Урок починається зі створення емоційного настрою: учитель пропонує учням на хвилину закрити очі й прослухати фрагмент музичного твору Едварда Гріга «У печері гірського короля». Мелодія наростає, стає різкою, тривожною, і саме ця драматичність готує учнів до теми уроку — художньої експресії. Після короткого прослуховування учні діляться відчуттями: хтось почув у музиці страх чи напругу, хтось — внутрішній крик, а хтось — самотність героя. Учитель підводить до висновку, що мистецтво може не просто зображати реальність, а передавати дуже сильні переживання, і це називається художньою експресією.
Далі учням пояснюється, що експресія в мистецтві — це спосіб підсилення емоцій за допомогою кольору, лінії, форми, композиції та ритму. Художник, який працює в експресивній манері, свідомо відходить від точності зображення, щоб показати внутрішній світ людини. Для кращого розуміння учитель демонструє коротке відео про експресіонізм — мистецький напрям, що прагнув передати внутрішні переживання людини в часи криз і потрясінь. Учні звертають увагу на те, що експресіоністи не боялися спотворювати форму, використовувати неприродні кольори чи різкі мазки.
Переходячи до прикладів, учитель показує відео про історію створення картини Едварда Мунка «Крик». Учні дізнаються, що художник пережив сильні емоційні стани, і саме цей внутрішній страх, який він відчув одного вечора на набережній, став основою його всесвітньо відомої роботи. Після перегляду учні аналізують картину: фігура на містку ніби розчиняється в повітрі, навколо вигинається пейзаж, небо палає червоно-жовтими хвилями, а лінії нагадують рух звуку. Уся картина — це не зображення людини, що кричить, а візуальний образ крику як такого. Учитель ставить запитання: що більше впливає на враження — постать чи довкілля? Чому пейзаж теж «кричить»? Учні доходять висновку, що експресія тут створюється всім комплексом художніх засобів.
Далі урок переходить до розгляду мотиву самотності. Учитель демонструє кілька картин, у яких митець передає відчуття ізольованості або внутрішньої пустоти: портрети Модільяні з сумними видовженими обличчями, твори Френсіса Бекона з деформованими постатями, картини Малевича, де самотня людина зображена в простому повсякденному середовищі, але з глибоким емоційним змістом. Учні обговорюють, що самотність можна передати не лише виразом обличчя, а й кольором, тінню, простором, розташуванням фігури, предметами навколо.
Після обговорення учні переходять до творчої роботи. Учитель пропонує створити невелику експресивну замальовку «Крик без обличчя» — передати сильне почуття лише кольорами й лініями. Учні можуть вибрати інший варіант — написати короткий словесний етюд про власне уявлення самотності чи внутрішнього крику. Учитель пояснює, що важливо не те, наскільки «правильно» виглядатиме робота, а наскільки щиро вона передає емоцію.
Наприкінці уроку проводиться коротка рефлексія. Учні називають три слова, які найбільше характеризують сьогоднішню тему: експресія, крик, емоція, самотність, тривога, колір, напруга. Учитель підсумовує, що мистецтво допомагає нам говорити про те, що часто складно висловити словами, а експресивні твори художників дають змогу зрозуміти світ людських почуттів.
На домашнє завдання учні отримують завдання на вибір: створити невеликий емоційний малюнок, написати міні-есе про значення теми крику та самотності в мистецтві або переглянути відеоматеріал про експресіонізм і записати три нові факти.
