Сучасні умови діяльності школи висувають підвищені вимоги до організації розумової праці школярів. Тому можна з впевненістю сказати, що проблема формування мислячої особистості є потребою суспільства, самого життя , практики навчання і виховання. (Зі збірника Сухомлинського, С. 85). Видатні педагоги-класики Я.А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинський, психологи Ж. Піаже, Л.С. Виготський ставили завдання розвитку в процесі навчання, і в першу чергу, мислення. Сьогодні, відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, особливе значення мають ідеї В.О. Сухомлинського про сутність і рушійні сили розвитку дитини, про шляхи і засоби взаємозв’язку навчання і розвитку. У спадщині видатного педагога проблема розумового розвитку постає як категорія педагогіки, психології, філософії














