Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Методичні ігри для урізноманітнення уроків природничого циклу
»
Взяти участь Всі події

ВИКОРИСТАННЯ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ В РОБОТІ З ДІТЬМИ З ООП

Опис документу:
Корекційно-розвиткові заняття з дітьми з особливими освітніми потребами з використанням засобів художньої літератури, для формування , розвиток і збагачення їх мови, формування вольових якостей, уяви, мислення, розвиває пам’ять та зв’язне мовлення.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Іванна Товпашко

Вчитель-дефектолог

Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр»

Яремчанської міської ради Івано-Франківської області

ВИКОРИСТАННЯ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

В РОБОТІ З ДІТЬМИ З ООП

Художня література є одним із дієвих засобів розумового виховання дітей, що робить величезний вплив на розвиток і збагачення їх мови, формування вольових якостей, уяви, мислення, розвиває пам’ять та зв’язне мовлення. В процесі розповіді чи переказу діти вчаться лаконічно і точно висловлюватися; під час декламування віршів діти вчаться ритмічної мови, емоційної виразності, у народних казках перед дітьми розкривається легкість і виразність мови, багатство мови гумором, живим і образним вираженнями, порівняннями. Збагачується пасивний і активний словник.

К.Д.Ушинський заклав фундамент сучасної методики організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей. Вчений приділяв значну увагу читанню, розповіді, вивченню з дітьми поетичних творів. Вчений розглядав художній твір як вікно, крізь яке дитина може побачити життя народу в різних його проявах. Водночас учений застерігав педагогів, що в дітей недостатній ще життєвий досвід, і тому в них специфічне сприймання змісту художніх оповідань. Відтак, дитину, що має специфічні прояви розвитку, потрібно вчити сприймати художній твір в єдності форми і змісту,обговорювати всі сюжетні моменти. Методичні нотатки, як працювати з художніми текстами, ми знаходимо в низці статей ученого [3, ст. 115].

Книга вчить спостерігати, мислити, збагачує почуття дитини, сприяє формуванню її характеру, закладає фундамент майбутнього світогляду. Кращі твори художньої літератури допомагають формувати в дітей моральні риси майбутнього громадянина. Слухаючи оповідання, дитина живе життям героїв, стає учасником подій, співчуває позитивному героєві, засуджує зло.

Питання виховання учнів засобами літератури піднімали у своїх працях відомі українські методисти: Т.Ф. Бугайко, Ф.Ф. Бугайко, О.Г. Мазуркевич, Н.Й. Волошина та ін. На виховну роль художньої літератури щодо учнів з особливими освітніми потребами вказували у своїх роботах А.К. Аксьонова, М.Ф. Гнєзділов, І.Г. Єременко, В.Побрейн, Н.П. Кравець та ін. Будучи мистецтвом слова, художня література як жоден з видів мистецтва, спрямована на формування наочно-образного мислення. Під час роботи над художнім літературним твором реалізуються притаманні художній літературі функції: навчальна, пізнавальна, розвитково-корекційна, виховна, естетична, індивідуальна, етична тощо. Літературний твір відкриває юному читачеві розуміння людського життя у динаміці, висвітлює психологію поведінки людини, поступово впливаючи на свідомість дитини, на його емоційну та вольову сфери, коригуючи інтелектуальну. З цього приводу варто пригадати слова Л.С. Виготського про те, що у роботі з дитиною з особливими освітніми потребами потрібно через афект йти до її інтелекту, оскільки думка народжується з мотиваційної сфери. Відбувається інтенсивний розвиток почуттів і уявлень, матеріальною основою яких є слово, від якості сприймання якого та розуміння його смислу залежить пізнавальний, корекційно-розвитковий та виховний вплив матеріалу [1, ст. 85-108].

Виховна функція художньої літератури пов’язана з культурою, ідеологією, що певним чином проявляється у кожному творі. Як мистецтво слова, художня література впливає на духовний світ особистості дитини з особливими освітніми потребами, оскільки в ній відображено різноманітні аспекти виховного процесу – естетичний, ідейний, громадянський, екологічний, патріотичний тощо.

Слухання творів художньої літератури забезпечує виховання культури людських взаємин, що особливо важливо для дітей з особливими освітніми потребами з огляду як на суб’єктивні, так і об’єктивні причини. До суб’єктивних належать замкнутість школярів, небажання та невміння вступати у контакти як з дорослими, так і з однолітками, особливо з незнайомими; несформованість навичок міжособового спілкування, внаслідок чого вони після закінчення шкільного навчання зі значними труднощами адаптуються у виробничому або навчальному колективах.

Зовнішні причини викликані недостатньою кількістю сучасної художньої, науково-пізнавальної, довідкової літератури, доступної за змістом. Однією з причин є відсутність сучасних дитячих та підліткових кінофільмів, створених на основі кращих літературних зразків, легкодоступні аудіовізуальні інформації, які, на відміну від друкованих, наповнені стереотипами, проте засвоюється легше, але безсистемно, фрагментарно.

Щоб підвести учнів з особливими освітніми потребами до розуміння культури людських взаємин необхідно навчити їх заглибитися у твір, захопитися його красою [4, ст. 75].

Сучасні науковці - педагоги, мовознавці (Л.Іванова , Н.Платова, В.Куріпта) вважають, що ігрова діяльність - один із ефективних засобів підвищення якості сприймання художніх творів дітьми з особливими освітніми потребами. У структурі заняття ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

Дидактичні ігри - це ігри, що входять безпосередньо до структури заняття і сприяють засвоєнню, поглибленню й закріпленню навчального матеріалу та є засобом загального розвитку особистості, формування читацької самостійності тощо .

Гра активізує психічні процеси діяльності учня молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами , передусім відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам'ять, увагу, які є основою формування емоційних якостей особистості. Використання на заняттях дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес корекційно-розвиткового заняття цікавим, створює у дітей бадьорий творчий настрій, полегшує засвоєння нового матеріалу.

Звертання до гри як до засобу організації корекційно-розвиткового заняття продиктоване не лише особливими освітніми потребами дітей, а й, по- перше, специфікою літературного твору, яка є дуже близькою до художніх умовностей гри, і, по-друге, специфікою сприйняття літератури, яка теж співзвучна із природою ігрового моменту, потребує відриву від реальності, переживання іншого світогляду, інших почуттів. Дидактична гра на корекційно-розвитковому занятті ознайомлює з літературними поняттями, що, у свою чергу, забезпечує адекватне розуміння твору. Деякі літературні ігри приносять велику користь тим, що вчать дітей з особливими освініми потребами творчо застосовувати наявні знання в інших умовах, активізують різноманітні розумові процеси [2, С. 49- 67].

Отже, систематичне використання у корекційно-розвитковому процесі матеріалу про культуру людських взаємин сприяє вихованню у дітей з особливими освітніми потребами сталих інтересів до художньої літератури, рідної культури, забезпечує загальний розвиток та корекцію особистісних якостей дітей , оптимізує їх взаємини з оточуючими.

Список використаних джерел

  1. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

  2. Курігіта В.І. Дидактична гра як метод формування навичок читання у дітей 6-річного віку / В.І.Куріпта // Початкове навчання та виховання . — 2005. - №25 — ЗО (жовтень). — С. 49- 67.

  3. Люблінська Г.О. Дитяча психологія / Г.О. Люблінська . - К.: Вища школа, 1974. - 356 с

  4. Наукові основи методики літератури: Навчально-методичний посібник /За ред. доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента АПН України Н.Й. Волошиної. – К.: Ленвіт, 2002. – 326 с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.