Виховання гіперактивного дошкільника - поради батькам

Опис документу:
Значні труднощі батькам складають діти, які вирізняються великим руховим неспокоєм – гіперактивністю. Гіперактивна дитина постійно перебуває у збуджено-піднесеному стані. Вона непосидюча, то кудись прямує, то хапає речі, що привернули її увагу, маніпулює ними, кидає їх, б'є, ламає тощо.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Виховання гіперактивного дошкільника

Значні труднощі батькам складають діти, які вирізняються великим руховим неспокоєм – гіперактивністю. Гіперактивна дитина постійно перебуває у збуджено-піднесеному стані. Вона непосидюча, то кудись прямує, то хапає речі, що привернули її увагу, маніпулює ними, кидає їх, б'є, ламає тощо.

Під час виховання такої дитини необхідно створити такі умови, що перешкоджають проявам гіперактивності. Цьому в певній мірі може допомогти саме оточення, в якому перебуває дитина.

Досвід свідчить, що найкраще, коли така дитина перебуває у кімнаті з досить простими меблями, не перевантаженими дрібними деталями. Також в кімнаті не повинно бути декоративних предметів, що легко б'ються, та всього того, що може становити небезпеку для малюка. Заспокійливо впливають на дитину також чіткий режим дня, впорядкований побут, спокійні заняття.

У спілкуванні з дитиною слід застосовувати спокійний рівний тон. Гіперактивні діти схильні до наслідування, вони переймають звички оточуючих, їх дії, манеру говоріння. Якщо в родині розмовляють досить голосно, часто кричать, то це сильно пере збуджує дитину і впливає як на її поведінку, так і на її мовлення: вона починає також говорити голосно, різко.

Дитині, яка легко збуджується, не слід давати багато іграшок. Вона розкидає, ламає їх, без певної мети маніпулює ними. Ігри та іграшки необхідно час від часу замінювати, поступово привчаючи грі з ними та правильному користуванню предметами, що оточують дитину. Від гучних занять і ігор таку дитину слід відволікати, замінюючи їх більш спокійними.

Дитину можна зайняти роботою з пластиліном, великими кубиками, крупною мозаїкою тощо. Ігрова діяльність буде сприяти як розвиткові пізнавальної діяльності, так і корекції поведінки гіперактивної дитини.

Психологічна валіза для батьків

- «Швидка допомога» при взаємодії батьків з гіперактивною дитиною

1. Переключіть увагу дитини від її капризів.
2. Запропонуйте в даний момент іншу діяльність. 
3. Поставте несподіване запитання.
4. Відреагуйте несподіваним для дитини способом, проявіть гумор, скопіюйте поведінку дитини.
5. Не забороняйте певні дії дитини в категоричній формі.
6. Не говоріть наказовим тоном, а просіть (але не підлещуйтесь).
7. Вислухайте те, що хоче сказати дитина (інакше вона не буде чути Вас).
8. Сфотографуйте дитину, або підведіть до дзеркала в той момент, коли вона капризує.
9. Залиште в кімнаті наодинці (якщо це безпечно для здоров’я дитини).
10. Не наполягайте на тому, щоб дитина просила вибачення.
11. Не читайте довгих нотацій (дитина їх не чує).

ГІПЕРАКТИВНОСТь.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ

  • Дотримуйтесь режиму дня. У дитини має бути достатньо часу на сон і на прогулянки.

  • Раціон дитини з ММД повинен включати продукти з підвищеним вмістом кальцію, калію та магнію (молочні продукти, сухофрукти: родзинки, чорнослив, курага). Ці продукти допоможуть в лікуванні гіперактивності.

  • Дитина повинна уникати гучних і рухливих ігор, особливо перед сном. Обмежуйте кількість контактів з іншими людьми.

  • Обклейте кімнату дитини шпалерами спокійних кольорів, без зайвих меблів та іграшок. Меблі повинні бути простими та міцними.

  • Намагайтеся уникати жари, духоти, тривалих поїздок.

  • Вашій дитині рекомендовані заняття тими видами спорту, які практично виключають травми голови (плавання, гімнастика).

  • Підготуйте дитину до фармакологічного лікування ММД, щоб воно не сприймалося як покарання за поведінку. Суворо дотримуйтесь усіх рекомендацій лікаря.

  • Розмістіть на стіні календар. Відмічайте червоним фломастером хороші дні, а синім невдалі. Це потрібно для лікування гіперактивності уваги. Пояснюйте дитині своє рішення.

  • Використовуйте гнучку систему заохочень і покарань. Заохочуйте дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

  • Працюйте з дитиною у ранкові години, а не ввечері. Зменшить загальне робоче навантаження дитини. Заохочуйте до ігор та занять, що вимагають уваги і терпіння.

  • Розподіляйте роботу на більш короткі, але частіші періоди. Використовуйте фізкульт.хвилинки.

  • Знизьте вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати у дитини почуття успіху.

  • Попросіть вчительку, по можливості, посадити Вашу дитину на першу парту або поблизу до неї.

  • Використовуйте під час занять, коли дитина занадто збуджена, тактильний контакт (елементи масажу, дотики, погладжування).

  • Давайте короткі, чіткі і конкретні інструкції.

  • Домовляйтесь з дитиною про ти чи інші дії заздалегідь. Якщо Ви їдете зі своєю дитиною в музей, театр або в гості, то треба заздалегідь пояснити їй правила поведінки. Наприклад: "Коли ми вийдемо з будинку, ти повинен дати мені руку і не відпускати її, поки не перейдемо вулицю. Якщо ти все зробиш правильно, я дам тобі жетон. Коли ми сядемо в автобус ..." і т.д. Потім певну кількість отриманих за правильну поведінку жетонів можна буде обмінювати на приз (цукерку, іграшку і т.д.). Якщо дитина буде дуже старатися, але випадково щось зробить не так, то її можна і пробачити. Нехай вона відчуває себе успішною.

  • Давайте дитині можливість вибору.

  • Заведіть щоденник, відзначайте в ньому будь-які, навіть мінімальні зміни в поведінці дитини; труднощі, які у Вас виникають; відзначайте кожен прийом ліків і характер їх дії, а також, у разі виявлення, побічні ефекти. Відзначайте все, що Вам вдалося або не вдалося виконати з цих рекомендацій.

  • Залишайтеся спокійними батьками. Не має холоднокровності – не має переваг!

Поради для батьків гіперактивних дітей

Гіперактивність — суттєва проблема в педагогіці

Синдром дефіциту увага (СДУГ) — неврологічно-поведінковий розлад розвитку, який починається в дитячому віці.

Найбільш яскраво гіперактивність проявляється в дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. У цей період здійснюється перехід до навчальної діяльності й збільшується інтелектуальне навантаження: від дітей вимагається вміння концентрувати увагу на більш тривалий проміжок часу, доводити розпочату справу до кінця, досягати якогось результату. Саме в умовах довгострокової і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки бачать негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, непомірної рухливості своєї дитини, чують зауваження з боку вчителів.

Діагностичні симптоми гіперактивності у дітей:

1) непосидючість, непотрібні рухи рук, ніг;

2) не може спокійно сидіти, коли цього вимагають обставини;

3) легко відволікається на сторонні предмети;

4) не може почекати черги під час гри з дітьми і в інших ситуаціях (на заняттях, під час екскурсій, свят);

5) на запитання часто відповідає не думаючи, не дослухавши ´їх до кінця; дитині тяжко бути уважною під час виконання завдань або гри;

6) часто переходить від однієї незавершеної справи до іншої, які теж не завжди доводить до кінця;

7) не може грати тихо, спокійно;

8) балакливість;

9) заважає іншим (утручається в справи, ігри інших, заважаючи їм);

10) складається враження, що дитина не чує того, що їй кажуть;

11) часто губить речі;

12) іноді робить небезпечні вчинки, не задумуючись про наслідки (вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).

Усі ці ознаки можна згрупувати:

* надмірна гіперактивність;

* погано керована імпульсивність;

* неуважність, труднощі концентрації уваги.

Гіперактивні діти швидко збуджуються. Крик, істеричні нотки в голосі дорослого лише підбурюють їх активність.

Кількість гіперактивних дітей збільшується. Проблема для суспільства суттєва. У класі такі діти заважають іншим. Доведено, що розміри головного мозку в гіперактивних дітей на 3-4 % менше норми.

Чим менший мозок, тим сильніші прояви гіперактивності. Спеціалісти вважають, що гіперактивність не є наслідком поганого виховання, а має біологічну природу.

Поради для батьків гіперактивних дітей

* Усі зусилля батьків мають бути спрямовані на зміцнення здоров’я дитини та правильне поводження з нею.

* У взаєминах із дитиною підтримуйте її щоразу, коли вона цього заслуговує, помічайте її успіхи. Уникайте повторення слів «не треба», «не можна». Розмовляйте спокійно, стримано, м’яко.

Давайте дитині тільки одне завдання на певний проміжок часу, щоб вона могла його завершити. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

* Заохочуйте дитину до видів діяльності, що потребують концентрації уваги.

* Дотримуйтеся чіткого розпорядку дня.

* Уникайте скупчення людей.

* Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів. Оберігайте дитину від утоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю й зростання гіперактивності.

* Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисно: щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

* Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таку саму проблему.

* Зробіть усе можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі безупинно їй роблять зауваження. Через це в неї занижена самооцінка. Шукайте, за що можна похвалити. Відразу хваліть і винагороджуйте за хорошу поведінку. Будьте послідовними в питаннях дисципліни.

* Підтримуйте дитину в усьому, у чому вона сильна, особливо в спорті й позашкільних заняттях. Не припускайте, щоб уроки займали весь вільний час дитини. Гратися й рухатися для неї не менш важливо.

* Коли дитина виконує домашнє завдання, поруч не повинно бути іграшок, щоб вони не відволікали уваги.

* Пам’ятайте, що гіперактивність властива дітям із синдромом дефіциту уваги та низьким рівнем саморегуляції. Процеси збудження та гальмування «зірвані», послаблені.

* Необхідні заохочення до потрібних дій, постійна похвала за бажану поведінку. Дуже часто і батьки, і вчителі забувають чи не хочуть хвалити дитину, а використовують лише один спосіб педагогічної корекції, що на їх думку є найефективнішим, — покарання. До словесного покарання слід вдаватися дуже обережно й ніколи не використовувати фізичне.

* Для гіперактивної дитини дуже важливим фактором оздоровлення є сон та повноцінне харчування. Сон для дітей до 12 років повинен становити = 12-14 годин на добу. Денний відпочинок — обов’язковий. Якщо дитина не може заснути вдень, то бажано, щоб вона хоча б полежала в затемненій кімнаті. Це теж відпочинок для нервової системи. У дитини можуть бути проблеми через постійне недосипання, втому.

* Якщо дитина виявляє неадекватну реакцію на підняту руку (боїться, що її вдарять), це красномовно свідчить про те, що батьки поводяться з нею жорстоко. Енурез, проблеми зі сном, страх перед темною кімнатою найчастіше є наслідками неправильного поводження дорослих із гіперактивною дитиною. Дитина не винна в гіперактивності. Тому завдання батьків та педагогів допомогти їй, не принижуючи її гідності, не травмуючи психологічно.

* Погляди батьків на проблему гіперактивності дуже різні: деякі борються правильно, зміцнюючи нервову систему дитини, а інші вважають, що з роками все пройде само собою. Щось 30-35 років по тому стане краще, але втрачено буде основне — навчання в школі не дасть потрібних результатів, а занижена самооцінка, асоціальність накладуть страшні відбитки на психіку такої людини.

* Уже спостерігається міграція гіперактивних учнів зі школи в школу. Зміна оточення надає нервовій системі додаткового навантаження. Треба боротися з проблемою, а не тікати від неї. Стан здоров’я та поведінка дитини не покращаться від зміни оточення. А рішення батьків перевести дитину в іншу школу говорить про те, що вони вважають, ніби саме школа винна в усьому. Треба бути реалістами і розуміти, що все далеко не так. Адже батьки спостерігають за особливостями поведінки своєї дитини змалечку і знають, що і як було, і як є...

* Дитина повинна якомога менше дивитися телевізор. Відомо, що телевізор негативно впливає на нервову систему дітей. День без телевізора— і дитина більш врівноважена, спокійна.

* Учіть дитину аналізувати, що для неї є небезпечним, які можуть бути наслідки. Не намагайтеся керувати дитиною за допомогою крику та сили.

Рекомендації

батькам гіперактивних дітей

  • У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

  • Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .

  • Говоріть стримано, спокійно і м’яко .

  • Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.

  • Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

  • Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

  • Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові .

  • Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

  • Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.

Портрет гіперактивної дитини.

Такій дитині важко тривалий час сидіти нерухомо, не вовтузитись, не розмовляти. Вона довго готується розпочинати будь яке завдання, часто відволікається. Після кількох зауважень або вимог намагається повернутися до незакінченої роботи, але знову щось стороннє привертає її увагу. Постійні окрики, погрози, покарання не поліпшують її поводження, а подеколи стають джерелами нових конфліктів. Крім того такі форми впливу можуть сприяти формуванню у дитини негативних рис характеру. У результаті страждають усі: і дитина, і дорослі, і діти,з якими вона спілкується.

Часто дитина зацікавлена, але не послідовна у своєму інтересі. Вона все слухає, виконує, але з - за неорганізованості дій її знання не формуються у досвід. Міркування, висновки поверхневі, оскільки пізнавальний інтерес задовольняється першою почутою інформацією без спроби осмислити значення описуваного явища або поняття.

Дитина часто діє , не замислюючись про наслідки. Поганого в собі не помічає, покарання для неї незаслужена несправедливість. Часто ображається, але про образи швидко забуває. Гіперактивні діти часто зачіпають і впускають різні предмети, штовхають однолітків. У них погана координація або недостатній м'язовий контроль. Вони часто є джерелом різних конфліктів, бійок і просто непорозумінь. Дослідження польських учених свідчать про те, що рухова активність цих дітей на 25- 30% вища за норму.

Характерною рисою розумової діяльності гіперактивних дітей є циклічність. Діти можуть працювати продуктивно 5 - 15 хвилин, а потім 3-7 хвилин мозок відпочиває , накопичує енергію для наступного циклу. У цей момент дитина відволікається і не реагує на педагога. Напружена розумова діяльність швидко втомлює їх і «вимикає», діти не можуть зберігати розумову працездатність до кінця робочого дня, хоча фізично активними залишаються до самого вечора. У гіперактивних дітей недостатньо сформовані навички інтелектуальної діяльності.

У зрілому віці ознаки гіперактивності зникають лише у 30% таких дітей, але порівняно з іншими людьми більшість із них усе ще зазнають труднощів у сфері міжособистісних і професійних взаємин.

У чому причини ГІПЕРАКТИВНОСТІ?

Чому виникає «хвороба рухового розгальмування», які причини гіперактивності?

- Генетичні

За дослідженнями у 10 -15% батьків гіперактивних дітей спостерігалися у дитинстві такі особливості поведінки, що і у їх дитини,

-Біологічні

Причина у несприятливих чинниках, які супроводжують вагітність і пологи, що призводить до порушення визначених функцій мозку. Групу ризику складають діти, що народилися після кесаревого розтину, важких патологічних пологів, недоношені, на штучному годуванні, які перенесли інфекційні хвороби на першому році життя.;

- Соціально-психологічні

> В деяких випадках гіперактивність може бути результатом завищених вимог батьків, яких діти не можуть виконати через свої природні здібності або ж через перевтому. В таких випадках батьки мають знизити навантаження на дитину, зменшити свої вимоги;

> Іноді гіперактивність може бути реакцією дитини на психічну травму, наприклад, на сварки батьків чи їх розлучення, погане ставлення до нього в сім'ї, в садочку чи школі, конфлікт з членами (членом) сім'ї чи вихователем (учителем).

> Неправильне харчування. Існує зв'язок між труднощами в концентрації уваги у дітей і присутності хімічних добавок в обробленій їжі. Як засвідчили дослідження, штучні барвники, консерванти погіршують поведінку дитини, а їхня відсутність — поліпшує. Тому жодних сосисок, консервованого м'яса і риби, що містять значну кількість харчових добавок;солодких напоїв, що тонізують.

Не давайте їй чай, шоколад, какао, каву, пепсі- колу, продукти, що містять кофеїн. Найменше дитині потрібна додаткова стимуляція. Не рекомендуються також щавель, шпинат, зелений горошок, печінка, надлишок жирів, смажені, гострі страви, міцний бульйон. Обмежте цукор в їжі, у тому числі мед. Лікарі вважають: цукор стимулює гіперактивність. Соки краще пити, розбавляючи їх наполовину водою. До раціону дитини мають входити фрукти, овочі, м'ясо, молоко, риба.Корисні продукти збільшують опірність дитини і застудам, ангіні, отитам.

Рекомендації вихователю,

який працює з гіперактивними дітьми.

1. Зміна оточення:

• роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально. Дитина завжди повинна перебувати перед очима вихователя

• змініть режим заняття, більше включайте фізкультхвилинок

• дозвольте гіперактивній дитині через кожні 10 хв. підводитись і ходити по групі

• спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи допомогти щось розкласти, позбирати, роздати, тощо

• пам'ятайте про нейропсихологічні особливості гіперактивної дитини: якщо її заставляти сидіти нерухомо, то в неї різко знижується рівень активності мозку. Тобто в процесі навчання гіперактивній дитині допомагає рухова активність.

2. Створення позитивної мотивації на успіх:

• частіше хваліть дитину

• розклад занять має бути постійним

• уникайте завищених або занижених вимог до дитини з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю

• використайте на занятті елементи гри і змагання

• давайте завдання, враховуючи здібності дитини

• великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної з них

• створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони

• ігноруйте негативні вчинки і заохочуйте позитивні

• будуйте процес навчання на позитивних емоціях

• пам'ятайте: з дитиною необхідно домовитися, а не зламати її.

3. Корекція негативних форм поведінки:

• сприяйте припиненню агресії

• навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування

• регулюйте взаємини дитини з однокласниками

4. Регулювання очікувань:

• пояснюйте батькам і оточуючим, що позитивні

зміни відбуваються не відразу, а через деякий час

• пояснюйте батькам і оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить не тільки від спеціального лікування (медикаментозної терапії), але й від спокійного й поміркованого ставлення до неї.

Поради вихователю.

Правила роботи з гіперактивними дошкільниками:

  1. Працювати з дитиною в першу половину дня, а не в вечірні години.

  1. 3меншити навчальне навантаження дитини.

  1. Ділити роботу на більш короткі, але частіші періоди.

  1. Давати дитині лише одне завдання на певний проміжок часу, щоб вона могла його завершити.

  1. 3низити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати відчуття успіху.

  1. Посадити дитину під час занять поруч із вихователем.

  1. Використовувати тактильний контакт.

  1. Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.

  1. Для підкріплення усних інструкцій використовувати зорову стимуляцію.

  1. Давати короткі, чіткі, конкретні інструкції.

  1. Використовувати гнучку систему заохочень. Зоохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

  1. Надавати дитині можливість вибору.

  1. Дотримувати чіткого розпорядку дня.

  1. Залишатися спокійним.

Батьки i дiти. Гiперактивнi дiти

Усі батьки хочуть мати спокійних, слухняних, ідеальних дітей. Але надміру тиха дитина викликає тривожність: чи все з нею гаразд? Чи не хвора? З іншого боку теж недобре, коли дитина день і ніч неспокійна. Де ж знаходиться межа між активністю і гіперактивністю?

-- Що таке гіперактивність?

Cиндром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) - найпошириніша проблема в дитячому віці. СДУГ – найчастіша причина поведінкових порушень і труднощів у навчанні в дошкільному і молодшому шкільному віці, проблем у взаєминах з оточуючими і, як наслідок , заниженої самооцінки.

Вперше цей синдром був описаний в 1902 роцi . В 1937 р. з’явились перші публікації про його медикаментозне лікування. І лише у 1980 році ХХ-го століття цьому синдрому дали визначення. СДУГ включає порушення уваги (дефіцит уваги) , ознаки імпульсивності і гіперактивності. Якщо ознаки гіперактивності ,як правило зменшуються по мірі дорослішання дитини, то відволікаємість і імпульсивність можуть залишатися у дитини на довгі роки, створюючи підґрунтя для неврозів, соціальної дезадаптації.

-- Коли саме можна діагностувати у дитини цей синдром?

-- Ознаки гіперактивності проявляються у дітей у дошкільному та молодшому шкільному віці. В 4-6 оптимальний вік, коли вже можна об*єктивізувати наявність розладу уваги.

Якщо дитина гіперактивна, важко не лише їй, а й її оточенню: батькам, вихователям, однокласникам, вчителям. Такій дитині притаманна пiдвищена неуважнiсть (не тримає уваги на деталях, труднощі втримання уваги, незібраність, зниження вибірковості уваги, часте переключення уваги з одного заняття на інше), імпульсивність (на запитання відповідає не дослухавши запитання до кінця, діє не обдумав, перебиває інших), гіперактивність( непосидючість, *ніби мотор прикріпили*)

Але найяскравіше гіперактивність проявляється у дітей в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці. У цей період здійснюється перехід до ведучої – учбової діяльності і, в зв'язку з цим, збільшуються інтелектуальні навантаження: від дітей потрібні уміння концентрувати увагу на тривалішому відрізку часу, доводити почату справу до кінця, добиватися певного результату. Саме в умовах тривалої і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки раптом виявляють багаточисельні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, надмірної рухливості свого малюка. На дитину скаржаться вихователі, вчителі. Тому такій дитині потрібна своєчасна і комплексна допомога.

-- Хто саме діагностує, що дитина гіперактивна?

-- Хочу зазначити, що діагноз – гіперактивність дитині може поставити лише спеціаліст – психіатр або психоневролог на основі клінічних даних і вивчення анамнезу.

Але життя показує, що часто в нас діагноз ставлять як? Більше 50% випадків діагностують вчителі, вихователі. Вони скаржаться батькам на дитину, на її поведінку. Батьки карають дитину, або мама сідає за комп’ютер і в Інтернеті шукає допомоги, замість того щоб показати дитину спеціалісту. Гіперактивність, ще раз наголошую на цьому, не самостiйний дiагноз. Це сукупнiсть симптомiв, які можуть бути ознакою неврологічних проблем. Але в70% звернень СДУГ діагностують мами по матеріалам інтернету, вчителі, щоб позбутись відповідальності за проблемних дітей, а лікарі *скидаються* на медикаментозну терапію, що не забирає причини гіперактивності.

Враховуючи недоконану систему і діагностичної , і корекційної роботи з такими дітьми, ймовірність медикаментозної терапії набуває стійкої тенденції. А батьки лишаються з проблемою гіперактивності власної дитина на самоті.

-- Як саме можна допомогти такі дитині?

-- Допомога гіперактивній дитині – це комплексний процес, і багато підводних каменів на шляху до повного відновлення. Якщо батьки звертаються до спеціалістів, то в процесі дiагностики фахівці використовують опитувальник батькiв i педагогiв щодо поведінки дитини, спостереження,тестування, медичні обстеження і тп . Допомога кожній гіперактивній дитині розробляється суто на індивідуальній основі. Чим ранiше проблему буде виявлено, тим ранiше почнеться корекцiя.

-- Хто більш схильний до гіперактивної поведінки: хлопці чи дівчатка?

-- Хлопці. Але при вчасній і правильній корекції гіперактивність в них минає з підлітковим віком.

-- А чи не може бути так, що дитина не гіперактивна – вона індіго?

-- Гіперактивність часто плутають з індіго. Ця хибна iдея дуже розповсюджена. І коли пiдтвердження iндіговостi немає, виходить що для батькiв дитина -- індиго, а в суспiльствi індіговості дитини не визнають. Те, що батьки помиляються, стає помітним тоді, коли їх дитина потрапляє в колектив. І виходить, що вдома- дитина – індіго. Вона особлива, а в садочку, школі –просто некерований, і не отримує підтвердження ідеї батьків про власну виключність, унікальність.

-- Чим загрожує гіперактивність?

-- Погіршуються стосунки дитини з батьками вчителями. Дитина замикається в собі. Вона починає вважати, що не така як інші , наслідок- зниження самооцінки.

-- Як поводитись батькам, які мають таких дітей:

-- Як я вже казала, звернутись до спеціалістів. Потім важливою є сама сім’я, в якій живе дитина. Усi члени родини повинні поводитись так, аби поведінка дитини не спричиняла конфлікти у сім*ї. З дитиною слід укласти певний контракт. Не сварити, не карати її, а домовитись.* Ось ти зараз зробиш уроки і ми підемо погуляємо в парк*. Дати дитині більше самостійності. Відправити у магазин за хлібом саму. Потім за це похвалити. На власному прикладі показати дитині, що за кожен вчинок настає відповідальність. Контролювати власні емоції. Не кричати у присутності дитини і на дитину. Обіймати дитину і нагадувати їй, як сильно ви її любите.

Налагодити дитині режим дня. Вiддати у спортивну секцiю, але не в будь-яку, а в ту, до якої дитина має схильності. Там дитина отримає нові враження, витратить енергію. Батькам слід знайти сильнi сторони своєї дитини i їх пiдтримувати. І ніколи, не показувати дитині, що вони соромляться її, що вони нею розчаровані. Щоб навіть емоційно дитина цього не відчувала.

 

До теми:

Психологи виділяють наступні діагностичні симптоми гіперактивних дітей:

1. Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, дитина корчиться, звивається.

2. Дитина не може спокійно сидіти на місці, коли від неї цього вимагають.

3. Легко відволікається на сторонні подразники.

4. Насилу чекає своєї черги під час ігор і в різних ситуаціях в колективі (на заняттях, під час екскурсій і свят).

5. На питання часто відповідає, не замислюючись, не вислухавши їх до кінця.

6. При виконанні запропонованих завдань має труднощі (не пов'язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння).

7. Насилу зберігає увагу при виконанні завдань або під час ігор.

8. Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої.

9. Не може бавитись тихо, спокійно.

10. Багато говорить.

11. Часто заважає іншим, наприклад, втручається в ігри інших дітей.

12. Часто складається враження, що дитина не слухає, коли звертаються саме до неї.

13. Губить свої речі в дитячому садочку, школі, удома, на вулиці.

14. Інколи робить вчинки, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає (наприклад, вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).

Діагноз вважається правомірним, якщо наявні щонайменше вісім зі всіх симптомів.

Чим відрізняється активна дитина від гіперактивної.

***

Активна дитина:

- Більшу частину дня віддає перевагу рухливим іграм, але якщо її зацікавити - може й книжку з мамою почитати.

- Швидко й багато говорить, задає багато запитань.

- Для нього порушення сну й травлення (кишкові розлади) - скоріше виключення.

- Дитина активна не завжди. Приміром, неспокійна і непосидюча удома, але спокійна - у садку, у гостях. З малознайомими людьми.

- Вона неагресивна. Тобто випадково або в запалі конфлікту може й побитись з іншими дітьми, але сама не провокує бійок.

Гіперактивна дитина:

- Постійно перебуває в русі й не може себе контролювати. Тобто навіть якщо дитина втомилася, вона рухатися, а знесилившись остаточно, плаче й впадає в істерику.

- Швидко й багато говорить, ковтає слова, перебиває, не дослуховує. Задає мільйон запитань, але рідко вислухує відповіді на них.

- Дитину неможливо укласти спати. Коли вона спить, то уривками, неспокійно. У дитини часті кишкові розлади. Часто мають алергію.

- Дитина – некерована. Абсолютно не реагує на заборони й обмеження. І в будь-яких умовах (дім, магазин, дитсадок, дитячий майданчик) поводиться однаково активно.

- Часто провокує конфлікти. Не контролює свою агресію - б'ється, кусається, штовхається, причому пускає в хід підручні засоби: іграшки, гілки, камені.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Сучасні проблеми адаптації та соціалізації особистості»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.