, на окремих етапах заняття, для мотивації до вивчення тем.

Висновки

Проблеми, які виникають при вивченні математики у коледжі та основні завдання у формуванні математичних компетенцій спонукають до оновлення методів та прийомів навчання. Запровадження в навчально-виховний процес різних технологій, сучасних концепцій та способів формування у студентів предметних та життєвих компетенцій є запорукою досягнення позитивного результату в навчанні. Застосування інноваційних технологій є результатом творчого підходу викладача до справи. Важливою умовою організації навчально-виховного процесу є вибір раціональної системи методів і прийомів активного навчання, використання сучасних технологій у поєднанні з традиційними засобами. Для формування математичних компетенцій процес навчання треба організувати так, щоб зорієнтувати студента на досягнення поставлених цілей. Юнацтво повинно прагнути не знати якомога більше, а знати, які знання їм потрібні та вміти їх застосовувати. Вивчення точних дисциплін це складний та кропіткий процес, який базується на систематичному навчанні. Розуміння студентами практичних завдань та вміння застосовувати математичний апарат до розв’язання професійних здач ­  це основна мета при вивчені математики та вищої математики. Час навчання у коледжі – це не період підготовки до майбутнього життя, а повноцінне життя. Отже освіта має базуватися не лише на знаннях, які коли-небудь у майбутньому знадобляться, але й на тому, що вкрай необхідне сьогодні – на проблемах їх реалій. В своїй педагогічній діяльності поєдную інноваційні технології разом із традиційними, що навчає здобувати знання самостійно, дозволяє урізноманітнити діяльність, сприяє набуттю комунікативних навичок і умінь (тобто умінь працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні завдання і ролі), висувати гіпотези, робити висновки, надає можливість висловлювати свої власні думки. Педагогічні технології вимагають високої активності викладача та студента, враховують психологічні й особисті риси всіх студентів, вносять індивідуальні корективи в навчальний процес, сприяють прояву та зростанню самостійності студента. Викладачам, плануючи свої заняття, все ж таки необхідно пам’ятати: «Учень - це не посудина, яку потрібно заповнити, а факел , який треба запалити”( К.Ушинський)

Список використаної літератури

  1. Кошечко Н. Технології викладання та навчання у вищій школі. Педагогіка. 2015. №1. С. 35.

  2. Сафонова І. Я. Розвиток математичної компетентності у старшокласників як шлях до формування всебічно розвиненої особистості./ Науковий вісник мну імені В . О . Сухомлинського. 2015. №1(114). С. 237-240

  3. Глобін О. І. Критерії та показники результативності компетентісно орієнованого навчання математики в школі. «ІТМ плюс -2015», м. Суми.

  4. Глобін О.І., Бурда М.І., Васильєва Д.В., Волошена В.В., Вашуленко О.П., Мацько Н.Д., Хмара Т.М.. Компетентнісно орієнтована методика навчання математики в основній школі: Метод. посібник /— К.: Педагогічна думка, 2015. – 245с.

  5. Бараболя М.М., Матяш О.І. Педагогічний довідник вчителя математики. Посібник для самоосвіти вчителів математики. м. Вінниця. С.128

  6. Інтернет-ресурс: http://zakinppo.org.ua/onlajndovidnik-klasnogo-kerivnika/vihovni-tehnologii-ta-formi-roboti/1254-valdorfska-pedagogika

  7. Павленко В. В. Методи виховання Марії Монтессорі / В. В. Павленко // Методичні засади реалізації особистісно орієнтованого виховного процесу в сучасних освітніх засадах: збірник науково-методичних праць / за редакцією О.О. Максимової, М.А. Федорової. – Житомир: ФОП Левковець, 2012. – 276 с. – С.218. – 221.

  8. Авраменко О.В., Лутченко Л. І., Ретунська В. В., Ріжняк Р. Я., Шлянчак С. О. Інноваційні та сучасні педагогічні технології навчання математики. Кіровоград. 2009. С. 200

  9. Аніщенко О.В., Яковець Н.І. Сучасні педагогічні технології: курс лекцій. Навч. посібник / За заг. ред. Н.І. Яковець. – Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2007. – 199 с.

  10. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать? М.:"Просвещение", 1991. 169 с.

  11. Пометун О. І., Пироженко Л. В. За ред., О. І. Пометун. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Науково-методичний посібник. Київ. Видавництво А. С. К., 2004 -192с.

  12. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376с

  13. Андрєєва В. М., Григораш В. В. Настільна книга педагога.// Х.: Основа, 2006, 352ст.

  14. Державний стандарт базової і повної середньої освіти.

  15. Юркович В. Г. Наукові публікації. Педегогічний пошук. №3 (91), 2016.

  16. Арестенко В. Роль ігрових технологій у підготовці майбутніх учителів природничих дисциплін до професійної діяльності. Збірник наукових праць. №3 (10), 2017.

  17. Козира В. М. Технологія розвитку критичного мислення у навчальному процесі: навчально-методичний посібник для вчителів. / В. М. Козира. - Тернопіль: ТОКІППО, 2017. - 60с.

  18. Пометун О. І., Побірченко Н. С., Коберник Г. І., Комар О. А., Торчинська Т. А. Інтерактивні технології: теорія та методика.// Посібник для викладачів ПТУ, коледжів та всіх тих, хто цікавиться застосуванням інтерактивних технологій у навчальному процесі задля його вдосконалення./ Умань-Київ: 2008 - 94с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з НІМЕЦЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
1
міс.
3
0
дн.
1
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!