Творчий вечір Т.Г.Шевченка на тему: «Той, хто серце віддав народу»
Мета:
пізнання учнями постаті Великого Кобзаря, актуальності його творчості; виховання любові до рідного краю; пробудження національної самосвідомості; патріотичне виховання і розвиток почуття гордості за свій народ, Батьківщину; узагальнення знань з історії та культури українського народу, його традицій, звичаїв і обрядів; формування готовності здобувати якісну освіту і добрими справами збагачувати Батьківщину.
Обладнання:
Рушник на дошці і вислів “Не одцурайтесь своєї мови…”.
На столі рушник, портрет Шевченка, квіти, свічка.
Мультимедійна презентація «Великий Кобзар», виставка художніх творів Т.Г. Шевченка.
Хід уроку
Слово вчителя:
9 березня 2015 року український народ відзначатиме 201 рік від дня народження Т.Г.Шевченка. Шевченко залишив нам свої неоціненні духовні надбання — твори і світлу добру пам’ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. Ми повинні завжди пам’ятати про генія українського народу.
Хай палає свічка.
Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають,
Слово й музика нехай єднають нас.
Учень :
Мова українська – то Шевченка слово,
Лесі Українки і Марка Вовчка.
Учень :
Мова українська – то дарунок Бога,
Це барвисте слово генія Франка.
Учень :
Мова українська – це і степ широкий,
Це сади вишневі, і гаї, й ліси.
Учень :
Мова українська – океан глибокий
Мудрості народу – вічної краси.
Вчитель:
Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти: (Перегляд відео-презентації «Т. Шевченко»)
Учень : Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь,
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Учень : І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим тихим словом.
Вчитель:
9 березня 1814 року недалеко від Канева, в селі Моринцях, що на Черкащині в ро-
дині Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, народився син Тарас.
Дитинство Тараса не було щасливим. Після смерті батьків Тарас залишився сиротою.
Учень
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину…В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло…Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою,
Ще молодую – у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи –
Носити воду школярам.
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!
А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії,
Для кого в світі живете ?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!
Вчитель:
Не було нічого в хлопця-сироти, не було талану, тобто долі, але був талант, прагнення вчитись. Подавсь у науку до місцевого дяка.Та дяк більше знущався з Тараса, ніж учив його. Він утік від нього, бо почув, що в сусідньому селі є дяк, який вміє малювати. Але і цей дяк вчити хлопчика не збирався. І знову пошуки роботи, найми, аби десь дістати шматочок хліба, якусь одежину. Повернувся Тарас до свого села, деякий час пас свиней у свого дядька, а пізніше – громадську череду.
Ще будучи пастухом, Тарас завжди мав при собі зшиту з паперу маленьку книжечку, в якій малював і записував народні пісні.
Вчитель:
Т.Г. Шевченко був не тільки великим поетом, а й талановитим художником. Його роботи різноманітні за жанрами: автопортрети, портрети, пейзажі
(Перегляд відео-презентації «Малярство Кобзаря»)
Учень:
Доля закинула Тараса далеко від рідного села, аж у Петербург, де до 24-річного
віку він залишався кріпаком пана Енгельгардта, не маючи змоги ні вчитися, ні малювати.
Лише у 1838 році група друзів викупила його з неволі.
Жадібний Енгельгардт одержав 2500 карбованців, а щасливий Шевченко уже через два
місяці здав свій перший іспит до рисувальних класів імператорської Академії мистецтв.
Працював, не лінуючись, вдень і вночі, тож мав гарні успіхи в навчанні.А ще писав вірші. 1840 року народився “Кобзар”.За бунтарські вірші 33- річного Тараса Шевченка забрали в солдати. На засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною.Ось послухайте, якою ніжністю і тугою за рідним краєм, пройняті його вірші і поеми.
Учень ( читає вірш “ Садок вишневий коло хати…”).
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем' я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати,
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Учень:
Тільки через 10 років повернувся Шевченко до Петербурга.10 років заслання підірвали його сили і здоров'я. Поет мріяв про Україну, хотів оселитися в ній, писати, пра-
цювати. Мріям Тараса не судилося здійснитися.Його знову заарештовують… За Тарасом
слідкують, все забороняють, за спробу писати й малювати жорстоко карають.
Восени 1860 року він тяжко захворів, однак не полишав писати. Думи й помисли
Тараса Шевченка були про Україну, про її народ, його долю нещасливу, занапащену.
Учень.( читає вірш “ Я не нездужаю нівроку…”).
Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш ? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі –
Вона заснула…..
Учень:
Стан здоров'я поета дедалі погіршувався. А 10 березня 1861 року перестало битися серце великого художника, геніального Кобзаря. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. Та чи могли люди забути і не виконати його Заповіту ?!
Учень. ( читає вірш “Заповіт”).
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Вчитель:
Шевченків Заповіт було виконано. В травні того ж року друзі перевезли тіло Кобзаря до України і поховали на Чернечій горі, поблизу Канева.
Поховали …Тихесенько Україна плаче.
Поховали дух великий і серце гаряче.
Поховала наша мати найкращого сина –
“ Вічну пам'ять заспівала уся Україна”
У свій час, сам того не знаючи, Шевченко сотворив подвиг. Його поетичне слово має чудодійну силу, воно любить і ненавидить, воно плаче і сміється, воно радіє і сумує
разом з нами і сьогодні.
Дорогі учні! Хочеться вірити, що ви будете шанувати, читати й любити Шевченка. Що зрозумієте і оціните Тарасову мужність і його невмируще слово.
Перегляд відео-презентації «Т. Шевченко»)
