Стосунки між Українською Центральною Радою (УЦР) та Тимчасовим урядом були неоднозначними. На початку березня 1917 р. російські полі тичні сили ставилися до УЦР, як і загалом до українського національного руху, без особливого зацікавлення. Однак перед Всеукраїнським національним конгресом і особливо після його проведення не пропускали нагоди вдатися до випаду проти них. Прохолодне ставлення Тимчасового уряду й активізація російського націоналізму в Україні, передусім чорносотенців, не створювали умов для переговорного процесу. Відтак до І Всеукраїнського військового з’їзду УЦР залишалася нерішучою в її стосунках із Тимчасовим урядом. Натомість у рішеннях з’їзду йшлося про негайну вимогу проголосити національно-територіальну автономію України.





