Казка про Золоту Стрічку Єдності
(до Дня Соборності України)
Жила-була на широких просторах красива країна Україна.
Вона мала ліси й поля, гори й моря, міста й села.
Та колись давно між її частинами пролягли невидимі тріщинки —
не в землі, а в серцях людей.
Одного зимового ранку, 22 січня, над Україною з’явилася чарівна Золота Стрічка.
Вона світилася теплим світлом і тихо прошепотіла:
— Я — Соборність. Я з’єдную те, що належить бути разом.
Стрічка торкнулася сходу — і почула сміх дітей.
Доторкнулася заходу — і відчула тепло родин.
Простяглася до півдня й півночі —
і зрозуміла: усі різні, але серце в України — одне.
Тоді вийшли діти з усіх куточків країни,
взялися за руки — і стрічка стала ще міцнішою.
Вона поєднала думки, мрії, надії
і зшила країну невидимою ниткою єдності.
З того часу Золота Стрічка з’являється щороку,
коли люди пам’ятають:
Україна сильна тоді,
коли ми разом.
Мораль казки
Соборність — це єдність сердець, думок і вчинків.
Коли ми підтримуємо одне одного,
наша країна стає міцною і світлою.