Розпад Габсбурзької монархії актуалізував питання української державності, надав йому нових вимірів. Українці Галичини і Буковини звикли звертатися до Відня як арбітра в національних суперечностях. І хоча вони критикували політику центру, покладали на нього вину й відповідальність за все, що сприймали як національний утиск, усе ж українці залишалися до Австрії лояльними. Та восени 1918 р. австрофільська орієнтація втратила сенс. Найгострішою проблемою, яка постала перед галицькими українцями, стало розмежування з поляками.


