Тренінг- як засіб розвитку творчих здібностей

Опис документу:
Дана курсова робота з психології надасть змогу розкрити в учнів молодшого шкільного віку творчі здібності учнів. За використанням різноманітних тренінгів психолог допоможе визначити обрарованих дітей за різними методиками. Та допоможе підібрати різні методики до навчання учнів. У зв'язку з вищевикладеним необхідно поступово змінювати методи викладання з метою інтенсифікації процесу навчання, підвищення мотивації до навчання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

І. Теоретичні основи тренінгу

Дослідження творчого мислення стали розширюватися в другій половині XX століття. Були складені перші діагностичні завдання, що виявляють рівень розвитку творчого мислення. Стали експериментально вивчатися процеси творчості дітей та підлітків. Розроблялися перші навчальні програми формування творчих здібностей. У цей час були виявлені психологічні складові творчої діяльності: гнучкість розуму; систематичність і послідовність мислення; діалектичность; готовність до ризику і відповідальності за прийняте рішення.

Гнучкість розуму включає здатність до виділення істотних ознак із безлічі випадкових і здатність швидко перебудовуватися з однієї ідеї на іншу. Люди з гнучким розумом зазвичай пропонують відразу багато варіантів рішень, комбінуючи і варіюючи окремі елементи проблемної ситуації.

Систематичність і послідовність дозволяє людям керувати процесом творчості. Без них гнучкість може перетворитися в «стрибка ідей», коли рішення до кінця не продумується. У цьому випадку людина, що має багато ідей, не може вибрати серед них. Вона не рішуча і залежить від оточуючих людей. Завдяки систематичності всі ідеї зводяться в певну систему і послідовно аналізуються. Дуже часто при такому аналізі, на перший погляд, абсурдна ідея перетворюється, і відкриває шлях до вирішення проблеми.

Творчо мисляча дитина також потребує здатності ризикувати і не боятися відповідальності за своє рішення. Це відбувається тому, що часто старі і звичні способи мислення більш зрозумілі більшості людей.

Допомога дорослих і, зокрема, психолога полягає в тому, щоб навчити дитину творити. Дитина в результаті такої допомоги повинна навчитися:

  • дивуватися всьому, ніби бачить все в перший раз. Потрібно дивуватися кожної речі, всьому живому, будь-якому явищу життя. Треба відчути, що все є диво. Не чудесного в світі немає. Тобто треба як би народитися заново, пережити друге народження - народження в мистецтві, де все - гра чудових сил;

  • бачити, чути, відчувати (здивувавшись, починаєш придивлятися, прислухатися ...) - так, як мати бачить, чує, відчуває свою дитину, льотчик - свій літак, моряк - корабель. Потрібно навчитися бачити з закритими очима (як обличчя своєї матері). Джерело художньої творчості - пам'ять;

  • мріяти (фантазія - цемент, що скріплює самі різні - в їх єдності - речі, поєднуючи їх в одне дивовижне ціле).

Цих трьох дарів достатньо, щоб бути поетом у душі, але не на ділі. Щоб творити, слід ще навчитися:

  • володіти технікою творчості (мистецтвом слова, прийомами ремесла).

  • створювати «закінчену річ», тобто твір.

Тому дуже важливо щодня займатися з дитиною (малюванням, читанням, музикою чи спортом), вчити його не тільки тому, що треба знати, вміти і робити, а й тому, як:

  • дивитися, щоб побачити красу;

  • слухати, щоб почути гармонію в музиці або природі;

  • відчути стан іншого і не ранити його своїми словами;

  • говорити так, щоб тебе почули;

  • бути самим собою;

  • трудитися творчо;

  • творити натхненно.

Сучасна педагогіка вже не сумнівається в тому, що вчити творчості можливо. Питання полягає лише в тому, щоб знайти оптимальні умови для такого навчання.

Під творчими (креативними) здібностями учнів розуміють комплексні можливості учня у скоєнні діяльності і дій, спрямованих на створення їм нових освітніх продуктів. 

Дотримуючись позиції вчених, що визначають креативні здібності як самостійний чинник, розвиток яких є результатом навчання творчої діяльності школярів, виділимо компоненти творчих (креативних) здібностей молодших школярів:

  • творче мислення,

  • творчу уяву,

  • застосування методів організації творчої діяльності.

Для розвитку творчого мислення та творчої уяви учнів необхідно розвинути такі вміння:

  • класифікувати об'єкти, ситуації, явища за різними підставами;

  • встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;

  • бачити взаємозв'язки та виявляти нові зв'язки між системами;

  • розглядати систему у розвитку;

  • робити припущення прогнозного характеру;

  • виділяти протилежні ознаки об'єкта;

  • виявляти і формулювати протиріччя;

  • розділяти суперечливі властивості об'єктів у просторі і в часі;

  • представляти просторові об'єкти;

  • використовувати різні системи орієнтації в уявному просторі;

  • представляти об'єкт на підставі виділених ознак, що передбачає:

    • подолання психологічної інерції мислення;

    • оцінювання оригінальності рішення;

    • звуження поля пошуку рішення;

    • фантастичне перетворення об'єктів, ситуацій, явищ;

    • уявне перетворення об'єктів відповідно до заданої темою.

Названі уміння складають основу здібності системного діалектичного мислення, продуктивного довільного просторового уяви.

Вітчизняні психологи і педагоги (Л. І. Айдарова, Л. С. Виготський, Л. В. Занков, В. В. Давидов, З. І. Калмикова, В. А. Крутецький, Д. Б. Ельконін та ін) підкреслюють значення навчальної діяльності для формування творчого мислення, пізнавальної активності, накопичення суб'єктивного досвіду творчої пошукової діяльності учнів.

Досвід творчої діяльності, на думку дослідників В.В. Давидова, Л.В. Занкова, В.В. Краєвського, І.Я. Лернера, М. Н. Скаткина, Д.Б.Ельконіна, є самостійним структурним елементом змісту освіти. Він передбачає:

  • перенесення раніше засвоєних знань у нову ситуацію, самостійне бачення проблеми, альтернативи її вирішення,

  • комбінування раніше засвоєних способів в нові й ін

Організація особистісно-діяльнісного взаємодії учнів і психолога у процесі виконання творчих завдань.

Ефективність проведеної роботи багато в чому визначається характером взаємовідносин як між учнями, так і між учнями і психологом. Одним із умов ефективності системи творчих завдань тренінгу є особистісно – діяльнісна взаємодія учнів і психолога в процесі їх виконання. Суть його - в нерозривності прямого і зворотного впливу, органічного поєднання змін впливають один на одного суб'єктів, усвідомлення взаємодії як співтворчості.

При такому підході організаторська функція психолога передбачає вибір оптимальних методів, форм, прийомів, а функція учня полягає в придбанні навичок організації самостійної творчої діяльності, здійсненні вибору способу виконання творчого завдання, характеру міжособистісних взаємин у творчому процесі.

Таким чином, під особистісно-діяльнісних взаємодій психолога й учнів у процесі організації творчої діяльності розуміється поєднання організаційних форм навчання, бінарний підхід до вибору методів і творчий стиль діяльності учнів і психолога.

Накопичення кожним учнем досвіду самостійної творчої діяльності передбачає активне використання на різних етапах виконання творчих завдань колективних, індивідуальних та групових форм роботи 

Вибір поєднання форм при виконанні творчих завдань залежить від цілей виконання творчого завдання і його рівня складності.

Вибір методів організації творчої діяльності здійснюється в залежності від цілей, рівня складності змісту, рівня розвитку креативних здібностей учнів, конкретних умов, що склалися при виконанні творчого завдання (обізнаності учнів у поставленої проблеми, ступеня прояву інтересу, особистого досвіду).

Очевидно, в процесі творчості психологові доводиться приймати нестандартні рішення, використовувати нетрадиційні шляхи, враховувати об'єктивні та суб'єктивні причини, передбачати передбачувані наслідки.

Це вимагає від психолога гнучкого підходу, вміння скомбінувати свій власний метод, тоді як жоден з відомих ізольованих методів не дозволяє ефективно досягти мети. Такий метод називається ситуаційним або творчим. 

Система творчих завдань передбачає також застосування учнями активних методів для організації самостійної творчої діяльності.

Таким чином, системи методів організації творчої діяльності психолога та учнів орієнтовані на єдину мету і взаємно доповнюють один одного.

У тактиці творчого стилю викладання проглядаються такі лінії поведінки вчителя:

  • вміння поставити навчально-пізнавальні проблеми;

  • стимулювання до пошуку нових знань і нестандартних способів вирішення завдань і проблем;

  • підтримка учня на шляху до самостійних висновків і узагальнень.

Все це передбачає вміння створювати атмосферу творчості на тренінгу.

Атмосфера творчості створюється шляхом:

    1. Виконання закону гуманності: сприймати не тільки себе, але і іншу людину як особистість (Я = Я).

При першій зустрічі з першокласниками необхідно організувати бесіду про норми спілкування, в ході якої учні повинні прийти до висновку, що свою поведінку необхідно контролювати в рамках формули Я = Я.

Продовжити цю роботу в другому і третьому класі можна за допомогою рішення творчих завдань на розуміння один одного «з півслова», розробки правил невербального спілкування та складання пам'ятки «Норми спілкування». А в четвертому класі в розділі «Якості творчої особистості» запропонувати завдання, що містять протиріччя у вчинках людини і проаналізувати їх вплив на взаємини між людьми.

    1. Виконання закону саморозвитку: прагнути до постійного самовдосконалення (я )

При виконанні серії завдань на пізнання об'єктів за допомогою аналізаторів показати недосконалість органів почуттів людини, його уяви, мислення та здатності до творчості. Досвідченим шляхом учні повинні прийти до висновку, що для здійснення творчої діяльності необхідно самовдосконалюватися.

    1. Створення ситуації успіху.

Будь-яку діяльність, у тому числі й творчу, можна представити у вигляді виконання певних завдань. Творчі завдання - завдання, що вимагають від учнів творчої діяльності, в яких учень повинен сам знайти спосіб рішення, застосувати знання в нових умовах, створити щось суб'єктивно (іноді й об'єктивно) нове.

Творчі завдання тренінгів передбачають використання у творчій діяльності молодших школярів переважно методів заснованих на інтуїтивних процедурах (таких як метод перебору варіантів, морфологічний аналіз, аналогія та ін.)Активно використовуються моделювання, ресурсний підхід, деякі прийоми фантазування.

Між тим для ефективного розвитку творчої діяльності школярів застосування евристичних методів повинно поєднуватися із застосуванням алгоритмічних методів творчості.

На основі аналізу літератури (Г. С. Альтшуллер, В. А. Бухвалов, А. А. Гін, М. О. Данілов, А. М. Матюшкін та ін) можна виділити наступні вимоги до творчих завдань:

  • відкритість (зміст проблемної ситуації або протиріччя);

  • відповідність умови обраним методам творчості;

  • можливість різних способів рішення;

  • облік актуального рівня розвитку;

  • врахування вікових особливостей учнів.

Враховуючи ці вимоги, можна побудувати систему творчих завдань, під якою розуміється впорядкована множина взаємопов'язаних творчих завдань, сконструйованих на основі ієрархічно вибудуваних методів творчості, орієнтовану на пізнання, створення, перетворення та використання в новій якості об'єктів, ситуацій, явищ і спрямованих на розвиток креативних здібностей молодших школярів у навчальному процесі.

Система творчих завдань включає цільовий, змістовний, діяльнісний і результативний компоненти. Системо утворюючий фактор - особистість учня: його здібності, потреби, мотиви, цілі та інші індивідуально-психологічні особливості, суб'єктивно-творчий досвід.

Особливу увагу приділяється творчій діяльності самого учня. Під змістом творчої діяльності розуміються дві його форми - зовнішня і внутрішня. Зовнішній зміст освіти характеризується освітнім середовищем, внутрішній - є надбанням самої особистості, створюється на основі особистого досвіду учня в результаті його діяльності.

При відборі змісту для тренінгу творчих завдань необхідно враховувати два фактори:

  1. Те, що творча діяльність молодших школярів здійснюється, в основному, на вже вирішених суспільством проблеми,

  2. Творчі можливості змісту навчальних предметів початкової школи.

На сучасному етапі розвитку суспільства вкрай необхідною є потреба
створення сприятливого простору для формування успішних,
конкурентоздатних особистостей, спроможних ефективно працювати та
навчатися протягом усього життя. Зміна напрямку державної політики
України в галузі освіти до дитинства поселяє надію на успішний розвиток
саме такого суспільства. При цьому особистість педагога, якому належить
бути вчителем і вихователем громадянина XXI століття, стає центром
освітньої системи. Педагог був і залишається основним суб’єктом, покликаним вирішувати завдання розвитку суспільства.

Науково доведено: саме дошкільний та молодший шкільний вік є найбільш сензитивним періодом розвитку творчості.

Період з трьох до п'яти років сприятливий для формування творчості, бо дитина до цього віку, з одного боку, готова до соціалізації (сформованість мовлення), а з другого — ще не соціалізована. Для дитини весь світ ще загадковий та проблемний. За даними Д. Ельконіна, у віці близько трьох років у малюка з'являється потреба діяти, як дорослий, "зрівнятися з дорослим". Творча діяльність дітей, спрямована на присвоєння людської культури, є неодмінною умовою розширеного відтворення творчих здібностей у сучасному суспільстві.

Дитинство — період початкового фактичного утворення особистості, розвитку особистісних "механізмів" поведінки, коли встановлюються перші зв'язки та відношення, які утворюють нову єдність діяльності й водночас нову вищу єдність суб'єкта — єдність особистості. Від того, що буде закладено в дошкільному віці, великою мірою залежить, чи керуватиметься дитина, сприймаючи та оцінюючи події, явища зовнішнього світу раз і назавжди заданими стереотипами й шаблонами, чи зможе виробляти власні засоби постановки і розв'язання проблем, що виникають.

Дитина — аж ніяк не пасивна істота, жодний вплив іншої людини вона не може сприйняти без власної реальної діяльності. Вона засвоює людські надбання, докладаючи власних зусиль, міркуючи, уявляючи. Елемент творчості присутній у всіх специфічно дитячих видах діяльності, збагачує (ампліфікує) розвиток дитини. Творчість і дослідницька поведінка тісно пов'язані між собою і мають спільну природу.

Творчість — одна з найзмістовніших форм психічної активності. її можна розглядати як універсальну здібність, що забезпечує успіх різноманітної діяльності дітей. Будь-який творчий акт дитини — результат його активних пізнавальних, творчих дій. Навіть наслідуючи дорослих, дитина творчо видозмінює своє сприйняття відповідно до власних уявлень, а засвоюючи щось нове, пропускає його крізь особистий досвід, неповторний та унікальний.

Уже в дошкільному віці творча спрямованість дитини проявляється як властивість власне людської психіки. Малий робить справжнісінькі творчі відкриття чи не на кожному кроці, оскільки вперше вивчає світ навколо себе, пізнає навколишні предмети, людей. А в деяких видах творчої діяльності вони можуть здійснювати не просто "мікро-відкриття суб'єктивного масштабу" (В. Моляко), а сягати досить високого рівня у своїх майже "дорослих" віршах, малюнках.

Проблема розвитку дітей молодшого шкільного віку являється
актуальною в будь-якому соціумі на кожному етапі його розвитку, тому що
від вирішення цієї проблеми залежить майбутнє даного суспільства. Тому,
незважаючи на наявність досить великого емпіричного матеріалу, що
розкриває різні психолого-педагогічні форми й методи роботи з учнями, на
даний час недостатньо робіт, що стосуються дослідження діяльності. Тому широко використовують активні форми навчання тобто тренінги.

Сутність тренінгу і початок роботи

Тренінг – це особлива форма навчання, під час якої людина максимально оволодіває новими знаннями, отримує нові навички, переглядає власні цінності та пріоритети, коригує, удосконалює та розвиває певні якості та властивості своєї особистості, обирає для себе такі форми та методи поведінки, які відповідають саме її ситуації та індивідуальності. Серед інших форм навчання саме тренінг дає можливість на 90% засвоїти отриману інформацію.

Ще Конфуцій казав: Послухайте - і ви забудете, подивіться - і ви запам’ятаєте, зробіть - і ви зрозумієте. На тренінгу учасникам випадає саме така нагода – практично оволодіти певними навичками або моделями поведінки. Саме слово «тренінг» походить від англійського «tо trаіn», що означає «навчати,тренувати, дресирувати».

Тренінг – це одночасно:

практичний та ефективний метод опанування новими знаннями;

спосіб пізнання себе та інших;

неформальне, невимушене, конструктивне спілкування;

спосіб формування бажаних, більш ефективних умінь і навичок а також більш успішних моделей поведінки;

форма розширення власного набутого досвіду, спосіб вийти „ за межі ” власного звичного сприйняття явищ;

спеціальна технологія, яка допомагає краще зрозуміти та усвідомити власний світ, зробити своє життя успішним;

керівництво власними бажаннями та діями.

Тренінг, на думку фахівців, подібний до самого життя в мініатюрі. Часто вживається вислів : „тренінг – це гра в життя, під час якої вирішуються реальні життєві проблеми”. Описати тренінг словами людини, яка не відчула його на власному досвіді, так само складно, як висловити внутрішні переживання, як підібрати прості, ясні, зрозумілі слова та формулювання. Лише той, хто пройшов через тренінг сам, може пересвідчитися та упевнитися в тому, що світ групової динаміки – тобто спілкування, очікування і дружні стосунки між учасниками навчальної взаємодії є дуже захоплюючим. Навчання, під час тренінгу, має дарувати учасникам радість і нових друзів, можливість унікального спілкування, сприяти формуванню навичок співпраці, відкривати нові перспективи. 

Під час тренінгу необхідно створити неформальне, невимушене спілкування учасників тренінгу, яке відкриває перед групою безліч варіантів розв’язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм у групі, заради якої вона зібралася або була сформована. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим, не обтяжливим, а після тренінгу так чи інакше виходять на новий рівень взаємин, підтримку стосунків поза тренінговою групою. В наш час не існує молодої успішної людини, яка б ніколи не чула про тренінги. Цей метод навчання набуває все більшої популярності й поширеності. Й не дивно, бо він дійсно найефективніший, а тому й практичний результат від нього значно більший в порівнянні з лекціями та семінарами. Тренінгу притаманні певні атрибути. До яких належать:

тренінгова група;

тренінгове коло (учасники розташовуються на стільчиках по колу, часто – без столів);

  • спеціально обладнане приміщення та приладдя для тренінгу (фліпчарт, маркери тощо);

  • ведучий тренінгу (тренер);

  • правила групи (можуть дещо відрізнятись від тренінгу до тренінгу);

  • атмосфера взаємодії та спілкування;

  • інтерактивні методи навчання;

  • структура тренінгового заняття;

  • оцінювання ефективності тренінгу.

Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю, є формою передавання інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на формування нових моделей поведінки, нові запитання та пошук відповідей. Часто ціллю тренінгу є „розворушити”, дати новий мотиваційний поштовх у пошуці відповідей на складні запитання, неоднозначні життєві ситуації. При цьому знаходження цих відповідей можливо як на тренінгу, так і за його межами, але при цьому цей первинний поштовх, орієнтований на пошук відповідей відбувається саме на тренінгу. Іноді, оцінивши дієвість тренінгу як потужного методу розвитку особистості учасник відчуває потребу відвідати інший тренінг, саме тому, що чіткіше ставить свій запит після першого тренінгу й краще розуміє що надалі хотів би змінити (розвинути) у структурі своєї особистості.

Ефективна робота тренінгу припускає деякий рівень особистісного пророблення, готовність включатися в тренінгові ситуації, опановувати навичками, кооперуватися з іншими людьми. По суті справи, людина повинна бути здатна бачити світ вільно, як нову можливість, а не як відображення своєї проблеми.

Дуже важко вести роботу з оволодінню соціально-психологічними навичками, коли учасники починають «випадати» у клієнтську позицію і, по суті, запитувати психотерапевтичної допомоги ведучого і групи навіть на разминочних, «прохідних» вправах; коли вони не можуть дати гарний зворотний зв'язок іншим учасникам, тому що бачать не їхній, а відображення в їхньому поводженні своїх особистих, невідреагованих переживань.

Це важливо пам'ятати на етапах планування роботи і добору учасників. Найкраще — випереджати роботу тренінгу спеціальною клієнтською групою, що дозволяє її учасникам у тій чи іншій формі проробити свої актуальні особистісні проблеми. Таку групу можна замінити серією індивідуальних зустрічей. Групова робота, безсумнівно, переважніше, тому що дає людині первинний досвід спілкування, побудови відносин, взаєморозуміння.

1.Вступне слово

Групова робота випереджається організаційним повідомленням ведучого. Крім інформування про цілях, задачах і процедурі майбутньої роботи, вступне слово виконує важливу психологічну функцію. Учасники звикають друг до друга, до особливостей мови ведучого, набудовуються на роботу. Необхідно відразу задати внутрішній темп роботи, що буде підтримуватися ведучим весь день. Цей темп повинний бути обраний з урахуванням особливостей групи, але дуже важливо, щоб він був зручний, природний для самого ведучого, інакше йому його не удержати.

У багатьох посібниках пропонується вже на цьому етапі вводити правила (норми) роботи групи. Я можу погодитися з цим лише частково.

Справа в тім, що на цьому етапі роботи правила можуть бути введені лише авторитарно, самим ведучої, тому що більшість учасників поки не готові до обговорення, висловленню своєї думки. При авторитарному введенні і поясненні правил суть багатьох з них вислизає від учасників, тому що вони можуть їх представити тільки умоглядно. Я вважаю, що доцільно відразу ввести як деяку «установку зверху» ті правила, що носять організаційний характер.

Закон «нуль-нуль», що передбачає своєчасний початок тренінгу, його закінчення і настільки ж своєчасне повернення в аудиторію після перерви.

Звертання друг до друга на «ти» (для роботи з дітьми ця норма може бути трохи змінена, але звертання до ведучого по імені, без по батькові дуже бажано).

Робота «від і до»: людина, що прийняла рішення про участь у тренінгу, вишукує можливість бути присутнім на всіх заняттях з початку до самого кінця.

Конфіденційність інформації, обговорюваної в групі, її закритість для обговорення за межами тренінгової ситуації.

Доцільно також відразу ввести норму «тут і зараз», пояснивши її глибокий психологічний зміст. Робота групи розвертається тільки в просторі актуальних переживань і потреб учасників. Предметом обговорення можуть стати минулі події і минулі відносини між учасниками, але тільки в контексті їхнього сьогоднішнього відношення до тих ситуаціям і відносинам. Найбільшу цінність мають стану, досвід переживань і відносин, що народжуються безпосередньо в груповій взаємодії. Минулого не змінити, але можна глибоко і яскраво прожити сьогодення, узявши краще в майбутнє.

Інші норми і правила, що стосуються безпосередньо поводження, взаємодії, потрібно вводити поступово протягом перших годин роботи, спираючи на той досвід, що учасники здобувають у вправах. Назвемо ці правила.

Усі висловлення повинні йти від свого імені: «я вважаю...», «я думаю...», а не «усі зараз думають...», «більшість з нас...» і т.д.

При звертанні до іншого чи учасника в розповіді про нього необхідно звертатися безпосередньо до нього: «ти сказав», а не «Маша зараз говорила». (Це правило викликає багато утруднень. Ведучий повинний бути наполегливий і постійно поправляти учасників, поки функцію виправляючого не візьме на себе хто-небудь із членів групи. Нерідко можна відчути агресію тих, кому ніяк не вдається позбутися від звички говорити про присутній «він» чи «вона». Відноситеся до цьому спокійно і будьте послідовні у своїх вимогах.)

Бізоцінюваність висловлень у відношенні інших учасників групи. Допускається і заохочується зворотний зв'язок у виді опису поводження, вираження власних почуттів із приводу цього поводження, але не оцінка особистості.

Активна участь у роботі: якщо їсти бажання сказати, це потрібно зробити, навіть якщо ніяково, страшнувато, не хочеться затягувати обговорення. Але одночасно в учасників їсти право помовчати, не приймати участі у вправі, якщо це продиктовано внутрішнім станом.

Право говорити й обов'язок слухати. Ніхто не має права монополізувати дискусію, позбавляти іншої можливості прийняти в ній участь. Кожний може висловитися і повинний дати можливість іншим бути почутими і понятими.

Погодитеся, що якщо ви вводите ці правила відразу, умоглядно, настільки громіздка і поки «чужа» інформація буде погано засвоюватися учасниками групи.

Знайомство

Цей етап присутній у роботі групи завжди, але він має різні форми і тривалість. Виділимо три типових ситуації:

учасники не знайомі один з одним;

учасники знайомі один з одним, але тренер для них — нова людина;

учасники і тренер знайомі один з одним.

У першому випадку етап знайомства буде досить тривалим, тому що необхідно вирішити кілька важливих задач:

- дізнавання і запам'ятовування імен один одного,

- взаємопідтримка,

- самопред'явлення учасників.

Для рішення цих задач робота може бути побудована в такий спосіб.

1. Перше коло, під час якого учасники виступають по черзі, відповідаючи на питання: як твоє ім'я? Чого ти очікуєш від тренінгу? Є в тебе якісь побоювання, зв'язані з тренінгом? Після того як учасник відповів на ці питання, що веде пропонує йому прикріпити картку з ім'ям, а групі обміркувати тематичні асоціації: «Якби Лена була дорогоцінним каменем, те яким саме?», «Якби Олексій був судиною, те яким?». Порівнювати можна з квітами, тваринами, птахами, часом року, погодою, меблями, посудом, взуттям, прикрасами і т.д. Процедура повторюється для кожного учасника, у тому числі для ведучого. У визначеному змісті, ця перша групова дія учасників.

2. Психогімнастичні вправи, що припускають процедуру знайомства, обмін настроями, передачу предметів і почуттів по колу. Перші психогімнастичні етюди потрібно підбирати дуже ретельно, щадячи почуття, з огляду на побоювання людей. Не потрібно використовувати тактильні вправи (крім рукостискань), робити енергоємних, дуже рухливих процедур. Дуже важливо враховувати настрой, стан групи. Наприклад, я застосовую досить «обкачаний» психогімнастичний комплекс, елемент якого — передача предметів по колу. В дорослій групі спочатку я пропоную передавати по колу квітка, потім кавун, а потім — бруд, після чого ми «моєму» руки в чистому гірському струмку і «бризкаємо» один на одного кришталево чистою водою. Це вивільняє групову енергію, дозволяє учасникам розслабитися. У підлітковій групі, особливо при наявності досить агресивних хлопців, я роблю кілька кіл іншого змісту: передача квітки, кошеняти, дуже маленької бусинки. Психогімнастика завершується ще одним навкруги з описом свого актуального стану, настрою.

3. Вправа «Інтерв'ю» (із книги К. Фопеля «Психологічні групи»). Суть цієї вправи в наступному: ведучий пропонує представити кожному учаснику, що він герой прес-конференції. Усі пишуть на листочку п'ять питань (можна три), на які їм хотілося б відповісти. Питання повинні стосуватися їх життєвих, професійних поглядів, тобто носити більше не фактологічний, а ціннісний характер. Потім листочок віддається будь-якому учаснику на вибір автора. Далі проходять «прес-конференції». Інтерв'юер, якому був відданий листочок, задає питання в будь-якому порядку, автор відповідає. Інтерв'ю має право задати одне питання від себе. Автор на нього відповідати не зобов'язаний. Таке ж право є в групи. Якщо група велика — 14 і більше дітей, доцільно розбити її на двох підгруп.

4. «Образ групи». Ведучий пропонує групі лист ватману і кольорові крейди. Кожен учасник зображує на цьому листі деякий предмет, образ, що символізує для нього в даний момент групу. За один раз можна намалювати тільки один образ, але підходити до листу можна кілька разів. Питання задавати недоцільно. По закінченні малювання можна тільки обмінятися почуттями.

На цьому процедура знайомства може бути довершена.

У ситуації, коли учасники групи знайомі один з одним, задача дізнавання і запам'ятовування імен коштує тільки перед ведучим. У цьому випадку не варто вішати таблички з іменами. Нехай ведучий спирається на свою професійну пам'ять. У допомогу під час першого кола він може використовувати технологію «сніжної грудки». Ведучий повинний сказати учасникам, що іноді чиєсь ім'я вилітає з голови, тому він буде перепитувати. Вся інша процедура знайомства та ж.

У випадку, коли усі один з одним знайомі, задачами цього етапу стають самопред'явлення і взаємопідтримка. Перше коло можна обмежити питаннями про чекання, побоювання й актуальний стан. Після цього провести вправа на самопред'явлення типу «Девіз на футболці», «Герб», у якому кожен учасник позначить себе в ситуації тренінгу: «От я який зараз». Завершити процедуру можна вправами на групове зімкнення.

Після етапу «Знайомство» логічне і природно вводяться правила роботи, що залишилися, групи.

2. Структура тренінгу

Участь у тренінгу може бути тільки добровільним. Якщо перенести ця теза на роботу в освітній установі, то не може бути ПТ, що коштує в сітці навчальних занять чи підлітків є обов'язковим методичним заходом для педагога. У розкладі може бути урок по психології з використанням елементів рольової гри, з відпрацьовуванням навичок. Учитель може бути примушений адміністрацією до відвідування семінару по психології (скажемо, по темі «Ефективне спілкування»). Але не можна примушувати людини вступати в спілкування з іншими людьми, давати зворотний зв'язок, розвивати в собі визначені навички і здібності. Це неможливо з етичної точки зору, це неефективно, і, зрештою, це може бути небезпечно для його психічного здоров'я.

Але навіть люди, які відгукнулися на запрошення психолога взяти участь у тренінгу, повинні заздалегідь одержати усю необхідну інформацію, для того щоб прийняти рішення усвідомлено. Добре провести з кожним попередню бесіду, розповівши про зміст і форми тренінгової роботи, про необхідність займати активну позицію, відкривати іншим учасникам свій внутрішній світ, переживання, думки, мінятися, привласнюючи новий досвід. Потрібно чи це людині? Чи готовий він до цьому?

Окремого обговорення заслуговує ситуація, не така вуж і рідка, коли рішення про проведення тренінгу в колективі приймає керівник, а рядові співробітники запрошуються в примусовому порядку. Необхідно відразу поставити в популярність керівника (ще до початку роботи) і всіх учасників (вже в ході знайомства), що вони можуть залишити групу в будь-який момент. Однак запропонуєте їм почекати з рішенням і хоча б у перший день включитися в роботу цілком. Установка ведучого може не спрацювати в тому випадку, якщо підлеглі добре знають свого керівника і передбачають можливі санкції, що підуть за їхнім відходом.

Зовсім мало вибору залишається в учасників на виїзних тренінгах. У цьому випадку робота групи повинна будуватися особливим образом: з дуже довгим розігрівом, тривалим періодом позитивного підкріплення, перевагою технік на взаємопідтримку. Дуже акуратно повинні будуватися обговорення, для того щоб люди, не готові до серйозної роботи, почували себе захищеними.

Свій задум

У В.М. Розіна в книзі «Психологія: теорія і практика» є така симпатична і нетривіальна класифікація методів психології, по якій вони поділяються на методи вивчення, життєвиявлення і життєзадуманості.

За життєзадумуючими методами завжди коштує деяка модель людської особистості, відносини і самовідносини, що транслюється психологом клієнту і перетворить внутрішній світ останнього. У глобальному аспекті до таких методів відносяться, наприклад, психоаналіз і гуманістична психологія (природно, що їхньої моделі відносини й особистості кардинально відрізняються). До них відноситься і соціально-психологічний тренінг (ПТ).

Чому тренер вибирає для відпрацьовування саме ці теми і використовує саме ці вправи? Звичайно, у ряді випадків просто тому, що в нього тільки одна методичка з двома десятками вправ. Але якщо тренер реалізує професійний, грамотний підхід, то за усім, що він робить, коштує життєзадумуюча концепція. Він передає учасникам тренінгу деякий близький йому погляд на людські відносини, формує в них визначений підхід до їх побудови, оцінці.

Важливі кроки

Фаза комунікації

Тема для обробки

Фаза контакту

  • Встановлення контакту

  • Взаєморозуміння та особистісна підтримка

  • Міжособистісні позиції спілкування

  • Зворотній звязок

Фаза змістовного обміну

  • Активне прослуховування та Я – оповіщення

  • Спільне прийняття рішення, переговори

  • Переконуюче поводження навики аргументування своєї поведінки

Фаза завершення контакту

  • Взаєморозуміння і особиста поведінка

  • Зворотній зв'язок

  • Вихід з контакту

Зараз ми розглянемо структуру тренінгу спілкування, побудованого на гуманістичному погляді на людські відносини. У цьому тренінгу замишляється світ, в основі якого лежить здатність до відкритого, довірчого контакту, до поваги своєї і чужої точки зору, до протистояння різним формам маніпулювання. Можна було б довго говорити на ці теми, однак представляється, що допитливий читач і так зрозуміє ціннісну основу пропонованої схеми ПТ і співвіднесе її з власними настроями і представленнями.

Перший крок — усвідомлення тієї ідеї людських відносин, що тренер бажає здійснити у своїй роботі.

Другий крок — вибір загальної логіки тренінгового процесу. Пропонована схема виходить з наступного представлення про фази комунікації: установлення контакту, змістовний обмін (інформацією, почуттями, змістами), завершення контакту. Відповідно до них і будується робота Психологічного тренінгу групи.

Третій крок — підбір тем для відпрацьовування. Їх досить багато, але усі вони добре знайомі психологам. Перелічимо їх.

1. Установлення контакту з партнером на вербальному і невербальному рівні, вихід

з контакту.

2. Взаємопідтримка і зворотний зв'язок.

3. Вираження і розуміння почуттів у процесі спілкування.

4. Міжособистісні позиції в спілкуванні.

5. Нормативний і ціннісний розвиток групи (групова динаміка).

6. Активне слухання і Я-повідомлення.

7. Спільне прийняття рішень, переговори і конфлікти.

8. Переконуюче поводження, навички аргументування своєї позиції.

Співвіднесемо ті теми, що нам здаються обов'язковими для відпрацьовування на тренінгу, з фазами контакту. У такий спосіб ми визначимо місце кожної теми в ході тренінгового процесу (див. табл.).

Оптимальний обсяг Психологічний тренінг в академічних годинник — від 24 до 40. Оптимальна тривалість робочого дня — від 8 до 10 академічних годин (6 годин у самому крайньому випадку). Зрозуміло, що це може бути реалізовано тільки за умови, що заняття проходять у спеціально відведені дні, більше нічим для учасників не зайняті — канікули, вихідні, звільнені від іншої роботи.

Якщо чесно, то на мій погляд тільки в такі дні і варто проводити тренінгові заняття. Усі ці сполучення з уроками, робочими справами зовсім неефективні. Тим більше що заняття, що триває менш 4 годин, узагалі не має до тренінгу серйозного відношення. Так, «поруч проходило», ілюстрація. Активне навчання припускає занурення в тренінгову реальність, проживання повноцінного досвіду, у которий не підеш от так, за кілька хвилин, і з який не вискочиш на мить, щоб подзвонити чи дати домашнє завдання.

Вищесказане не означає, що не можна проводити невеликі практичні семінари, заняття з елементами групової роботи, коротенькими іграми, вправами. Звичайно, можна. Але це не Психологічний тренінг і його навчальними можливостями і резервами не володіє.

Ще одне питання: як часто зустрічається група? Якщо заняття короткі (4–5 годин), то бажано щодня чи кілька разів у тиждень. Якщо заняття довгі, 10-вартові, можна зустрічатися раз у тиждень, хоча перші два заняття бажано провести підряд. Справа в тім, що якщо тренер відпускає групу на тиждень, він зобов'язаний «закрити» своїх учасників, відпустити їх із загальним позитивним почуттям, щоб вони могли нормально працювати і жити, згадуючи про тренінг тільки за бажанням, а не в силу актуальної, не вирішеної там проблеми. А це не завжди добре. Працюючи два дні підряд, тренер має можливість розпустити ввечері групу в незавершеному стані.

Навряд чи ніч буде доброї для всіх учасників, але для росту, групового й особистісного, це може бути надзвичайно корисно.

Але, повернемося до тем. Ми бачили, що є теми «одноразові» і як би «розлиті» по всьому тренінговому процесі. Підхід до їхнього відпрацьовування зовсім різний.

Теми, що зустрічаються один раз, відпрацьовуються як цілісний закінчений «шматок» по визначеному сценарії.

Теми другого типу (зворотний зв'язок, підтримка, взаєморозуміння) проходять крізь усі фази контакту, поступово змінюючись, ускладнюючи. Їхнє відпрацьовування істотно залежить від потреб групи, рівня зрілості учасників.

Є ще одна особлива тема — розвиток тренінгової групи, підтримка і формування групової динаміки. У тренінгу спілкування ця задача не виділяється як особлива, тому що робота на групову динаміку не завжди сумісна з відпрацьовуванням навичок спілкування. У психологічних тренінгових групах тренер керує динамікою розвитку групи, стимулює ті процеси, що сприяють освоєнню навичок ефективної комунікації (наприклад, нормоформування). У ряді випадків ведучий регулює і контролює ті динамічні процеси, що ведуть групу убік від основної мети. Цій складній проблемі ми обов'язково присвятимо окрему розмову.

Як відпрацьовувати теми, що чітко зв'язані з визначеною фазою комунікації (до таких відносяться четверта, шоста і восьма теми)? Для цього може бути використаний пропонований нижче сценарій, що дозволяє учасникам сприйняти тему як щось цілісне, емоційно завершене.

1. Розминка (найкраще — тематична).

2. Діагностика проблеми в ході виконання чи вправи невеликої гри.

3. Теоретичний «шматок»: уведення понять, правил, технологій.

4. Відпрацьовування навичок у серії вправ.

5. Узагальнення отриманих навичок у «великій» рольовій грі.

6. Рефлексія (обмін почуттями, аналіз що відбувся, відповіді на питання ведучого).

7. Міжособистісна підтримка, зворотний зв'язок.

Подивимося, як працює ця схема на прикладі такої вузької теми, як «Позиції «зверху», «знизу» і «нарівні» у спілкуванні».

Розминка

Вправа типу «карусель», у ході якого учасники в парах грають невеликі сценки з заданими ролями: квитковий контролер — «заєць», продавець — покупець і т.д. Обмін почуттями в парах і загальному колі. Обговорення що сподобалися і несподобалися ролей.

Діагностична вправа

Учасники (виконуючі роль начальника) по черзі умовляють своїх співробітників вийти вихідного дня на суботник. Дозволяються будь-які прийоми впливу. Коротке обговорення.

Теорія

Уводяться поняття трьох типів прибудов; обговорюються вербальний і невербальний репертуар виконання кожної з них, можливості й обмеження їхнього застосування.

Відпрацьовування

Вправа в трійках, спрямоване на проживання кожним учасником усіх трьох позицій. Обговорення почуттів у трійках, загальний аналіз. Тривалість обговорення в цій вправі максимальна. Пасивні учасники обов'язково стимулюються питаннями.

Узагальнююча гра «Адміністратор готелю»

Хтось з учасників грає адміністратора готелю, у якій немає місць, інші намагаються одержати в ній спальне місце, користаючись однієї з трьох прибудов. Обговорення підсумків.

Загальний аналіз

Стимулювання процесів зворотного зв'язку, самоаналізу. Обмін почуттями. У завершення — вправа на групову згуртованість, що знімає тертя і розбіжності, що виникли в ході роботи над навичками, наприклад «Живі руки».

Така робота, безсумнівно, вимагає багато часу, але завдяки своїй цілісності і завершеності вона дуже ефективна. Вона добре дисциплінує учасників, допомагає їм зосередитися на проживанні визначеного досвіду, оволодінні конкретними навичками.

Аналіз основних психологічних новоутворень і характеру провідної діяльності цього вікового періоду, сучасні вимоги до організації навчання як творчого процесу, який учень разом з учителем у певному сенсі будують самі; орієнтація в молодшому шкільному віці на предмет діяльності і способи його перетворення припускають можливість накопичення творчого досвіду не тільки в процесі пізнання, але і в таких видах діяльності, як створення і перетворення конкретних об'єктів, ситуацій, явищ, творчого застосування отриманих у процесі навчання знань.

У психолого-педагогічної літератури з даної проблеми наведені визначення творчих видів діяльності.

Пізнання - освітня діяльність учня, що розуміється як процес творчої діяльності, формує їхні знання. 

Перетворення - творча діяльність учнів, яка є узагальненням опорних знань, службовців розвивають початком для отримання нових навчальних і спеціальних знань. 

Створення - творча діяльність, що передбачає конструювання учнями освітньої продукції в досліджуваних областях. 

Творче застосування знань - діяльність учнів, передбачає внесення учнем власної думки при застосуванні знань на практиці.

Все це дозволяє визначити поняття «творча діяльність молодших школярів»: продуктивна форма діяльності учнів початкової школи, спрямована на оволодіння творчим досвідом пізнання, створення, перетворення, використання в новій якості об'єктів матеріальної і духовної культури в процесі освітньої діяльності, організованої у співпраці з педагогом.

Пізнавальна мотивація творчості молодшого школяра проявляється у формі пошукової активності, більш високої чутливості, сензитивності до новизни стимулу, ситуації, виявлення нового в звичайному, високої вибірковості по відношенню до досліджуваного новому (предмету, якості).

Вчені відзначають динаміку самої дослідницької активності творчості дитини. До 7-8 років творчість молодшого школяра виражається часто у формі самостійно поставлених питань і проблем по відношенню до нового, невідомого, розширюється і дослідницький діапазон учнів.

Це призводить до того, що вже в молодшому шкільному віці основним компонентом творчого початку стає проблемність, що забезпечує постійну відкритість дитини до нового і обостряющая прагнення до пошуку невідповідностей, протиріч. (Табл. 1)

Таблиця 1

Психолого-педагогічна характеристика молодшого шкільного віку

Психолого-педагогічні особливості молодшого шкільного віку

Провідна діяльність

Новоутворення молодшого шкільного віку

  • в системі відносин з'являється вчитель («чужий дорослий»), який є незаперечним авторитетом;

  • в цьому періоді дитина вперше стикається з системою жорстких культурних вимог, що висуваються вчителем, вступаючи в конфлікт з яким, дитина вступає в конфлікт з «суспільством» (при цьому він не може отримати емоційної підтримки як в сім'ї);

  • дитина ставати об'єктом оцінки, при цьому оцінюється не продукт його праці, а він сам;

  • взаємини з однолітками переходять зі сфери особистих переваг у сферу партнерських;

  • долається реалізм мислення, що дозволяє бачити закономірності, неподання у плані сприйняття.

Провідна діяльність - навчальна. Вона повертає дитини на самого себе, вимагає рефлексії, оцінки того, «чим я був» і «чим я став».

Новоутворення:

1. формування теоретичного мислення;

2. рефлексія як усвідомлення своїх власних змін;

3. здатність до планування.

Інтелект опосередковує розвиток всіх інших функцій: відбувається інтелектуалізація всіх психічних процесів, їх усвідомлення і довільність. Так, пам'ять набуває яскраво виражений пізнавальний характер. Це пов'язано з тим, що дитина, починає усвідомлювати особливу мнемическую завдання і відокремлює це завдання від всякої іншої. У молодшому шкільному віці йде інтенсивне формування прийомівзапам'ятовування. В області сприйняття відбувається перехід від мимовільного сприйняття дошкільника до цілеспрямованого безпідставного спостереження за об'єктом, що підкоряється певної задачі. Відбувається також розвиток вольових процесів.

Рішення запропонованих і самостійно (побачених) проблем у творчості дитини часто супроводжується проявом оригінальності. Це ще один важливий компонент творчого початку, що виражає ступінь несхожості, нестандартності, незвичайності.

У психолого-педагогічній науці неодноразово зазначалося те, що зараз, в умовах стрімко наростаючою інформації, особливого значення набуває розвиток і активізація творчого мислення. Дійсно, в будь-якій діяльності стає особливо важливим не просто засвоїти певну суму знань, а вибрати найбільш значимі з них, зуміти застосувати їх при вирішенні найрізноманітніших питань.

Психологічний тренінг — це вправи, атмосфера, особливий стан душі кожного учасника. Але насамперед тренінг — це визначена концепція людських відносин. Концепція, особистісно сприйнята і технологічно утілена ведучим.

При правильній організації і проведення тренінгів навіть мала кількість професіоналів може зробити наше суспільство здоровіше і краще. Давайте ж вирощувати професіоналів.

Наш час - це час змін. Зараз Україні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення, які вміють творчо мислити. На жаль, сучасна масова школа ще зберігає нетворчий підхід до засвоєння знань. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій вбиває інтерес до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово можуть втратити здатність до творчості.

Проведене дослідження показало, що орієнтація сучасної школи на гуманізацію процесу освіти та різнобічний розвиток особистості дитини передбачає необхідність гармонійного поєднання власне навчальної діяльності, в рамках якої формуються базові знання, вміння і навички, з діяльністю творчої, пов'язаної з розвитком індивідуальних задатків учнів, їх креативності, пізнавальної активності, здатності самостійно вирішувати нестандартні задачі і т. п.

Звідси можна зробити висновок, що активне введення в традиційний навчальний процес різноманітних розвиваючих тренінгів і систем творчих завдань, специфічно спрямованих на розвиток творчої діяльності, особистісно-мотиваційної та аналітико-синтаксичної сфер дитини, пам'яті, уваги, уяви та ряду інших важливих психічних функцій, є в зв'язку з цим однією з найважливіших завдань діяльності сучасного практичного психолога.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Методична діяльність в умовах децентралізації освіти в Україні»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.