Тренінгове заняття « Розвиток емоційної сфери та вольових якостей дитини як умова психологічної готовності до школи»

Психологія

27.01.2019

595

0

15

Опис документу:
підвищення компетентності вчителів щодо вивчення психологічних особливостей адаптації першокласників.( вправи + виступ:шкільна зрілість, групи дітей за ступенем адаптації, показники успішної шкільної адаптації ,шкільна дезадаптація )
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тренінгове заняття « Розвиток емоційної сфери та вольових якостей дитини як умова психологічної готовності до школи»

Мета: підвищення компетентності вчителів щодо вивчення психологічних особливостей адаптації першокласників.

ХІД ЗАНЯТТЯ:

  • Доброго дня, шановні колеги! Вітаю вас в стінах Вільнозапорізької школи! Сьогодні майстер клас матиме теоретично-практичний характер і ви, сподіваюсь станете його активними учасниками.

  • Для того, щоб наша співпраця була тісною, ми поділимося на групи: садочок ,ровесники,батьки ,школа.

  • Тепер проведімо тест « Шкала емоційного стану»(додаток)

Нашу зустріч я хочу присвятити важливій проблемі «Розвиток емоційної сфери та вольових якостей дитини як умова психологічної готовності до школи»

  • Скажіть, будь ласка, які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово адаптація?

Викладення теоретичного матеріал

Адаптація – це процес пристосування до нових умов життя, діяльності, соціальних ситуацій розвитку, контактів, статусів та ролей.
Від сприятливого перебігу адаптації першокласника залежить комфортність його перебування у школі, ставлення до навчання, встановлення конструктивних стосунків з однолітками та вчителем, психічне та фізичне здоров’я, успішність оволодіння навчальною діяльністю тощо.

Вправа «Мозкова атака»

  • Скажіть, будь ласка, якою була провідна діяльність дітей до школи?(ігрова)

  • А якою вона стала, коли дитина прийшла до школи? (навчальною)

  • Під час цієї вікової кризи відбувається зміна таких зовнішніх позицій, як:

  • Соціальна роль ( дитина стає учнем)

  • Основний вид діяльності (зокрема ним стає навчання, а не гра)

  • Вступ до школи — переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим. На жаль, за дослідженнями психологів менше 50% дітей легко адаптуються до шкільних вимог. Пізнавальна активність маленького школяра досить висока: він ставить запитання, радіє, коли відкриває для себе нові знання. Але ця допитливість наштовхується на певні протиріччя – як внутрішні, так і зовнішні. Наприклад: «Хочу, але не можу»; «Цікаво, але про це не розповідають»; «Не цікаво, але треба»; «Треба міркувати, але вимагають швидкої відповіді»; «Це я можу, але цього не вимагають».

Поступово вогник бажання все знати, бути попереду, стати найрозумнішим згасає, а на зміну йому приходять неуважність, тривожність. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному, залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров'я. Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або «шкільної зрілості».

Шкільна зрілість виявляється у таких видах готовності:

1. Інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати та узагальнювати ці знання, а також певний рівень розвитку пізнавальних здібностей у дитини (мислення, пам'яті, сприймання, уяви, уваги).

2. Комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками, а саме: знання моральних норм та правил поведінки (вміння слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати, враховувати настрій та бажання інших людей ).

3. Мотиваційній готовності, що визначає чітко сформовану позицію школяра, коли дитина:

має належне уявлення про школу;

позитивно ставиться до шкільних занять, загальноприйнятих норм дисципліни;

віддає перевагу урокам грамоти й лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, фізкультура, трудове навчання тощо);

визнає авторитет учителя.

4. Емоційно-вольовій готовності, що передбачає уміння:

робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити (довільність поведінки);

поставити мету, виявити певні зусилля у випадку подолання перешкод, оцінювати результати своєї діяльності.

розуміти й адекватно виражати свої емоції;

свідомо підкорятися загальним правилам та вимогам;

уважно слухати й виконувати самостійно найпростіші усні вказівки дорослого;

самостійно діяти за зразком (точно відтворювати, діяти за аналогією).

На жаль, такий рівень сформованості «шкільної зрілості» спостерігається у небагатьох учнів.

Вправа «Перевтілення»

Закінчіть, будь ласка, речення: «Коли я навчався у 1-му класі…»
У вашій пам
яті виникли різні спогади про навчання у 1-му класі.

Для того, щоб пришвидшити процес адаптації першокласника до нових умов, необхідно створити сприятливі психолого-педагогічні умови.

Вправа «Займи позицію»

  • Я пропоную вам зайняти позицію біля того плаката, думку якого ви підтримуєте.

  • Проблемами адаптації першокласників повинні займатися психологи.

  • Проблемами адаптації першокласників повинні займатися вчителі.

  • Проблемами адаптації першокласників повинні займатися батьки.

  • Власна думка.

Як тільки колишній дошкільник починає "грати" роль школяра, то саме класоводу доводиться на кожному уроці та в позаурочний час фактично здійснювати керівництво процесом адаптації та долати наслідки дезадаптації дітей "групи ризику". Але йому ні в якому разі не обійтися без кваліфікованої допомоги психолога та підтримки батьків.

  • Дитина, яка опиняється у незвичайному для неї середовищі, має чимало страхів, зокрема таких як:

  • Невпевненість у собі;

  • Сумніви у своїх знаннях;

  • Страх бути неправим;

  • Страх не отримати похвалу;

  • Страх розлуки з батьками;

  • Страх життя в новому колективі

«Викидаємо страх»
Дитині пропонується з пластиліну зробити маленьку кульку – це буде страх, потім зробити велику кульку з отвором всередині – це буде темниця. Після чого кульку під назвою «страх» посадити до в’язниці, звідки вона не зможе вибратися на волю.Потім дитина може викинути зроблену кульку у відро для сміття, промовляючи при цьому: «Я викидаю страх і більше не боюся».

Гра « Неіснуюча тваринка»

Мета:вміння працювати в групі,вміння домовитися,почуття відповідальності, співпрацювати з іншими,переживання за роботу

Поділити на групи,кожен член групи обирає собі колір олівця.І починають працювати:

1.На малювати неіснуючу тваринку одночасно одну.

2.Надайте їй ім’я

3.Доповніть свій малюнок:де живе,в чому живе.

4.Придумайте історію про неї

5.Оберіть екскурсовода для картинної галереї

6. Кожна група по колу рухається для розгляду картин

7.На стікерах слухачі та глядачі писатимуть відгуки

8.повернулися до свого екскурсовода. Переглянули відгуки,обговорили.

Чи всім подобається відгуки? Що відчували при огляді інших картин? При перегляді відгуків?


Гра «Чарівні дзеркала»

Мета: закріплення позитивного ставлення до себе.

Хід гри: Ведучий пропонує учасникам намалювати себе.

У першому дзеркалі - маленьким і переляканим,

У другому - великим і веселим.

У третьому дзеркалі – безстрашним,сильним,щасливим

Обговорення:

На кого ти був схожий?

На кого ти зараз схожий?Чому?

Яка людина симпатичніше?

В яке дзеркало ти частіше заглядаєш?

Якого б ти хотіла позбутися?(забрати,хто віддасть,почепити на мотузку,як білизна)

  • Хто залишив всі 3 собі? Чому?

  • Виходить людина ,обирає одну з них,описує його.

Гра «Кричалка емоцій»

Кількість учасників: 6-25.

Місце проведення: застілля, кімната.

Правила. Учасники сідають у коло. Ведучий або самі гравці придумують фразу і починають вимовляти її по колу. При цьому кожен наступний гравець повинен вимовляти обрану фразу зі все більш наростаючими емоціями. Гра ведеться на інтерес, проте можна виводити з гри учасників, які (на загальну думку) не змогли вимовити фразу з ще більшим емоційним напруженням. У цьому випадку останній залишився в грі оголошується переможцем.

Приклади фраз і емоційних змін:

«Дайте мені спокій» (від легкого подразнення до сильного гніву).

«У мене вийшло» (від спокійного затвердження до захоплення).

«Мені страшно» (від спокійного затвердження до жаху).

«Це так забавно» (від посмішки до нестримного сміху).

«Ти найкращий» (від дружнього запевнення до полум'яної любові).

«Я його втратив» (від легкого смутку до нестримного горю).

«Це така гидота» (від затвердження до відрази).

РЕЛАКСІЯ

«Вибити ковбики»

Порада нейропсихолога

Хлопати себе : голова,шия,рука,рука,ноги позаду,попереду,бока ;подавити долонями руки, плечі; тягнути руки вгору,ноги за щіколотки.

Це активізує діяльність дитини

« Веселий потяг»

Стали всі потягом. Йдемо,Виставили праву ногу-сказали разом слово шоколад,ліву ногу- сказали цукерки,присіли,крутячи задом-сказали морозиво (слова можно змінити).Вміння працювати разом ,одночасно

Заключне слово

Як наголошував В.Сухомлинський, щоб дитині було добре і комфортно в школі, щоб вона справді поважала і сприймала вчителя, останній повинен усім серцем любити її, частіше посміхатися, рідко впадати у похмурість, жити справжнім життям і підтримувати свій авторитет. Педагогу має бути притаманне все найкраще, що подобається в людині.

Кожен учитель початкової ланки повинен пам’ятати, що його імідж полягає в поєднанні педагогічної майстерності, любові до дітей, всебічної освіченості, загальної педагогічної культури.

Групи дітей за ступенем адаптації

І група – діти, які швидко адаптуються.
У таких дітей спостерігається легка форма адаптації, за якої стан напруженості організму компенсується протягом перших двох місяців.

Психологічний портрет. Такі діти швидко звикають до колективу, знаходять нових друзів, вони спокійні, врівноважені, доброзичливі, зазвичай перебувають у гарному настрої, легко виконують усі вимоги вчителя. Інколи виникають невеликі труднощі у взаєминах з однолітками та вчителем, оскільки таким дітям досить важко виконувати всі правила поведінки. Однак через два місяці навчання у школі ці діти повністю пристосовуються до нової ситуації розвитку, статусу, режиму, а також до нових вимог і правил.

ІІ група – діти з адаптацією середньої важкості.
У таких дітей період адаптації більш тривалий. Сильніше виражені порушення самопочуття і здоровя.

Психологічний портрет. Такі діти не можуть швидко прийняти нову роль, мають проблеми у спілкуванні з однолітками та вчителем. Часто вони граються на уроках, зясовують стосунки з товаришами, іноді не реагують на зауваження вчителя або реагують на них образами та слізьми. У таких дітей виявляються труднощі в засвоєнні навчальної програми, однак наприкінці першого півріччя реакції цих дітей стають адекватними до вимог учителя і школи.

ІІІ група – діти, які важко адаптуються.

Такі діти стикаються зі значними труднощами у соціально-психологічній адаптації, мають порушення у стані здоров’я.

Психологічний портрет. У дітей, які важко адаптуються домінують і раптово проявляються негативні емоції. Такі діти з великими труднощами засвоюють навчальну програму, заважають іншим дітям на уроках, уникають контактів з учителем, мають погані стосунки з однолітками тощо.

Для того, щоб пришвидшити процес адаптації першокласника до нових умов, необхідно створити сприятливі психолого-педагогічні умови. Для цього слід:

  • вивчити соціально-педагогічну адаптацію першокласника до навчання в школі; (цим займалася наша психологічна служба); вивчити індивідуальні особливості дитини та проаналізувати характер стосунків в сім’ї. З цією метою на кожного учня класу я завела портфоліо – це папка, в якій зберігаються всі важливі документи, що стосуються дитини. (Анкети батьків, малюнкові тести та їх інтерпретація, кращі роботи дітей тощо. У вступній анкеті батьки відповідали на конкретні питання, що стосувалися першого знайомства з дитиною. Трохи згодом мною була проведена малюнкова діагностика «Моя сім’я» з метою вивчення ролі дитини в сім’ї, її емоційного стану, ставлення до членів сім’ї. Діти обирали свої улюблені заняття і зафарбовували малюнки, на яких вони зображені, разом з батьками записували режим дня.

  • створити оптимальний режим шкільного життя; (навчаються у першу зміну, тривалість уроку – 35 хвилин, четвер – полегшений день

  • здійснювати оздоровчо-профілактичну роботу;

  • Медико-педагогічна діагностика стану здоровя першокласників (медичні огляди, моніторинг стану здоровя, діагностика усного та писемного мовлення)

  • Запобігання захворюваності (корекція зору, формування правильної постави, профілактичні бесіди з дітьми та батьками)

  • Забезпечення рухової активності (фізкультхвилинки, дихальні вправи, (дихальна гімнастика Олександри Миколаївни Стрельникової) динамічні паузи, прогулянки, екскурсії, рухливі ігри)

  • Організація раціонального харчування;

  • Організація психологічної допомоги

  • організувати навчально-пізнавальну діяльність; (на початку навчального року в структуру уроків входять вправи та ігри з курсу «Вступ в шкільне життя». Варто відмітити, що дидактичні, рольові, розвивальні ігри є невід’ємною частиною навчання першокласників.

  • організувати позанавчальну життєдіяльність першокласників. Позанавчальна життєдіяльність має відповідати інтересам першокласників, а також ураховувати побажання їхніх батьків. (дитячі свята, екскурсїї, виставки дитячої творчості, концерти, відвідування гуртків)

Показники успішної шкільної адаптації

  • У дитини зберігається соціальне, психічне та фізичне здоровя. У неї хороший апетит, міцний сон, немає застудних захворювань. Вона активна, життєрадісна, допитлива.

  • Дитина легко встановлює контакт з однолітками та вчителем, виявляє до них повагу.

  • У дитини зявилися друзі однокласники, про яких вона розповідає вдома.

  • Дитині подобаються її вчителі.

  • У дитини формується адекватна поведінка.

  • Дитина оволодіває навичками навчальної діяльності, проявляє до неї інтерес, зацікавлена у виконанні отриманих навчальних завдань.

  • Дитина добре засвоює навчальну програму.

  • У дитини спостерігається сприятлива динаміка працездатності, яка покращується протягом першого півріччя.

  • Дитина отримує емоційне задоволення від навчання в школі. У неї домінує стійкий позитивний настрій.

  • Дитина проявляє творчі здібності і прагне до самостійності, зокрема самостійно одягається, впевнено орієнтується в шкільній будівлі, за необхідністю може звернутися за допомогою до дорослого.

В кінці першого семестру, для того, щоб перевірити рівень адаптації учнів я провела анкетування батьків, малюнкову методику за Вьюновою та Гайдар «Школа звірів» та діагностику на визначення мотивації дитини до навчання у школі за Ануфрієвим та Костроміною, за якою отримала такі результати:

Сформоване ставлення до себе як до школяра, висока навчальна активність -27%;

Ставлення до себе як до школяра практично сформовано – 19% ;

Позитивне ставлення до школи, але вона більше приваблює позашкільними справами – 42%;

Ставлення до себе як до школяра не сформоване – 12%;

Ставлення до школи негативне – 0%

Шкільна дезадаптація — це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень в особистісному розвитку. Нерідко симптоми дезадаптації зовні не проявляються, але дитина досить боляче переживає всі шкільні проблеми (це супроводжується тривогою, відсутністю апетиту та розладом сну), тобто в неї спостерігаються реакції як активного, так і пасивного протесту. Це може виявитися у настороженості, невпевненості, плаксивості без причин.

Ознаки дезадаптації:

Труднощі у навчанні аж до стійкої неуспішності;

Порушення у відносинах з однокласниками, батьками,

вчителями;

Небажання ходити до школи;

Соматичні прояви: головний біль, порушення сну, біль у животі, порушення апетиту, пригнічений настрій, підвищена стомлюваність;

Емоційні порушення;

Зниження товариськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості та підвищені показники емоційної збудливості, тривожності, браку уваги на уроці, нездатності до тривалого зосередження, замикання у собі.

Причини дезадаптації першокласників

  • Я прошу вас, працюючи в групах, подумати і записати, якими можуть бути причини дезадаптації першокласників.

  • Дезаптація у новому шкільному середовищі залежить від багатьох чинників: це і сімейна ситуація першокласника, і його психічне та фізичне здоров’я, і те, чи відвідував він дошкільний навчальний заклад. Однак, як свідчить досвід, найпоширенішими є такі причини дезаптації, як:

  • Дитячі страхи;

  • Недостатня розвиненість уваги;

  • Недорозвиненість мовлення;

  • Хронічна неуспішність;

  • Відхід від діяльності;

  • Комунікативний барєр

  • Недорозвиненість дрібної моторики рук

Дитячі страхи

  • Дитина, яка опиняється у незвичайному для неї середовищі, має чимало страхів, зокрема таких як:

  • Невпевненість у собі;

  • Сумніви у своїх знаннях;

  • Страх бути неправим;

  • Страх не отримати похвалу;

  • Страх розлуки з батьками;

  • Страх життя в новому колективі

Розвязання: пояснити батькам, що їм не слід виявляти стурбованість перед дитиною, оскільки цей стан їй передається. Висувати до дитини умови адекватні її можливостям. Вправу «Магічний годинник» поєднати з вправою «Закінчи речення»

Недостатня розвиненість уваги

Несконцентрованість під час уроку, відволікання, бешкетування та інші прояви недостатньої розвинутості уваги є однією з найпоширеніших причин дезаптації.

Розв’язання: Працювати над поліпшенням уваги дитини слід і в школі і вдома. Вправи: читати казку чи оповідання і одночасно рахувати цокання годинника (провести з слухачами,) шукати відмінності, знаходити і викреслювати певні букви у друкованому тексті.

Навчаючи першокласників, ми всі стикалися з проблемою, коли дитина тривалий час готується до уроку, дістає не ті зошити та підручники, не має ручки, чи олівця.

Використовую зошити з різними картинками, закуплені олівці, ручки, лінійки. Вправа «Заборонений рух», «Запамятай розміщення предметів»

Недорозвиненість мовлення

Неправильна вимова звуків або слів є основними ознаками недорозвинутості мовлення.

Розвязання: артикуляційні вправи, скоромовки, чистомовки, заняття з логопедом. Курс за вибором – «Риторика» та «Абетка театрального мистецтва». Батькам потрібно більше часу приділяти живому спілкуванню з дитиною: ставити їй запитання, заохочувати до того, щоб дитина з задоволенням розповідала про шкільне життя. Віеосюжет 6«Компліменти»

Хронічна неуспішність та відхід від діяльності

Ці дві причини дезадаптації пов’язані між собою. Невпевненість у собі, підвищена тривожність, дезорганізація навчальної діяльності, погане засвоєння навчальної програми є ознаками хронічної неуспішності і, як наслідок – дитина на уроках не чує запитань учителя, не виконує його завдань, занурена у себе, у свій внутрішній світ.

Розвязання: батькам і вчителю не слід демонструвати незадоволеність тим, що дитина не справляється, чогось не вміє. Доцільно більше хвалити дитину, підбадьорювати, вказувати на її навіть незначні досягнення. Іноді, якщо дитина замкнулася в собі, то вчителеві важко зрозуміти, які труднощі є у неї. Пропоную такі вправи «Плескайте ті, хто», «Скарбничка труднощів»

Комунікативний бар’єр

Тривога з приводу спілкування дитини з ровесниками і дорослими, нетовариськість, замкненість, відсутність друзів; погані відносини з учителями, дитину дражнять у школі, б'ють у класі; відсутність бажання грати з ровесниками, тощо – ознаки встановлення комунікативного бар’єру.

Розв’язання: така дитина потребує більше уваги, батьківської ласки, любові, розуміння і прийняття. Якщо дитина соромиться, не слід примушувати її висловлювати свою думку привселюдно. Доцільно виявляти витримку, толерантність, частіше підбадьорювати дитину і хвалити її за успіхи. Відеосюжет 5 , гра «Кумедні ображалки», «Не хочу хвалитися, але я.

Недорозвиненість дрібної моторики рук

Часто проявляються у нездатності дитини оволодіти основами каліграфічного письма.

Розвязання: І вчителю і батькам варто розвивати дрібні мязи дитини в різних видах пальчикової гімнастики. Вправа «Кулак-долоня»(розвиває міжкулькову взаємодію, дрібну моторику, психічні функції) вправа «Пальчики в кільце», вправа «Піаністи», вправа «Попелюшка» Відеосюжет 8

Як наголошував В.Сухомлинський, щоб дитині було добре і комфортно в школі, щоб вона справді поважала і сприймала вчителя, останній повинен усім серцем любити її, частіше посміхатися, рідко впадати у похмурість, жити справжнім життям і підтримувати свій авторитет. Педагогу має бути притаманне все найкраще, що подобається в людині.

Кожен учитель початкової ланки повинен пам’ятати, що його імідж полягає в поєднанні педагогічної майстерності, любові до дітей, всебічної освіченості, загальної педагогічної культури.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Психологія

27.01.2019

595

0

15