Урок-конференція «Голодомор 1932 – 1933 рр. – геноцид українського народу в друкованих спогадах свідків, творах літератури і мистецтва»

Опис документу:
Цей сценарій дає змогу учням ознайомитися із спогадами свідків Голодомору на основі друкованих матеріалів і дослідити висвітлення подій геноциду українського народу в літературі, живописі, кінематографі і музиці.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Оберіть документ з архіву для перегляду:
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Урок-конференція

«Голодомор 1932 – 1933 рр. –

геноцид українського народу

в друкованих спогадах свідків,

творах літератури і мистецтва»

  1. Вступне слово вчителя.

Доброго дня. Сьогодні Ви є учасниками уроку – конференції на тему

«Голодомор 1932 – 1933 рр. – геноцид українського народу в друкованих спогадах свідків, творах літератури і мистецтва». Хай минають роки, але ми не повинні забувати про злочинні діяння сталінської влади в Україні. Все менше стає свідків тих подій, і нам, на жаль, не вдалося їх розшукати, але історія зберегла їх спогади, які ми повинні вивчати і говорити про них на наших уроках.

З 1998 р. в Україні на законодавчому рівні було започатковано відзначення Дня пам’яті жертв Голодомору кожну четверту суботу листопада, а в 2006 році Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Голодомор1932 – 1933 років в Україні», який визнає Голодомор геноцидом українського народу.

Мета нашої конференції – висвітлити антиукраїнську радянську політику в спогадах свідків Голодомору 1932 – 1933 рр., в творах мистецтва та літератури і вшанувати пам'ять жертв українського народу.

Під час роботи нашої конференції планується розгляд наступних питань (написані на дошці):

1) Спогади свідків Голодомору;

2) Голодомор у творах літератури;

3) Голодомор у музичному мистецтві ;

4) Голодомор у творах живопису.

5) Голодомор у кінематографі;

  1. Виступи учнів.

І. Перша група – «Спогади свідків Голодомору». З кожним роком стає все менше тих, хто на власні очі бачив сталінські злодіяння, але з нами залишаться їх біль і розпач.

Свідчить: Островерх Микола Михайлович, Харківська область

1918 р. н., народився на хуторі Замірці

Дергачівського району, на час запису проживав у м. Борисполі Київської області.

Пам’ятаю, ще трирічним хлопчиком в 1921-1922 році, коли був великий неурожай, тоді був голод. Діти і вся сім’я їли те, що наросло, лобода, кропива, все перемелювали чи перерізували і ліпили лепьошки, пекли і дітям мати роздавала. Це 1921-1922 роки. А 1932-1933 року — внаслідок того, що були порушені рішення правительства на місцях при проведенні колективізації. Деякі села були колективізовані, усуспільнені, всего, что било живного у населения, кури, гусі, коні, корови, вівці і т. д. А ті села, де було все усуспільнено, відправляли все на місто, здавали, а селяни оставалися без нічого, тому там був великий голод, у нас на хуторах бідно жили, але, як говорять, виживали. Я, наприклад, це мені 14 років було в 1932 році, я сутки полтори в Харкові стояв в черзі для того, щоб купити хліба, так як не хватало. Приходили вооружониє, ну міліція, мабуть, которая забирала все подряд, особенно у тих, кто не поступал добровольно у колгоспи.

В нашому колгоспі всіх, котрі працювали, в обід кормили — і перше, і друге, що мали в колгоспі. На перше давали суп чи борщ, на друге — кашу, не обязательно каждий день с м’ясом, м’ясо дуже рідко. Ті, котрі не хотіли робити, ті не получали, а раз не получали, значить голодували. У нас все, що було сьєдобное, все ростения, коториє виростали і їх можна було перетворити в їжу, перемолювали, перетирали і смешувалі с остатками шелухи жита або пшениці і получали лепьошки.

Записав студент КНУ ім. Тараса Шевченка

Свідчення Варвари Тимофіївни Ющенко, Сумська область

1918 р. н., с. Хоружівка, Недригайлівський район

Як організували колгосп, батьки відразу ж пішли. У 1932 році ходили бригади по 5-6 чоловік і все в людей забирали. Їли в голод листя з липи, пекли з нього такі «маторженики» (коржики). Корови спасли людей. У нас була добра корова, більше 30 літрів давала молока. А ще батько закопали зерно на городі в дерев’яній діжці, вона вистояла, і тоді ми весною на таку саморобну драчку тертушку його драли і так вижили. А людей багато, ой багато померло з голоду… Люди їздили в Росію міняти чи одежу, чи полотно. І пропадали там десь у дорозі. Такого багато було… Учитель у нас був, Анатолій Костянтинович, українську мову читав. У нього жінка померла. А двоє дітей в голодовку були малі. Кожен день ми давали йому молоко, він усе, було, каже: «Ви мої спасителі, ви спасли мою сім’ю». Люди помагали одне одному. Сиріт забирали родичі, сусіди. Я часто кажу — які ми тепер переробилися. Українців тепер щирих нема…

Запис зроблено Борисенко В.К. у жовтні 2003 року

Вчитель: діти, Ви почули про страшний злочин Сталіна і його приспішників.

  1. Що Вас вразило з почутого?

  2. Що привернуло Вашу увагу?

  3. Які факти можна кваліфікувати як злочинні?

  4. Що нового Ви дізналися зі спогадів?

Вчитель: Багато з тих, хто пережив Голодомор, передали нам свій біль і розпач також через літературну і мистецьку творчість. Давайте познайомимось з цими людьми.

Вчитель демонструє на інтерактивній дошці, екрані сторінку сайту Українського інституту національної пам’яті, проект «Незламні» – http://www.memory.gov.ua/page/proekt-nezlamni) портрети українських діячів культури, які були свідками Голодомору, серед них Василь Барка (1908 – 2003) поет, прозаїк, літературний критик, автор роману «Жовтий князь», У.Самчук – роман «Марія».

«Аrs longa, vita brevis est» – «Життя коротке, а мистецтво вічне» сказав відомий Гіппократ, так і є, майже всі, кого Ви бачили вже немає в живих, а їх твори вічні і несуть нам правду про Голодомор.

ІІ. «Голодомор у творах літератури»

Виступ з аналізом статті «Важкі роки Голодомору за романом Василя Барки "Жовтий князь"» http://osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/16131/. Василь Барка наш український письменник з дiаспори. 25 рокiв вiн виношував у своєму серцi, як незагойну рану, спогади про Голодомор. В 1961 року з'явився високохудожнiй правдивий твiр про геноцид українського народу "Жовтий князь".

I весь свій біль В.Барка передав у романi через реалiстичне зображення нещастя в сiм'ї селянина Мирона Катранника, боротьбу темряви зi свiтлом, Бога з дияволом, людини з людиною.

Автор знайомить нас з численними рiзноплановими образами, а умовно дiлить їх на людей-варварiв i людей-жертв. Конкретним носієм зла, його невід’ємною частиною у творі Барки є "рудий", "золотозубий" жовтий князь – представник високої партійної верхівки. Це він – той звір, "який вилазить із багна в образі компартії" у напівфантастичній оповіді діда Прокопа. Партiєць Отроходiн − найяскравiший представник людей-варварiв. Вiн слiпо виконує партiйну волю: "Забрати хлiб увесь! До зернини!" А хто такi хлiботруси, хлiбохапи, хлiбобери? Люди без iменi, вони втратили людську подобу, а прийняли варварську, сатанинську, це вони викошують голодною смертю українських селян. Головнi ж винуватцi людського лиха присутнi незримо. Ми бачимо портрет вождя свiтового пролетарiату: "Охрою горить вигляд iстоти, що нiма до сльози i хижа до життя".

З невичерпним горем i спiвчуттям В. Барка розкриває характер селян – гречкосiїв. Вiн розповiдає про справжнiх мученикiв, про родину Катранникiв, про український народ. Вiн називає жертви переслiдування i гонiння, болiсно сприймає їхнi пережитi страждання. Немов на пiдтвердження цiєї думки, Василь Барка створює свiй календар:
вересень – розбоєнь;
жовтень − худень;
листопад − пухлень;
грудень − трупень;
сiчень − могилень;
лютий − людоїдень;
березень − пустирень;
квiтень − гумень.
Iз вражаючою силою i правдивiстю автор показує, як українська земля, що завжди несла радiсть хлiборобовi, який горнувся до землi, жив у гармонiї з природою, перетворилася для селян у зону смертi, могилу...

Вчитель: дякую за виступ. Отже, тема Голодомору дістала своє висвітлення спочатку в творах української діаспори, а в кінці 80-х років ХХ ст. почали з’являтись твори і в самій Україні. Ви отримали перелік літературних творів, і, можливо, якийсь з них захочете прочитати, зацікавившись після нашого уроку-конференції. Друга група закінчує свій виступ віршем.

Вірш «Ти кажеш не було Голодомору?» Д. Г. Білоуса (1920 – 2004). Він теж свідок Голодомору. Народився в селі Курмани, нині Недригайлівського району Сумської області, український поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за книжку «Диво калинове» (портрет автора демонструється на екрані, проект «Незламні»)

Ти кажеш не було Голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерна вимели до тла?

Як навіть мариво виймали із печі

І забирали прямо із горшків.

Окрайці виривали з рук малечі,

із торбиночок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе сиціль викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам оту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш - не було Голодомору?

Вчитель:

1) До кого звертається у своєму вірші Д.Білоус?

2) Чому саме цей вірш Ви обрали для декламації?

3) Які емоції і думки виникли у Вас після прослуховування вірша?

ІІІ. «Голодомор у музиці»

Відома композитор Леся Дичко сказала, що «трагічні сюжети найбільше передаються через музику. Трагедійні літургії, трагедійні реквієми завжди мали дуже великий доступ до людського серця. Тільки музика може подати цінність людського життя, його неповторне значення і те, що може трагізм відійшов, але космос цінності людського життя назавжди залишається». Слід відзначити, що в сучасному музичному мистецтві України приділено значну увагу подіям 30-х років. Цій темі присвятили свою творчість композитори Мирослав Скорик (пісня «Свіча» на слова поета Богдана Стельмаха, яку виконує Оксана Білозір, Олександр Татаренко (пісня «Ви наша молитва, мамо» на слова поета Олександра Осадчого), композитор і поет Валентина Філонік (пісня «Жертвам Голодомору»), Анатолій Шейченко «Пам'яті жертв голодоморів» слова до цієї пісні були написані Л.Степаненко, Анатолій Салогуб український поет і композитор, який теж присвятив свою творчість жертвам радянської влади. В їхній музиці сплелися інтонації українських дум, народних плачів, реквіємів, літургій.

Пропонуємо Вашій увазі відеоролик пісні «Свіча» у виконанні Оксани Білозір.

Питання для обговорення:

  1. Чи згодні Ви, що «трагічні сюжети найбільше передаються через музику»?

  2. Як вплинула на Вас пісня «Свіча»? Чи чули Ви її раніше?

ІV. «Голодомор у живописі» на екрані демонструється сторінка офіційного сайту «Меморіал жертв Голодомору»

Ніна Яківна Марченко (1940) – радянський, український художник. Заслужений художник УРСР (1976). Картини «Дорога скорботи», «Мати 33-го»

Валерій Олександрович Франчук (1950) – український художник, графік, народний художник України (2015). Лауреат Шевченківської премії (2008). Картина «Свята печаль»

Іван Степанович Марчук (1936) – український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Шевченка. Почесний громадянин Тернополя і Києва, 2007 року потрапив до рейтингу 100 геніїв сучасності, який уклала британська газета «Дейлі телеграф». Картина «Голодомор»

Михайло Сергійович Дмитренко (1908–1997) – український маляр-монументаліст сакрального мистецтва, графік, історик мистецтва. Картина «1932-1933»

Кожна група отримує ілюстрації картин і завдання для опрацювання:

1) Як би Ви назвали картину?

2) Деталь в картині, яка привернула Вашу увагу?

3) Які дві картини за стильовими ознаками належать одному художнику?

V. «Голодомор у і кінематографі» Проаналізувавши декілька сучасних статей про відображення Голодомору в кіно. Основою нашого виступу є стаття В.Сивачук «Відображення трагедії Голодомору в сучасному українськомукінематографі» http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkkarogo_2014_15_15. На зняття табу з теми Голодомору першим відреагувало документальне кіно: в 1989 році вийшли фільми «33-й ... спогади очевидців» Н. Лактіонова-Стезенка та «Ой, горе, це ж гості до мене» О. Коваля, кількома роками пізніше, вже в умовах державної незалежності України, – «Пієта» (1993) М. Мащенка, тетралогія «Українська ніч 33-го» (1994) Л. Мужука і В. Георгієнка. Ще раніше відгукнулася на висновки міжнародної комісії дослідження голоду в Україні українська діаспора. У 1983 р. у Канаді виходить перший у світі фільм тоді ще, за визначенням, про голод – «Незнаний голод» Т. Гукала, а 1985-му – документальна стрічка С. Новицького «Жнива розпачу» із залученням кінохроніки, архівних документів і свідчень очевидців.

Перші документальні стрічки про Голодомор та репресії переносять на екран нові факти про причини, масштаби й наслідки примусової колективізації. Така «концентрована» інформативність визначала жанрову природу, структуру і стилістику фільмів: дикторський текст, рідше авторський коментар, перемежовувався спогадами очевидців.

Дещо відрізняється своїм стилем документальний фільм «Ой, горе, це ж гості до мене». Він дає можливість спостерігати за відображенням події у поведінці і свідомості людини. Автори фільму встановлюють камеру в оселі жінки, яка пам’ятає розкуркулення, Голодомор, війну і депортацію, і обходяться без хронік, фотодокументів, коментарів науковців тощо. Метод спостереження дає можливість глядачеві прожити день сільської довгожительки. Монолог героїні, який подекуди нагадує потік свідомості, стає джерелом передусім експресивної (трагічної) інформації. Звісно, це зовсім суб’єктивний погляд на історію. Проте він має право на життя.

Отже, тема геноциду українського народу висвітлена більше в документалістиці, ніж в художніх фільмах.

Питання для обговорення:

  1. Хто згоден з цією точкою зору? Чи вважаєте Ви, що потрібно більше знімати художніх фільмів про Голодомор?

  2. Чи можуть художні фільми бути історичними джерелами?

Вчитель: Наш урок – конференція добігає кінця. Дякую за підготовку і активну участь в конференції. Підведемо підсумки: 1) чому важливо зберегти пам'ять про Голодомор? 2) які уроки на майбутнє ми можемо винести з тих страшних подій? 3) значення культури у висвітленні історичних подій? 4) що потрібно робити для збереження прав і свобод людини?

Англійському політичному діячу і публіцисту епохи Просвітництва Е.Берку належать такі слова «єдине, що потрібно для тріумфу зла – це те, щоб добрі люди нічого не робили», тому завжди майте активну громадянську позицію і соціальну відповідальність – 26 листопада о 16 годині запаліть свічку пам’яті у своєму вікні і вшануйте пам'ять жертв Голодомору 1932 – 1933 рр. Наш народ сильний і незламний, завдяки нашій історичній пам’яті.

  1. Н.Марченко «Дорога скорботи»

  1. В.Прокопенко «Голодомор»

  1. В.Франчук «Свята печаль»

  1. Н.Марченко «Мати 33-го»

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Опис презентації окремими слайдами:
Слайд № 1

Урок-конференція “Голодомор 1932-1933 рр. - геноцид українського народу в друкованих спогадах свідків, творах літератури та мистецтва”
Слайд № 2

Урок-конференція “Голодомор 1932-1933 рр. - геноцид українського народу в друкованих спогадах свідків, творах літератури та мистецтва”

Розглянемо такі питання: 1) Спогади свідків Голодомору; 2) Голодомор у творах літератури; 3) Голодомор у музичному мистецтві ; 4) Голодомор у твора...
Слайд № 3

Розглянемо такі питання: 1) Спогади свідків Голодомору; 2) Голодомор у творах літератури; 3) Голодомор у музичному мистецтві ; 4) Голодомор у творах живопису; 5) Голодомор у кінематографі.

Голодомор у спогадах свідків
Слайд № 4

Голодомор у спогадах свідків

Голодомор у творах літератури
Слайд № 5

Голодомор у творах літератури

Василь Улас Дмитро Барка Самчук Білоус
Слайд № 6

Василь Улас Дмитро Барка Самчук Білоус

Голодомор у художній літературі. 1. Барка В. Жовтий князь: Роман /Передм. М.Жулинського. – К.: Київська правда, 2003. – 319 с. 2. Бедзик Ю. Гіпсова...
Слайд № 7

Голодомор у художній літературі. 1. Барка В. Жовтий князь: Роман /Передм. М.Жулинського. – К.: Київська правда, 2003. – 319 с. 2. Бедзик Ю. Гіпсова лялька: Роман / Ю. Бедзик. – К.: Юг, 2004. – 288 с. 3. Гуцало Є. Сльози Божої матері: Повісті / Є. Гуцало. – К.: Молодь, 1990. – 264 с. 4. Мак О. Каміння під косою: Повість. Худож. О. Коваль: 2-ге вид. – К.: Глобус, 1994. – 126. 5. Руденко М. Хрест: поема / М. Руденко. – К., 1996 6. Самчук У. Марія: Хроніка одного життя. Роман / У. Самчук. – К., 2000 – 189 с. 7. Самчук У. Темнота / У.Самчук. – 1957

Голодомор у музиці
Слайд № 8

Голодомор у музиці

Голодомор у живописі
Слайд № 9

Голодомор у живописі

Н.Марченко «Дорога скорботи»
Слайд № 10

Н.Марченко «Дорога скорботи»

Н.Марченко «Мати 33-го»
Слайд № 11

Н.Марченко «Мати 33-го»

В.Франчук «Свята печаль»
Слайд № 12

В.Франчук «Свята печаль»

І. Марчук «Голодомор»
Слайд № 13

І. Марчук «Голодомор»

М. Дмитренко « 1932-1933»
Слайд № 14

М. Дмитренко « 1932-1933»

Голодомор у кінематографі
Слайд № 15

Голодомор у кінематографі

Перелік художніх і документальних фільмів про Голодомор. 1.«Голод-33», реж. О.Янчук, 1991, кіностудія імені О.Довженка, Україна. 2.«Поводир», реж. ...
Слайд № 16

Перелік художніх і документальних фільмів про Голодомор. 1.«Голод-33», реж. О.Янчук, 1991, кіностудія імені О.Довженка, Україна. 2.«Поводир», реж. О.Санін, 2014, студія «Prontofilm», Україна. 3.«Маленьке життя», реж. О.Жовна, 2008, кінокомпанія «Група компаній Фокстрот», Україна. Документальні фільми: 1. «Жнива розпачу», реж. С.Новицький, Ю.Луговий, 1984, Канада. 2. «Під знаком біди», реж. К.Крайній, 1990, «Київнаукфільм», Україна. 3. «Українська ніч 33-го», у 4 частинах («Страх», «Жах», «Гільйотина», 4. «Справа Грушевського»), реж. В.Георгієнко, 1994–1998, «Укртелефільм», Україна, 5. «Час темряви», реж. С.Дудка, 2003, «Укртелефільм», Україна. 6.«33-й. Свідчення очевидців», реж. М.Лактіонов-Стезенко, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Об’єднання «Імпульс», Україна.    

7. «Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду», реж. В.Дерюгін, 2005, Фонд «Україна 3000», НТКУ, Україна. 8.«Свіча Джеймса Ернеста Мейса...
Слайд № 17

7. «Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду», реж. В.Дерюгін, 2005, Фонд «Україна 3000», НТКУ, Україна. 8.«Свіча Джеймса Ернеста Мейса», реж. Н.Сущева, 2008, агенція «Стожари», Україна. 9. «Хлібна гільйотина», реж. І.Кобрин, 2008, студія «Телеком», Україна. 10. «Живі», реж. С.Буковський, 2008, кіностудія «Листопад фільм», Україна. 11. «Жорна», реж. Г.Гін, 2008, студія «МедіаПорт», Харків, Україна. 12. «Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932-33 років на Луганщині», реж. О.Крамаренко, 2009, Україна. 13. «О горе, це ж гості до мене», реж. П.Фаренюк, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Україна. 14. «Великий голод», реж. Е.Лозовий, П.Овечкін, 2005, студія 1+1, Україна. 15.«Незнаний голод», реж. Т.Гукало, 2003, кінокомпанія «Комітет дослідження українського Голодомору», Канада. 16. «Україна. Забута історія – Голодомор. Влада варта смерті», реж. А. Романді, 2011, телеканал «Мега», Україна

Слайд № 18

Дякуємо за увагу!
Слайд № 19

Дякуємо за увагу!

  • 17.01.2020
  • Позашкільна освіта
  • 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Інші методичні матеріали
  • 33
  • 0
  • 3
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
3
міс.
1
0
дн.
1
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!